3 июня -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

3 июня

Народився Джіроламо да ПОНТЕ, також відомий як Джіроламо БАССАНО (3 червня 1566, Бассано-дель-Граппа - 8 листопада 1621, Венеція) - італійський художник епохи Відродження.

Він був молодшим сином художника Якопо да Бассано. Робив копії картин свого батька, і, як і його брат, Джамбаттіста, залишив свій слід на великій кількості полотен, приписаних Якопо Бассано. Джіларомо також співпрацював зі своїм братом Леандро Бассано.

«Вступ тварин до Ноєва ковчега»


Народилася Рашель РЮЙШ (3 червня 1664, Амстердам - 12 серпня 1750, Амстердам) - нідерландська художниця епохи бароко, майстер натюрморту.

Рашель Рюйш була дочкою відомого нідерландського медика і натураліста Фредеріка Рюйша. Під керівництвом батька вона отримує перші уроки малювання і ботаніки. У віці 15 років Рашель починає вивчати живопис у художника Віллема ван Алста, який зображував переважно рослини і квіти. Спочатку Рашель, крім квітів і фруктів, малює також комах і плазунів.

У 1695 році художниця виходить заміж за портретиста Юріана Пола. У цьому шлюбі народилося 10 дітей, яких виховала і виростила сама Рашель. У 1701 році вона стає першою жінкою, прийнятою в гільдію художників Гааги. У тому ж році вступає в цю гільдію і її чоловік. У 1708-1716 роках Рашель служить придворним художником у курфюрста Пфальцського Йоганна Вільгельма в Дюссельдорфі. Р. Рюйш займалася художньою творчістю протягом більш ніж 65 років - її перша картина датована 1681 роком, остання - 1747-м.

Полотна Р. Рюйш ще за її життя користувалися великою популярністю у шанувальників мистецтва: ціни на них були дуже високі. Художниця працювала над ними повільно і ретельно, пред'являючи до свого таланту живописця високі вимоги.

Годфрід Схалкен. Портрет Рашель Рюйш Натюрморт


Народився Йоган Бартольд ЙОНКІНД (3 червня 1819, Латроп, неподалік Роттердама — 9 лютого, 1891, Ізер, Франція) — голландський художник пейзажист, попередник імпресіонізму як художньої системи, майстер офорту 19 ст.

Походив з забезпеченої родини, батько збирав податки. Художнє навчання опанував в місті Гаага. 1846 року перебрався в Париж, мешкав на Монмартрі, працював в майстерні Ежена Ізабе, а потім у Франса-Едуара Піко. Через два роки він отримав право виставляти власні твори в Паризькому Салоні. Молодого художника помітили, про нього прихильно відгукнулися Шарль Бодлер та писменник Еміль Золя.

Йонкінд почав страждати на депресію, що згодом погіршилося і перейшло в пияцтво. 1855 року він покинув Париж і майже п'ять років перебував у Роттердамі. 1861 року він повернувся в Париж, де орендував художню студію на рю де Шеврез в Монпарнасі. До цього періоду належать твори з швидкою, майже ескізною манерою, котрі пізніше розцінили як предімпресіоністичні. Йонкінд робив серії пейзажів. Його запросили дати власні твори на першу виставку імпресіоністів 1874 року, але Йонкінд відмовився.

В 1860-ті роки звернувся до створення офортів. Сюжети звичні для голландця — ковзанярі на льоду каналу, вітряки, порти Голландії. Але графічні твори відбили імпресіоністичні пошуки художника і мали вплив на французьких митців.

«Париж, баржі біля Нового мосту», 1850


3 червня 1849 року відкрито Музей Бойманса — ван Бенінгена — художній музей в Нідерландах, розташований у місті Роттердамі, один з найбільших у країні.

У 1847 році суддя з міста Утрехт Ф.Й.О.Бойманс заповів свою художню збірку місту Роттердам. Муніципалітет Роттердама придбав для розміщення колекції стародавню будівлю 1665 року, одну з небагатьох, що залишилась в центрі. 16 лютого 1864 року в музеї сталася пожежа, в результаті якого загинуло дві третини колекції: 293 з 480 картин, 13 з 18 альбомів малюнків, включаючи рідкісні роботи італійських і французьких художників, а також все зібрання гравюр, офортів, кераміки, фарфору і скульптур. На гроші, отримані від страхової компанії, дирекція і придбала нові експонати замість загиблих у пожежі. На аукціонах в Європі придбали картини Франса Галса, ван дер Гелста, Беркгейде, Яна ван Кессела. Зрозуміло, що купували в першу чергу картини своїх майстрів.

