3 января -Музей українського живопису

3 января

Крещён Валанте́н де БУЛОНЬ, прозванный Лё Валантэн (3 января 1591, Куломмье — 19 августа 1632, Рим) — французский художник эпохи барокко, представитель караваджизма.

Француз по рождению, он с ранней молодости работал в Италии. Итальянцы считают Валантена лучшим последователем Караваджо и причисляют его к своим художникам Римской школы. Дружба с Пуссеном не оказала большого влияния на Валантена. Подобно Караваджо, Валантен не был способен ни на какую идеализацию, признавал только живопись с натуры и брал себе в модели людей грубого разряда: его священные фигуры нисколько не идеализированы.

«Четыре возраста человека», около 1629. Лондонская Национальная галерея

Впрочем, Валантен довольно скоро расстался с сюжетами религиозного содержания, и стал писать фигуры воинов, нищих, людей, пристрастных к вину, картежной игре, падших женщин и т. п. Тема, которую он исполнял несколько раз, это — концерты. Одежда играющих иногда обличает их богатство и, может быть, знатность, а выражения лиц, по замечанию некоторых критиков, принадлежат грабителям и плутам. Французы причисляют Валантена к сонму своих известных художников того периода и ценят его произведения.

«Отречение апостола Петра»

Народився Жозеф-Бенуа СЮВЕ (3 січня 1743, Брюгге - 9 лютого 1807, Рим) - фламандський художник. Директор Французької академії в Римі (1801-1807).

Перші уроки майстерності отримав у Брюгге під керівництвом Матіаса де Вісча. У 1762 році виїхав до Франції і став учнем Жан-Жака Башельє. У 1771 році був нагороджений Римською премією, завдяки чому з 1772 по 1778 роки як пенсіонер Французької академії проживав в Римі. Після повернення в Париж був призначений академіком. Відкрив художню школу для молодих жінок в Луврі. У 1801 році обійняв посаду директора Французької академії в Римі.


	«Корнелія, мати Гракхів», Лувр.

Народився Карл Густав КАРУС (3 січня 1789, Лейпциг - 28 липень 1869, Дрезден) - німецький лікар, вчений і художник, теоретик мистецтва.

Значний представник школи романтичного пейзажу. Автор книги «Дев'ять листів про пейзажний живопис» - одієї з основних теоретичних робіт, що заклали основи німецької романтичної школи живопису. Карус був також дружний з Гете і написав книгу-біографію поета.


	«Вид Колізею вночі »

Антоні КОЗАКЕВИЧ (близько 1841, Краків - 3 січня 1929, там само) - польський художник-реаліст.

Вчитися живопису почав у 1857 році в Краківській академії красних мистецтв. Учень Владислава Лужкевича і Фелікса Шіналевського. Закінчив курс академії лише в 1866 році. Перерва в навчанні пов'язана з участю А. Козакевича в польському повстанні 1863 р. Учасник січневих подій, він був узятий в полон російськими військами. Після недовгого перебування у в'язниці, повернувся в академію в Кракові, але потім поїхав до Відня, де продовжив навчання в столичній Академії образотворчих мистецтв.

Завдяки імператорській стипендії, яку він отримав 1871 року, А. Козакевич продовжив удосконалювати свою майстерність в Мюнхені, де його роботи набули популярності. Там він провів наступні 30 років життя, часто відвідуючи Польщу. Повернувшись на батьківщину, в 1900-1905 роках жив і працював у Варшаві. Створені в варшавський період картини не мали успіху у критиків і публіки. Покинутий і забутий Антоні Козакевич помер у злиднях.

«Весна»

У період навчання головною темою його творчості були події, пов'язані з польським повстанням 1863 року. У Мюнхені він писав сцени з життя польських селян. Створив ряд картин з дитячими сюжетами, а також ілюстрацій до поеми Міцкевича «Пан Тадеуш». Творча спадщина Антоні Козакевича містить полотна на історичну тему, портрети, пейзажі, серії жанрових картин на фольклорну тематику, а також про життя євреїв і циган Польщі.


