28 октября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

28 октября

Народився Йоганн Георг МЕЙЕР фон БРЕМЕН (28 жовтня 1813, Бремен - 4 грудня 1886, Берлін), широко відомий як Мейер фон Бремен - німецький художник, який спеціалізувався на біблійних, селянських і сімейних сценах.

У 21 рік він відправився в Дюссельдорф і почав навчання в Академії мистецтв. У 1841 році Мейер відкрив свою майстерню, але в 1852 році переїхав до Берліна, де став професором. Фон Бремен вивчав життя гессенських селян, щоб використовувати свої замальовки для створення жанрових картин, написаних із щирим співчуттям до бідняків. На безлічі його полотен зображені сценки з дітьми, часто гумористичні. Також написав багато картин із зображенням молодих жінок.

«Сімейний портрет художника» «Дівчинка, яка плете біля вікна»


Родился Клавдий Васильевич ЛЕБЕДЕВ — (28 октября 1852 — 4 октября 1916, Москва) — русский исторический и церковный живописец.

Происходил из крестьянской семьи, учился в Строгановском училище и Московском училище живописи, ваяния и зодчества у В. Г. Перова, Е. С. Сорокина. С 1890 года там же преподавал. В 1881 году был награждён большой серебряной медалью и получил звание классного художника 3-й степени. Член общества передвижников с 1891. С 1897 — академик живописи, с 1906 — действительный член Академии художеств. Состоял профессором натурного класса Академии Художеств, преподавал в 1894—1898 гг. Член Общества художников исторической живописи.

Клавдий Лебедев известен как жанровый живописец — писал картины в духе реализма на темы русской истории X—XVII веков. Оставил большое наследие в виде исторических полотен и рисунков со сценами из «домашнего быта» боярской Руси. Иллюстрировал русские сказки, сотрудничал с журналами «Живописное обозрение», «Всемирная иллюстрация», «Нива». Участвовал в иллюстрации книги «Великокняжеская, царская и императорская охота на Руси». Был штатным художником издательства И. Д. Сытина. В начале XX века иллюстрировал Библию.

«Встреча Святослава с византийским императором Цимисхием
на берегу Дуная»


28 жовтня 1886 року відбулося урочисте відкриття статуї Свободи в Нью-Йорку. Повна назва - Свобода, що осяває світ - колосальна скульптура в стилі неокласицизму на острові Свободи приблизно в 3 км на північний захід від південного краю острова Мангеттен, США.

Скульптура є подарунком Франції до Всесвітньої виставки 1876 року і сторіччя американської незалежності. Статуя тримає факел у правій руці і скрижаль в лівій. Напис на скрижалі - «JULY IV MDCCLXXVI» (написана римськими цифрами дата «4 липня 1776»), ця дата є днем прийняття Декларації незалежності США. Однією ногою «Свобода» стоїть на розбитих оковах.

Острів Свободи

Створити статую було доручено французькому скульпторові Фредеріку Огюсту Бартольді. Гюставові Ейфелю (майбутньому творцеві Ейфелевої вежі) було доручено спроектувати масивну сталеву опору і проміжний підтримуючий каркас, який дозволить мідній оболонці статуї рухатися вільно, зберігаючи при цьому вертикальне положення. Статую Свободи спочатку планувалося встановити в Порт-Саїді під назвою Світло Азії, але тодішній уряд Єгипту вирішив, що перевезення конструкції з Франції і установка є для нього занадто дорогими.

Загальна вага міді, використаної для виготовлення статуї, - 31 тонна, а загальна вага її сталевої конструкції - 125 тонн. Висота від землі до кінчика факела - 93 метри, ця цифра включає п'єдестал. Висота самої статуї, від верху п'єдесталу до факела - 46 метрів. Статуя була виготовлена з тонких листів міді, які карбувалися в дерев'яних формах. Сформовані листи потім були закріплені на сталевому каркасі.

За взаємною домовленістю Америка повинна була побудувати п'єдестал, а Франція - створити статую і встановити її в США. Однак нестача грошей відчувалася по обидва боки Атлантичного океану. У Франції благодійні пожертвування поряд з різними розважальними заходами і лотереєю дозволили зібрати 2,25 млн франків. У Сполучених Штатах для збору коштів проводилися театральні вистави, художні виставки, аукціони і боксерські бої. Як французький подарунок до столітньої річниці американської революції він запізнився на десять років.

Процес створення статуї Худ. Е. Моран. «Відкриття статуї Свободи»


Родился Фрэнсис БЭКОН (28 октября 1909, Дублин — 28 апреля 1992, Мадрид) — английский художник-экспрессионист. Один из самых дорогих художников мира.

В молодости Бэкон не получил художественного образования и долгое время находился в неведении относительно своей будущей профессии, экспериментируя с различными родами деятельности, поэтому его стиль – особое смешение его собственного восприятия и ярких заимствованных образов, которые прослеживаются во многих работах художника. Переломный момент в его творчестве наступил в 1944 году с триптихом "Три этюда к фигурам у подножия распятия", который получил высокие оценки критиков, и Бэкона стали считать одним из ведущих британских художников XX века.

