29 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

29 мая

Джузеппе РЕККО (1634, Неаполь — 29 травня 1695, Аліканте, Іспанія) — італійський художник Неаполітанської школи живопису, що малював натюрморти.

Походить з родини художників, де малювали натюрморти батько Джакомо Рекко і дядя Джузеппе — Джованні Баттіста Рекко. Вважається, що первісні художні навички отримав у батька і неаполітанського художника Паоло Порпора. Зафіксовано перебування Джузеппе Рекко в Мілані у 1654 році. Це дало привід дослідникам припустити навчання Джузеппе у ломбардського художника Еварісто Баскеніса, відомого створенням натюрмортів з музичними інструментами. Джузеппе отримав замовлення від короля Іспанії на роботи в Мадриді. Жив і працював в Іспанії, помер в Аліканте.

В мистецтві Неаполя своє місце займали картини на теми п'яти почуттів людини — слуху, зору, смаку, нюху, дотику. Джузеппе Рекко, майстер натюрмортів, вирішив цю проблему, як справжній послідовник лаконізму, в одній картині. На невеличкому столі він розклав декілька предметів, що і уособлювали п'ять почуттів людини: лютня -слух, зошит з нотами — зір, блюдо з іжею — смак, підзорна труба і окуляри — ще одне нагатування про зір, квіти — нюх. Для дотику залишилась невелика скринька.

Джузеппе Рекко взагалі майстер цікавих, іноді унікальних, натюрмортів, що перетинали вузькі межі зображення нерухомих предметів.

«П'ять почуттів». 1676


Народився Антуан ПЕН (23 травня 1683, Париж - 5 серпня 1757, Берлін) - придворний художник прусського короля з 1711, директор Берлінської академії мистецтв з 1722 року.

Майбутній придворний художник навчався у свого батька Жана і двоюрідного діда Шарля де ла Фосса, придворного художника Людовика XIV і директора Королівської академії. Стипендія від академії дозволила йому пройти навчання в Венеції, Неаполі і Римі в 1705-1710 роках.

Король Пруссії Фрідріх I запросив молодого Пена на посаду придворного художника в Берлін. Пен зберіг свою посаду при дворі і при Фрідріхі Вільгельмі I, який посів прусський трон у 1713 році, але економний «король-солдат» вдвічі скоротив платню художнику. У 1715 році художник побував в освітніх цілях в Дессау, а потім у 1718 році в Дрездені.

Автопортрет Портрет Фрідріха I, короля Пруссії. Близько 1713


Народився Едме БУШАРДОН (29 травня 1698, Шомон - 27 липня 1762, Париж) - французький скульптор, який намагався прищепити сучасникам смак до форм античного мистецтва; придворний скульптор Людовика XV, попередник естетики класицизму; син скульптора Жана-Батиста Бушардона і старший брат скульптора Жака-Філіпа Бушардона.

Бушардон був учнем Гійома Кусту; в 1722 році отримав римську премію і незабаром завоював таку популярність, що герцог д'Антен викликав його з Риму в Париж, де обладнав скульптору майстерню в Луврі. Уже в перших своїх творах Бушардон проявив прагнення звільнитися від манірності рококо і воскресити красномовний лаконізм античного мистецтва.

З 1737 року Бушардон виставляв свої твори в Салоні Академії живопису і звернув на себе особливу увагу своїми бюстами, міфологічними групами і барельєфами. У 1740 році Бушардон виставив гіпсову модель фонтану для вулиці Гренель, виконання якого на замовлення міста Парижа здобуло йому велику популярність. Ускладнена барокова скульптура викликала багато заздрості і невдоволення з боку архітекторів, без яких Бушардон зумів обійтися при будівництві, представники ж міста на знак своєї подяки призначили йому довічну пенсію в 1500 ліврів.

У 1745 році Бушардон був прийнятий в академію живопису за мармурову статую, що зображає «Христа, який несе хрест» і знаходиться нині в луврському музеї разом з його самим прославленим твором - «Амуром, що робить собі лук з палиці Геркулеса».

Портрет Едме Бушардона
роботи Франсуа-Юбера Друе (1758, Лувр)
Фонтан «Чотири пори року» на вулиці Гренель в Парижі. 1739-1745. Мармур.


