28 декабря -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

28 декабря

Народився Томас ГОВЕНДЕН (28 грудня 1840, Данмануей, Ірландія - 14 листопада 1895, Плімут Мітинг, штат Пенсильванія) - американський художник і педагог ірландського походження. Він писав реалістичні побутові сімейні сцени, часто зображав афроамериканців.

Його батьки померли під час так званого «картопляного голоду», і хлопчик на шість років був поміщений в дитячий будинок. Пізніше Томас працював підмайстром в багетній майстерні, потім навчався у Школі дизайну в Корку. 1863 року юнак емігрував до Сполучених Штатів. Тут він навчався в Національній академії дизайну в Нью-Йорку.

1868 року Говенден переїхав у Балтімор, а потім у 1874 році виїхав до Парижа. У Франції Томас навчався в Школі красних мистецтв у майстерні Александра Кабанеля, але більшу частину свого часу проводив в американській художній колонії в Понт-Авені в Бретані під керівництвом Роберта Вайлі, де написав багато картин, що зображують селян.

Повернувшись в Америку 1880 року, художник став членом Товариства американських художників і асоційованим членом Національної академії дизайну (обраний академіком в 1882). У 1886 році Говенден був призначений професором живопису і малюнка в Пенсильваньській академії красних мистецтв. Томас Говенден трагічно загинув у віці 54 років, намагаючись врятувати дівчинку, що вибігла на рейки перед самим поїздом.

Автопортрет художника в його студії, 1875 «З цим знаком ти переможеш»


Народився Чезаре Огюст ДЕТТІ (28 грудня 1847, Сполете, Італія - 19 травня 1914, Париж) - історичний художник-жанрист італійської школи.

Народився в сім'ї інженера, художника-аматора. Здобув освіту в Академії св.Луки в Римі, куди вступив у 15-річному віці і де провчився чотири роки. Великий вплив на молодого живописця надав каталонський художник Маріано Фортуні-і-Марсала. За його прикладом Детті багато подорожував, вбираючи в себе нові пейзажі, нові міста і нові ідеї. Іншим художником, який вплинув на становлення Чезаре, став гравер і ілюстратор Бартоломео Пінеллі з його серією з 50 різцевих гравюр з костюмами Королівства Неаполя.

Детті зосередився на історичному жанровому живописі, в якому чітко показує вплив гравюр Пінеллі, а також прискіпливого реалізму Фортуні. Цей вид живопису був натхненний частково стилем рококо вісімнадцятого століття, частково реалізмом 1850-х і 1860-х років. Його картини робило привабливим почуття гумору, з яким були написані багато сюжетів. У другій половині 1870-х Детті перебрався в Париж, почав виставлятися в Салоні, продавати свої картини в галереї на бульварі Монмартр. 1889 року він отримав бронзову медаль на Всесвітній виставці в Парижі, а в 1900 - срібну за картину «Хитрун». Детті створив безліч картин з жанровими сценами «галантного століття», в яких ретельно виписав типажі, костюми і інтер'єри.

«Людовик XV в тронній залі»


Народився Свен Річард БЕРГ (28 грудня 1858, Стокгольм - 29 січня 1919, Стокгольм) - шведський художник-пейзажист і портретист. Мистецтвознавець, педагог. Директор національного музею Швеції (від 1915).

Син Йоганна Едуарда Берга, засновника нової шведської школи пейзажистів. Закінчивши 1881 року Шведську королівську академію вільних мистецтв, відправився до Франції, де оселився в колонії художників в Гре-сюр-Луен. Пізніше, в Парижі, був слухачем Академії Колароссі. Учень Жан-Поля Лорана.

Незабаром зарекомендував себе на батьківщині, як талановитий художник-портретист, хоча його пейзажі зіграють в майбутньому важливу роль у розвитку шведського романтичного націоналізму. Його картини 1880-х років характеризуються переважним реалізмом з елементами романтизму. У 1883 вперше виставив свої картини в данському державному музеї мистецтв у Копенгагені і паризькому Салоні. Його пензлю належать портрети низки відомих діячів шведської культури, науки і політики.

