28 марта -Музей українського живопису

28 марта

Народився Фра БАРТОЛОМЕО (Бартоломео делла Порта) (28 березня 1472, Віано, Тоскана - 6 жовтня 1517, Флоренція) - італійський живописець флорентійської школи. Представник Високого Відродження. Малював фрески, вівтарі, іноді — портрети.

Навчався у Флоренції у Козімо Росселлі, надалі перебував під впливом Леонардо да Вінчі і Мікеланджело. В молодості художник був палким прихильником домініканського ченця-проповідника Савонароли. Після страти останнього вступив у ченці домініканського монастиря Св. Марка у Флоренції і взяв собі ім'я Фра Бартоломео - раніше він був відомий як Фра Баччо делла Порта. Фра Бартоломео вирішив відмовитися від мистецтва і знищив всі свої картини і малюнки з оголеними фігурами, бо вважав такі зображення гріховними.

«Портрет Джироламо Саванароли», близько 1498

У 1504 році у Флоренцію приїхав молодий Рафаель, з яким у Фра Бартоломео зав'язалася тісна дружба. Художник повернувся до живопису і створив ряд піднесених творів на релігійну тематику. З 1509 Фра Бартоломео працював з Альбертінеллі, разом з яким заснував «Школу святого Марка». Більшість робіт художника знаходяться у Флоренції.

Фра Бартоломео - один з творців зразкової монументальної вівтарної картини ("Заручини святої Катерини", "Марія з святими і з донатором Жаном Карандоле", "Христос і чотири євангелісти"). Його роботи відрізняються величною композицією, щирістю почуття і витонченою простотою.

«Містичні заручини святої Катерини Сієнської», 1511 р. Лувр, Париж


Народився Рафаель САНТІ (28 березня або 6 квітня 1483, Урбіно - 6 квітня 1520, Рим) - великий італійський живописець, графік і архітектор епохи Відродження.

Художній майстерності Рафаель почав вчитися у свого батька - Джованні Санті, придворного художника і поета. Залишившись в 11 років сиротою, продовжив навчання у П'єтро Перуджино - відомого італійського художника. У 1502 році з'являється перша з рафаелівських мадонн - «Мадонна Соллі»; мадонн Рафаель буде писати все життя. Він написав безліч полотен із зображенням Богоматері. Одні з найвідоміших картин Рафаеля - «Сікстинська Мадонна» (1513), «Мадонна Конестабіле» (1504), «Маленька Мадонна»…

«Сікстинська Мадонна», 1513-1514. Галерея старих майстрів, Дрезден

Близько 1504 року ним написані перші картини на світську тематику - «Сон лицаря» і «Три грації». Вже до цього часу художник виробляє свій неповторний стиль.

«Сон лицаря» (Лицар на перетині шляхів), Національна галерея (Лондон)

Наприкінці 1504 року Рафаель переїжджає до Флоренції, де знаходить спільну мову з Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Фра Бартоломео та іншими флорентійськими майстрами. Він ретельно вивчає техніку їх живопису, багато чому вчиться у своїх старших товаришів. Популярність Рафаеля постійно росте, він отримує багато замовлень на образи святих. У Флоренції Рафаель написав також 20 Мадонн.

1508 року Рафаель переїжджає в Рим і стає офіційним художником папського двору. У 1508-1517 роках разом з учнями він розписує чотири станци (розмальовані зали у палаці) Ватикану, включаючи Станца делла Сеньятура - папський робочий кабінет. Кожну зі стін цілком займає багатофігурна фрескова композиція. Розписи вражають глибиною задуму, образної насиченістю, загальною гармонією.

« Портрет папи Юлія II»

Ще одним із шедеврів Рафаеля стала фреска «Тріумф Галатеї» написана ним у 1511 році на Віллі Фарнезіна, що належала банкіру і покровителю мистецтв Агостіно Кіджі. Італійський художник і письменник 16 століття Джорджо Вазарі в своїх «Життєписах» писав: «Вона по праву вважається його найкращим твором, найпрекраснішим серед стількох прекрасних. Дійсно, жінки і діти, там зображені, відрізняються своєю винятковою життєвістю і досконалістю свого колориту. Ця річ принесла йому широке визнання як за життя, так і після смерті». Решту фресок на віллі написали учні Рафаеля за його ескізами.

Рафаель продовжував виконувати різні замовлення для Ватикану, а коли в 1514 помер Браманте, Рафаель став головним архітектором споруджуваного собору Святого Петра. Він також будує церкви і палаццо. У той же час Рафаель виконує замовлення церков на створення вівтарних образів, пише чудові портрети.

