27 октября -Музей українського живопису

27 октября

Народилася Мері МОЗЕР (27 жовтня 1744, Лондон - 2 травня 1819, Лондон) - відома англійська художниця-флористка, одна з перших двох жінок - членів Королівської академії мистецтв.

Талант художниці у Мері проявився в ранньому віці. Спочатку навчалася роботі з емаллю у свого батька Джорджа Мозера, що походив із Швейцарії. У 14 років вона отримала свою першу медаль товариства Society of Arts. Разом з 35 іншими художниками, включаючи її батька - Джорджа Майкла Мозера, взяла 1768 року активну участь у формуванні Королівської академії. Мері відома своїми картинами із зображеннями квітів і портретами. Отримувала престижні замовлення від королівської сім'ї.

Портрет Мері Мозер
роботи Джорджа Ромні


Родился Эдвард СИММОНС (27 октября1852, Конкорд, штат Массачусетс — 17 ноября1931, Балтимор, штат Мэриленд) — американский художник-импрессионист. Был одним из Десяти американских художников, которые в 1897 году отделились от Общества американских художников. Известен как автор многих фресок.

В 1874 году окончил Гарвардский колледж. Затем обучался живописи в Париже в Академии Жюлиана, будучи учеником Гюстава Буланже и Жюля Лефевра. В 1894 году был удостоен награды за серию фресок в здании уголовного суда на Манхэттене. Позже Симмонс украшал нью-йоркский отель Уолдорф-Астория, библиотеку Конгресса в Вашингтоне и Капитолий штата Миннесота в городе Сент-Пол. Симмонс считался художником Американского ренессанса, движения, которое возникло после Гражданской войны в США.

«В ожидании его возвращения», 1884


Родился Кеньон КОКС (27 октября 1856, Уоррен, Огайо — 17 марта 1919, Нью-Йорк) — американский художник, писатель и педагог.

Кеньон Кокс увлекался живописью с детства. Несмотря на тяжёлую болезнь, учился рисованию в школе Мак-Микена в Цинциннати. Затем — в пенсильванской Академии изящных искусств в Филадельфии (1876-77). В 1877 году уезжает в Париж, где учится у Каролюса-Дюрана и Жана-Лона Жерома, затем в Школе изящных искусств у Александра Кабанеля. В 1878 году художник совершает поездку в Италию, где знакомится с искусством эпохи Возрождения. В США вернулся в 1882 году и поселился в Нью-Йорке. Член Общества Американских художников и Национальной академии дизайна. В 1910 году был награждён Почётной медалью американской Архитектурной лигой.

Кеньон Кокс является типичным представителем реалистической, академической живописи. Создавал портреты, пейзажи, бытовые сценки и картины ню. Тщательно работал над композицией своих произведений. Был автором книжных иллюстраций и театральных декораций. Писал также фрески, в частности украсил Библиотеку Конгресса США. Кроме этого, занимался художественной критикой, был одарённым поэтом. Его жена — Луиза Кокс, тоже художница.

Портрет кисти В.Коффина «Блондинка» (1891 г.)


Родилась Сигрид ЙЕРТЕН (27 октября 1885, Сандсволл – 24 марта 1948) – шведская художница. Йертен считается главной фигурой шведского модернизма.

Училась в Университетском колледже искусств, ремесел и дизайна в Стокгольме. В 1909 году Йертен встретила своего будущего мужа, двадцатилетнего художника Исаака Грюневальда, который учился у Анри Матисса в Париже. В том же году Сигрит тоже поступила в художественную школу Матисса. Она была поражена тем, как он и Поль Сезанн работают с цветом. Их влияние видно в ее живописи, в контрастных цветовых полях и упрощенных контурах, в ее поисках пути к достижению максимально возможной выразительности. В своем дальнейшем творчестве она была ближе к немецким экспрессионистам.

После полутора лет учебы она вернулась в Швецию. В 1912 году Сигрид Йертен дебютировала в групповой выставке в Стокгольме. В следующие десятилетия она принимала участие во многих выставках, как в Швеции, так и за рубежом, но оценки ее творчества зачастую были негативными. Между 1920 и 1932 гг. Сигрид Йертен и ее семья жили в Париже. Ее муж часто посещал Стокгольм, где он сделал блестящую карьеру. В конце двадцатых годов Йертен страдает от различных психосоматических заболеваний и жалуется на одиночество. По возвращении в Швецию она была временно помещена в психиатрическую больницу с симптомами шизофрении. Ее муж Исаак развелся с Сигрид и снова женился.