В 20 столітті музей отримав дарунки і фінансову допомогу від Даніеля Георга ван Бенінгена (1877–1955). Багатій Бенінген зібрав колекцію, що мала європейську славу, незважаючи на невелику кількість картин. Бенінген дарував картини, в тому числі ескізи П. П. Рубенса, що поціновувались більше картин, бо ті виконували учні майстерні. Після смерті Бенінгена дирекція спромоглася придбати художню колекцію Бенінгена і додала до назви музею його ім'я.

В 20 столітті виникла необхідність в новому великому приміщенні для колекцій. Нова будівля (архітектор А. ван дер Стьор) у суворих і спрощених формах стилю функціоналізм була відкрита для відвідин з 1935 року.

В збірці музею представлені твори 14-20 століть. Трохи нудну колекцію голландських майстрів розбавляють твори інших мистецьких шкіл і країн — Джованні Баттіста Мороні, Бернардо Строцці, Тиціана, Веронезе, Тінторетто, Шардена, Ватто, Франсуа Буше, Делакруа, деяких імпресіоністів (Клод Моне, Альфред Сіслей). Гордістю колекції вважають декілька картин ранішнього періоду творчості Вінсента Ван Гога. Формування колекції картин і декоративно-ужиткового мистецтва продовжується.

Босх, «Весілля в Кані Галілейській».


Родился Рауль ДЮФИ (3 июня 1877, Гавр – 23 марта 1953, Форкалькье) – французский художник, представитель фовизма, позднее кубизма.

Вырос в бедности, начал работать с 14 лет. Посещал вечерние курсы живописи, а затем, получив в 1900 году городскую стипендию, поступил в Парижское ателье Леона Бонна при Школе изящных искусств. Писал сначала в импрессионистической манере, от которой в 1905 пришел к фовизму, ознакомившись на Осеннем салоне с картинами Анри Матисса. Художник использует чистые яркие цвета, очерчивает образы выразительным резким контуром. За фовистским периодом в творчестве Дюфи следует кубистский. Живописец пытается раскрыть структуру формы предмета и отобразить ее на полотне.

К 20-м годам ХХ века художник выработал собственный живописный стиль, накладывая прозрачную краску быстрыми легкими мазками в «стенографической» манере, охотно работал акварелью. Известность Дюфи принесли изображения праздничной жизни морских курортов, пляжей, скачек и регат.

Рауль Дюфи также создавал рисунки тканей для известных модельеров, картоны для ковров, керамику, расписывал общественные здания.

«Морской пейзаж с яхтами»


Родился Михаил Федорович ЛАРИОНОВ (3 июня 1881, Тирасполь, Херсонская губерния – 10 мая 1964 года, Фонтене-о-Роз) – один из основоположников русского авангарда.

С 12 лет будущий художник жил в Москве, где в 1898 году поступил в Московское училище живописи, ваяния и зодчества. Его учителями были И. Левитан, К. Коровин, В. Серов. Художник работал в стиле импрессионизма, выставлялся на экспозициях «Мира искусства», Союза русских художников, Товарищества передвижных художественных выставок, а также в Европе. Его полотна охотно покупали известные коллекционеры, в том числе и П. М. Третьяков. Женился Михаил Ларионов на художнице Наталье Гончаровой (официально их брак был зарегистрирован только в 1955), творческие искания супругов всегда были созвучны.

С 1907 года Ларионов постепенно переходит к примитивизму и народному искусству. Возникновение абстракционизма в русской живописи связывают с картиной Ларионова «Стекло». К 1912 году он создал новую художественную концепцию абстрактного искусства – лучизм, в которой формы образовывались в результате пересечения лучей, отраженных от различных предметов. Участвовал в выставках «Бубновый валет» (1910), «Ослиный Хвост» (1912), «Мишень» (1913).

В годы Первой мировой войны художник был на фронте, получил тяжелую контузию. С 1918 жил с женой в Париже, занимал оформлением спектаклей. В живописи Ларионов вернулся к ранней, фигуративной, манере, камерному жанру и натюрморту.

«Автопортрет» , 1910 «Купальщицы при заходящем солнце. Одесса», 1904


Народився Володимир Олексійович ІЗДЕБСЬКИЙ (3 червня 1882, Київ - 20 серпня 1965, Нью-Йорк) - скульптор, художник, організатор мистецьких салонів, художній критик, видавець і підприємець.

Володимир був сином польського дворянина, але виріс без батька. Його мати тримала в Одесі модне ательє. Іздебський навчався в Одеській художній школі на скульптора, удосконалювався в Мюнхені, Парижі та Женеві. Займався в Одесі видавничою діяльністю.

