3 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

3 мая

Еглон ван дер НЕР (1635, Амстердам - 3 травня 1703, Дюссельдорф) - нідерландський історичний живописець, пейзажист і портретист періоду Золотого століття Голландії.

Був старшим сином відомого голландського художника Арта ван дер Нера. Учень Якоба ван Лоо в Амстердамі. Жив і працював в різних містах - Оранжі, Амстердамі, Роттердамі, Гаазі та Брюсселі. У Брюсселі був призначений живописцем при дворі короля Карла II. Покинув Брюссель після нападу французьких військ у 1695 і останні роки життя провів при дворі пфальцграфа Йоганна-Вільгельма в Дюссельдорфі.

«Автопортрет», 1696.
Галерея Уффіці, Флоренція
«Інтер'єр з жінкою, яка миє руки», 1675


Народився Шарль (Карл) ЖІРАРДЕ (3 травня 1813, Ле-Локль, кантон Невшатель - 24 квітня 1871, Версаль) - швейцарський художник-жанрист і пейзажист, учень Леона Коньє.

Писав види Швейцарії і сцени її народного життя, після поїздок до Іспанії і в північну Африку з 1836 року зображував природу і побут цих країн. Його головна картина - «Зібрання протестантів, захоплене католицьким військом» (1842).

Відомими художниками були його дядько Абрахам (1764-1723), батько Шарль-Самуель (1780-1863), брати Едуард (1819-1880) і Поль (1821-1893).

«Зібрання протестантів, захоплене католицьким військом», 1842 «Король Луї-Філіп спостерігає танець індіанців Айови в салоні Тюїльрі, 21 квітня 1845 року»


Народився Олександр СОХАЧЕВСЬКИЙ (справжнє ім'я Sonder Lejb, 3 травня 1843, гміна Ілув, Російська імперія - 15 червня 1923, Бьєдермансдорф, біля Відня) - польський художник єврейського походження.

Від 1860 року вчиться в Академії витончених мистецтв у Варшаві під керівництвом професора Йозефа Зімлера. Був заарештований в 1862 царською поліцією, ув'язнений у фортецю, після Польського повстання (1863) був засуджений на смертну кару, замінену на 20 років вигнання до Сибіру.

Після повернення із заслання в 1884 через відсутність дозволу на перебування в Царстві Польському оселився у Львові. Пізніше став вчитися мистецтву в Мюнхені, де створив ряд картин про перебування на засланні в Сибіру. Найвідомішою стала картина Сохачевського «Прощання з Європою», яка була закінчена в 1894 р. На цій картині був зображений і сам художник, персонаж, який стояв біля стовпа з правого боку кордону. Але жодну зі своїх картин він не захотів продавати.

«Прощання з Європою», 1894

У наступні роки жив у Брюсселі та Відні. Коли в 1913 Сохачевський показав свої картини в Львівській міській раді, це викликало там сенсацію. Його колекція картин у Львові збереглася і пережила Першу Світову війну. У 1956 році міністерство культури СРСР передало в Польщу колекцію робіт Олександра Сохачевського.

Автопортрет «Смерть на тачці»


Народився Хосе ГАЛЬЄГОС-і-АРНОСА (3 травня 1857, Херес-де-ла-Фронтера, провінція Кадіс, Іспанія - 20 вересня 1917, Анціо, Італія) - іспанський художник (жанрист і орієнталіст) і скульптор. Працював під сильним впливом французького імпресіонізму, проживав переважно в Італії.

Гальєгос-і-Арноса переїхав в Мадрид у 1873 році завдяки допомозі свого покровителя Гільєрмо Гарвея, підприємця-винороба, у якого працював його батько, і почав навчання в Королівській Академії витончених мистецтв Сан-Фернандо. Гальєгос вибрав на вимогу батька факультет архітектури, так як батько вважав, що ця професія дозволить синові домогтися матеріального благополуччя. Директор Академії, розпізнавши в юнакові талант художника, домігся дозволу синові перевестися на відділення живопису. Його наставником в Академії став художник Федеріко де Мадрасо.

Після закінчення навчання Гальєгос-і-Арноса здійснив поїздку в Туніс і Марокко (деякий час працював в місті Танжер), захоплений екзотикою цих земель. Саме від цього періоду в його творчість увійшли вибаглива візерунчастість малюнку і гра яскравих фарб. Перша персональна виставка в Мадриді після повернення з Марокко принесла йому успіх і підтримку критиків.

«Марокканське весілля», 1881. Музей Прадо, Мадрид

Невеликий період часу художник провів у Венеції, де жив іспанський художник-орієнталіст Маріано Фортуні, під чиїм впливом перебував Хосе Гальєгос-і-Арноса. Від 1894 році місцем проживання автора став Рим, де пройшли кілька успішних виставок за його участі. Часто їздив на міжнародні виставки, де експонувалися його картини: в Мадрид, Севілью, Мюнхен, Лондон, Париж і Берлін. Серія картин художника присвячена духовенству католицької церкви, як при виконанні ним своїх духовних обов'язків, так і в їх повсякденному житті.

«Гра в шахи»


Родился Александр Николаевич БЕНУА (3 мая 1870, Санкт-Петербург – 9 февраля 1960, Париж) – русский художник, историк искусства, художественный критик, основатель и главный идеолог объединения «Мир искусства».