Рафаель помер у віці 37 років, як вважають, заразившись римською лихоманкою під час відвідування розкопок. Епітафія на його гробниці в пантеоні говорить: "Тут спочиває великий Рафаель, за життя якого природа боялася бути переможеною, а після його смерті вона боялася померти".

«Автопортрет». 1506 «Тріумф Галатеї». 1511


Родился Арнольд ХОУБРАКЕН (28 марта 1660, Дордрехт — 14 октября 1719, Амстердам) — нидерландский художник, писатель, историк искусства.

Юный Арнольд учился живописи у Виллема ван Дрилленбруха, Якоба Левека и Самуэля ван Хогстратена. В 1678 он заканчивает своё обучение и вступает в дордрехтскую гильдию художников св. Луки. Писал он преимущественно портреты и полотна на историческую, библейскую и мифологическую тематику. В 1718—1719 годах А. Хоубракен выпускает в свет труд по истории нидерландской живописи, который его сын Якоб иллюстрирует своими графическими работами. Это произведение, вышедшее в Амстердаме в 3 томах и включающее в себя перечни нидерландских художников и их биографии, является и в наше время важным историческим источником. Имел десятерых детей, из которых трое — дочери Антонина (1686—1736) и Кристина (1695—1760), а также сын Якоб (1698—1780) стали художниками.

«Афина в гостях у Аполлона на Парнасе», 1703


Родился Уильям Генри ХАНТ (28 марта 1790, Лондон, — 10 февраля 1864, там же) — английский художник.

С 1805 года У. Г. Хант учился живописи у пейзажиста и акварелиста Джона Варли, затем у художников Джона Линнелла и Уильяма Мюльреди. В 1807 году Хант впервые выставляет свои картины. В 1808 году он вступает в лондонскую Королевскую академию художеств. Первоначально писал масляными красками; затем, начиная с 1814 года — в основном акварели. Член Королевского общества художников-акварелистов с 1827 года.

У. Г. Хант обладал как художник высокой продуктивностью. Иногда им выставлялись одновременно по 20-30 новых работ — жанровых полотен, пейзажей, портретов, натюрмортов, интерьеров. Обладая с детских лет слабым здоровьем, художник проводил много времени на морском курорте в Гастингсе. Многие работы У. Г. Ханта находятся в Британском музее и в музее Виктории и Альберта.

«Автопортрет», Национальная портретная галерея (Лондон) «Цветочница»


Родился Кнут Андреессен БААДЕ (28 марта 1808 — 24 ноября 1879, Мюнхен) — норвежский живописец-маринист.

Учился в Копенгагенской академии, затем у И.-X. Даля в Дрездене. Жил преимущественно в Мюнхене, где и умер. Был членом Стокгольмской академии художеств и шведским придворным живописцем. Писал, в основном, виды величественных морских берегов Норвегии при лунном освещении.

«Ночной шторм»


Родился Алексей Петрович БОГОЛЮБОВ (28 марта 1824, село Померанье, Новгородская губерния — 27 октября 1896, Париж) — русский художник-маринист, мастер батальной марины.

Родился в семье помещика, внук писателя А. Н. Радищева. Окончил Морской кадетский корпус в Петербурге в 1841 году в звании мичмана. Ещё будучи кадетом, Боголюбов начал заниматься живописью. В 1850 году поступил в Академию художеств, которую закончил в 1853 году с первой золотой медалью и был назначен художником Главного морского штаба. Оставив морскую службу, он в течение семи лет путешествовал по Европе, побывал в Константинополе, на Дунае и в Синопе, с целью написать несколько этюдов для картин, заказанных ему императором Николаем Павловичем.

По возвращении получил звание академика, а в 1860 году — профессора живописи. Тогда же Боголюбов устроил в залах Академии выставку своих произведений в пользу вдов и сирот художников. На этой выставке особенное внимание публики обратили на себя картины из истории флота, заказанные российским императором. В результате путешествия по Волге к Каспию, Боголюбов выполнил серию рисунков с видами волжских городов для путеводителя «Волга от Твери до Астрахани». В 1871 году Боголюбов написал для православной церкви в Париже несколько фресок.

Был основателем рисовального училища (с 1897 года — его имени) и Художественного музея имени А. Н. Радищева в 1885 году в Саратове, завещал в этот музей свои произведения. Последние годы жил в Париже.

