3 февраля -Музей українського живопису

3 февраля

Похований Ян СТЕН (близько 1626, Лейден — початок лютого 1679, Лейден) — популярний голландський художник 17 століття, прихильник побутового жанру.

Батько художника був пивоваром. Мало відомостей про навчання митця. Серед його вчителів — Ніколаус Кнюпфер у місті Утрехт, а також відомо про співпрацю з Яном ван Гойєном у місті Гаага. Дочка Яна ван Гойєна стане дружиною художника. Також, можливо, вчився в Харлемі у Адріана ван Остаде й Дірка Халса. В 1648 році вступив до лейденської гільдії художників.

«Концерт», 1666. Художній інститут Чикаго

Серед жанрів, які розробляв художник, - портрет, релігійний образ, пейзаж, побутова картина. Найбільшим успіхом користувались картини побутового жанру, тому Ян Стен зосередився на створенні саме побутових картин. Але навіть його популярність не рятувала від злиднів і фінансових проблем. Стен також утримував пивоварню у Лейдені. У 1669 році, після смерті батька, він остаточно оселився у місті Лейден, де мав корчму з невеличким готелем. А до цього встиг пожити і попрацювати в Утрехті, Гаазі, Харлемі.
«Витівки школярів, коли заснув вчитель», 1672

Стен вважається одним із самих дотепних майстрів голландського жанрового живопису. Навіть до біблійних тем він підходив з гумором, але більше зображав своїх співвітчизників у різних кумедних і фривольних ситуаціях, інколи звертаючись до гострої соціальної сатири. Художник намагається розповідати про недоліки сучасників, але не переходить межі, не доходить до сарказму, гнівного осуду, як протестантський фанатик. Стен також малював сімейні портрети і сцени на заїжджих дворах. Творчий спадок художника нараховує майже 400 картин.

«Автопортрет» «Зубний лікар», 1651


Помер Еберхард КЕЙЛЬ (1624, Хельсінгер, Данія - 3 лютого 1687, Рим) - данський художник періоду бароко.

Народився в родині німецького живописця, який працював при дворі короля Крістіана IV Датського. У молодості навчався в Копенгагені у художника Мартена ван Стінвінкеля, після чого продовжив навчання в майстерні Рембрандта в Амстердамі. У 1651 року Кейль переїхав до Італії, де пройшов його найбільш плідний творчий період. Він пише портрети, працює в палацах, а також виконує замовлення Кармелітів у Венеції і монастиря Святого Бартоломея в Бергамо.

Еберхард Кейль вважається одним з лідерів італійської школи «художників реальності». Центральна тема його творчості - сцени з життя простих людей, відображення духовного світу простолюдинів.

«Хлопчик, який продає овочі». Музей образотворчих мистецтв, Бостон


Родился Генрих Вильгельм ТРЮБНЕР (3 февраля 1851, Гейдельберг — 21 декабря 1917, Карлсруэ) — немецкий художник из так называемого «круга Лейбля», работавший в реалистической, натуралистической и в последние годы импрессионистской манере.

Сын ювелира. Трюбнер учился живописи в Государственной академии художеств в Карлсруэ в 1867—1868 годах у Феодора Дица. В 1868 году он перевёлся в художественную академию в Мюнхене и продолжил занятия у Александра Вагнера. На первой международной художественной выставке в Мюнхене огромное впечатление на Трюбнера произвели работы Гюстава Курбе и Вильгельма Лейбля.

После 1877 года в своём творчестве Трюбнер обратился к мифологическим и литературным сюжетам, работая в натуралистической манере. В 1880-е годы Трюбнера связывали дружеские отношения с Ловисом Коринтом, Максом Слефогтом и Максом Либерманом. В 1889 году берлинская галерея «Гурлитт» организовала выставку работ Вильгельма Трюбнера.

После выставки Трюбнер вновь обратился к пейзажной живописи. В 1895 году он переехал во Франкфурт и работал в Штеделевском художественном институте. Писал работы по теории искусства. В 1901 году Трюбнер вступил в Берлинский сецессион. В 1903-1917 годах Трюбнер служил профессором в Государственной академии художеств в Карлсруэ, а в 1904-1910 годах занимал пост её директора. В 1911 году местное объединение художников организовало крупную выставку работ Вильгельма Трюбнера, за которой последовала выставка в Берлинском сецессионе в 1913 году.

«Сцена в мастерской художника», 1888 г.
Национальный музей, Нюренберг
«Лодочный причал на острове Херренинзель на Кимзее». Ок. 1894.
Государственный кунстхалле. Карлсруэ


Родился Исаак ИЗРАЭЛЬС (3 февраля 1869, Амстердам – 7 октября 1934, Гаага) – голландский художник-импрессионист, автор портретов и сцен из городской жизни. Сын живописца Йозефа Израэльса.

Получил золотую медаль на конкурсе искусств на Играх IX Олимпиады 1928 в Амстердаме по разделу живописи в номинации «Масло» за картину «Красный всадник».

«Автопортрет» «Окно магазина»


Родился Камиль БОМБУА (3 февраля 1883, Венаре-Ле-Лом — 11 июня 1970, Париж) — французский художник, известный представитель наивного искусства.