	«На вулиці», 1891

Народився Карл ВУТКЕ (3 січня 1849, Требніц, Провінція Позен, Пруссія - 4 липня 1927 Мюнхен) - німецький художник.

Вивчав живопис - спочатку в берлінській Академії мистецтв (1871-1873), потім 1873 року в Мюнхені у Ангело Квагліо і в 1877-1878 - в Дюссельдорфі у Ойгена Дюкера.

Художник багато подорожував. У 1874 році він відправився пішки до Італії, де жив і працював до 1876. Згодом неодноразово приїжджав в цю країну, де створив багато своїх полотен, в тому числі - на Сицилії та Сардинії. У 1880 відвідав південну Іспанію, в 1894 році - Норвегію. Також подорожував по Африці - Алжиру, Єгипту і Судану; в 1893 приїжджав до США, у 1898-1899 здійснив кругосвітню подорож, побувавши також в Китаї і Японії. На Далекому Сході написав картини для німецького імператора Вільгельма II, якими був прикрашений Срібний зал берлінського Міського палацу.

Від 1885 постійно проживав у Мюнхені, виїжджаючи з цього міста тільки в свої далекі подорожі. Був в першу чергу пейзажистом, проте нерідко писав і жанрові сценки. За яскравістю фарб і особливостями стилю є одним з предтеч імпресіонізму.

«Південне містечко»

Народився Іван Федорович СЕЛЕЗНЬОВ (3 січня 1856, Київ - 31 березня 1936, Київ) - український живописець. Художник академічного напрямку, працював в історичному, портретному і побутовому жанрах.

Народився в Києві в селянській родині. Закінчив Київську гімназію. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв з 1872 по 1881 рік у майстерні П.Чистякова. За роки навчання був нагороджений золотими і срібними медалями. У 1882 році художник бере участь в академічному конкурсі випускних програм і отримує Велику золоту медаль за картину «Князь Дмитро Юрійович Красний в летаргічному сні» з правом пенсіонерської поїздки за кордон на казенний рахунок. Наступні три роки (1883-1886) Іван Федорович жив і працював у Римі. У 1886 році художник повернувся до Києва і багато років викладав в художній школі Миколи Мурашка. У 1911-1914 - директор Київського художнього училища.

У своїй творчості художник залишився вірним історичному жанру, писав також побутові сцени і реалістичні жанрові портрети, пейзажі та натюрморти. Учасник виставок Київського товариства художників. Селезньов був також одним з організаторів Київського товариства релігійного живопису і разом зі своїми учнями по Художній школі Мурашка брав участь наприкінці 1880-х років у відновленні фресок XII століття Кирилівської церкви в Києві. У 1897 році Іван Федорович виконав образа для іконостасу Покровської церкви на Солом'янці в Києві.


«Автопортрет»	«Останній акорд»

Родился Август МАКЕ (3 января 1887, Мешеде, Германия — 26 сентября 1914, Шампань, Франция) — немецкий художник-экспрессионист.

Родился в семье инженера-строителя. Его отец писал пейзажи, собирал старинные гравюры. На юношу большое впечатление произвели картины символиста Арнольда Бёклина, надолго ставшего его кумиром. С октября 1904 года Август начал учёбу в Дюссельдорфской академии художеств, но скучные занятия посещал нерегулярно и в 1906 оставил академию. Также занимался на вечерних курсах художественно-промышленной школы. В июне 1907 года, во время четырёхнедельного пребывания в Париже, Август получил возможность познакомиться с оригинальными работами импрессионистов, которые ранее знал по чёрно-белым репродукциям. Чтобы освоить принципы полюбившегося ему импрессионизма, молодой художник шесть месяцев проучился в Берлине у немецкого импрессиониста Ловиса Коринта.