И. Е. Репин. Портрет Боголюбова, 1876 «Афонское сражение 19 июня 1807 года». 1853


Родился Жан-Поль ЛОРАН (28 марта 1838, Фуркево, Верхняя Гаронна — 23 марта 1921, Париж) — французский живописец, художник-монументалист, скульптор, график и иллюстратор.

Первоначально Лоран изучает живопись в художественной школе в Тулузе, затем учится в Париже у художника Леона Конье. Неоднократно участвовал в парижских салонах. Начиная с 1864 года Лоран писал картины преимущественно на историческую тематику; предпочитал отображать различные трагические и даже ужасные события из прошлого. Изображение давал обычно в тёмных и тяжёлых тонах.

По заказу французского правительства художник написал для парижского Пантеона два полотна, посвящённых Святой Женевьеве: «Св. Женевьева на смертном ложе» и «Положение Св. Женевьевы во гроб». Расписал также плафоны в театре Одеон и внутренние помещения тулузского Капитолия (здания мэрии Тулузы). Кроме исторических полотен, Лоран с успехом писал портреты. Жан-Поль Лоран — с 1891 года член французской Академии изящных искусств. Преподавал в Академии Жюлиана, где у него учились Л. С. Бакст, Е. Е. Лансере, П. П. Кончаловский...

«Автопортрет» (1876) «Смерть Тиберия» (1864)


Родился Войтех БАРТОНЕК (28 марта 1859, Прага — 25 августа 1908, там же) — чешский живописец.

Овладевал художественным мастерством в пражской академии изобразительных искусств под руководством профессора Яна Свертса, а затем учился в Париже. Как художник, Войтех Бартонек обратил на себя внимание в 1881 году своей первой картиной «Несправедливый дележ» — талантливое изображение сцен из обыденной жизни с юмористическим оттенком. Позднее Бартонеком были написаны также следующие картины: «Перед лотерейной конторой», «Перед Рождеством», «Последний глоток», «Из пражской улицы», «Старый рассказчик», «Новобранцы», «По дороге к больному», «Спор у помещика» и другие.

«Сцена на пражской улице»


Народився Микола Іванович РОДЗІН (28 березня 1924, с. Новоселівка Близнюківського району Харківської області - 4 березня 1978, Дніпропетровськ, зараз – м.Дніпро) – відомий український графік, заслужений художник УРСР (1972 р).

Чудового графіка Миколу Родзіна мистецтвознавці називають «літописцем індустріальної Дніпропетровщини». Він створив сотні цікавих офортів і ліногравюр, присвячених промисловому Придніпров'ю. А його пейзажні акварелі захоплюють класичною прозорістю і ліричністю образів.

«Дніпро», 1963. Із серії «По Україні». Із колекції Музею українського живопису (м.Дніпро)

Після школи вступив до Дніпропетровського державного художнього училища, але навчання довелося перервати - почалася війна. Микола Родзин воював у складі 1-го Білоруського фронту. У 1944 був тяжко поранений і після лікування звільнився з армії за інвалідністю.

Після війни Родзин продовжив навчання в художньому училищі (1945-1949). Викладачі з фаху - Михайло Панін, Микола Погребняк. У 1955 році закінчив Харківський художній інститут, де під впливом керівника майстерні В. Ф. Мироненка захопився офортом. Його дипломна робота - «Індустріальні мотиви», оцінка - відмінно.

З 1955 року художник регулярно брав участь у зарубіжних, всесоюзних, республіканських, обласних виставках. Персональні виставки: 1962 1972, 1978 - Київ; 1967 1974, 1978, 1984 - Дніпропетровськ; 1973 - Саратов; 1975 - Севастополь.

«Сосни». Офорт. Із колекції Музею українського живопису (м.Дніпро)


Народився Станіслав Мар’янович КОВАЛЬЧУК (28 березня 1942, Тернопіль) — український живописець. Заслужений художник України (2015). Літературно-мистецька премія імені Михайла Бойчука (1990).

Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва (1968, нині Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша). Член НСХУ від 1992. Проживає в Тернополі. Займається монументальним (розпис) і станковим (натюрморт, пейзаж, портрет) малярством. Від 1990 — член мистецького гурту «Хоругва».

Учасник художніх виставок від 1970-х рр. Персональні виставки – у Тернополі (1972, 1992), Новосибірську (РФ), Москві (обидві – 1982). Для творчості Ковальчука характерні стримана тональність, витончена техніка, виразний малюнок, продумана композиція, використання асоціативних структур, символічних умовностей, метафор.

«Старий млин», 1999