Як скульптора і художника Володимира Іздебського згадують рідко. Але його ім'я як організатора знаменитих Салонів Іздебського, де одеська, а потім і київська, петербурзька, ризька публіка вперше познайомилася з авангардною творчістю вітчизняних і європейських живописців, увійшло в історію мистецтва. Перша «Інтернаціональна виставка картин, скульптури, гравюр і малюнків» з помпою відкрилася в Одесі в грудні 1909 року. Було представлено понад 700 робіт 150-ти художників різних художніх течій - від традиційного реалізму до авангарду. Були, зокрема, показані роботи А. Матісса, Ж. Брака, А. Руссо, А. Марке. Глядачі відкривали для себе Олександру Екстер, Аристарха Лентулова, Маріанну Верьовкіну, Наталію Гончарову, Роберта Фалька, Олексія Явленского і багатьох інших молодих художників. Вважається, що на обкладинці каталогу «Салон Іздебського» вперше було опубліковано твір абстракціонізму - малюнок Василя Кандинського. Представив Володимир Олексійович і власні скульптурні роботи.

Іздебський влаштовував на виставці диспути та лекції, організовував театральні постановки і концерти. Після Одеси виставка до середини літа 1910 року здійснила турне по трьом великим містам Росії - Київ, Петербург, Рига. Салон викликав вкрай суперечливі відгуки: противники, серед яких був, наприклад, Ілля Рєпін, використовували найобразливіші епітети і влаштовували публічні скандали.

Другий Салон Іздебського, який побачили в Одесі, Миколаєві і Херсоні, був меншим за розміром, але таким же збитковим для організатора. У 1913 році Іздебський виїхав до Європи, а згодом перебрався в США. Популярності Володимир Олексійович там не добився, хоча в молодості у нього знаходили неабиякий талант.



Родился Митрофан Борисович ГРЕКОВ, настоящее имя – Митрофан Павлович Мартыщенко (3 июня 1882, х. Шарпаевка, Область Войска Донского – 27 ноября 1934, Севастополь) – российский художник, основатель советского батального жанра.

Родился и вырос на Дону в казачьей семье. Начал учиться живописи в Одесском художественном училище у Кириака Костанди (1898-1903). Продолжил учебу в Петербургской Академии художеств у Ильи Репина и Франца Рубо, классика батального жанра. Участвовал в работе над панорамами «Оборона Севастополя» и «Бородинская битва». В Первую мировую войну Греков был на фронте, откуда привез множество зарисовок. После гражданской войны был членом АХРР, активно участвовал в создании Союза художников. Жил в Новочеркасске и в Москве. В Новочеркасске в 1927 г. прошла его персональная выставка.

Свое творчество Митрофан Греков посвятил Первой конной армии Буденного. Наиболее знаменитые работы художника: «Трубачи Первой конной», «Тачанка», «В отряд к Буденному», «Бой при Егорлыкской», «Замерзшие казаки генерала Павлова». Все его полотна пронизаны романтическим революционных порывом, отдельная личность на картинах, как правило, растворяется в движущихся массах. От документальной фиксации происходящего художник приходит к его глубокому образному обобщению.

Митрофан Греков, подобно своему учителю Францу Рубо, активно занимался созданием диорам («Взятие Ростова», эскизы к диорамам «Оборона Царицына», «Егорлыкский бой» и др.). Возглавлял коллектив, создающий первую советскую панораму «Штурм Перекопа» (1934), но скоропостижная смерть художника нарушила его планы.

Именем М. Б. Грекова названы Одесское и Ростовское художественные училища. В Москве с 1935 года работает студия военных художников имени М. Б. Грекова. В Новочеркасске существует Дом-музей М. Б. Грекова.

«Трубачи Первой Конной армии», 1934
Государственная Третьяковская галерея, Москва


Народився Дональд ДЖАДД (3 червня 1928, Ексельсіор Спрінгс, Міссурі - 12 лютого 1994, Марфа, Техас) - американський скульптор і мистецтвознавець, один з видатних представників мінімалізму.

Дональд Джадд розпочав свою кар'єру як арт-критик. Як художник він спочатку (в кінці 1940-х - у 1950-х) працював як живописець. На початку 1960-х Джадд почав додавати тривимірні елементи на поверхню своїх робіт, спочатку створюючи рельєфи, а потім перейшовши до повністю автономних структур, які він називав «конкретними об'єктами» (specific objects). Починаючи з 1960-х, Джадд регулярно виставлявся в галереях США, Європи і Японії і став відомий як один з ключових представників мінімалізму. Спочатку Джадд працював в дереві, промислово виготовлені металеві ящики з'явилися в кінці 1960-х. На початку 1970-х його роботи прийняли форму інсталяцій, Джадд почав виставляти роботи на відкритому просторі. В цей же час він переїхав до Техасу, де перетворив військову базу в приватну студію. Використовуючи промислові матеріали для створення абстрактних творів, які підкреслюють чистоту кольору, форми і простору, Джадд описував власну роботу як «простий вислів складної думки».

