28 августа -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

28 августа

Народився Шарль Луї КЛЕРІССО (28 серпня 1721, Париж - 9 січня 1820, Отей) - французький художник, архітектор. Відіграв значну роль у поширенні декоративних елементів стилю неокласицизм.

У Парижі навчався у архітектора Г. Бофрана. У 1746 отримав Гран Прі паризької Академії мистецтв. Продовжив навчання як її пенсіонер (1749-1754) у Французькій академії в Римі. За вісімнадцять років перебування в Італії склав з власних творів велику колекцію, яка згодом активно поповнювалася. Його роботи, виконані в мальовничій манері в різних техніках (гуаші, акварелі і т. д.), з пом'якшеними контурами архітектурних будівель, чудовим знанням архітектурної композиції, високо цінувалися сучасниками. Шарль працював у жанрі "архітектурна фантазія", так як історики вважають, що художник зображував уявні об'єкти, яких не було в дійсності.

Архітектурна фантазія

Одним з перших у XVIII столітті став використовувати в проектах оздоблення інтер'єрів мотиви помпеянських розписів ("стиль Людовика XVI" або "арабески"). Від 1769 - член паризької Академії мистецтв. Під час Французької революції художник втратив свої статки. В останні роки життя він працював менш активно. У 1810 став членом Академії мистецтв Руана, в 1815 був нагороджений орденом Почесного легіону.

«Колізей»


Народився Едвард Колі БЕРН-ДЖОНС (28 серпня 1833, Бірмінгем - 17 червня 1898, Лондон) - англійський живописець та ілюстратор, аквареліст. Один з провідних художників-прерафаелітів. Відомий також своїми вітражами.

Народився в сім'ї ремісника і в молодості хотів стати священиком, але відмовився від богослов'я на користь живопису. Художник-самоук (відвідував вечірні курси в школі дизайну), Едвард Берн-Джонс приєднався до руху прерафаелітів і став одним з провідних живописців цього напряму. Спочатку його творчість була зустрінута глузуванням критики. Але поступово популярність Берн-Джонса зростає, виходячи за межі Англії. У 1882 році на Всесвітній виставці в Парижі він разом з Фредеріком Лейтоном представляє Англію. У 1885 році Едвард Берн-Джонс обирається асоційованим членом Королівської Академії Мистецтв, але в 1893 відмовляється від цього звання. У 1894 році він отримує титул баронета. За картину «Король Кофетуа і жебрачка» Берн-Джонс був нагороджений Орденом Почесного легіону.

Берн-Джонс був одружений на Джорджіані (Джорджі) Макдональд, яка захоплювалася гравюрами по дереву. Її сестри були матерями майбутнього прем'єр-міністра Стенлі Болдуіна і знаменитого письменника і поета Редьярда Кіплінга - відповідно племінників Берн-Джонса. Ще одна сестра Макдональд вийшла заміж за іншого відомого художника Едварда Пойнтера.

«Віфлеємська зірка», 1891


Поетичні полотна Едварда Берн-Джонса присвячені античній та середньовічній історії, в тому числі легендам про короля Артура. Не зовсім правильні по малюнку, вони надзвичайно експресивні, написані в ніжному, гармонійному колориті. У роботах Берн-Джонса виділяється виховний мотив переваги благородства душі над земними багатствами, віри в християнські чесноти, романтичне кохання. У його картинах майже немає динаміки, фігури статичні, композиції площинні, без вираженої гри світлотіней. Художник робить упор на лінію, уникає зайвого реалізму. Картина «Король Кофетуа і юна жебрачка», написана за мотивами старовинного вірша, втілює ідеали прерафаелітів - захоплення прекрасною дамою, пошук краси і досконалої любові.

«Король Кофетуа і жебрачка», 1884


Народився Андрій Йосипович КОВЕ́РКО (28 серпня 1893, с. Острів, нині Буського р-ну Львівської обл. – 19 липня 1967, Кишинів) – український скульптор.

Закінчив Коломийську художньо-промислову школу в 1914. Під час 1-ї світової війни брав участь у визвольних змаганнях. Виконував портретні погруддя, фігурні групи, рельєфи у дереві, камені, мармурі, гіпсі, бронзі. Учасник міських виставок від 1922. Поєднував фігурні композиції з орнаментом у рельєфах переважно релігійного змісту, вирізьблених у червоному кедровому дереві, використовуючи ритмічний лад площин, гостро зламані поверхні, геометризовані мотиви романського, візантійського і народного українського мистецтва. У напрестол. хрестах і рельєфі «Покладення до гробу» (1936, для собору св. Юра у Львові) підкреслив ритміку розташування фігур, окреслених дуговими й навскісними лініями.