Основной темой его работ является человеческое тело – искаженное, вытянутое, заключенное в геометрические фигуры, на лишенном предметов фоне. Триптих – излюбленная форма в творчестве художника: как он говорил, "Я вижу изображения последовательно". Сохранилось 28 триптихов разных размеров, а несколько других было уничтожено самим Бэконом: он очень критично подходил к своим работам.

"Три наброска к портрету Люсьена Фрейда" (1969)

Его работы ценятся и по сей день – несколько произведений входят в список самых дорогих картин. В 2007 году семья шейха Катара приобрела "Этюд к портрету папы Иннокентия X на красном фоне" за 53 миллиона долларов, а в следующем году "Триптих, 1976" был куплен на аукционе Сотбис Романом Абрамовичем за 86,3 млн. В ноябре 2013 года картина "Три наброска к портрету Люсьена Фрейда" (1969) была продана за рекордную цену в 142,4 миллиона. В феврале 2014 года анонимный покупатель из Америки приобрёл "Портрет говорящего Джорджа Дайера" (1966) за 70 млн. В мае триптих "Три этюда к портрету Джона Эдвардса" (1984) был приобретён тайваньским коллекционером за 80,8 миллионов.



Народився Мігель БАКУН (28 жовтня 1909, Марешал Маллет, Парана, Бразилія — 14 лютого 1963, Куритиба) — бразильський художник українського походження, якого називають «бразильським Ван Гогом».

Мігель Бакун народився в родині українських емігрантів. Отримав військову освіту. Почав займатися малюванням після знайомства у морехідній школі з художником Жозе Пансетті. У 1930 році, після аварії і звільнення з ВМС по інвалідності, переїжджає в Куритибу, де працює фотографом і декоратором. У 1939 році, в пошуках сприятливого культурного оточення, переїжджає в Ріо-де-Жанейро, але вже в 1940 році повертається до Куритиби, де відкриває художню майстерню. Надалі співпрацює з Алсі Шав'єром, Лойо-Персія, Марселем Лейте і Ніло Превіді. У 1960 році звертається до релігійної тематики. Незабаром Бакун переживає фінансові труднощі і в стані депресії покінчує життя самогубством у власній майстерні.

В даний час його роботи зберігаються в колекціях Музею Оскара Німайєра, Музею мистецтв Куритиби, Музею сучасного мистецтва штату Парана і приватних колекціях. Іменем Бакуна названий виставковий зал у Музеї Оскара Німайєра.

Автопортрет


Народився Іван Михайлович ШУТЄВ (28 жовтня 1933, Ужгород – 13 вересня 2019, там само) - закарпатський художник-пейзажист. Народний художник України від 2004.

Закінчив відділення живопису Ужгородського державного художньо-промислового училища прикладного мистецтва в 1955 році. Педагоги - Й. Бокшай, А. Ерделі, В. Берец. Вступив у Львові в художній інститут, але залишив навчання, щоб працювати поруч з видатним закарпатським художником Йосипом Йосиповичем Бокшаєм. Також зазнав впливу Антона Кашшая, з яким дружив. У 1962 році І.М. Шутєв був прийнятий до Національної спілки художників України. У 1975 році отримав звання «Заслужений художник України».

Один з найбільш плідних і витончених закарпатських майстрів натюрморту. Талановитий, емоційний, вражаюче різножанровий пейзажист. Іван Михайлович учасник художніх обласних (з 1956 року), всеукраїнських та всесоюзних (з 1957 року), зарубіжних (з 1968 року) виставок. Неодноразово брав участь у міжнародних пленерах. Персональні виставки Івана Шутєва неодноразово проходили в Ужгороді, а також в Києві (1983), Гетеборзі (Швеція, 1990), Дебрецені (Угорщина, 1997), Тисауйвароші (Угорщина, 1999). У 2007 році вийшов фотоальбом «Молитва в дереві. Дерев'яні церкви Закарпаття в творах Івана Шутєва та Андрія Воробця» - за півстоліття Іван Шутєв зобразив на своїх полотнах майже всі дерев'яні храми Закарпаття, багато з яких вже не існують.

«Карпати»


28 жовтня 2016 року в Ужгороді було відкрито нестандартний пам'ятник американському художнику українського походження Енді Ворголу. Пам'ятник встановлено у сквері Поп-Арту, що поблизу ПАДІЮНу – закарпатського центру дитячої і юнацької творчості. Автори проекту - Михайло Колодко, Василь Криванич та Федір Шандор. За їх словами, скульптура виконана в унікальній техніці – зварювання металевих прутів. Художник зображений у повних зріст у процесі створення селфі.

Енді Воргол народився 6 серпня 1928 року в місті Піттсбург (штат Пенсильванія, США), в сім'ї емігрантів першого покоління, Ондрея та Юлії Варголів, вихідців з русинського села Микова (Miková), яке на той час було в складі Австро-Угорщини (нині територія Словаччини).

Всесвітньо відомий американський митець лемківського походження, один із засновників поп-арту та культова постать в історії сучасного мистецтва. Художник, ілюстратор, дизайнер, скульптор, письменник, продюсер, кінорежисер, видавець, колекціонер. Він залишив по собі величезний творчий спадок і ще за життя став легендою.