1893 року Р. Берг разом з кількома однодумцями заснував у Варбергу колонію художників, яка пізніше започаткувала так звану варберзьку школу живопису, створив там багато пейзажів (від 1893 до 1896). Від 1905 жив під Стокгольмом. Автор кількох книг про мистецтво.

Автопортрет «Літній вечір у Скандинавії». 1899-1900. Музей мистецтв Гетеборга


Народився Фелікс ВАЛЛОТТОН (28 грудня 1865, Лозанна - 29 грудня 1925, Париж) - швейцарсько-французький художник і графік.

У 17 років вступив до Академії Жюліана. Набув європейської популярності своїми дереворитами, зразки яких знаходив у роботах Рембрандта і Мілле. Від 1899 року все більше займався живописом. Був близький до групи «Набі» (Боннар, Моріс Дені і ін.) і Оділона Редона. У 1900-х роках його виставки з тріумфом пройшли у Відні, Мюнхені, Цюріху, Празі, Лондоні, Стокгольмі. Виставлявся Валлоттон і в Росії (Москва, Петербург), Україні (Київ, Одеса), Нідерландах (Амстердам).

У 1895-1901 виконав для паризьких журналів «Плюм» і «Ревю Бланш» серію гравірованих портретів письменників і політичних діячів XIX ст. від Герцена, Бакуніна, Л. Толстого до Клоделя, Верхарна і Швоба.

«Автопортрет», 1897 «Купання в літній вечір», 1892


Родился Владимир Евграфович ТАТЛИН (28 декабря 1885, Москва — 31 мая 1953, Москва) — русский и советский живописец, график, дизайнер и художник театра. Наряду с Казимиром Малевичем один из крупнейших представителей русского авангарда, родоначальник художественного конструктивизма.

Родился в семье железнодорожника. После смерти матери семья переехала в Харьков. В 13 лет Владимир убежал из дома, жил случайными заработками, плавал юнгой в Турцию, помогал иконописцам и театральным декораторам. В 1902 поступил в Московское училище живописи, ваяния и зодчества, но уже через год был отчислен «за неуспеваемость и неодобрительное поведение». Затем с 1905 по 1910 годы занимался в Пензенском художественном училище. В 1906 году вместе с русской кустарной выставкой посетил Париж, выступая в качестве профессионального музыканта-бандуриста. В 1910-х участвовал в выставках объединений «Мир искусства», «Союз молодёжи», «Бубновый валет» и «Ослиный хвост».

«Памятник III Интернационалу» (проект)

В ранней живописи Татлина выделяются крупные, ритмически соподчиненные плоскости. В 1919–1920 он создал главное свое произведение — модель грандиозного здания-памятника Октябрьской революции или «Башни III-го Интернационала» (металл, стекло, дерево; модель не сохранилась, известна по фото и нескольким реконструкциям), задуманного как гигантский комплекс вращающихся с разной скоростью цилиндров, объединенных вокруг общей наклонной оси. В 1925—1927 Татлин — профессор в Киевском Художественном Институте. В 1927—1930 — профессор ВХУТЕИНа в Москве. В 1930—1940-х годах Татлин был вынужден работать как книжный художник и сценограф.

Владимир Татлин стал знаменит не столько живописью и контррельефами (которые некоторые искусствоведы считают продолжением разработок Пабло Пикассо), но, в большей степени, проектами, которые предназначались для реализации в жизнь, но так и оставшись идеями, продолжают фигурировать в виде реконструкций и эскизов. Проект Памятника III Интернационала Татлина с вынесенной наружу несущей конструкцией стал одним из важнейших символов мирового модернизма и своеобразной визитной карточкой конструктивизма. Работы В. Татлина вдохновили немецких художников-дадаистов, которые поняли их как революцию в искусстве. Единственная прижизненная персональная выставка Владимира Татлина состоялась в 1932 году.

«Натурщица»


Народився Анатолій Петрович ЗАВГОРОДНІЙ (28 грудня 1929, Знаменна, Алтайський край — 27 серпня 2009, Миколаїв) — український художник-живописець і графік. Заслужений художник України (1977).

