27 июля -Музей українського живопису

27 июля

Народився Іван (Жан) Мечеславович ПЕСКЕ (27 липня 1870, Голта Ананьївського повіту Херсонської губернії — 21 березня 1949, Ле-Ман, Франція) — французький живописець, графік родом з України.

Народився в сім'ї польського лікаря. Заняття живописом почав у Києві, відвідуючи художню школу. У 1885-1888 роках навчався в Одеській художній школі, потім продовжив навчання в Варшаві. У 1889 році отримавши спадок від батька, емігрував до Франції. Займався в академії французького живописця, відомого представника наївного мистецтва Руссо Анрі Жюльєна та в Академії Жуліана під керівництвом не менш відомого художника і графіка Жан-Поля Лорана. Жан Песке навчався мистецтву офорта у французького живописця Каміля Піссаро, послідовного прихильника імпресіонізму. Під впливом П. Сіньяка вправлявся в пуантилізмі, в основі якого лежить манера письма роздільними мазками.

У 1901 році французький літературно-художній журнал «La Revue Blanche» провів персональну виставку Ж. Песке. Художник на початку ХХ-го століття захопився постімпресіонізмом. Багато подорожував по Франції, зокрема, працював в Сан-Тропе, Провансі, Ванде. Жан Песке брав участь у численних виставках, у тому числі в салонах: «Осінньому», «Незалежних», «Тюїльрі», Національного товариства витончених мистецтв, брав участь у групових виставках у Франції.

На своїх полотнах Ж. Песке зображав пейзажі, портрети та натюрморти, інтер'єри та сцени материнства, він вважався найзнаменитішим художником по зображенню лісів і дерев. Пастелі і акварелі художника багато експертів ставлять в один ряд з роботами Анрі Тулуз-Лотрека.

Жан Песке був одружений на художниці Е. А. Лушніковій (Лушнікова-Песке), учениці скульптора Огюста Родена. У польських колах Парижа художник мав багато друзів, серед яких були вчений-експериментатор Марія Кюрі, з якою у нього встановилися дружні стосунки на довгі роки; поет Гійом Аполлінер, один з найбільш впливових діячів європейського авангарду початку ХХ -го століття та ін..

«Збирання яблук»


Народився Людвіґ ХОЛЬВАЙН (27 липня 1874, Вісбаден – 15 вересня 1949, Берхтесгаден) – німецький художник, один із провідних майстрів напряму Плакатштіль (мистецтва плакату). Характерна особливість його стилю - використання висококонтрастних кольорових поєднань.

У 1891 році Людвіг Хольвайн поступає вчитися в архітектурне бюро Фрідріха Ланга. Через три роки він переїжджає в Мюнхен, де продовжує навчання в Технічній вищій школі (нині Технічний Університет) під керівництвом Фрідріха фон Тірша і виявляє особливий інтерес до барокової архітектури. У цьому ж році вперше бере участь на міжнародній виставці ремесел в Туріні, представляючи підсвічники і електролампи.

У 1903 році Хольвайн вирішує стати незалежним художником і відкриває приватне бюро з розробки інтер'єрів для приватних будинків, магазинів, фірм, готелів і навіть розробляє меблі та інтер'єри для поїздів і пасажирських пароплавів. У 1906 року виконує першу успішну розробку рекламного плаката, і з цього року Хольвайн остаточно переорієнтується з архітектури та інтер'єру на промислову друковану продукцію (плакат, упаковка, листівки), тепер він буде займатися тільки рекламною графікою. Успіх і популярність приходить до нього досить швидко.

Студія Людвіга Хольвайна з 1908 року стала відомим німецьким рекламним бюро, що мало клієнтів як всередині Німеччини, так і за межами країни. Він малює для автомобілів "Ауді", польових біноклів "Цейсс", сигарет "Жасматі", пивоварні "Кулмбахер", друкарських машинок "Торпедо" і олімпійських ігор. Хольвайн працював практично у всіх жанрах – як шрифтовик, портретист, чудовий живописець і художник. Йому вдавалися і тварини, і техніка, і архітектура, і ландшафти, і натюрморти, і орнаменти.



Родился Пётр Ильич БИЛАН (27 июля 1921, с. Новая Николаевка, Запорожской области — 1996) — украинский живописец. Заслуженный художник УССР (1985)

Учился в Ленинградском художественном училище (1946-48 гг.), затем в Киевском художественном институте (1949-55 гг.). С 1957 года принимал активное участие в художественных выставках. Автор пейзажей, тематических картин и портретов. Автор картин «Т. Г. Шевченко читает стихи крепостным» (1961), «Арест Т. Г. Шевченко в Оренбурге» (1963).

