29 ноября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

29 ноября

Джованні БЕЛЛІНІ (близько 1430, Венеція (?) — 29 листопада 1516, Венеція) — італійський художник, засновник венеційської школи живопису. Молодший брат Джентіле Белліні.

Син Якопо Белліні (1400—1471), у майстерні якого разом з братом Джентіле Белліні розпочав навчання живопису і власну кар'єру художника. Малював портрети та різні релігійні композиції. Ранні роботи Джованні Белліні створені під впливом його шурина Мантенья.

Особистий стиль Джованні виробився у 70-і роки XV століття. У Джованні Белліні різноманітна тематика, чимало Мадонн. Визначна новація — введення у картину пейзажу, причому не пов'язаного з основним сюжетом художнього твору. Твори митця — емоційні, але дуже м'які, дарують відчуття спокою і благодаті. Художник писав переважно олійними фарбами, а не темперою. Са́ме з серед. 70-х рр. XV ст. Джованні оволодів новою для Венеції технікою олійного живопису.

Стиль Джованні Белліні коливався від статичної манери венеціанських робіт середини XV сторіччя до гармонії і пишноти робіт епохи Високого Відродження. Митець запровадив м'які тони, гармонію в композицію і використовував світлі кольори, що гарно вплинуло на наступне покоління живописців. На само́го ж митця, вважається, вплинула голландська школа з її зосередженням на деталях. Цей же вплив, водночас не приводить митця до еклектизму, йому вдається дуже гармонійно поєднувати найкращі здобутки сучасних йому образотворчих шкіл. Альбрехт Дюрер писав про нього у 1506 році: «Він дуже старий, але він усе ще найкращий художник». Джованні Белліні був учителем Джорджоне й Тіціана.

Автопортрет «Мадонна на луці», бл. 1500, Національна галерея, Лондон


Ганс ГОЛЬБЕЙН молодший (1497, Аугсбург — 29 листопада 1543, Лондон) — німецький художник епохи Відродження. Найзнаменитіший представник родини Гольбейнів.

Навчався живопису у свого батька — Ганса Гольбейна старшого. Перебував під впливом Ганса Буркмайра. Пізніше з братом Амброзіусом Гольбейном переселився у Базель (Швейцарія), де брати два роки працювали в майстерні Г. Гербстера. У місті Гольбайн познайомився з багатьма гуманістами і вченими цього періоду, у тому числі з Еразм Роттердамський. На прохання останнього ілюстрував його роботу — «Похвала глупоті» (видання 1514 року 82-ма малюнками). Гольбейн ілюстрував також інші книги, брав участь у створенні німецького перекладу Біблії Мартіна Лютера. Як і його батько, створював вітражі і писав портрети. Багато працював над декоруванням зовнішніх фасадів, перетворюючи таким чином скромні приватні будинки у чудові палаци, прикрашені колонами та фігурами.

«Мертвий Христос у труні», 1521—1522, Художній музей, Базель

1526 року Гольбейн залишив Базель, оскільки через Реформацію йому стало важко знаходити заробіток. В Англії він гостинно був прийнятий Томасом Мором, якому Еразм написав рекомендаційного листа. Підкоряючись смаку, що панував тоді в Англії, він за весь час свого перебування писав виключно портрети; зокрема портрети Мора та його родини, архієпископа Кентерберійського, астронома Кратцера, Годсельва.

Після повернення до Базеля у 1528 року Гольбейн закінчив фрески в залі ратуші (1530, сцени зі Старого Заповіту) і написав декілька портретів. 1532 року релігійні смути і перемога в Швейцарії іконоборчої партії змусили Гольбейна знову покинути Базель і вирушити до Англії, де він написав багато портретів. Згодом йому вдалося стати придворним живописцем короля Генріха VIII. Художник помер від чуми, що лютувала в Лондоні.

«Портрет Генріха VIII»

Живописні твори Гольбейна вирізняються тонко виписаним малюнком, пластичним моделюванням, прозорістю світлотіні, соковитістю і шириною пензля. Його малюнки повні їдкого сарказму, тонкої спостережливості і, незважаючи на свою життєву правду й індивідуальність, вражають красою форми й обробки. Значення Гольбейна в німецькому мистецтві полягає й у тому, що він переніс до Німеччини розквіт італійського відродження, не втративши при цьому свого національного характеру — в його роботах відчутні риси, розвинуті згодом в портретах Дюрера.

Автопортрет, 1542, Галерея Уффіці «Посланці (Жан де Дентвіль і Жорж де Сельв)», 1533. Національна галерея, Лондон


Народився Франсуа БУШО (29 листопада 1800, Париж - 7 лютого 1842, Париж) - французький художник.

Навчався образотворчого мистецтва у Жана Батіста Реньо і Гійома Летьєра. Лауреат Римської премії (1824), після отримання якої чотири роки працював в Італії. У 1835 році був нагороджений орденом Почесного легіону. Виконав ряд замовлень короля Луї-Філіпа, в тому числі написав полотно «Друга битва при Цюріху» (1837), поміщене у військовій галереї Версальського палацу. Відомий також своїми портретами.