Родился Александр Иванович МОРОЗОВ (29 мая 1835, Санкт-Петербург – 11 декабря 1904, Санкт-Петербург) – русский жанровый живописец, академик Императорской Академии художеств.

В Энциклопедическом словаре Брокгауза и Эфрона о художнике сказано : «живописец народного быта и портретист, сын художника, род. в СПб. в 1835 г., учился в Имп. академии художеств с 1851 г. Получил в 1861 г. малую золотую медаль за картину «Отдых на сенокосе», окончил академический курс в 1863 г. с званием классного художника и через год после того за «Выход из церкви, в провинции» (в Третьяковской галерее в Москве) признан академиком. Кроме этой последней картины, наиболее удачными жанровыми произведениями М. должно признать «Сельскую бесплатную школу» (1872; также в Третьяковской гал.) и «После пожара» (1888). На академич. выставках в СПб. обращали на себя внимание публики некоторые из многочисленных портретов его работы, писанных масляными красками (напр. портреты молодого гр. Апраксина и г-жи Корнилович) и акварелью. Из-под его кисти вышло также немало церковных образов. Одно время он давал уроки рисования в школе Общества поощрения художеств».

Можно добавить, что Александр Морозов – участник «бунта четырнадцати», когда группа лучших выпускников Академии художеств во главе с Крамским отказалась от участия в конкурсе на большую золотую медаль и создали Санкт-Петербургскую артель художников. А. И. Морозов оставил не слишком много картин, поскольку всю жизнь вынужден был зарабатывать нетворческой работой.

«Сельская бесплатная школа»,
Государственная Третьяковская галерея, Москва.


Народився Франсуа-Марі ФІРМЕН-ЖИРАР (29 травня 1838, Понсен - 8 січня 1921, Монлюсон) - французький історичний живописець, пейзажист, портретист і жанрист.

Малювати почав рано; у віці 16 років відправився в Париж, щоб вступити до Школи красних мистецтв. Там він навчався у Глейра і Жерома. У 1859 році відбувся його дебют в Салоні: Франсуа-Марі виставив картину, що зображувала Святого Себастьяна. Два роки по тому Фірмен-Жирар займає друге місце в конкурсі на престижну Римську премію; фінансова підтримка дозволяє йому відкрити власну студію на Монмартрі.

Незабаром до художника приходить успіх, який буде супроводжувати його протягом всієї довгої творчої кар'єри. Його картини регулярно виставляються в Салоні, незмінно отримуючи схвальні відгуки з боку критиків. У 1895 році він отримує Орден Почесного легіону.

Творчість Фірмен-Жирара відрізняється винятковим жанровим і стильовим різноманіттям. Він писав жанрові сцени, міські і сільські пейзажі, портрети, історичні картини; працював в стилі академізму, імпресіонізму, реалізму, натуралізму, орієнталізму. Хоча за життя Фірмен-Жирар був вельми популярний, після смерті художника його творчість була на деякий час забута. Потім до нього знову виник інтерес, як у музейних діячів, так і у колекціонерів. У 2014 році його картина «Набережна з квітами» (1875) була продана на аукціоні за 3 021 000 $.

«Набережна з квітами», 1875


Народився Костянтин Якович КРИЖИЦЬКИЙ (29 травня 1858, Київ — 4 квітня 1911, Санкт-Петербург) — український живописець, знаменитий пейзажист, академік Імператорської академії мистецтв у Петербурзі.

Народився в Києві в сім'ї купця. Крім навчання в реальному училищі, займався також у Київській художній школі під керівництвом Миколи Мурашка (1875-1876). Продовжив освіту в Петербурзі в Імператорській академії мистецтв у М.К. Клодта (1877-1884). За успіхи був відзначений срібними та золотою медалями, по виходу з Академії отримав звання класного художника 1-го ступеня.

К.Я. Крижицький залишився жити в С.-Петербурзі, викладав малювання в Миколаївському сирітському інституті (1884 - 1906). Багато працював, писав переважно пейзажі, які охоче розкуповувалися колекціонерами, в тому числі членами імператорської сім'ї. У 1889 році за картину «Лісові далі» був удостоєний звання академіка.

