3 марта -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

3 марта

Народився Шарль-Жозеф НАТУАР (3 березня 1700, Нім, Франція - 23 серпня 1777, Кастель-Гандольфо поблизу Рима) - французький художник епохи рококо.

Вивчав живопис у художника Франсуа Лемуана. У 1721 році здобув Велику Римську премію паризького Королівського інституту живопису і скульптури і в 1723 році виїхав навчатися в Рим. У 1729 році повернувся в Париж, де зав'язав дружні стосунки з художником Франсуа Буше. У 1734 році виставляв своє полотно «Венера і Вулкан», за яке був прийнятий в члени Королівської академії. У 1751-1775 роках - директор французької Академії в Римі.

Був одним з найбільших французьких живописців, декораторів та графіків свого часу. Писав картини на релігійні і міфологічні сюжети, портрети, ескізи для гобеленів, пейзажі. Серед найбільш значних робіт - декоративне оформлення «Овального салону» (Salon oval) в паризькому готелі Субіз: 8 монументальних зображень з історії Амура і Психеї, при цьому Психеї надані риси герцогині де Субіз. Брав участь також в оздобленні Королівської бібліотеки, замку Шапель-Годфруа, королівських палаців Марлі і Версаль.

«Вигнання Адама і Єви з Раю», 1740. Музей Метрополітен, Нью-Йорк


Народився Епамінандос БУЧЕВСЬКИЙ (3 березня 1843, с. Якобени Сучавського повіту, Південна Буковина, Румунія — 13 лютого 1891) — український живописець, був одним з реформаторів буковинського церковного малярства.

Походив з родини священника. У 1863—1867 рр. навчався у Чернівецькій духовній семінарії, у 1868—1872 рр. — у Віденській академії мистецтв. Відвідував скульптурну школу історичного живопису у Відні. Після тривалої подорожі по Франції та Італії жив у Відні. У 1888 р. із Відня переїхав до Чернівців на посаду художника Буковинської митрополії. Виконував роботи з оформлення і реставрації церков Буковини.

Автор картини на міфологічні сюжети («Вакханалія», 1874), портретів духівництва, селян Буковини, монументальних розписів. Брав участь в оздобленні палацу митрополитів у Чернівцях (1866—1880). Виконував монументальні розписи для церкви Миколи в Яссах. Виготовив іконостас для Собору Преображення Господнього в Загребі.

Митець організував у Чернівцях дівочу школу з рисунку і живопису. У той час її ученицею була Августа Кохановська. Був організатором першого на Буковині музею релігійного мистецтва.

Епамінонда Бучевський помер, захворівши на сухоти у віці 48 років. Похований на Руському кладовищі у Чернівцях. Твори Бучевського представлені, зокрема, в Чернівецькому художньому музеї.

Портрет Василя Штефанюка Портрет дружини Василя Штефанюка


Родился Ховард Рассел БАТЛЕР (3 марта 1856, Нью-Йорк — 20 мая 1934, Принстон, штат Нью-Джерси) — американский художник, основатель Американского общества изящных искусств.

Своё художественное образование начал с посещения Национальной академии дизайна, в студии своего дяди — художника. Посещал Принстонский университет, получив научную степень, и в 1876 году был приглашен в качестве ассистента профессора физики. В 1881 году он окончил Колумбийский университет, где изучал право. До 1984 года работал юристом, когда решил целиком сосредоточиться на живописи.

C целью повышения художественного образования, обучался у Фредерика Чёрча в Мексике, затем — в Лиге студентов-художников в Нью-Йорке. В Ховард Батлер приехал во Францию, оставшись в Париже на два года. Был членом американской художественной колонии в Конкарно. В 1889 он смог найти средства для создания Американского общества изящных искусств, которым Батлер руководил первые 17 лет. В 1899 году он стал академиком Национальной академии дизайна, также был членом Архитектурной лиги Нью-Йорка и Общества американских художников.