В 1947 році переїхав у місто Миколаїв, де працював учнем художника в майстерні кінореклами при обласному управлінні культури. Мистецтву навчився самотужки. З 1954 року працював в майстернях художнього фонду УРСР. Член Спілки художників України з 1967 року. Саме з ініціативи Завгороднього в 1970 році було створено Миколаївську обласну організацію Спілки художників України.

Працював у галузях станкового живопису та графіки (натюрморт, пейзаж, портрет). Учасник обласних, республіканських і міжнародних виставок. Автор десяти персональних виставок. Працював в техніці графіки та живопису. Основна тематика полотен - корабельна і морська романтика. Твори А.П.Завгороднього знаходяться в багатьох приватних колекціях і музеях, як України, так і зарубіжних країн.

«Нічна зміна», 1995. Гуаш.


Народився Матвій Семенович ВАЙСБЕРГ (28 грудня 1958, Київ) — український живописець, графік, художник книги. Живе та працює в Києві.

Матвій Вайсберг народився в Києві у родині шахіста Семена Вайсберга і мистецтвознавця Шелі Гарцман. Його дідом був поет Матвій Гарцман. Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка та відділення книжкової графіки Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1985). Від 1982 року представляв свій живопис, від 1988 брав участь у групових виставках в Україні (поза заходами Союзу художників) та за кордоном. 1990 року в Музеї історії Подолу відбулася його перша персональна виставка. Загалом брав участь у більше ніж 50-ти персональних та групових виставках.

Зазнав значного впливу творчості Жоржа Руо, Хайма Сутіна, Франсіско Гойї та ін. Разом з критиком Андрієм Мокроусовим розробив концепцію художнього ар'єргарду, яку ілюструє в своїй творчості. Не усвідомлюючи себе релігійним художником і вірянином в ортодоксальному розумінні, він повсякчасно звертається до біблійної тематики (Дні творення, 2000, Книга Йова, Сцени з Танаху).

Автор багатьох живописних циклів та серій, зокрема, "Сім днів"(1998-1999), "Юдейська пустеля" (2001), "Антропний принцип" (2004-2008), "Пляски" (2006-2009), "Сцены з ТаНаХу" (2006), "Pur Vital" (2006), "Тридвадва" (2009)… На початку 2014 року зробив живописну серію "Стіна", яку навіяли події Майдану в Києві 2014 року, свідком і учасником яких був автор.

«Віфлеємська зірка»


Народився Віктор Миколайович КИРИЧЕНКО (28 грудня 1963, Київ) - київський живописець і графік. Заслужений художник України (2006).

Закінчив Київську середню художню школу ім. Т.Г. Шевченка, Київський державний художній інститут (1990, майстерня вільної графіки) і аспірантуру Української академії мистецтв у 1998. Педагоги - А.Чебикін, М.Дерегус. Член Національної спілки художників України з 1990. Доцент кафедри графічних мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Член Всеукраїнської творчої спілки художників «БЖ-АРТ». Учасник численних європейських виставок. Працює в жанрах фігуративного і нефігуративного живопису та графіки. Техніки: гуаш, темпера, олійний живопис. Основні твори: "Червоне крісло" (1992), "Народження ночі" (1993), "Містерії" (2000).

«Вулиця Грушевського», 2010


Народився Дмитро Вадимович КАВСАН (28 грудня 1964, Київ) - український художник, легендарна постать українського художнього авангарду. Закінчив Київський державний художній інститут (1990), факультет монументального живопису (майстерня професора Стороженка). У 1990-1994 - член художньої групи «Паризька комуна». Учасник численних виставок в Україні та за кордоном. Живе і працює в Києві. «Дмитро Кавсан є яскравим представником українського постмодернізму, до класичних зразків підходить з посмішкою - є з ким позмагатися. У роботах Кавсана є і голландська симпатія до речей, і англійський сплін, і деяка французька манірність і романтичний баталізм, і цілком реалістичний анімалізм» (Софія Петровська).

«Акробати», 2010