«Генерал Массена в другій битві при Цюріху». Версаль


Народився Мануель Жозе де Араужо Порту-алегре, барон Санту-Анжелу (29 листопада 1806, Ріу-Парду в провінції Сао-Педро, Бразилія - 30 грудня 1879, Лісабон, Португалія) - видатний бразильський поет, художник і архітектор.

Народився в дворянській сім'ї. У 1829 році вступив до академії мистецтв в Ріо-де-Жанейро, де його вроджений талант розвинувся під керівництвом професора Жан-Батиста Дебре, учня Жака-Луї Давида. Кілька вдалих портретів імператора Педру I і його вінценосної сім'ї дали молодому художнику можливість продовжити своє навчання в Парижі і провести один рік в Італії. У 1837 році Мануель Жозе де Араужо Порту-алегре повернувся на батьківщину, де отримав кафедру в Академії мистецтв, яку потім змінив на кафедру у військовій академії. Він виявив тоді надзвичайну діяльність на терені мистецтва, будучи організатором у всіх установах, які були засновані для цілей науки і мистецтва.

Портрет роботи Ф.Крумгольца, 1848 «Портрет Педру I, імператора Бразилії», 1826


Народився Пьотр СТАХЕВИЧ (29 листопада 1858, с. Новосілки Гостинні, Поділля, нині Самбірський район Львівської обл. - 14 квітня 1938, Краків) - польський живописець, жанрист та ілюстратор.

У 1877-1883 роках пройшов курс навчання в краківській школі образотворчих мистецтв у класі Владислава Лужкевича і Флоріана Цинка, після чого продовжив навчання в Мюнхенській академії мистецтв (1883-1885). У 1885 році оселився в Кракові. Писав картини на релігійні та історичні сюжети, жанрові полотна і портрети.

Найбільшу популярність художнику принесли створені ним портрети жінок, одягнених в малопольські (краківські) національні вбрання. Петру Стахевичу належить авторство мозаїк, що прикрашають модерністський єзуїтський костел у Кракові.

«Горобина»

З картин його найбільш відомі: «Лицарі на Бабиній горі», «Польський косіньер», «Молитва», «Імпровізація», «Верба», «По дорозі в Сибір». Автор чудових ілюстрацій до «Quo vadis» Г. Сенкевича, творів Адама Міцкевича та М. Конопницької. Активно займався створенням ілюстрацій до реклам.

Автопортрет «Дівчина в краківському вбранні»


Народився Таїр Теймур огли САЛАХОВ (29 листопада 1928, Баку) - видатний азербайджанський і російський художник-живописець, педагог, професор. Академік Академії мистецтв СРСР (1975). Народний художник СРСР (1973). Народний художник Азербайджанської РСР (1963). Герой Соціалістичної Праці (1989). Лауреат Державної премій СРСР (1968) і Державної премії Російської Федерації (2012). Віце-президент Російської Академії мистецтв з 1997 року.

Народився в сім'ї партійного працівника Теймура Салахова, репресованого в 1937. У 1950 році закінчив Азербайджанськє художнє училище ім. А. Азім-заде, в 1957 - МДАХІ імені В. І. Сурикова (майстерня П. Д. Покаржевського). Він став одним з найбільш видатних радянських художників періоду «відлиги» і одним з основоположників і лідерів так званого «суворого стилю» в живописі, який був викликом пригладженому реалізму сталінського часу.

«Жінки Апшерону», 1967

Чільне місце в творчості художника займає цикл картин про нафтовиків Азербайджану. У числі найбільш відомих робіт Салахова картини «Ранковий ешелон» (1958), «Ремонтники» (1960), «Над Каспієм» (1961), «Жінки Апшерону» (1967), «Ранок на Каспії» (1986) та ін.

Автор портретів, в тому числі діячів мистецтва (відомий «Портрет композитора Кара Караєва», 1960). Салахов також отримав визнання за свої натюрморти і пейзажі Апшерону, декорації до вистав, роботи, виконані в США, Італії, Мексиці («Мексиканська корида», 1969) та інших країнах.

«Портрет композитора Кара Караєва», 1960

У період з 1963 по 1974 рік Таїр Салахов викладав в Азербайджанському державному інституті імені М. Алієва, а з 1975 року - в Московському художньому інституті ім. В. І. Сурікова (у 1984-1992 роках завідував кафедрою живопису і композиції). Від 1992 року - віце-президент Міжнародної федерації художників (IFA).

«Кафе Греко»


Народився Ервін ГЕРІХ (29 листопада 1922, Кассель - 6 листопада 2004, Мербуш поблизу Дюссельдорфа) - німецький художник і скульптор.

Навчався в школі прикладного мистецтва в Касселі. Учасник Другої світової війни. Після війни продовжив навчання в дюссельдорфській Академії мистецтв, в класі скульптури, очолюваній Евальдом Матаре (до 1950 року). Одружившись, Геріх з 1953 року і до кінця життя проживає в Мербуші біля Дюссельдорфа. З 1969 викладає в дюсельдорфській Академії. Від 1974 року він - член берлінської Академії мистецтв.

