28 февраля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

28 февраля

Народився сер Джон ТЕННІЕЛ (28 лютого 1820, Лондон - 25 лютого 1914, Лондон) - англійський художник, карикатурист; перший ілюстратор книг Льюїса Керролла «Пригоди Аліси у Дивокраї» і «Аліса в Задзеркаллі», чиї ілюстрації вважаються сьогодні канонічними.

З дитинства захопився живописом і навіть вступив до Королівської Академії, але невдовзі покинув її. У 16 років вперше виставив свою роботу на художній виставці. У 20 років через нещасний випадок Джон втратив зір на лівому оці, після чого майже перестав займатися живописом і повністю зосередився на графіці, особливо на книжковій ілюстрації. У 1850 році став постійним карикатуристом журналу «Панч», де пропрацював рівно 50 років. У 1865 створив ілюстрації до «Пригод Аліси у Дивокраї», в 1872 - до «Аліси в Задзеркаллі».

«Автопортрет» «Аліса у Дивокраї»


Народився Ежен ДЕЛАПЛАНШ (28 лютого 1836, Париж - 10 грудня 1891, там само) - французький скульптор, учень Фр. Дюре. Отримав Римську премію в 1864 році, в 1878 році був нагороджений Почесною медаллю.

Виступив перед публікою вперше на Паризькому салоні 1864 року зі двома статуями, що потім стали експонатами Марсельського музею. Особливу популярність здобув виконаною в 1870 році статуєю «Єва після гріхопадіння» - реалістичним твором, що став однією з головних прикрас віденської всесвітньої виставки 1873 року і паризької 1878 року. Не менш відомі були і інші роботи Делапланша - круглі фігури, рельєфи і портретні бюсти, що відрізняються з'єднанням благородства з вірністю натурі, експресивністю і майстерністю ліплення.

«Єва після гріхопадіння», 1869. Музей Орсе, Париж «Африка», 1878


Народився Вільям Дегув де НУНКВЕ (28 лютого 1867, Монтерме, Франція - 1 березня 1935, Ставело, Бельгія) - бельгійський художник-пейзажист французького походження, представник символізму в живописі.

Походив із старовинної французької аристократичної сім'ї, що перебралася 1870 року до Бельгії, спочатку в Спа, а потім в Брюссель. В юності Вільям мріяв стати музикантом. У 1883 році молодий художник орендує спільно з Яном Торопом, роботи якого високо цінував, робочу майстерню в Мехелені. В цей же час він подружився з живописцем Анрі де Гро і захопився символізмом.

Багато друзів Дегув де Нункве належали до бельгійських літературних кіл. У 1894 році він одружується з художницею Джульєтте Массен, сестрою дружини бельгійського поета-символіста Еміля Верхарна. У Парижі його творчість високо цінувалася такими майстрами, як Огюст Роден, Пюві де Шаванн, Моріс Дені. Аж до 1900 року де Нункве був відомий як переконаний символіст. Потім - член бельгійської авангардистської групи «ХХ».

«Ангели ночі», 1894

На початку ХХ століття (близько 1910 року) митець переніс важку духовну і релігійну кризу, що залишила слід і на його творчості - в його роботах з'явилися зачатки сюрреалізму і авангардизму. У 1919 помирає дружина художника, і він втрачає руку. Залишок життя провів в Бельгії, в Ставело, де одружився вдруге на своїй служниці-доглядальниці, і де писав переважно зимові ландшафти.

Вільям Дегув де Нункве прославився своїми повними таємничості пейзажами. Кращі роботи де Нункве написав в останнє десятиліття XIX століття (в техніці пастелі).

«Павичі», 1898


Родился Лео фон КЁНИГ (28 февраля 1871, Брауншвейг — 9 апреля 1944, Тутцинг) — немецкий художник, представитель движения Берлинский сецессион, барон.

Родился в аристократической прусской семье. Его отец был генералом кавалерии, мать — урождённой баронессой фон Крамм. Изучал живопись и скульптуру сперва в Гамбурге, затем в Берлинской художественной академии и в парижской академии Жюлиана. В 1896 году впервые выставляет свои работы — на Большой берлинской художественной экспозиции. Наряду с Максом Слефогтом, Максом Либерманом и Ловисом Коринтом, Л. фон Кёниг является одним из важнейших представителей художественного направления Берлинский сецессион. Занимался также преподавательской работой, руководя классом мастеров в школе при берлинском Музее прикладного искусства. Был мастером портретной живописи. Кисти художника принадлежат портреты Э.Барлаха, Э.Нольде, К.Кольвиц, Г.Гауптмана, а также Й.Геббельса (1935). Значительное количество полотен Л.фон Кёнига можно увидеть в Художественных музеях Брауншвейга и Дюссельдорфа.

«Перед танцем», 1908


Родился Мартирос САРЬЯН (28 февраля 1880, Нахичевань (ныне в пределах Ростова-на-Дону) – 5 мая 1972, Ереван) – выдающийся армянский живописец, график и театральный художник.

