3 января
Хрещений Валанте́н де БУЛОНЬ, прозваний Ле Валантен (3 січня 1591, Куломм'є - 19 серпня 1632, Рим) - французький художник епохи бароко, представник караваджизму.
Француз за народженням, він з ранньої молодості працював в Італії. Італійці вважають Валантена найкращим послідовником Караваджо і зараховують його до своїх художників Римської школи. Дружба з Пуссеном не зробила великого впливу на Валантена. Подібно Караваджо, Валантен не був здатний ні на яку ідеалізацію, визнавав тільки живопис з натури і брав собі в моделі людей грубого розряду: його священні фігури анітрохи не ідеалізовані.
 |
| «Чотири пори життя людини», близько 1629. Лондонська Національна галерея |
Впрочем, Валантен довольно скоро расстался с сюжетами религиозного содержания, и стал писать фигуры воинов, нищих, людей, пристрастных к вину, картежной игре, падших женщин и т. п. Тема, которую он исполнял несколько раз, это — концерты. Одежда играющих иногда обличает их богатство и, может быть, знатность, а выражения лиц, по замечанию некоторых критиков, принадлежат грабителям и плутам. Французы причисляют Валантена к сонму своих известных художников того периода и ценят его произведения.
 |
| «Зречення апостола Петра» |
Народився Жозеф-Бенуа СЮВЕ (3 січня 1743, Брюгге - 9 лютого 1807, Рим) - фламандський художник. Директор Французької академії в Римі (1801-1807).
Перші уроки майстерності отримав у Брюгге під керівництвом Матіаса де Вісча. У 1762 році виїхав до Франції і став учнем Жан-Жака Башельє. У 1771 році був нагороджений Римською премією, завдяки чому з 1772 по 1778 роки як пенсіонер Французької академії проживав в Римі. Після повернення в Париж був призначений академіком. Відкрив художню школу для молодих жінок в Луврі. У 1801 році обійняв посаду директора Французької академії в Римі.
 |
 |
| «Корнелія, мати Гракхів», Лувр. |
Народився Карл Густав КАРУС (3 січня 1789, Лейпциг - 28 липень 1869, Дрезден) - німецький лікар, вчений і художник, теоретик мистецтва.
Значний представник школи романтичного пейзажу. Автор книги «Дев'ять листів про пейзажний живопис» - одієї з основних теоретичних робіт, що заклали основи німецької романтичної школи живопису. Карус був також дружний з Гете і написав книгу-біографію поета.
 |
 |
| «Вид Колізею вночі » |
Антоні КОЗАКЕВИЧ (близько 1841, Краків - 3 січня 1929, там само) - польський художник-реаліст.
Вчитися живопису почав у 1857 році в Краківській академії красних мистецтв. Учень Владислава Лужкевича і Фелікса Шіналевського. Закінчив курс академії лише в 1866 році. Перерва в навчанні пов'язана з участю А. Козакевича в польському повстанні 1863 р. Учасник січневих подій, він був узятий в полон російськими військами. Після недовгого перебування у в'язниці, повернувся в академію в Кракові, але потім поїхав до Відня, де продовжив навчання в столичній Академії образотворчих мистецтв.
Завдяки імператорській стипендії, яку він отримав 1871 року, А. Козакевич продовжив удосконалювати свою майстерність в Мюнхені, де його роботи набули популярності. Там він провів наступні 30 років життя, часто відвідуючи Польщу. Повернувшись на батьківщину, в 1900-1905 роках жив і працював у Варшаві. Створені в варшавський період картини не мали успіху у критиків і публіки. Покинутий і забутий Антоні Козакевич помер у злиднях.
 |
| «Весна» |
У період навчання головною темою його творчості були події, пов'язані з польським повстанням 1863 року. У Мюнхені він писав сцени з життя польських селян. Створив ряд картин з дитячими сюжетами, а також ілюстрацій до поеми Міцкевича «Пан Тадеуш». Творча спадщина Антоні Козакевича містить полотна на історичну тему, портрети, пейзажі, серії жанрових картин на фольклорну тематику, а також про життя євреїв і циган Польщі.
 |
 |
| «На вулиці», 1891 |
Народився Карл ВУТКЕ (3 січня 1849, Требніц, Провінція Позен, Пруссія - 4 липня 1927 Мюнхен) - німецький художник.
