27 апреля -Музей українського живопису

27 апреля

27 квітня 1473 року піратами під проводом Пауля Бенеке, найнятого Ганзейским союзом для ведення бойових дій з Англією, була захоплена галера «Маттео», на борту якої знаходився триптих Ганса Мемлінга «Страшний суд» . Бенеке передав триптих своїм господарям, до Гданська. В даний час триптих зберігається в Поморському музеї (Гданськ, Польща).

«Страшний суд» (бл. 1461-1473) - триптих Ганса Мемлінга, виконаний ним на замовлення представника банку Медічі в Брюгге Якопо Тані. Один з ранніх шедеврів цього художника, який з'єднав в собі всі характерні риси нідерландського живопису XV століття.

Центральну частину і внутрішні сторони бічних стулок вівтаря займає одна велика сцена, побудована строго симетрично. Художник трактував тему Страшного суду, використовуючи систему зображення, прийняту в образотворчому мистецтві Північної Європи, і поєднуючи її з мотивами біблійних текстів, в тому числі Апокаліпсису. Вертикальна вісь центральної частини проходить через фігури Христа і Архангела Михайла, що зважує душі. Права рука Христа благословляє, ліва - засуджує. Його оточують дванадцять апостолів, Діва Марія і Іоанн Хреститель, що клопочуться за людські душі. Над цією групою розташовуються ангели, які несуть знаки Страстей Христових, нижче - ангели, що сурмлять в труби Апокаліпсису.

У ніг Архангела Михайла мертві, загорнуті в савани, виходять з могил на останній суд. Пейзаж в центральній частині триптиха - грізні хмари над безплідною голою землею, підкреслює наближення останньої катастрофи, що несе кінець світу.

На правій стулці зображена сцена падіння в Пекло грішників. Ліва стулка представляє одну з найсвітліших картин Раю в живопису.

Ганс Мемлінг. «Страшний суд» (триптих). Олія на дереві. Поморський музей, Гданьск, Польща.


Народився Семюе́л Фі́нлі Бріз МОРЗЕ (27 квітня 1791, Чарльзтаун, штат Массачусетс — 2 квітня 1872, Нью-Йорк) – американський художник і винахідник.

Народився у родині відомого проповідника Джедіда Морзе, набув хорошої освіти в Єльському університеті. Але захоплення малюванням переважило, і у 20 років Семюел поїхав до Англії вивчати мистецтво. Вже 1813 року він був відзначений золотою медаллю Лондонської королівської академії мистецтв за картину «Вмираючий Геркулес».

В Америці, куди Морзе повернувся 1815 року, його живопис нікого не зацікавив, і десять років він подорожував по країні, заробляючи на життя малюванням портретів. Дуже товариська і чарівна людина, Морзе завів безліч знайомих, серед яких були політик М.-Ж. Лафайєт, письменник Дж. Ф. Купер й навіть президент США А. Лінкольн. Його пензлеві належить знаменитий портрет президента Монро. У 1825 році Морзе заснував на батьківщині Національну академію малюнка, в якій був обраний президентом.

У 1829 році художник їде до Європи за досвідом створення малювальних шкіл й для знайомства з досягненнями європейських художників. У цій подорожі він випадково дізнався про найновіші відкриття в царині електрики. Й незважаючи на те, що Морзе став у 1835 році професором образотворчих мистецтв, він надалі повністю присвятив себе винахідництву. Створені ним у молоді роки портрети залишаються одними з кращих в історії американського живопису.

«Вмираючий Геркулес». Близько 1812 р.


Родился Беньямин ВОТЬЕ (27 апреля 1829, Морж, Швейцария, – 25 апреля 1898, Дюссельдорф) – немецкий живописец швейцарского происхождения. Один из виднейших жанристов дюссельдорфской школы.

Вот что написано о нём в Энциклопедическом словаре Брокгауза и Эфрона: «…первостепенный жанровый живописец настоящего времени; родился в 1829 г. в Швейцарии; учился сначала у Эбера и Люгардона в Женеве, а потом в Дюссельдорфе посещал в течение недолгого времени классы тамошней академии художеств и занимался живописью под руководством Р. Иордана. Затем, сделав несколько поездок в Шварцвальд и Швейцарию, он провел два года (1856 и 1857) в Париже и наконец, поселился в Дюссельдорфе, где вскоре приобрел себе громкую известность, получил звание профессора академии и стал во главе целой школы живописцев народного быта. Картины его, сочиненные всегда с большим умом, рисованные мастерски, но несколько тусклые по колориту, изображают преимущественно эпизоды из жизни крестьянского и мещанского сословий Эльзаса, Лотарингии, Вестфалии, Швабии и Швейцарии. … Произведения В. пользуются почетом во всей Европе; многие из них красуются в общественных музеях и распространены в гравюрах, литографиях и фотографических снимках. К числу наиболее известных принадлежат: "Церковные певчие" (1863), "Неожиданное происшествие в харчевне" (1863, находится в лейпцигском музее), "Крестьянин и маклер" (1865, в базельском музее), "Похоронный обед в Бернском Оберланде" (1866, в кельнском музее), "Первый танцевальный урок" (1868, в берлинской национальной галерее), "Тост за здоровье новобрачных" (в гамбургском музее), "Блудный сын" (там же) и "Деловой обед" (едва ли не лучшее произведение художника). В Кушелевской галерее с.-петербургской академии художеств находится прелестная картинка В. "Школа рукоделья"».