Впервые выставил на обозрение свои работы в 1922 году на тротуарах Монмартра и был замечен теоретиками наивного стиля живописи Ноэлем Буро и Вильгельмом Уде. С этого момента рисовал в своём собственном отдельном ателье. Сюжеты для своих работ, за исключением немногих пейзажей, мастер берёт из жизни горожан и будней цирка. Для полотен Бомбуа характерны яркие, «сияющие» краски и убеждающий реализм изображения.

«Ярмарочный атлет»


Родился Норман РОКВЕЛЛ (1894, Нью-Йорк – 8 ноября 1978, Стокбридж, штат Массачусетс) – американский художник и иллюстратор. На протяжении четырёх десятилетий он иллюстрировал обложки журнала The Saturday Evening Post.

Учился в Нью-йоркской школе искусств, затем в Национальной академии художеств (дизайна). Вскоре он перевелся в творческую группу Art Students League, где учился у Томаса Фогарти и Джорджа Бриджмана. Свой первый заказ, четыре рождественские открытки, он нарисовал в пятнадцатилетнем возрасте. Работал для различных журналов, в том числе The Saturday Evening Post и Look. Создал много работ о жизни небольших американских городов.




В 1943 году, вдохновленный выступлением президента Франклина Рузвельта в Конгрессе, Роквелл создал свою знаменитую серию картин «Американские свободы» («Four Freedoms»). В последующие годы иллюстрировал материалы, посвященные гражданскому праву, борьбе с нищетой и исследованиям космоса.

В 1970-м художник удостоился почетнейшей награды – президентской медали Свободы (Presidential Medal of Freedom) за свои яркие и характерные изображения американской жизни.

Его картина «Saying Grace» («Застольная молитва») была продана на аукционе Сотбис за 46 миллионов долларов 4 декабря 2013 в Нью-Йорке и стала самым дорогим произведением американского реалистического искусства, когда-либо проданным на торгах.

«Клепальщица Рози». Обложка The Saturday Evening Post, 29 мая 1943 года


Родился Зденек СИКОРА (3 февраля 1920, Лоуни, Чехия — 12 июля 2011 года, там же) — чешский художник и скульптор.

Профессионально занимается живописью с 1940 года; приблизительно в 1960 году он открывает для себя конструктивизм и конкретное искусство. В 1964 году Сикора, при помощи одного из физиков-сотрудников Пражского университета создаёт компьютерное обеспечение для своей конструктивистско-конкретной живописи. Первоначально он разрабатывает, согласно законам теории вероятности, математические модели по распределению кругов, квадратов и треугольников на своих полотнах.

С 1966 года З. Сикора — профессор живописи пражского Карлова университета (преподаёт там до 1980 года). Начиная с 1972 года З. Сикора работает в жанре «линейной живописи», принесшей ему широкую известность. Эти полотна являются выражением размышлений мастера о соотношении системного и случайного в художественном творчестве и в эстетике в целом. В конце жизни З. Сикора жил и работал в своём родном городе Лоуни. Произведения З. Сикоры можно увидеть в крупнейших музеях современного искусства Парижа, Берлина, Бонна, Праги, Цюриха, Вены, Амстердама и др.



Народився Володимир В'ячеславович АРСЕНОВ (3 лютого 1946, м. Красноярськ, Росія) – дніпропетровський художник-живописець.

Закінчив Київський державний художній інститут у 1974 році. Педагог з фаху - В. Пузирков. Живописець. Бере участь у виставках з 1975 р. Член Національної спілки художників України з 1988. Основні твори: «Солдат повернувся» (1970), «Геологи» (1974), «Старі Кодаки» (1985), «Морозний день» (1986), «Весна. Льодохід» (1988). Роботи знаходяться у Дніпропетровському художньому музеї, в приватних колекціях.

«Сон», 2000


Народився Олександр Петрович ТОКАРЕВ (3 лютого 1951, станиця Виселкі, Краснодарський край, РФ) - відомий одеський скульптор, народний художник України з 2016 року.

З 1971 по 1977 рр. навчався в Інституті живопису, скульптури та архітектури при Академії мистецтв СРСР у Ленінграді в майстерні професора Михайла Анікушина. Приїхав до Одеси в 1977 році за розподілом, працював у Художньому фонді. Перша велика скульптура - «По ранковій росі» - брала участь на Республіканській і Всесоюзній виставках.

Створив багато монументальних робіт, які прикрасили і змінили вигляд Одеси, - скульптурні композиції «Врятоване дитинство», «Викрадення Європи», «Дружина Моряка» на Морвокзалі, знамениті пам'ятники «Пушкін в Одесі», Леоніду Утьосову та Сергію Уточкіну на Дерибасівській, актрисі Вірі Холодній, козацькому отаману Антону Головатому, «Апельсину», фонтан «Квітуча земля», скульптурні композиції «Антилопа-Гну» і «Зелений фургон» в Саду скульптур Одеського літературного музею і багато інших. Характерною особливістю пам'ятників Токарева є їх вписаність у навколишній контекст міста, його будівель, вулиць, скверів, парків, їх природність.

Пам'ятник «Апельсину», Одеса. 2004 рік