27 августа -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

27 августа

Якоб Адріансзон БАККЕР (1608, Гарлінген — 27 серпня 1651, Амстердам) — голландський художник епохи бароко.

Якоб А. Баккер народився в родині пекаря. 1611 року вся його сім'я переїжджає в Амстердам. У 1627 році Якоб відправляється до Леувардена, в навчання до художника Ламберта Якобсона, який писав полотна історичного жанру. У 1633 він, разом з іншим учнем Якобсона Говертом Флінком, повертається в Амстердам. Тут Флінк поступає в майстерню Рембрандта: чи пішов за ним Баккер - неясно.

Баккер перебував під впливом таких живописців як Рубенс, Вібранд де Гіст і Абрахам Блумарт. Згодом Я. Баккер стає авторитетом в галузі портретного живопису; роботи його набули великої популярності в столиці Голландії та у Франції.

Крім портретного живопису, майстер писав також історичні, а на кінцевому етапі своєї творчості — релігійні полотна і картини на міфологічну тематику. Однією з найвідоміших робіт художника є «Портрет хлопчика в сірому».

«Автопортрет», 1638 «Портрет хлопчика в сірому», 1632-1634


27 серпня 1795 року урочисто відкрив свої двері один з найстаріших художніх музеїв Франції - Музей Августинців у Тулузі. Він розміщений у колишньому монастирі августинців, звідки й пішла його назва.

Основу музею склали твори мистецтва, вилучені у представників вищих станів у роки Великої французької революції. У зібранні музею зберігається понад чотири тисячі творів (живописних і скульптурних), найдавніші з яких були створені в Середньовіччя, а самі пізні - на початку XX століття. Більшу частину колекції музею складають роботи французьких художників, що творили в XVIII-XX століттях, в тому числі Ежена Делакруа, Каміля Коро, Густава Корбе, Анрі Тулуз-Лотрека, Енгра, інших метрів Франції та уродженців Тулузи. Також можна побачити роботи італійських, фламандських, іспанських живописців і представників інших європейських шкіл.

У розділі скульптури зосереджені твори на релігійні теми, які раніше зберігалися в храмах Тулузи. Ці скульптури датуються XII-XVI століттями. Крім них, скульптурна майстерність представлена роботами Огюста Родена і його музи і учениці Камілли Клодель.



Родился Абрам Ефимович АРХИПОВ (27 августа 1862, с. Егорова Рязанской губ. — 25 сентября 1930, Москва) — русский художник-передвижник. Академик ИАХ, народный художник РСФСР (1927).

Родился в крестьянской семье. Учился у заезжих иконописцев, один из которых помог ему подготовиться к поступлению в Московское училище живописи, ваяния и зодчества. Здесь Архипов учился в 1877-1883 и 1886-1888 годах у выдающихся художников ― В. Г. Перова, В. Д. Поленова, И. М. Прянишникова, А. К. Саврасова и В. Е. Маковского. Кроме того, с 1884 по 1886 год он учился в петербургской Академии художеств (мастерская Б. П. Виллевальде). В годы учения Архипов много работал самостоятельно, летом ежегодно ездил на родину в Рязанскую губернию, где писал этюды. В 1887 г. за картину «Посещение больной» Архипов получил в МУЖВЗ большую серебряную медаль и звание классного художника. В 1891 году Архипов стал членом Товарищества передвижных художественных выставок.

«В гостях», 1915

«Прачки»


Главной темой творчества А.Е. Архипова стала хорошо ему знакомая жизнь русского крестьянства. Уже его ранние работы были приобретены лично П. М. Третьяковым для своей коллекции. Сегодня в собрании Государственной Третьяковской галереи представлено немало лучших работ художника: «Пьяница» (1883), «Деревенский иконописец» (1889), «Прачки», «По реке Оке» (1890), «Северная деревня» (1902), «Гости» (1914), «Девушка с кувшином» (1927).

В 1894-1918 годах Архипов возглавлял натурный класс МУЖВЗ. В 1898 году он получил звание академика (действительный член Академии художеств). В 1904 году ― стал одним из основателей «Союза русских художников». После Октябрьской революции принял участие в реорганизации училища, в 1918—1920 г. преподавал в ГСХМ, а в 1922—1924 г. — во Вхутемасе. С 1924 — член Ассоциации художников революционной России.

Портрет А. Архипова работы И.Репина «Деревенский иконописец», 1889.
Государственная Третьяковская галерея, Москва


Народився МАН РЕЙ (27 серпня 1890, Філадельфія - 18 листопада 1976, Париж) - французький і американський художник, фотограф і кінорежисер.

Справжнє ім'я - Еммануель Радницький. Був старшим сином єврейських емігрантів з Ковенської губернії. Через постійні антисемітські випади змінив прізвище на Рей. У 1908-1912 роках Ман Рей вивчав мистецтво в Нью-Йорку, захопився творчістю фотографа Альфреда Стігліца. Завдяки Стігліцу Рей познайомився з європейським авангардом. Перша персональна виставка художника відбулася в Нью-Йорку 1915 року. У 1918 почав серйозно займатися фотомистецтвом і кінематографом, експериментував з різними технологіями. Разом з М.Дюшаном і Франсісом Пікабіа Ман Рей заснував нью-йоркське відділення дадаїзму, випустив перший і єдиний номер журналу «Дада в Нью-Йорку» (1920). У 1921 переїхав до Парижа. Його авторству також належить цілий ряд відомих і яскравих дадаїстських предметів і інсталяцій, створених як самостійно, так і в співавторстві з іншими художниками.