«Наш сад с цветущими клумбами», 1911

Вместе с Василием Кандинским, Альфредом Кубином и Францем Марком Маке основал в 1911 сообщество художников, представителей экспрессионизма, «Синий всадник». Благодаря дружеским отношениям художника с французским художником Робером Делоне, Маке познакомился с ответвлением кубизма — орфизмом: последователи этого стиля исповедовали идею живописной организации на сопоставлении контрастных цветов. В 1913 Маке жил и плодотворно работал в Швейцарии. 8 августа 1914 года Маке был призван в армию и погиб в бою 26 сентября в возрасте 27 лет.

Творчество Маке формировалось под влиянием различных художественных направлений того времени, через увлечение которыми он последовательно проходил. Индивидуальный стиль, который он, наконец, обрёл, и сегодня рассматривающийся как типичный стиль Маке, отличается игрой световых эффектов и тщательно подобранными, согласованными сочетаниями цветов. Картины художника производят впечатление радости и лёгкости.


«Автопортрет», 1906	«Русский балет, 1912

Народився Петро Євлампійович САБАДИШ (3 січня 1909, місто Олександрівськ, нині Запоріжжя — 16 червня 1994, Київ) — український живописець. Заслужений художник України (1974).

З 1922 по 1927 вчився у Запорізькій художній профшколі. 1932 року закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де навчався в Олександра Богомазова, Віктора Пальмова, Михайла Бойчука. Виставлявся з 1929 року. Персональна виставка відбулася 1959 року в Києві. У 1968 році був нагороджений Медаллю та Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Петро Сабади́ш працював у галузі станкового живопису. Його пейзажі "Збирання яблук" (1929), "Ставок" (1939), "Вулиця в старому місті" (1944), "Дніпрові далі" (1953), "Канівські далі" (1964), "Голуба далечінь" (1979) відзначаються особливою душевною теплотою та ліризмом і передають захоплення художника навколишнім світом. У Запорізькому обласному художньому музеї представлено 17 картин П.Сабадиша.

«Соняшники», 1960

Народився Володимир Федорович СИДОРУК (3 січня 1925, Ржищів, Київська обл. - 16 січня 1997, Ірпінь, Київська обл.) - український живописець, пейзажист, жанрист. Заслужений художник України (1980). Входить до неофіційного списку ТОП-100 українських художників.

Народився в селянській родині. З 1939 по 1941 рік навчався в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка в Києві. Його вчителями були Іван Хворостецький (учень Ф.Кричевського) і Георгій Киянченко. Вплив цих майстрів, високий рівень викладання дозволить Володимиру, навіть не отримавши вищої мистецької освіти, стати видатним живописцем.

Після війни жив у Івано-Франківську, де завідував декоративною майстернею і одночасно працював постановником Станіславського музично-драматичного театру ім. І.Франка. Створив у цей час ряд портретів і картин на гуцульську тематику, захоплено працював над образом М.Черемшини.

«На річці Козинці (Латаття)», 1970-ті

У 1950 році живописцю пропонують вступити до Київського кооперативного товариства художників і він разом з сім'єю повертається на рідну Київщину і поселяється в Ірпені. Характерною особливістю творчого методу майстра було написання пейзажних композицій з натури, не відриваючись. Писав Сидорук натхненно і швидко, бажаючи зберегти перші почуття і емоції від побаченого. Своє бачення природи він висловлював за допомогою декоративного, насиченого і одночасно витонченого живопису.

Особливе місце в творчому доробку художника займають тематичні твори. Живописця приваблюють легендарні події періоду Київської Русі, переможна боротьба українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким. В.Ф.Сидорук пише картини, присвячені життю Тараса Шевченка. Паралельно з цим створює абстракціоністські полотна, відмічені надзвичайно красивим і складним колоритом і нерозгаданим, завуальованим змістом.


«Автопортрет. 1947 рік»	«Фонтан у Маріїнському парку взимку». 1966

Народився Іван Тарасович КЛЕЦЬ (3 січня 1947, с. Лісове Маневицького району Волинської обл..) — заслужений художник України (2009).