«Желтый свитер»


Родился Ги Орландо РОУЗ (3 марта 1867, Сан-Габриель, Калифорния – 17 ноября 1925, Пасадена) — американский художник, один из крупнейших представителей калифорнийского импрессионизма.

Родился в семье калифорнийского сенатора и вырос на ранчо отца. В 1884 году Роуз поступает в Калифорнийскую школу дизайна в Сан-Франциско. С сентября 1888 года он продолжает свое художественное образование в парижской Академии Жюлиана, с 1890 года выставляет работы в Парижском Салоне.

На некоторое время художник возвращается в США, но снова и снова приезжает во Францию, живёт в Париже, покупает сельский дом в Живерни. В 1900 проводит зимний сезон в Алжире, где много и плодотворно работает. В 1901 году на Всемирной выставке в Буффало Роуз завоёвывает бронзовую медаль.

С 1904 по 1912 год Ги Роуз и его жена Этель живут и работают в колонии художников в Живерни. В его творчестве этого периода чувствуется сильное влияние Клода Моне, бывшего другом и учителем Роуза. В 1910 году живописец участвует в нью-йоркской выставке художников «группы Живерни» (вместе с Л. С. Паркером и Ричардом Миллером).

Из-за ухудшившегося здоровья Роуз в 1914 возвращается в Калифорнию. Здесь он участвует во Всемирной выставке в Сан-Франциско 1915 года и завоёвывает на ней серебряную медаль. Затем преподаёт в Школе искусств Стикни в Пасадене, и возглавляет эту школу в 1919-1921 годах.

Five o'clock. 1910


Маріамна Андріанівна ЛОПУХІНА (в заміжжі Давидова), (1871, Матусів, Шполянський р-н, Черкаська обл. — 3 березня 1961, США) — художниця українського походження.

Лопухіни були надзвичайно багатими і володіли великими маєтками в Україні; але дід Маріамни розтратив свою частку сімейного багатства, отож батько Маріамни та його близькі родичі виявилися майже розореними. Під час відвідин Києва дівчина познайомилася із Левом Олексійовичем Давидовим, молодим офіцером кавалерії, з яким одружилася 1899 року. Перебування у Парижі дало змогу Маріамні навчатися живопису в Академії Жуліана та Академії Гранд Шом'єр. Під час Громадянської війни виїхала з дочкою до Константинополя, тоді до Рима, і врешті-решт до Парижа. Деякий час Маріамна жила в Бретані, а 1949 року емігрує до США.

В Росії здобула славу карикатуристки. За кордоном вона для маленької онуки Ірини, яка ніколи не була в Україні, намалювала альбом з 82 акварелей із жанровими сценками про життя сім'ї в Україні, у будинку в Матусові, з поясненнями майже до кожного малюнка. Текст і малюнки навмисно спрощені, щоб їх було цікаво розглядати дитині. Легкі, веселі, з безліччю цікавих побутових деталей — їжа, костюми, типажі, інтер'єри. Цей альбом упорядкувала внучата небога чоловіка Ольга Давидова-Дакс і видала кількома мовами.

«Зимові птахи», 1920


Народився Ярослав ПАНУШКА (3 березня 1872, м. Горшовіц -1 серпня 1958, с. Коханов поблизу м. Світла-над-Сазавоу) - чеський художник-академіст.

Народився в сім'ї інженера. Писати акварелі почав у віці восьми років. Після закінчення гімназії в Празі Ярослав у 1889 році вступає в місцеву Академію мистецтв, де навчався під керівництвом професорів Максиміліана Пірнера і Юліуса Маржака. У 1910 році в міському музеї в Градец-Кралове відбулася персональна виставка робіт Я. Панушки, на якій було представлено 102 його твори. Крім живопису художник захоплювався книжковим ілюструванням, особливо з фантастичної, казкової і «хоррор»-тематики.