Сама впізнавана форма Джадда - стопки, яких він зробив величезну кількість. Тут твір - це не самі полиці, а ритми між ними. Він створив їх у всіх можливих кольорах і матеріалах. Константа тут - пропорція. Навіть кількість полиць може варіюватися в залежності від виставкового залу.



Народився Володимир Миколайович ЛИТВИНЕНКО (3 червня 1930 року, м Гадяч Полтавської обл. - 1 травня 2011, Одеса) - одеський живописець, заслужений художник України (2008), майстер міського пейзажу. Входить у неофіційний список ста кращих художників України.

У 1956 році закінчив Одеське державне художнє училище імені Грекова, де навчався у М. Павлюка, М. Кордонского, М. Шелюто (на дочці останнього, Тамарі Миколаївні, пізніше одружився). Учасник художніх виставок в СРСР, Канаді, Італії, Франції з 1958.

Володимир Миколайович працював в жанрі пейзажу, розвиваючи традиції південноросійської (одеської) живописної школи, створив чимало портретів. Зять художника, теж художник Володимир Кабаченко, написав про творчість свого тестя: «Піднесене сприйняття навколишньої природи, сріблясте золото і золотисте срібло жаркого степового повітря, розріджений присмерк зимового ранку і сплетення голих гілок пульсують у колористичный поліфонії останніх творів Володимира Литвиненка. За словами художника, живопис - це нескінченний шлях вдосконалення, вдосконалення майстерності, вдосконалення особистого сприйняття і розуміння навколишнього світу, і, нарешті, власної особистості».

«Воронцовський провулок», 1988


Народився Юрій Михайлович РУБАШОВ (3 червня 1947, Київ) - український графік, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1997).

Закінчив Київський державний художній інститут у 1971. Педагоги з фаху - І. Селіванов, В. Чебаник, В. Касіян. Графік. Основні твори: серії "Київська Русь" (1979), "Князі київські" (1987), "За Україну" (1995). Член Національної спілки художників України від 1976. Викладає на кафедрі рисунка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві, доцент.

Персональна виставка митця 2006 року в Київській галереї Арт-блюз мала назву «Дороги, країни, враження». Цими словами можна умовно окреслити сюжетну направленість творчості Ю. Рубашова останніх десятиліть. Враження від перебування за кордоном, поїздки Україною втілилися у великий цикл робіт, який отримав схвальну оцінку художньої громадськості.

З циклу «Швеція»: «Ранок. Сесілія». 2011


Покушение на Энди Уорхола – знаменитого американского художника. 3 июня 1968 года радикальная феминистка Валери Соланас, ранее снимавшаяся в фильмах Уорхола, вошла в «Фабрику» и три раза выстрелила Энди в живот. Вечером того же дня Соланс добровольно сдалась уличному регулировщику. Она протянула ему два пистолета и заявила: «Меня ищет полиция. Я застрелила Энди Уорхола. Он слишком контролировал мою жизнь». Пострадавший перенёс состояние клинической смерти и 5-часовую операцию, закончившуюся успешно. После покушения художнику пришлось больше года носить поддерживающий корсет, так как почти все его внутренние органы были повреждены.

Уорхол отказался давать показания против Соланас. За «предумышленное нападение с намерением нанести ущерб» суд приговорил Валери Соланас к трем годам лишения свободы и принудительному лечению в психиатрической больнице.

Энди Уорхол (настоящее имя — Андрій Варгола) — американский художник, украинского происхождения, также - продюсер, дизайнер, писатель, коллекционер, издатель журналов и кинорежиссёр, культовая персона в истории поп-арт-движения и современного искусства в целом. В последние годы Энди Уорхол возглавляет список самых продаваемых художников. Так, в 2013 году суммарная стоимость проданных на аукционах работ художника составила 427,1 млн долл.

Валери Джин Соланас - писательница и драматург. Её главным произведением является выпущенный в 1967 году «SCUM Manifesto» («Манифест Общества уничтожения мужчин») — жёстко пародирующий патриархальные клише сатирический трактат о биологическом и социальном превосходстве женского пола над мужским, призывающий женщин создать собственное государство, уничтожив «дефектных» мужчин, за исключением тех, которые приносят пользу.

В 1996 году был снят кинофильм «Я стреляла в Энди Уорхола» (реж.Мери Хэррон).

Валери Соланас Постер фильма «Я стреляла в Энди Уорхола»