Действительный член Академии художеств СССР (1947). Народный художник СССР (1960). Действительный член Академии наук Армянской ССР (1956). Герой Социалистического Труда (1965). Председатель Союза художников Армянской ССР (1947–1951). Лауреат Ленинской (1965) и Сталинской премии второй степени (1941).

С 1897 по 1904 год учился в Московском училище живописи, ваяния и зодчества, в том числе в мастерских В. А. Серова и К. А. Коровина. В 1900-х годах участвовал в выставках художественных объединений «Голубая роза», «Союз русских художников», «Мир искусства», «Четыре искусства».

Сильное влияние на стиль Сарьяна оказала живопись П. Гогена и А. Матисса.

В 1921 году переезжает на жительство в Армению и посвящает свое творчество изображению её природы. Сарьян также пишет многочисленные портреты и яркие натюрморты, работает как книжный график и как театральный художник.

Творчество Мартироса Сарьяна сыграло ведущую роль в становлении национальной школы армянской живописи.

«Идущая женщина». 1911


Народився Олександр АЛЬТМАН (28 лютого 1885, Соболівка Київської губ. – 14 вересня 1950, Немур, Франція) – французький художник родом з України, майстер пейзажу.

Народився у бідній єврейській родині на Житомирщині. В 11 років втік з дому й добрався до Одеси. Змінив багато занять, поки не найнявся служити до художника Дорошевича, який помітив талант юнака до малювання і порадив вчитися. У 1905 році Олександр їде до Відня, потім - до Парижа, де копіює картини в Луврі. Не маючи постійної роботи, Альтман одного разу знепритомнів від голоду просто на вулиці і потрапив у лікарню Ротшильда, де написав портрет хворого старого. Цю роботу молодого художника купив попечитель лікарні, який щедро заплатив. На отримані гроші Олександр зміг поступити в академію Жуліана, почав писати імпресіоністські пейзажі Парижа та французької провінції.

«Будинки на березі річки»

У 1908 році при підтримці єврейських філантропів успішно проходить перша виставка Альтмана, його роботи регулярно приймають відомі паризькі салони — Незалежних, Тюїльрі, Осінній. У 1909-1910 брав участь у пересувному «Салоні» Володимира Іздебського в Росії та Україні.

Стиль художника склався досить швидко й майже не змінювався до кінця життя. Яскрава палітра, вільний, легкий мазок, прозора атмосфера його імпресіоністських полотен принесли Альтману успіх та стабільність. Ще за життя художника його картини купують Люксембурзький музей Парижа і державні заклади Франції, його нагороджують орденом Почесного легіону.

«Магазин квітів»


Народився Хосе Гутьєррес СОЛАНА (28 лютого 1886, Мадрид - 24 червня 1945, там само) - іспанський художник, графік, письменник.

Закінчив художню Академію Сан-Фернандо. Жив і працював у Мадриді. Виставка художника в Парижі (1928) зазнала невдачі. Європейська слава прийшла до Солани після 1936, коли відбулася його третя виставка в Парижі. Він написав кілька книг подорожніх нарисів, а також роман. Реалістична творчість Солани відзначено суворістю, різкою гротескною виразністю образів, похмурістю і напруженістю колориту.

Автопортрет «Зустріч біля аптеки», 1934


Народився Осип-Роман Йосафатович СОРОХТЕЙ (28 лютого 1890 с. Баранівці (Баранчичі), Самбірський район, Львівська область — 28 листопада 1941, Станіслав, тепер Івано-Франківськ) — український маляр, графік, карикатурист, педагог.

Після закінчення учительської семінарії у Станіславі, навчався у Краківській академії красних мистецтв у 1911–1914 (записався туди як українець). У роки Першої світової війни перебував на фронті у лавах Легіону УСС. Учасник визвольних змагань. У 1919 поновив навчання у Краківській академії мистецтв (у Ю. Панькевича, В. Вайса та ін.). Після закінчення академії працював учителем малювання в гімназіях Станіслава (1920–1926, з 1929) і Снятина (1926–1928). Член АНУМ (Львів).

Працював головно у техніці рисунку й акварелі, рідше олії. Повні експресії графічні портрети (Т. Шевченка, І. Котляревського, І. Франка, Є. Гребінки, М. Менцинського, Марка Черемшини, С. Крушельницької, С. Людкевича, автопортрети та ін.), прикарпатські краєвиди, натюрморти, картини соціально-побутового («В городі», «Зустріч», «Везуть сіно», «Рубають дрова», «Інвалід», «Безробітні», «Брукують вулицю», «У коваля», «Фірман», «Штукатури» тощо) й історичного жанрів («Збір дружини на рать», «Княжий город», «Козаки в поході», «Бандурист» тощо), релігійні композиції (серія страстей Христових), численні шаржі стрільців і старшин УСС, учителів, церковних, культурних і громадських діячів.

Загалом знайдено понад тисячу його творів. Вони представлені, в основному, у Львівській галереї мистецтв та Івано-Франківському художньому музеї.



Народився Володимир Ілліч ІСУПОВ (28 лютого 1939, м. Гур’євськ Кемеров. обл., РФ) – художник-монументаліст і графік.