Йертен получила общественное признание только в 1936 году, когда была хорошо принята её персональная выставка в Королевской академии шведского искусств в Стокгольме. В это время Сигрид окончательно поставлен диагноз «шизофрения», и она была госпитализирована в психиатрическую больницу в Стокгольме, где оставалась до конца своей жизни.

Автопортрет «Интерьер студии», 1916 год


Народився Юхим Спиридонович МИХАЙЛІВ (27 жовтня (за іншими джерелами - вересня) 1885, Олешки, Таврійська губернія, Херсонська область — 15 липня 1935, Котлас, Росія) — український художник, поет і мистецтвознавець. Був репресований.

Навчався в Херсонському реальному училищі, де у дванадцятирічному віці намалював вугіллям портрет Жуковського. Херсонське земство визнало його художній талант, і Михайлову була призначена стипендія для вивчення керамічного мистецтва у відомому Строгановському художньо-промисловому училищі в Москві. Потім Ю. Михайлів закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури (майстерня Валентина Сєрова) і отримав звання художника за картину «До богині Лади», на створення якої його надихнули твори М. Нестерова та М. Реріха.

Відбував військову службу в Катеринославі (нині м.Дніпро), де розписав Хрестовоздвиженську церкву. Художник працював також у Музеї старожитностей ім. Олександра Поля (нині Дніпропетровський історичний музей ім. Д. Яворницького) над оформленням панно. Співпрацював з журналами, займався книжковою графікою. В ці роки художник створив картини «Музика водоспадів», «Творець бога», триптих «Україна».

З 1917 Михайлів живе в Києві, займається педагогічною діяльністю. Його обирають керівником київського відділення Асоціації художників Червоної України, членом художньої ради Української академії мистецтв. Юхим Спиридонович писав книги, присвячені українській кераміці, статті про видатних українських художників. Був відомий і своєю поетичною творчістю. У 1934 році Юхим Михайлів - художник, який оспівав Україну, був заарештований за звинуваченням у підготовці збройного повстання, засланий до Архангельської області, де через рік помер.

Михайлів-живописець був майстром символічно-філософських композицій, автором пейзажів і натюрмортів. Почавши як художник-символіст, близький за стилем до Чюрльоніса та М. Реріха, в останніх творах перейшов на позиції послідовного реалізму. Його талант графіка розкрився в оформленні книжок, у численних ілюстраціях, орнаментальних обкладинках журналів, афішах. Основна частина творів Юхима Спиридоновича Михайлова зараз знаходиться в США, куди вони були вивезені його вдовою в роки Другої світової війни.

«Порушений спокій», 1916


Родился Роберт Рафаилович ФАЛЬК (27 октября 1886, Москва — 1 октября 1958, там же) — российский живописец, самобытно соединивший в своём творчестве модерн и авангард. Художник театра, педагог.

Родился в семье юриста и шахматиста Рафаила Александровича Фалька. Учился в школах-студиях К. Ф. Юона, И. О. Дудина, И. И. Машкова, а затем с 1905 по 1909 год — в Московском училище живописи, ваяния и зодчества, где особое влияние на него оказали В. А. Серов и К. А. Коровин. В 1910-х Фальк стал одним из основателей художественного объединения «Бубновый валет». С 1918 по 1928 годы преподавал в ГСХМ — Вхутемасе — Вхутеине (ныне МГХПУ им. Строганова); был деканом факультета живописи; его учениками были С. А. Чуйков, Г. Г. Нисский, Е. П. Левина-Розенгольц, Н. М. Ромадин, В. Н. Остроумов. В 1921 году стал членом объединения «Култур-лиге», созданного для развития еврейского искусства, связанного с традиционной культурой на идише. В 1928-1937 художник жил в Париже. По возвращению в Москву Фальк работал художником Московского государственного еврейского театра, а также еврейских театров других городов. В 1939 году состоялась персональная выставка художника в Доме литераторов. Впоследствии Фальк подвергался критике за «формализм». В его творчестве преобладают пейзажи, натюрморты и портреты, написанные в обобщённой, приглушенной манере.