У 1923 році Панушка купує будинок в місті Світла над Сазавою і влаштовує там свою художню майстерню. У 1926 році у празькій Рубешовій галереї він виставляє своє монументальне полотно «Перемога гуситів над хрестоносцями біля Бегані». У 1955 році Я. Панушці було присвоєно звання Заслуженого художника Чехословаччини.

«Чортові вітряки»


Народився Вільгельм Карліс ПУРВІТ або Пу́рвітіс (3 березня 1872, хутір Яужі, Ризький повіт, Російська імперія - 14 грудня 1945, Бад-Наухайм, Німеччина) - латиський художник-пейзажист. Один з основоположників сучасного латвійського живопису. Засновник Латвійської академії мистецтв і її ректор від 1919 по 1934 рік.

Навчався в Академії мистецтв у Петербурзі у Архипа Куїнджі. Закінчив Академію з великою золотою медаллю, потім подорожував по Європі. З 1898 по 1901 рік виставлявся в Берліні, Мюнхені, Парижі та Ліоні, картини мали успіх у публіки і художньої критики. Від 1901 року жив у Ризі. У 1902 році здійснив подорож до Норвегії, Ісландії та на Шпіцберген, де вивчав ефекти, пов'язані зі снігом. З 1895 по 1910 входив у об'єднання «Світ мистецтва».

«Озеро на початку весни»

З самого початку Пурвіт розробив власний стиль, близький як до імпресіонізму, так і до північного модерну. Йому особливо вдавалися весняні та зимові пейзажі. В останні роки він багато займався графікою.

З 1909 по 1915 рік Пурвіт був директором Ризького міського художнього училища, а від 1919 року - ректором створеної латиської Академії мистецтв. В Академії у Пурвіта була пейзажна майстерня, якою він керував до 1941 року. Одночасно з 1919 по 1940 і з 1941 по 1944 рік він був директором Ризького державного художнього музею.

«Озерний край»


Родился Вангьюш МИО (3 марта 1891, Корча — 30 декабря 1957, Тирана) — албанский художник-пейзажист, портретист, рисовальщик.

В 1908 году, вместе с братом отправился в Бухарест, где с 1915 по 1919 год учился в Национальной школе изящных искусств. В 1919-м, в год окончания художественного обучения в румынской столице, он открыл здесь свою первую персональную выставку. С 1920 по 1924 год (с перерывами, связанными с безденежьем) он учился в Академии изящных искусств в Риме, кроме того, много путешествовал по Италии на протяжении 20-х годов. Окончательно вернувшись в Корче, в те годы один из самых культурных городов Албании, Мио основал Ассоциацию изобразительных искусств и многократно участвовал в различных выставках, шаг за шагом обретая статус известнейшего живописца Албании межвоенного периода.

Вангьюш Мио был первым импрессионистом и наиболее известным пейзажистом Албании XX века. Кроме того, он был значительным портретистом, оставил впечатляющие образцы живописи обнажённой натуры. Излюбленные мотивы Вангьюша Мио — это окрестности его родного города Корча, Поградеца и других местностей Албании. Более 400 графических и живописных произведений Мио хранятся в музеях и художественных галереях Тираны и Корчи. В Корче в 1945 году открыт дом-музей Вангьюша Мио, один из самых посещаемых художественных музеев Албании.

Автопортрет «Улица в Корче»


Народився Зеф КОЛОМБІ (3 березня 1907, Сараєво — 23 січня 1949, Шкодер) — албанський художник, найбільший представник албанської живопису міжвоєнного періоду.

У 1929 році Коломбі виїхав до Італії, де закінчив Академію мистецтв у Римі, після цього у 1933 році почав працювати в Ельбасані вчителем малювання. У 1940 році переїхав до Шкодера, звідки був родом його батько, де й жив до своєї смерті. Помер у 1949 році від астми і туберкульозу.

Зеф Коломбі є ключовою фігурою Шкодерської школи живопису, провідної в албанському мистецтві першої половини XX століття. Він писав портрети і пейзажі, але особливо знаменитий він за свої натюрморти, в яких освітлення вибрано таким чином, що предметам додана особлива гармонія.