Закінчив Одеське художнє училище у 1961 (викладач Ю. Єгоров) та Київський художній інститут 1969 (викладачі Ю. Садиленко, К. Трохименко). Працював 1971–90 на Київськом комбінаті монументально-декоративного мистецва. Член Національної спілки художників України від 1985. Співзасновник галереї сучасного мистецтва «Триптих» (Київ, 1988).

Від 1990-х рр. використовує авторську техніку (папір, акварель, туш, позолота). Автор мозаїк, розписів, монументально-декоративної кераміки. Учасник мистецьких виставок від 1970. Персональні – у Києві (1987–2009), Вашинґтоні (1992–94), Будапешті (1992), Ризі (1994), Цинциннаті (США, 1995), Франкфурті-на-Майні (1996), Лондоні (2000), Токіо (2001).

Головну грань творчості Володимира Ісупова визначає емоційний характер жіночого начала у «ню». У плавних лініях фактур, уповільнених ритмах композиції втілено тему любові. Для драматичних образів закоханих характерні гострі злами силуетів, енергійні ритми композицій з нервовою експресією форми.

«Ранок». Туш, акварель, авторська техніка.


Народилася Людмила Володимирівна ТВЕРСЬКА (28 лютого 1940, м. Ростов-на-Дону) – дніпровський мистецтвознавець. Заслужений працівник культури України (2007).

Закінчила Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна AM СРСР (1963). Мистецтвознавець (теорія і художня практика сучасного мистецтва). Автор книг, буклетів і численних статей про художників Дніпра. Багато років віддала Дніпропетровському обласному художньому музею, де пройшла шлях від наукового співробітника до директора. Має наукову публікацію: «До питання про джерела формування колекції Дніпропетровського художнього музея». Член Національної спілки художників України з 1976. Відзначена пам”ятною медаллю «За вірну службу рідному місту», 1998 р., Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, 2001 р. та іншими нагородами. Зараз Людмила Володимирівна Тверська працює заступником директора з наукової роботи в Музеї українського живопису, м.Дніпро.



Народився Октавіо ОКАМПО (28 лютого 1943, Селая (Гуанахуато), Мексика ) - художник, представник стилю метаморфоз. Скульптор, театральний художник, художник кіно.

Походить з родини мексиканських художників і дизайнерів. Художнє ремесло опановував у Школі живопису і скульптури (Есмеральда, Мексика) в 1961 – 1965 роках,продовжив навчання в Художньому інституті Сан-Франциско, США в 1972 - 1974 роках. На етапі пошуків себе і свого місця в мистецтві працював художником-декоратором карнавальної ходи, художником театру і художником кіно. Створив декорації до більш ніж 120 фільмів виробництва Мексики та Сполучених Штатів.


З 1976 року зосередився на створенні живопису. Брав участь у виставках в містах Мексики, Сполучених Штатів, в Канаді і Латинській Америці, в Західній Європі і на арабському Сході. Створив декілька портретів відомих осіб західного світу в сюрреалістичному стилі. Як більшість мексиканських художників 20 століття звертався до створення монументальних стінописів, прикрасив ними споруди в місті Селая (мерія та технологічний інститут Селая), Національний палац в Мехіко, урядова споруда Гуанахуато тощо. В місті Селая, на батьківщині художника, створено музей Октавіо Окампо.



Народилася Тетяна Сергіївна ШЕВЧЕНКО (28 лютого 1949, Сімферополь) - заслужений художник України (2004), Заслужений художник Криму (2009).

Закінчила Кримське художнє училище ім. М.Самокіша (1971). Була прийнята до Спілки художників у 1988 році як майстер художнього текстилю, але через кілька років повністю присвятила себе пастельному живопису. Працює в різноманітних жанрах - натюрморт, пейзаж, портрет, жанрові композиції, картини духовного змісту. Брала участь у численних виставках, в т.ч. міжнародних, її роботи відзначені дипломами. Живе в Сімферополі.



Народився Василь Анатолійович КОРКІШКО (28 лютого 1961, с. Кунцеве, Полтавської обл.) – дніпровський художник.

У 1985 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут, відділення станкової графіки. Член Спілки художників з 1990 року. Постійний учасник багатьох міських, міжрегіональних, обласних, республіканських (всеукраїнських) та міжнародних виставок. Декілька персональних виставок Василя Коркішко пройшли в Хорватії, а також у Дніпрі і Кропивницькому. Має подяки міського голови м. Дніпра.

«Сімдесят три», 1992


28 лютого 2011 року в м. Ічня на Чернігівщині до 180-річчя від дня народження видатного художника XIX століття відкрився Музей Миколи Миколайовича Ге.

Музейна експозиція складається з трьох розділів, кожен з яких розміщується в окремій кімнаті. Десятки фотографій, документів, меморіальних речей розкривають життєвий і творчий шлях художника, починаючи з дитячих років і до останніх днів, проведених в цьому куточку Чернігівщини. Великий розділ музею присвячений творчості художника. Тут в хронологічному порядку зібрані фотокопії всіх відомих картин Миколи Миколайовича Ге. У третій кімнаті представлені матеріали, які висвітлює відносини художника з письменником Л.Н. Толстим.

Інтер’єр музею Загальний вигляд