«Автопортрет», 1916 «Старая Руза»


Народився Климент Миколайович РЕДЬКО (27 жовтня 1897, м. Хелм, нині Польща - 18 лютого 1956, Москва) - представник живописного авангарду 1920-х - початку 1930-х років.

Походив з селянської сім'ї. У пору учнівства Климент Редько отримав різноманітні навички. Навчався малювати в Києво-Печерській лаврі у Івана Їжакевича (1910), у рисувальній школі Петрограда (1914-15), в Українській Академії мистецтв у Михайла Бойчука (1918), в київській студії Олександри Екстер (1919), у Василя Кандинського у ВХУТЕМАСі (Москва, 1920-22).

Настільки ж суперечливими виглядають ранні живописні досліди художника – у 1920-х роках він створював реалістичні портрети і пейзажі так само, як і картини, сповнені символізму. Супрематизм у творчості Редька поєднується з конструктивізмом. Остання тенденція – найсильніша: будучи захоплений теоріями з’єднання науки і мистецтва, художник розробляє вчення про “електроорганізм”, реалізуючи його в серії робіт 1920-х років ( “Динаміт”, “Швидкість”, “Динаміка фокусу”), близьких італійському футуризму. Перебував під сильним впливом Казимира Малевича. Свою мистецьку манеру Климент Редько назвав “свіченізм” з натяком на містичні теорії світла.

«Завод», 1922

За сприяння наркомоса Анатолія Луначарського у 1927-1935 роках митець перебував у Парижі, де приятелював з Пабло Пікассо. У французькій столиці Климент Миколайович відійшов від конструктивізму і став майстром портретів і пейзажів, виконаних в дусі паризького Салону (“Материнство”, 1928; “Ніна. Дівчина з косою “, 1929;” Парижанка “, 1931). Ці речі мали успіх – у художника відбулися чотири персональні виставки. Редько членом Паризької групи українських художників (Грищенко, Глущенко, Андрієнко-Нечитайло). Знаменитий паризький критик Сальмон та Анатолій Луначарський написали про нього книгу, яку було видано у Франції.

Після повернення до СРСР у 1935 році Климент Редько розділив долю багатьох “тих, хто повертається”: творча незатребуваність, робота на Всесоюзній сільськогосподарській виставці (1938-39), виключення зі Спілки радянських художників (1948). Останні роки життя (1950-55) він таємно від начальства керував ізостудією при Московській сільськогосподарській академії (Тимірязевській). Помер від гіпертонічної хвороби.

«Повстання», 1925


Родилась Ли (Линор) КРАСНЕР (27 октября 1908, Бруклин, Нью-Йорк — 19 июня 1984, Нью-Йорк) — американская художница, работавшая в стиле абстрактного экспрессионизма, жена художника Джексона Поллока.

Художница, которую дома называли Леной, родилась в религиозной хасидской семье еврейских эмигрантов из Бессарабии. Изучать живопись Ли Краснер начала в 1929 году, а с 1937 по 1940 год учится в престижной Школе изящных искусств у Ганса Гофмана, где молодые американские художники имели возможность познакомиться с европейским художественным модернизмом. В этот период Ли Краснер создаёт свои первые абстрактные полотна, начинает выставляться — совместно с группой «Американские абстракционисты».

В 1949 «мистер и миссис Джексон Поллок» участвуют в групповой выставке в галерее Сидней Джанис «Художники: Муж и жена». В октябре 1951 года состоялась первая отдельная выставка работ Ли Краснер в галерее Бетти Парсонс. Склонность к каллиграфичности и сюрреалистическому автоматизму сближает работы Ли Краснер с такими художниками, как Марк Тоби и Брэдли Уолкер Томлин.

«Автопортрет»


27 жовтня 1918 року було відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку в Ромнах (Сумська обл.) — перший повнофігурний пам'ятник Кобзареві в Україні та світі.

Автор пам'ятника — відомий український скульптор і культурний діяч Іван Петрович Кавалерідзе. Поет у глибокій задумі сидить нагорі глиби (яка є імпровізованим п'єдесталом), що наче виростає з-під землі. Пам'ятник зроблено з бронзи (скульптура Шевченка) та бетону (п'єдестал). На глибі викарбувані рядки з поезії Шевченка «Марку Вовчку. На пам'ять» (1859): «…І оживу, і думу вольную на волю, із домовини возову».