«Автопортрет», 1947 «Натюрморт», Національна галерея, Тирана


Народився Адальберт Олександрович МАРТОН (3 березня 1913, Клертон, США — 2005, Угорщина) — українсько-угорський живописець. Майстер закарпатського пейзажу і натюрморту.

Народився Бейла Алекс Лукс, якого всі знали як Адальберта Мартона, в Сполучених Штатах Америки в місті Клертон, куди його батьки виїхали в 1911 році в пошуках шматка хліба, але не знайшовши його й там, після народження сина повернулись у 1914 році на Батьківщину, в Рожнаву (Чехословаччина). Майбутній художник рано залишився сиротою. У 1932 році вступив до художньо-промислової школи в місті Брно, де навчався до 1934 року. У 1936 році закінчив художньо-промислову школу в м. Яблонці, Чехословаччина (педагоги: К.Май, Р.Флейснер, І.Прохазка). З 1937 року Мартон жив і працював в Ужгороді. 1941 року митець мав першу персональну звітну виставку, що принесла йому широке визнання і мала хороші відгуки та широкий розголос. З 1957 року брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках. З жовтня 1960 року Адальберт Мартон – член Спілки художників СРСР. Рекомендації до вступу йому давали корифеї крайової школи живопису Йосип Бокшай, Андрій Коцка та Гавриїл Глюк. Характеризуючи творчість художника, у своїй рекомендації Йосип Бокшай пише: «Він працює в пейзажной области живописи. Пише ліричні і індустріяльні мотиви, натюрморти, сочно, з смаком. Любується в красі природи, яку передає легко і живо. Пастелі його інтимні і пріємні. Художник постійно росте».

1972 року художник переїхав до Угорщини, де прожив до кінця життя. Він не загубився в чужому краї, стає відомим у Будапешті, малює для будапештських галерей, отримує від них замовлення. Вже через кілька років, у 1976 році, став членом Спілки художників Угорської Республіки. У 2003 році уряд Угорщини нагородив художника Золотим хрестом за заслуги перед Угорською Республікою. Роботи Адальберта Мартона знаходяться в музеях, галереях та приватних колекціях України, Росії, Угорщині, США, Канади і Японії.

«Гірська річка»


Родился Асгер ЙОРН (наст. имя Асгер Олуф Йоргенсен, псевдоним Йорн взял в 1946 году; 3 марта 1914, Вейрум, Ютландия — 1 мая 1973, Орхус) — датский художник и теоретик абстрактного экспрессионизма.

Родился в семье учителей и воспитывался в строгом протестантском духе. В юношеские годы переболел туберкулезом, готовился стать учителем и вступил в Датскую коммунитическую партию. Ранние пейзажи и портреты Асгера Йорна указывают на влияние скандинавского экспрессионизма, в первую очередь творчества Эмиля Нольде и Эдварда Мунка. В 1935 году вдохновлённый абстрактной живописью Кандинского Асгер Йорн едет в Париж, чтобы учиться именно у него. Однако это оказывается невозможным, и Йорн поступает в Современную академию Фернана Леже. В этот период он включает в свои полотна фантастические миры, навеянные работами Пауля Клее и Макса Эрнста, сближается с сюрреализмом, чью технику автоматизма он частично перенял.

В годы Второй мировой войны Асгер Йорн участвует в Движении Сопротивления. В 1948 году Йорн организует в Париже художественную группу COBRA — прокламирующую авангардистский, неоэкспрессионистский стиль в живописи. В вышедшей из печати в 1951—1952 годах сочинении «Спасение и случай» художник теоретически обосновывает такую манеру рисунка. Начиная с 50-х годов ХХ века на картинах Йорна всё чаще выступают демонические существа, тёмные силы, маски и фетиши. Помимо монументальных произведений настенной живописи и художественной керамики, в 70-е годы А.Йорн занимается также резьбой по дереву и созданием коллажей.

«Рыбак», 1962