У початковий період творчості Е.Геріх створює стилізовані скульптури тварин, малюнки і графічні зображення рослин і різних предметів. Починаючи від 1959 він стає автором картонних пластичних робіт, малюнків і графічних творів. У 1980 році він починає роботу над проектом «Музейний острів Гомбройх» поблизу Нейсса. Тут знаходилася майстерня художника, і тут було створено багато його відомих робіт. За свою художню діяльність Е.Геріх був відзначений численними нагородами та преміями.

Без назви (1978). Білий мармур.


29 листопада 1929 року в Філадельфії (Пенсильванія, США) відкрився Музей Родена - художній музей, який має другу за кількістю (після музею в Парижі) колекцію робіт скульптора Огюста Родена.

Колекція була зібрана в 1923-1926 роках кіно- і театральних магнатом Жюлем Мастбаумом (1872-1926) спеціально як дар місту Філадельфія. Всього за 3 роки Мастбаум зібрав найбільшу поза Парижем колекцію робіт Родена. У 1926 році він замовив французьким архітекторам Полю Кре і Жаку Греберу будівлю музею і сади.

Колекція музею нараховує 133 роботи скульптора. Вона включає бронзове лиття, гіпсові заготовки, а також листи і книги. Копія найвідомішої роботи Родена, «Мислителя» (1880-1882), зустрічає відвідувачів біля входу в музей. У музеї також представлені повторення інших знаменитих робіт Родена - таких, як «Поцілунок» (1886), «Вічна весна» (1884), «Бронзова доба» (1875-1876) і «Громадяни Кале».

Роден. «Вічна весна»


Народився Михайло Никифорович ЧОРНИЙ (29 листопада 1933, с. Мала Жмеринка Вінницької обл.) - живописець, графік. Народний художник України (2009).

Навчався на факультетах скульптури, а потім живопису Одеського художнього училища імені М. Б. Грекова. У 1968 році закінчив Київський державний художній інститут за фахом «живопис» (викладачі: Михайло Іванович Хмелько та Віктор Васильович Шаталін). У 1971 році завершив навчання у Всесоюзному заочному народному університеті ім. Н. К. Крупської (викладачі: Михайло Гордійович Дерегус і Сергій Олексійович Григор'єв). Учасник понад двохсот всесоюзних і республіканських виставок, починаючи з 1968 року. Член НСХУ з 1972. Заслужений художник України з 1994. Основні твори: «Леонтович з хором» (1976), «Леся Українка на Івана Купала» (1983), «Пам'яті М. Дерегуса» (2002), «Настя Присяжнюк» (2003 ), «Чорнобильські мадонни» (2003), «Отаман Зелений» (2009), «Різдвяний ранок» (2009).

«Устим Кармелюк», 1989


Родился Джеймс РОЗЕНКВИСТ (29 ноября 1933, Гранд-Форкс, Северная Дакота, США - 31 марта 2017, Нью-Йорк) — американский современный художник, один из крупнейших представителей поп-арта.

Обучался в Школе искусств Миннеаполиса и в университете Миннесоты (1952-1954). В 1955 переезжает в Нью-Йорк; получает здесь стипендию Студенческой лиги искусств, знакомится с Робертом Индианой, Джаспером Джонсом, Элсвортом Келли и Робертом Раушенбергом. С 1960 — начинает создавать на основе рекламных плакатов крупноформатные полотна в стиле поп-арт, создав некий симбиоз рекламы, дизайна и живописи и во многом предвосхитивший компьютерную графику сегодняшнего дня. В 1962 — первая персональная выставка в нью-йоркской Зелёной галерее (Green Gallery), привлекшая большое внимание общественности и прессы. 1965 — начало международной известности художника, после создания полотна «F-111», которое критика окрестила «новой Герникой»; этот причудливый конгломерат орудий массового уничтожения, названный «в честь» серийной марки военного самолета, создавался в русле пацифистских движений против войны во Вьетнаме.

«F-111»

Работы Дж. Розенквиста, как правило, представляют собой соединение разорванных, созданных в различных пропорциях изображений, которые мастер умело комбинирует и противопоставляет, создавая при этом смысловые композиции, зачастую воспринимаемые абстрактным или провоцирующим образом. Кроме произведений живописи, мастер работает в области коллажа, графики и рисунка. Работы Дж. Розенквиста оказали существенное влияние на творчество ряда художников последующих поколений.

«Диски», 1963


Народився Олександр Дмитрович ПОСТУПНИЙ (29 листопада 1945, Харків - 20 листопада 2009, там само) - харківський живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1998). Творчий псевдонім Alex.

Закінчив Харківський державний інститут культури в 1974 році, режисер за освітою. Член Спілки театральних діячів України з 1990, харківського відділення НСХУ з 1995. Учасник всеукраїнських і міжнародних виставок з 1993. Персональні виставки: Харків - 1990, 1993, 1995; Бельфорт (Франція) - 1993; Дюбюк (США) - 1997.

«Спас», 1997