Вивчав живопис - спочатку в берлінській Академії мистецтв (1871-1873), потім 1873 року в Мюнхені у Ангело Квагліо і в 1877-1878 - в Дюссельдорфі у Ойгена Дюкера.
Художник багато подорожував. У 1874 році він відправився пішки до Італії, де жив і працював до 1876. Згодом неодноразово приїжджав в цю країну, де створив багато своїх полотен, в тому числі - на Сицилії та Сардинії. У 1880 відвідав південну Іспанію, в 1894 році - Норвегію. Також подорожував по Африці - Алжиру, Єгипту і Судану; в 1893 приїжджав до США, у 1898-1899 здійснив кругосвітню подорож, побувавши також в Китаї і Японії. На Далекому Сході написав картини для німецького імператора Вільгельма II, якими був прикрашений Срібний зал берлінського Міського палацу.
Від 1885 постійно проживав у Мюнхені, виїжджаючи з цього міста тільки в свої далекі подорожі. Був в першу чергу пейзажистом, проте нерідко писав і жанрові сценки. За яскравістю фарб і особливостями стилю є одним з предтеч імпресіонізму.
 |
| «Південне містечко» |
Народився Іван Федорович СЕЛЕЗНЬОВ (3 січня 1856, Київ - 31 березня 1936, Київ) - український живописець. Художник академічного напрямку, працював в історичному, портретному і побутовому жанрах.
Народився в Києві в селянській родині. Закінчив Київську гімназію. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв з 1872 по 1881 рік у майстерні П.Чистякова. За роки навчання був нагороджений золотими і срібними медалями. У 1882 році художник бере участь в академічному конкурсі випускних програм і отримує Велику золоту медаль за картину «Князь Дмитро Юрійович Красний в летаргічному сні» з правом пенсіонерської поїздки за кордон на казенний рахунок. Наступні три роки (1883-1886) Іван Федорович жив і працював у Римі. У 1886 році художник повернувся до Києва і багато років викладав в художній школі Миколи Мурашка. У 1911-1914 - директор Київського художнього училища.
У своїй творчості художник залишився вірним історичному жанру, писав також побутові сцени і реалістичні жанрові портрети, пейзажі та натюрморти. Учасник виставок Київського товариства художників. Селезньов був також одним з організаторів Київського товариства релігійного живопису і разом зі своїми учнями по Художній школі Мурашка брав участь наприкінці 1880-х років у відновленні фресок XII століття Кирилівської церкви в Києві. У 1897 році Іван Федорович виконав образа для іконостасу Покровської церкви на Солом'янці в Києві.
 |
 |
| «Автопортрет» | «Останній акорд» |
Народився Август МАКЕ (3 січня 1887, Мешеде, Німеччина - 26 вересня 1914, Шампань, Франція) - німецький художник-експресіоніст.
Народився в сім'ї інженера-будівельника. Його батько писав пейзажі, збирав старовинні гравюри. На юнака велике враження справили картини символіста Арнольда Бекліна, який надовго став його кумиром. З жовтня 1904 року Август почав навчання в Дюссельдорфській академії мистецтв, але нудні заняття відвідував нерегулярно і 1906 року залишив академію. Також займався на вечірніх курсах художньо-промислової школи. У червні 1907 року, під час чотиритижневого перебування в Парижі, Август одержав можливість познайомитися з оригінальними роботами імпресіоністів, які раніше знав по чорно-білих репродукціях. Щоб освоїти принципи імпресіонізму, який дуже полюбився йому, молодий художник шість місяців провчився в Берліні у відомого німецького імпресіоніста Ловіса Корінта.
 |
| «Наш сад із квітучими клумбами», 1911 |
Разом з Василем Кандинським, Альфредом Кубіним і Францем Марком Маке заснував у 1911 році товариство художників, представників експресіонізму, «Синій вершник». Завдяки дружнім стосункам з французьким художником Робером Делоне, Маке познайомився з відгалуженням кубізму - орфізмом: послідовники цього стилю сповідували ідею мальовничої організації простору на зіставленні контрастних кольорів. У 1913 Маке жив і плідно працював у Швейцарії. 1914 року Маке був покликаний в армію і загинув у бою 26 вересня в віці 27 років.