Родился в семье российского архитектора Николая Леонтьевича Бенуа. Окончил юридический факультет Петербургского университета и посещал классы Академии художеств. Также занимался живописью самостоятельно и под руководством старшего брата Альберта, известного живописца-акварелиста. Стал одним из организаторов и идеологов художественного объединения «Мир искусства», основал одноимённый журнал. Опубликовал большое количество статей и книг по вопросам искусства.

Своё художественное творчество Александр Бенуа посвятил, в основном, Франции эпохи Людовика XIV и Петербургу XVIII – начала XIX веков. Создал иллюстрации к произведениям А. С. Пушкина «Пиковая дама» и «Медный всадник».

В 1918 году Бенуа возглавил Картинную галерею Эрмитажа, издал её новый каталог. Продолжал работать как книжный и театральный художник. В 1926 году Бенуа покинул СССР, не вернувшись из зарубежной командировки. Поселился в Париже, работал в основном над эскизами театральных декораций и костюмов.

«Прогулка короля»


Покінчив життя самогубством Всеволод Миколайович МАКСИМОВИЧ (1894, Полтава — 3 травня 1914, Москва) — український художник-авангардист початку ХХ сторіччя, один з найяскравіших українських представників стилю модерн.

Максимович належав до нудиського гуртка атлетів-полтавців, який очолював художник Іван Мясоєдов, вчитель Максимовича. Розквіт творчості художника припадає на 1912-14 рр. коли ним було створено найвидатніші його роботи. Найважливішою темою для нього були образи античності. Його картини занурені в прадавність, відновлюють архаїчний культ плодючості. На них — нескінченні гірлянди з рослинних візерунків, якими обплетені персонажі, що скидаються на олімпійських богатирів.

«Бенкет», 1914

Всеволод Максимович намагався вести богемний спосіб життя, захопився наркотиками і алкоголем. В 1914 році він зіграв головну роль в авангардному фільмі «Драма в кабаре футуристів», а невдовзі покінчив життя самогубством. Напевне, каталізатором цього вчинку був провал перед тим його персональної виставки в Москві. За іншою версією самогубство спричинило нещасливе кохання. Йому було лише 20 років.

На довгі роки після смерті художника його роботи залишались дуже маловідомими. Нове відкриття самобутньої творчості Всеволода Максимовича і сплеск інтересу до неї стався завдяки виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910 — 1930», що в відбулася 2007 року в Нью-Йорку.

«Автопортрет». 1913 «Поцілунок», 1913


3 мая 1955 года в Москве в Музее изобразительных искусств имени А. С. Пушкина была торжественно открыта выставка спасенных от уничтожения и отреставрированных в СССР (в том числе и в Киеве) шедевров Дрезденской картинной галереи – 515 лучших произведений.

С началом Второй мировой войны галерея была закрыта. При приближении советских войск к Дрездену собрание живописи было эвакуировано в совершенно неподготовленные хранилища – заброшенные шахты, туннели, штольни. Картины были сложены без всякой упаковки и защиты, туннели – заминированы.

Два крупнейших хранилища – штольню в Покау-Ленгефельд и хранилище «Т», где находились картины Дюрера, Кранаха, Веронезе, – в мае 1945 года удалось отыскать младшему лейтенанту трофейной бригады 164-го батальона 5-й Гвардейской Армии 1-го Украинского фронта Леониду Наумовичу Рабиновичу.

Леонид Рабинович, художник Киевского театра оперы и балета, после войны вернулся в Киев и под псевдонимом Леонид Волынский опубликовал автобиографическую повесть «Семь дней», в которой рассказал, как с группой из пяти солдат разыскал место захоронения картин Дрезденской галереи и организовал их спасение и эвакуацию. Писатель Леонид Волынский также написал ряд книг о художниках: «Дом на солнцепеке» (1961, о Винсенте ван Гоге), «Лицо времени» (1962, о русских художниках-передвижниках), «Зеленое дерево жизни» (1964, о французских импрессионистах), а также «Страницы каменной летописи» (1967, о шедеврах русской архитектуры).

Леонид Рабинович (Волынский),
писатель и художник
Из собрания Дрезденской галереи:
Жан Этьен Лиотар, «Шоколадница», 1745


3 травня 2006 року в Нью-Йорку аукціонним домом Сотбіс була виставлена на продаж картина Пабло Пікассо «Дора Маар з кішкою» , написана в 1941 році. На ній зображена Дора Маар, кохана художника, що сидить на стільці з маленькою кішкою на плечі. Картина на той момент стала найдорожчою картиною в світі після «Хлопчика з трубкою» Пікассо, проданої в 2004 році за 104 млн доларів. Російський покупець, який побажав залишитися невідомим, придбав «Дору Маар з кішкою» за $ 95 216 000 при оцінній вартості в $ 50 000 000.

Полотно (128.3 на 95.3 см) - один з численних портретів Дори Маар, написаних Пікассо за майже десятирічну історію їхніх стосунків. Пікассо познайомився з 29-річною Дорою в 1936 році у віці 55 років і незабаром став жити з нею. У 1947 році полотно було придбано чиказькими колекціонерами Мері і Лі Блок. Вони ж продали картину в 1963 році інший чиказької парі, Вілларду і Адель Джідвіцам, після чого картина не виставлялася на публіці аж до початку XXI століття.

Дора Маар Пабло Пікассо. «Дора Маар з кішкою», 1941