27 декабря
27 грудня 537 року відбулося урочисте освячення собору Святої Софії, яке здійснив Константинопольський Патріарх Міна. Вже з моменту спорудження за церквою закріпилась назва «велика». Майже тисячу років Собор святої Софії залишався символом християнства. Остання літургія в ньому розпочалася ввечері 28 травня 1453 року і продовжувалася всю ніч. Вранці в собор увірвалися яничари Мехмеда ІІ, що захопили Константинополь. Мехмед ІІ наказав перетворити собор на мечеть. До нього прибудували чотири мінарети і він перетворився на Мечеть Ая-Софія.
Софійський собор в Константинополі донині вражає відвідувачів розмірами та величчю. Його довжина — 81 метр, ширина — 72, а висота — 55 метрів. Для будівництва Собору Святої Софії демонтували та привезли колони і мармурові деталі інших храмів Візантійської імперії. Внутрішні роботи в храмі продовжувалися протягом декількох століть, і тому відрізняються особливою ошатністю. Стіни повністю вкрили мозаїками.
Понад тисячу років Софійський собор у Константинополі залишався найбільшим храмом у християнському світі — до будівництва Собору Святого Петра в Римі. 1985 року храм занесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО та називається «восьмим чудом світу». Нині Собор працює як музей.
 |
 |
Народився Павло Михайлович ТРЕТЬЯКОВ (27 грудня 1832, Москва - 16 січня 1898, Москва) - російський капіталіст, меценат, засновник Третьяковської галереї.
Народився в купецькій сім'ї. Отримав домашню освіту, почав кар'єру в торгівлі. Павло разом з братом Сергієм побудував прядильні фабрики, на яких було зайнято кілька тисяч чоловік. У серпні 1865 року відбулося його весілля з Вірою Миколаївною Мамонтової, двоюрідною сестрою відомого мецената Сави Івановича Мамонтова.
У 1850-х роках Павло Третьяков почав збирати колекцію творів російського мистецтва, яку практично з самого початку він мав намір передати місту. Вважається, що перші картини він придбав в 1856 році, - це були роботи «Спокуса» М. Г. Шильдера і «Сутичка з фінляндськими контрабандистами» (1853) В. Г. Худякова. Потім колекція поповнилася картинами І. П. Трутнєва, О. К. Саврасова, К. О. Трутовського, Ф. А. Бруні, Л. Ф. Лагоріо і інших майстрів.
У 1874 році Третьяков побудував для зібраної колекції будівлю-галерею, яка в 1881 році була відкрита для загального відвідування. У 1892 році Третьяков передав свою колекцію разом з будівлею галереї у власність Московської міської думи. Рік по тому цей заклад отримав назву «Міська художня галерея Павла і Сергія Михайловича Третьякових». Павло Третьяков був призначений довічним опікуном галереї і отримав звання Почесного громадянина Москви. До кінця життя Третьяков носив титул комерції радника, був членом Московського відділення Ради торгівлі та мануфактур, а також дійсним членом Петербурзької Академії мистецтв (з 1893).
 |
 |
| Портрет Павла Третьякова пензля Іллі Рєпіна, 1883 | Пам'ятник П.М. Третьякову перед будинком Галереї |
Народився Джон Д. ГРЕХЕМ, він же Іван Грацианович Домбровський (27 грудня 1886, Київ — 1961, Лондон) – американський художник-модерніст українського походження.
Народився в дворянській сім'ї. Вивчав юриспруденцію. Під час Першої світової війни служив у Черкаському полку та отримав Орден Святого Георгія за хоробрість. Під час Громадянської війни, в 1918 році, був заарештований радянськими органами за контрреволюційну діяльність. Втік на батьківщину своєї матері, до Польщі. У 1920 році І. Г. Домбровський емігрував до США. В Сполучених Штатах він починає називати себе Джоном та при отриманні американського громадянства в 1927 офіційно змінює ім'я на Джон Д. Грехем.
Вивчав живопис в нью-йоркській Художній студентській лізі, де він допомагав Джону Ф.Слоану. У 1925 Домбровський разом зі своєю третьою дружиною, художницею Елінор Гібсон, переїжджає до Балтімора, де приєднується до групи художників-модерністів і бере участь у їх виставці в лютому 1926 року. Пізніше він співпрацює з нью-йоркськими художниками-авангардистами, виступає не тільки як художник, але і як імпресаріо. Так, в 1942 році він організовує в галереї Мак-Міллана (Нью-Йорк) групову виставку за участю творів Пікассо, Модільяні, Матісса, Брака, та деяких американських художників - Лі Краснер, Віллема де Кунінга, Джексона Поллока (це була перша виставка Дж. Поллока в Нью-Йорку).
Дж. Грехем, поряд зі Стюартом Девісом і Гансом Гофманом, був одним з небагатьох художників, що зберегли певну вірність фігуративного живопису в роки розквіту абстрактного експресіонізму в США. Художник був у дружніх відносинах з Пікассо і з деякими іншими художниками-модерністам.
 |
| «Кавова чашка», 1928 |
У 1920-ті роки створював натюрморти, ню, пейзажі і портрети, в яких простежується вплив кубізму. Тридцяті роки ХХ століття представлені більш абстрактними роботами. Розглядаючи творчість художника в 1940-х роках, можна побачити радикальну зміну стилю: Грехем малює в основному портрети, в яких чітко простежується вплив Відродження і творчості французьких художників 19-го століття. Пізніші роботи Джона Грехема натякають на його еклектичні інтереси, включаючи окультизм і містику.
Велика ретроспективна виставка митця «Джон Грехем: інакомислячий модерніст» відбулася 2017 року в художньому музеї Перріша (США).
 |
 |