Творчість Маке формувалася під впливом різних художніх напрямків того часу, через захоплення якими він послідовно проходив. Індивідуальний стиль, який він, нарешті, знайшов, і сьогодні розглядається як типовий стиль Маке, відрізняється грою світлових ефектів і ретельно підібраними, узгодженими поєднаннями кольорів. Картини художника справляють враження радості і легкості.
 |
 |
| «Автопортрет», 1906 | «Російський балет, 1912 |
Народився Петро Євлампійович САБАДИШ (3 січня 1909, місто Олександрівськ, нині Запоріжжя — 16 червня 1994, Київ) — український живописець. Заслужений художник України (1974).
З 1922 по 1927 вчився у Запорізькій художній профшколі. 1932 року закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де навчався в Олександра Богомазова, Віктора Пальмова, Михайла Бойчука. Виставлявся з 1929 року. Персональна виставка відбулася 1959 року в Києві. У 1968 році був нагороджений Медаллю та Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Петро Сабади́ш працював у галузі станкового живопису. Його пейзажі "Збирання яблук" (1929), "Ставок" (1939), "Вулиця в старому місті" (1944), "Дніпрові далі" (1953), "Канівські далі" (1964), "Голуба далечінь" (1979) відзначаються особливою душевною теплотою та ліризмом і передають захоплення художника навколишнім світом. У Запорізькому обласному художньому музеї представлено 17 картин П.Сабадиша.
 |
| «Соняшники», 1960 |
Народився Володимир Федорович СИДОРУК (3 січня 1925, Ржищів, Київська обл. - 16 січня 1997, Ірпінь, Київська обл.) - український живописець, пейзажист, жанрист. Заслужений художник України (1980). Входить до неофіційного списку ТОП-100 українських художників.
Народився в селянській родині. З 1939 по 1941 рік навчався в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка в Києві. Його вчителями були Іван Хворостецький (учень Ф.Кричевського) і Георгій Киянченко. Вплив цих майстрів, високий рівень викладання дозволить Володимиру, навіть не отримавши вищої мистецької освіти, стати видатним живописцем.
Після війни жив у Івано-Франківську, де завідував декоративною майстернею і одночасно працював постановником Станіславського музично-драматичного театру ім. І.Франка. Створив у цей час ряд портретів і картин на гуцульську тематику, захоплено працював над образом М.Черемшини.
 |
| «На річці Козинці (Латаття)», 1970-ті |
У 1950 році живописцю пропонують вступити до Київського кооперативного товариства художників і він разом з сім'єю повертається на рідну Київщину і поселяється в Ірпені. Характерною особливістю творчого методу майстра було написання пейзажних композицій з натури, не відриваючись. Писав Сидорук натхненно і швидко, бажаючи зберегти перші почуття і емоції від побаченого. Своє бачення природи він висловлював за допомогою декоративного, насиченого і одночасно витонченого живопису.
Особливе місце в творчому доробку художника займають тематичні твори. Живописця приваблюють легендарні події періоду Київської Русі, переможна боротьба українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким. В.Ф.Сидорук пише картини, присвячені життю Тараса Шевченка. Паралельно з цим створює абстракціоністські полотна, відмічені надзвичайно красивим і складним колоритом і нерозгаданим, завуальованим змістом.
 |
 |
| «Автопортрет. 1947 рік» | «Фонтан у Маріїнському парку взимку». 1966 |
Народився Іван Тарасович КЛЕЦЬ (3 січня 1947, с. Лісове Маневицького району Волинської обл..) — заслужений художник України (2009).