«Водяний млин», 1883

Крижицький багато подорожує. Географія його творчих поїздок дуже широка: Росія, Прибалтика, Норвегія, Франція, Німеччина і, звичайно, рідна Україна. Українські пейзажі склали основу його творчості. Пише не тільки маслом, а й аквареллю, олівцем.

З 1891 року Костянтин Якович - експонент Товариства пересувних художніх виставок. Був членом і експонентом Товариства російських акварелістів з моменту його заснування в 1887 році. У 1900 році роботи художника експонуються на Всесвітній виставці в Парижі, а 1909 року - в Мюнхені на Міжнародній художній виставці. У 1908 році Крижицький став ініціатором і членом-засновником Товариства ім. А.І. Куїнджі. Не витримавши розв'язаного проти нього цькування по несправедливому звинуваченню в плагіаті, Костянтин Якович закінчив життя самогубством 4 квітня 1911 року.

«Дуби», 1893


Народився Олександр Івановіч ЛАКТІОНОВ (29 травня 1910, Ростов-на-Дону - 15 березня 1972, Москва) - російський радянський живописець і графік. Народний художник РРФСР (1969). Академік Академії мистецтв СРСР (1958). Лауреат Сталінської (Державної) премії першого ступеня (1948). Професор.

Народився в сім'ї заводського коваля і пралі-надомниці. У 19 років освоїв ремесло муляра, працював креслярем. Навчався у Ленінградській Академії мистецтв у І. І. Бродського у 1932-1938, потім в аспірантурі цієї академії у І. Е. Грабаря (1938-1944). Дотримуючись девізу Бродського «Ближче до натури!», Лактіонов не тільки освоював прийоми сучасного йому живопису, а й спеціально вивчав техніку письма старих майстрів. У 1936-1944 викладав у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури.

Відомий, головним чином, як жанрист і портретист, хоча в спадщині художника присутні виконані на високому рівні пейзажі і натюрморти. У творчості Лактіонова є як пристрасні шанувальники, так і переконані противники. Після смерті художника відбулася тільки одна його персональна виставка - в Москві, в Академії мистецтв СРСР.

«Лист з фронту»


Народився Віктор Карпович КОВАЛЕНКО (29 травня 1930 року, м Туапсе Краснодарського краю) - український живописець, заслужений художник України (1983).

Навчався в Краснодарському художньому училищі (1948-1950), Дніпропетровському художньому училищі (1954-1956), Харківському державному художньому інституті (1956-1962). У 1950-1953 рр служив у ВМФ - учасник всесоюзної виставки художників флотів СРСР в Москві у 1952 році. Згодом, учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок. Посідав посаду першого голови Севастопольської міської організації Спілки художників України (1990-1992).

Творчість художника пов'язана з патріотичною темою. Віктор Крваленко створив чимало картин про флот, моряків Севастополя. Відомі твори художника: "Синий платочек" (1967), "Севастополь не здамо" (1977), "Легенда про київських динамівців" (2000), "Запорожці в Царгороді" (2001).



Народився Андрій Юрійович ЛІПАТОВ (29 травня 1960, Коломна, Московська область — 13 січня 2010, Кіровоград, нині - Кропивницький) — український художник, представник «наївного малярства».

Народився в родині військовослужбовця. У 1966 переїхав до Кіровограда (нині м. Кропивницький), де закінчив Кіровоградський інститут сільскогосподарського машинобудування. Під час навчання захопився карикатурою, друкувався в періодиці. З часом зацікавився живописом. Працював інженером-конструктором. З 1993 року, у важкі дев’яності, коли професія інженера перестала бути потрібною, повністю присвятив себе мистецтву.

Учасник багатьох міжнародних виставок. А. Ліпатов – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1998 року. Роботи художника знаходяться в художньому музеї в Черкасах, у Кіровоградському міському художньо-меморіальному музеї О.О. Осмьоркіна, у музеї наївного мистецтва (Москва, Росія), у музеї наївного мистецтва (Беро, Франція), у Вихорлатському музеї (Гуменне, Словаччина), у Фонді Культури Volpe Stressens (Буенос-Айрес, Аргентина), в Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д.І. Чижевського, а також в приватних зібраннях України, Росії, США, Великобританії, Німеччини, Франції, Італії та ін. Остання картина художника «Синя Птаха щастя» залишилась незавершеною.

«Комета», 2006