«Няня»


Родился Теодор Северин КИТТЕЛЬСЕН (27 апреля 1857, Крагерё – 21 января 1914, Йелойа, Мосс) — норвежский художник, график и иллюстратор, знаменитый своими пейзажами и рисунками на мифологические сюжеты, в первую очередь изображениями троллей.

При поддержке мецената Дидриха Ола поступил в школу искусств в Христиании, где учился два года, после чего отправился в Мюнхен, чтобы продолжить обучение, снова за счёт Ола. В 1883 году Киттельсен совместно с немецкими художниками Эриком Вереншёллем и Отто Синдингом получил заказ на иллюстрации к трёхтомному изданию норвежских народных сказок.

Поскольку Киттельсен сильно тосковал по родине, в 1887 году он вернулся в Норвегию и больше её не покидал. Он получил работу смотрителя маяка на острове Скомвар (Лофотенские острова). Местная природа вдохновила его на создание нескольких серий рисунков, которые были изданы отдельными книгами с его же текстами.

В 1908 году Киттельсен был награждён Орденом Святого Олафа — высшей наградой Норвегии. В 1911 году он написал автобиографию «Люди и тролли, воспоминания и грёзы. Автобиография».

«Водяной», 1887-92


Родился Властимил ХОФМАН (27 апреля 1881, Карлин (район Праги), Австро-Венгрия — 6 марта 1970, Шклярска-Поремба, Польша) — польско-чешский художник. Один из самых известных европейских живописцев эпохи модерна. Представитель символизма.

Родился в смешанной чешско-польской семье. В 1889 с родителями переехал в Краков, где с 1896 года стал обучаться в академии искусств под руководством Я. Мальчевского, Л. Вычулковского и Я. Станиславского.В 1899—1901 продолжил учëбу в Национальной высшей школе изящных искусств в Париже у Ж-Л. Жерома. С 1902 начал участвовать в выставках. С 1904 — участник Товарищества польских художников «Искусство». В 1907 стал первым художником из Польши, которому было предложено членство в Венской галерее модерна. В 1914—1920 жил в Праге и Париже, позже вернулся в Краков. В 1939 бежал от войны в Турцию, затем Хайфу, Тель-Авив, Иерусалим. В 1946 вернулся в Польшу.

Большое влияние на творчество В. Хофмана оказали работы художника-символиста Я. Мальчевского, с которым он поддерживал дружеские отношения по смерти мастера. В. Хофман считается продолжателем Мальчевского в символично-аллегорическом направлении в живописи. Он автор ряда картин на религиозные и античные темы, сказочно-фантастические сюжеты. Написал несколько полотен на фольклорную тематику из жизни крестьян и гуралей.

«Апофеоз искусства» («Автопортрет с моделями»), 1920 «Утерянное счастье», 1918. Народный музей в Варшаве


27 квітня 1919 року під назвою «Картинна галерея» відкрився Полтавський обласний художній музей імені Миколи Ярошенка.

В основі початкової збірки - подарована рідному місту колекція художника-передвижника М.О. Ярошенка, що складалася зі 100 картин самого живописця і робіт його друзів-передвижників - І. Шишкіна, В. Полєнова, В. Маковського, І. Рєпіна, В. Максимова та ін. Колекцію було поповнено художніми цінностями з націоналізованих маєтків Кочубеїв, Галаганів, Капністів , Рєпніних. Після низки організаційних змін в березні 1939 року зібрання отримало статус обласного художнього музею. Перед війною музей володів 30 тисячами експонатів. При окупації Полтави в 1941 році експозиційна частина не була вивезена і майже повністю загинула.

Багато років музей знаходився в старовинному особняку на вулиці Спаській. У зв'язку з поганим технічним станом будівлі в даний час музей знаходиться в приміщенні Галереї мистецтв. Його зібрання налічує більше 9000 експонатів: твори мистецтва Західної Європи (живопис, скульптура, декоративна пластика, фарфор), роботи українських і російських художників, зразки церковного начиння XVII-XVIII століть. У двох окремих залах експонуються роботи М. О. Ярошенка.

Адреса музею: Полтава, вулиця Європейська, 5.

З колекції музею: І. І. Левітан. «Рання весна». 1892