«Покладення до гробу», 1936. Дерево, різьблення

Відновлював пам'ятники Тарасові Шевченкові, пошкоджені або знищені у роки війни (Винники, Косів, Коломия). У 1931 році створив монументальну статую митрополита Андрея Шептицького, яку було встановлено в жовтні 1932 року у саду греко-католицької Богословської семінарії на вул. Коперника у Львові (у 1945 році пам'ятник був знищений). Автор динамічних композицій, авангардистських скульптур зі сміливо трактованими об’ємами. Займався оформленням книжок. У 1930-і рр. різьбив престоли, вівтарні рельєфи, інші предмети обрядового використання для церков і монастирів Львівщини.

1947 року, щоб уникнути репресій, виїхав до Кишинева, де працював скульптором у Міністерстві житлово-цивільного будівництва Молдавської РСР. Виконував скульптури у стилі соцреалізму, зокрема для Драматичного театру ім. О. Пушкіна, готелю «Молдова», Державного банку, кінотеатру «Патрія», будинку ВР (усі – Кишинів), залізничних вокзалів Молдови.

Модель пам’ятника Андрею Шептицькому (1932, знищено 1945)


Народилася Олена Нилівна ЯБЛОНСЬКА (28 серпня 1918, Смоленськ - 27 березня 2009, Київ) - український живописець, графік, майстер станкового живопису. Автор ілюстрацій до дитячих книг. Заслужений художник України (1977).

Дочка смоленського живописця і графіка Ніла Олександровича Яблонського, сестра видатної української художниці Тетяни Яблонської та архітектора Дмитра Яблонського. «Батько нас цілеспрямовано з дитинства готував в художники, - згадувала Олена Яблонська. - Він не вчив нас прагматичному ремеслу, прийомам або способам, проте розвивав наші почуття - почуття простору, почуття матеріальності, почуття радості, почуття співпереживання, щоб ми могли відобразити художній характер зображуваного, щоб людина, наприклад, була схожею не тільки конструктивно, так би мовити, а й по внутрішній суті».

У 1941 році Олена закінчила Київський державний художній інститут (викладачі - Ф. Кричевський, К. Єлева, О. Шовкуненко, П. Котов). Вийшла заміж за художника Євгена Волобуєва: в 1940 році його призвали в армію, Олена пішла його проводжати, і по дорозі вони розписалися в районному ЗАГСі. На першій післявоєнній виставці в Москві картина Олени Яблонської «Відновлення домни» отримала позитивні оцінки.

Член Спілки художників з 1944 року. Жила і працювала в Києві. За 20 років О. Яблонська проілюструвала сотні дитячих книжок. Олена Нилівна також вела педагогічну діяльність - вчила графіків і скульпторів. У творах останніх років зазвичай соковитий, насичений колір палітри Яблонської набуває ніжності і легкості. Роботи Олени Яблонської зберігаються в музеях України, в приватних колекціях Німеччини, Англії, США, України та Росії.

«Копиці», 1968


Народився Анатолій Іванович МЕЛЬНИК (28 серпня 1953, с. Рідкодуби Хмельницького району Хмельницької області) — український художник, член-кореспондент Академії мистецтв України (2009), народний художник України (2008), член Національної спілки художників України (2000), Заслужений працівник культури України (1996).

У1984 закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові за фахом художник-графік. 1987–1997 — директор Хмельницького обласного художнього музею. З 2000 до квітня 2012 року — генеральний директор Національного художнього музею України.

Основні роботи: серії робіт — «Квіти» (2005–2008), «Життя соняхів» (2006), «Козак Мамай» (2008), «Старі фортеці у Кам'янці-Подільському» (2006–2008), «Карпати» (2007–2008), «Києво-Печерська лавра» (2008); серія храмів Києва — «Кафедральний собор св. Володимира», «Кирилівська церква», «Видубицький монастир», «Андріївська церква», «Михайлівський Золотоверхий собор» (2007–2008); серії робіт: «Єгипет», «Туреччина», «Венеція»; портретний живопис — «Б. Возницький», «І. Драч», «О. Федорук», «Портрет батька».



Народився АЙ ВЕЙВЕЙ (28 серпня (або 18 травня) 1957, Пекін) — китайський художник, скульптор, фотограф та громадський активіст. Відомий своєю критикою китайського уряду стосовно дотримання прав людини, за що терпів переслідування.

Син китайського опозиційного поета Ай Цін. Від 1978 року навчався в Пекінському університеті кіно. У 1979 році був членом "Групи зірок", яка заперечувала державну лінію в мистецтві. Між 1981 та 1993 проживав в США, в основному в Нью-Йорку, де навчався в Новій школі дизайну Парсонс. 1993 року повернувся до Пекіну через хворобу батька. В 1994-1997 роках був співвидавцем серії книжок про сучасних китайських художників.

Ай Вейвей - найвідоміший китайський сучасний художник, «пекінський Енді Воргол» і хуліган, який створив собі ім'я і репутацію не тільки виставками в Tate Modern, але і відкритою протидією китайській владі.

Відзнаки - премія Вацлава Гавела за творчий протест (2012), почесний член Королівської академії мистецтв (2011) та інші. На честь художника названо астероїд 83598 Айвейвей.

При створенні інсталяції «Насіння» Ай Вейвей. Інсталяція «Коріння» (2009)