Ман Рей. "Губи", 1931

Разом з Гансом (Жаном) Арпом, Максом Ернстом, Массоном, Міро і Пікассо брав участь у колективній виставці сюрреалістів в паризькій галереї П'єр (1925). Зняв кілька авангардистських фільмів, а також знявся сам у знаменитому фільмі Рене Клера «Антракт». Створив серію найвідоміших фотопортретів Еріка Саті, Джеймса Джойса, Гертруди Стайн, Жана Кокто, серію ню.

У 1940-1951 роках знову жив у США, викладав живопис і фотографію. У 1946 році він одружився на Жюльєт Браунер, з якою жив уже шість років. Разом з Максом Ернстом і Доротеєю Таннінг вони зіграли подвійне весілля - пари були свідками один у одного. У 1951 році Ман Рей повернувся в Париж і жив там аж до своєї смерті. «Я малюю те, що неможливо сфотографувати, що йде від уяви або фантазії... Я фотографую те, що мені не цікаво малювати: речі, які вже існують».

Ман Рей. «Скрипка Енгра»


Народився Володимир Олександрович ЖУГАН (27 серпня 1926, с. Лихівка Дніпропетровської обл. - 15 вересня 2008, Дніпродзержинськ, нині - Кам'янське́) - живописець, один із засновників жанру індустріального пейзажу. Заслужений художник України (2006).

Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1946-1951), де навчався у М. Паніна, М. Погрібняка, О. Куко. Працював в ізостудії при Палаці піонерів Дніпродзержинська (1951-1956 рр.). Його полотна, що оспівують красу рідної землі, експонувалися на обласних та республіканських виставках з 1949 року. Основні риси пейзажу Володимира Олександровича - відображення простору, величі і краси природи. Особливе місце в його творчості займають ліричні пейзажі Дніпропетровщини та Полтавщини - місць, де народився і виріс художник: «Осінній дуб» (1969), «Річка Оріль» (1970), «Гречка цвіте» (1973), «На околиці села» ( 1979) «Стиглий хліб» (1981).

Жуган став одним із засновників жанру індустріального пейзажу, підійшовши до трактування промислового середовища по-особливому, побачивши в ньому естетичну цінність. Талановитою творчою знахідкою художника стало створення індустріально-природного пейзажу в традиціях соцреалізму, але з використанням імпресіоністичної техніки: «Новобудова Дніпродзержинська» (1974), «Окраїна міста» (1958), «Новий район» (1972), «Черемушки» (1965) . Через індустріальні пейзажі Жуган висловив своє художнє осмислення питання «людина і навколишнє середовище в умовах технічного прогресу»: «На будівництві Дніпродзержинської ГЕС» (1960), «Канал Дніпро - Донбас» (1975).

«Весна на Дніпрі»


Народився Олексій Іванович ПОЛЯКОВ (27 серпня 1943 року, с. Калинове, Луганська обл.) - донецький художник-пейзажист. Заслужений художник України (1996). Народний художник України (2009).

З дитинства Олексій мріяв стати художником, але в багатодітній сільській родині для цього не було умов. Після школи він навчався в Кадіївському технічному училищі, був призваний до армії. Служив в НДР, де взяв участь у Всеармійській виставці художників Групи Радянських військ у Німеччині «20 років Перемоги Радянської армії» (1965 р, Берлін), став дипломантом виставки. Після армії не зміг поступити в інститут, працював у Донецьку художником-оформлювачем в будинку культури.

У 1972 році Поляков вперше бере участь у виставці художників-професіоналів - Донецькій обласній художній виставці. 1974 року - перша персональна виставка (Донецьк). У 1975 році Олексій Поляков закінчив Донецьку народну студію образотворчого мистецтва, де навчався у В. Толочко і Ф. Захарова. Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок від 1979. Член НСХУ з 1985. У 1979 - 2003 провів 16 персональних виставок в Донецьку, Києві, Ялті, Таганрозі і Глівіце (Польща). Автор тематичних полотен, пейзажів і натюрмортів. Твори Олексія Полякова знаходяться в приватних колекціях Австралії, Англії, Німеччини, Єгипту, Ізраїлю, Польщі, Канади, Росії, Словаччини, США.



27 серпня 2003 року із замку Драмланріг в Шотландії була викрадена картина «Мадонна з веретеном», за одними даними, написана особисто Леонардо да Вінчі, за іншими - частково його учнями.

Полотно вартістю 65 млн доларів належало родині багатих шотландських землевласників герцогів Бакклью майже 250 років. Картина потрапила до складеного ФБР списку десяти найбільш розшукуваних творів мистецтва. У музеї замку знаходяться знамениті картини таких художників як да Вінчі, Рембрандт і Ганс Гольбейн загальною вартістю близько 650 мільйонів доларів.

… Двоє чоловіків купили квитки у відкриту для відвідувачів галерею замку, скрутили доглядачку музею і через вікно витягли картину на вулицю, де на них чекав автомобіль з двома спільниками. Картина була виявлена 4 роки по тому в Глазго. За причетність до злочину були арештовані і засуджені 4 людини. В даний час «Мадонна з веретеном» знаходиться в Національній галереї Шотландії в Единбурзі.

Картина розміром 50 на 36 см зображує Мадонну з немовлям, що грається веретеном у вигляді розп'яття. У класичній міфології веретено символізувало людську долю. Відомо кілька версій, з яких, принаймні, дві були визнані роботою самого Леонардо або художників його майстерні.

Замок Драмланріг, Шотландія Картина Леонардо да Вінчі «Мадонна з веретеном»