У 1976 р. закінчив Київський художній інститут (викладачі - А. Пламеницький, В. Пузирков, І. Тихий) і з того року живе у Чернівцях. Член Спілки художників України з 1978 року. Працює в галузі станкового малярства, в жанрі тематичної композиції, портрета та пейзажу. Учасник всеукраїнських, всесоюзних і закордонних виставок. Мав персональні виставки у Чернівцях (1978, 2007), Києві (2009). Для реалістичної манери Клеця характерна увага до освітленого обличчя; використовує колористичний контраст для досягнення психологічної характеристики образу.

Твори: «Парламентери» (1976), «Травень 1945», «Капітуляція» (обидва – 1977), «Друзі», «Ветерани праці» (обидва – 1978), «З Великої землі» (1979), «Ветерани колгоспу “Іскра”» (1980), «Леся Українка та О. Кобилянська в Карпатах» (1981), «Фундатори колгоспу» (1982), «Ковпаківський рейд» (1983), «Будівельник Дніпровської ГЕС П. Волощук» (1984), «Святковий день», «Колгоспники» (обидва – 1985), «А як згадаю… (Т. Шевченко)» (1987), «Пам’ять» (1991), «Битва під Хотином» (1993), «Ф. Мішин» (2003), «Дністрові кручі» (2005).


	«Скоро свято», 2007

Народився Володимир Васильович АДЄЄВ (3 січня 1949, Ялта) - кримський художник. Заслужений художник України (2013).

Навчався у Севастопольській художній школі, яка зіграла значну роль в становленні його як художника. На відміну від багатьох художників, Володимир Адєєв не отримав вищої мистецької освіти. Проте, він успішно працює в різних техніках. У 1984 році Володимир Васильович організував у Севастополі об'єднання художників «Робоча палітра», яке існувало до 1994 року. Від 1999 року художник є членом Творчої спілки художників в місті Севастополі «Мистецький шлях».

Бере участь в міських, обласних, республіканських та міжнародних виставках з 1979 року. В експозиціях виставок - живопис, графіка, макети кораблів і навіть медалі, створені руками самобутнього художника. У 2006 році Володимир Адєєв став членом Севастопольської міської організації Національної спілки художників України. Багато робіт художника присвячені книгам Олександра Гріна.


	«Свято на воді», 1988

Народився Юрій Дамазійович КАФАРСЬКИЙ (3 січня 1964, м. Могилів-Подільський Вінницької обл.) – живописець і скульптор. Заслужений художник України (2016).

Закінчив Одеський педагогічний інститут (1986; викладачі - Л. Риндіна, О. Риндін). Викладає у Могилів-Подільській дитячій художній школі (від 1988). Член Національної спілки художників України від 2000. Від 1995 – учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок та пленерів. Персональні виставки – у Вінниці (1993, 1995, 2002, 2005, 2007). Працює у галузях станкового живопис, монументальної і станкової скульптура. Зображує природу та людей рідного краю.

Основні твори.: живопис – «Старий» (1989), «Прадавнє», «Дружина» (обидва – 1994), «Вулики», «Весна» (обидва – 1997), «Савкова хата», «Польові квіти» (обидва – 1998), «Стара хата», «Старий» (обидва – 1999), «Батько» (2000), «Зимовий день» (2010), «Лядовський монастир» (2011), «Острозька легенда», «Сонячний день. Седнів» (обидва – 2012); скульптура - меморіальний комплекс «Лики війни» (1994).


	«Острозька легенда», 2012

Народилася Влада Валентинівна РАЛКО (3 січня 1969, Київ) – відомий сучасний український художник.

Закінчила Українську академію мистецтв (1994), факультет станкового живопису, навчалась у професора В. Шаталіна. Отримала премію Всеукраїнського тріенале живопису (2001). Учасниця численних авторитетних виставок сучасного мистецтва в Україні та за її межами. Починаючи з 1994 - член Національної спілки художників України. Живе і працює в Києві.