У 1976 р. закінчив Київський художній інститут (викладачі - А. Пламеницький, В. Пузирков, І. Тихий) і з того року живе у Чернівцях. Член Спілки художників України з 1978 року. Працює в галузі станкового малярства, в жанрі тематичної композиції, портрета та пейзажу. Учасник всеукраїнських, всесоюзних і закордонних виставок. Мав персональні виставки у Чернівцях (1978, 2007), Києві (2009). Для реалістичної манери Клеця характерна увага до освітленого обличчя; використовує колористичний контраст для досягнення психологічної характеристики образу.
Твори: «Парламентери» (1976), «Травень 1945», «Капітуляція» (обидва – 1977), «Друзі», «Ветерани праці» (обидва – 1978), «З Великої землі» (1979), «Ветерани колгоспу “Іскра”» (1980), «Леся Українка та О. Кобилянська в Карпатах» (1981), «Фундатори колгоспу» (1982), «Ковпаківський рейд» (1983), «Будівельник Дніпровської ГЕС П. Волощук» (1984), «Святковий день», «Колгоспники» (обидва – 1985), «А як згадаю… (Т. Шевченко)» (1987), «Пам’ять» (1991), «Битва під Хотином» (1993), «Ф. Мішин» (2003), «Дністрові кручі» (2005).
 |
 |
| «Скоро свято», 2007 |
Народився Володимир Васильович АДЄЄВ (3 січня 1949, Ялта) - кримський художник. Заслужений художник України (2013).
Навчався у Севастопольській художній школі, яка зіграла значну роль в становленні його як художника. На відміну від багатьох художників, Володимир Адєєв не отримав вищої мистецької освіти. Проте, він успішно працює в різних техніках. У 1984 році Володимир Васильович організував у Севастополі об'єднання художників «Робоча палітра», яке існувало до 1994 року. Від 1999 року художник є членом Творчої спілки художників в місті Севастополі «Мистецький шлях».
Бере участь в міських, обласних, республіканських та міжнародних виставках з 1979 року. В експозиціях виставок - живопис, графіка, макети кораблів і навіть медалі, створені руками самобутнього художника. У 2006 році Володимир Адєєв став членом Севастопольської міської організації Національної спілки художників України. Багато робіт художника присвячені книгам Олександра Гріна.
 |
 |
| «Свято на воді», 1988 |
Народився Юрій Дамазійович КАФАРСЬКИЙ (3 січня 1964, м. Могилів-Подільський Вінницької обл.) – живописець і скульптор. Заслужений художник України (2016).
Закінчив Одеський педагогічний інститут (1986; викладачі - Л. Риндіна, О. Риндін). Викладає у Могилів-Подільській дитячій художній школі (від 1988). Член Національної спілки художників України від 2000. Від 1995 – учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок та пленерів. Персональні виставки – у Вінниці (1993, 1995, 2002, 2005, 2007). Працює у галузях станкового живопис, монументальної і станкової скульптура. Зображує природу та людей рідного краю.
Основні твори.: живопис – «Старий» (1989), «Прадавнє», «Дружина» (обидва – 1994), «Вулики», «Весна» (обидва – 1997), «Савкова хата», «Польові квіти» (обидва – 1998), «Стара хата», «Старий» (обидва – 1999), «Батько» (2000), «Зимовий день» (2010), «Лядовський монастир» (2011), «Острозька легенда», «Сонячний день. Седнів» (обидва – 2012); скульптура - меморіальний комплекс «Лики війни» (1994).
 |
 |
| «Острозька легенда», 2012 |
Народилася Влада Валентинівна РАЛКО (3 січня 1969, Київ) – відомий сучасний український художник.
Закінчила Українську академію мистецтв (1994), факультет станкового живопису, навчалась у професора В. Шаталіна. Отримала премію Всеукраїнського тріенале живопису (2001). Учасниця численних авторитетних виставок сучасного мистецтва в Україні та за її межами. Починаючи з 1994 - член Національної спілки художників України. Живе і працює в Києві.
 |
 |