Об одном событии из жизни Петра Билана в годы Второй мировой войны стало известно из швейцарских источников: «На Пасху 1942 г. одному советскому военнопленному, бывшему студенту Одесского художественного училища Петру Билану удалось бежать из немецкого концлагеря на берегу Рейна. Граница Рейха и Швейцарии проходила по реке, которая в этих краях не очень широкая. Билан переплыл её. Вода была ледяной. Обессилевшего Билана подобрали швейцарцы, и он был интернирован в швейцарском лагере для беглецов-военнопленных. В 1944 г. он был депортирован на Родину и впоследствии успешно закончил учёбу на живописца. В 1982 г. Пётр Ильич Билан приезжал в Швейцарию и передал общине Андерматта, где находится Музей Суворова, выполненный им портрет генералиссимуса Суворова. Этот портрет и ныне в экспозиции музея».

«На дорогах войны», 1974


Родился Данило Данилович ДОВБОШИНСКИЙ (27 июля 1924, с. Колки Волынской обл. ― 7 августа 2012, Луцк) ― украинский живописец, график, педагог. Заслуженный художник Украины.

По словам самого художника, родился он в мае, а запись в метрике была сделана после крещения. После демобилизации из армии работал в Луцком театре художником и актером. С 1946 года учился во Львовском училище прикладного искусства им. Ивана Труша. В 1953 году окончил Львовский государственный институт прикладного и декоративного искусства (педагоги по специальности – Р. Сельский, И. Бокшай). Работал в области станковой и монументальной живописи. В 1953-1984 годах преподавал в Львовском государственном институте прикладного и декоративного искусства ― заведовал кафедрой живописи. С 1963 – член Национального союза художников Украины.

«Автопортрет»



Родилась Ада Фёдоровна РЫБАЧУК(27 июля 1931 года, Киев — 22 сентября 2010 года, Киев) — художник-монументалист, живописец, скульптор, архитектор. Член Союза художников СССР. Почётный член Народной академии культуры и человеческих ценностей (США, 1995). Почётный член Союза кинематографистов Украины (1999). Почётный гражданин города Нарьян-Мар (1998).

В 1957 году окончила Киевский государственный художественный институт (училась у А. Шовкуненко). В архитектуре, монументальном искусстве, скульптуре, документальном кино работала в соавторстве с Владимиром Мельниченко. В конце 1950-х художников обвинили в бойчукизме, их работы перестали принимать на выставки.
Ада Рыбачук. «В театре»

Ада Рыбачук совершила творческие поездки по Украине, Армении, России — на п-ов Камчатку, к берегам Белого, Баренцева, Карского моря, на остров Колгуев. Стремясь создать в городе Нарьян-Мар художественный музей, вместе с художником В. Мельниченко передала в 1959 году в дар городу 118, а в 1979 году — еще 33 произведения. В 1979 году в Ненецком окружном краеведческом музее (Нарьян-Мар) открыта постоянная экспозиция северных работ А.Ф. Рыбачук и В.В. Мельниченко.

Вместе с Владимиром Мельниченко много лет работала над Стеной Памяти на Байковом кладбище в Киеве – гигантским барельефом длиной 200 метров и общей площадью 2000 кв.м. Работа не была закончена. В начале 1982 года барельеф был уничтожен по указанию властей – залит бетоном.
Барельеф на Байковом кладбище

Произведения: циклы графических работ, посвященные людям Севера и охотникам острова Колгуева (1955-1963), в Киеве оформление автовокзала (1960-1961), Дворца пионеров (1963-1969), проект мемориального комплекса на Байковом кладбище (1968-1971), в соавторстве с Владимиром Мельниченко иллюстрации к произведениям Леонида Первомайского и др. Писала очерки, эссе, сценарии, стихи.

Мозаика. Авторы – А. Рыбачук, В. Мельниченко



Родилась Наталья Юрьевна СИМА-ПАВЛИШИН ( 27 июля 1954, с. Дзинкове Береговского р-на Закарпатской обл.) – закарпатский живописец и график. Заслуженный художник Украины (2005).

В 1976 году окончила отделение художественной керамики Ужгородского училища прикладного искусства. С 1977 года участвует в областных художественных выставках, с 1990 – во всеукраинских. Член Национального союза художников Украины с 1993 года. Участник международных пленэров. Персональные выставки художницы проходили в Ужгороде (1994, 1996) и в городах Словакии (1998, 2000). Живет и работает в Ужгороде.

«Мелодия летнего вечера», 2000