У зовнішньому вигляді та композиції пам'ятника знайшли відображення ідеї близького скульпторові конструктивізму, однак у загальному обрисі монумента немає тих кубістичних ламаних ліній, що Іван Кавалерідзе втілив у полтавському пам'ятнику Кобзареві за вісім років після спорудження роменського пам'ятника.

Пам'ятник було відкрито на честь перебування Тараса Шевченка влітку 1845 року на Іллінському ярмарку в Ромнах. Він установлений на тому місці, де в 1845 році стояв намет Тараса Григоровича Шевченка.

Через те, що пам'ятник спочатку був виготовлений з бетону, з плином часу він почав руйнуватися, тому 27 жовтня 1982 року було встановлено його копію з бронзи. Реконструкцію проводили скульптори В. Клоков та Б. Довгань, а також архітектор Ф. Юр'єв.



Народився Георгій Миколайович ВЕРБИЦЬКИЙ (27 жовтня 1920, с. Ширяєве Одеської обл. - 14 серпня 2011) – український живописець і графік. Заслужений художник України (1989).

Народився в сім'ї художника. У 1938-39 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту. Учасник радянсько-німецької війни. З 1950 року брав участь у виставках. Член Національної спілки художників України з 1971. Жив і працював у Києві. Автор серії акварелей «По шевченківських місцях». Роботи представлені в Музеї Т.Г. Шевченка в Києві і в меморіальному музеї в Форті-Шевченко (Казахстан). Інші твори: «Портрет дочки Наталі» (1960), «Маки» (1980), «Салют Перемоги» (1985), «Дніпровські схили» (1986) та ін. Творам Вербицького властиві напруженні колористичні вирішення, динаміка форм, архітектоніка композицій.

«Київ осінній. Володимирська вулиця», 1971


Народився Рой ЛІХТЕНШТЕЙН (27 жовтня 1923, Манхеттен, Нью-Йорк — 29 вересня 1997, там само) — американський художник, представник поп-арту.

Рой народився в єврейській сім'ї середнього класу. В юнацькі роки зацікавився мистецтвом і дизайном як хобі. Після закінчення школи Ліхтенштейн поїхав з Нью-Йорка в Огайо на навчання в місцевому університеті, в якому викладалися курси з мистецтва й присвоювалася ступінь у галузі образотворчого мистецтва. Його навчання було перервано на три роки, поки він служив в армії у 1943–1946 роках. Ліхтенштейн став випускником університету Огайо і залишився там на викладацькій посаді протягом наступних десяти років. У 1949 Ліхтенштейн отримав ступінь магістра витончених мистецтв. У 1951 у Ліхтенштейна відбулася його перша персональна виставка в галереї «Carlebach» в Нью-Йорку. Стиль його робіт у цей час змінювався від кубізму до експресіонізму

«Кубістичні наїзники»

У 1960 він почав викладати в Рутгерському університеті, де потрапив під значний вплив Аллана Капроу. Це сприяло збільшенню його інтересу до образів прото поп-арту. В 1961 Ліхтенштейн зробив свої перші роботи в стилі поп-арт. Запозичуючи теми і імітуючи техніку комерційної ілюстративної продукції - коміксів, кіноафіш, реклами, - Ліхтенстейн сформував іконографію американської споживчої культури. У самому зображенні при цьому посилювалися риси іронії і сарказму. Приятелював з Енді Ворголом.

Рой Ліхтенштейн – один із найдорожчих художників світу. Його картина «Спляча дівчина» була продана аукціонним домом Сотбіс за 44,8 млн доларів

«Спляча дівчина»


Народився Леонід Миколайович ШЕЛУДЬКО (27 жовтня 1944, Венінген, Німеччина) - житомирський живописець. Народний художник України (2010).

У 1962-1967 рр. навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Б.Грекова. Педагоги - Д. Єгоров, Т.Єгорова, В. Соколов. У 1979 році закінчив Київський державний художній інститут. Педагоги - О.Лопухов, Л.Вітковський, В.Гурін. Член НСХУ від 1987 року. Живе і працює в Житомирі, де його називають «співцем Поліського краю». Основні твори: «Хлібороби» (1979), «Ранок» (1984), «Повоєнна весна» (1987), «Весна в старих Валетніках» (1988), «Жіночий портрет» (1988), «Золота осінь» (2004) та ін.

«Натюрморт»