26 сентября -Музей українського живопису

26 сентября

Народився Жан Луї Андре Теодор ЖЕРІКО (26 вересня 1791, Руан – 1826) — французький живописець і графік.

Батько художника був адвокатом. Теодор мав дві пристрасті: коні та живопис. У Карла Верле навчився зображати коней, у майстерні П. Герена зробив безліч академічних малюнків і копії класичних майстрів. Після цього на Жеріко значно вплинула творчість Антуана Жана Гро: він звертається до сучасності. Жеріко, так само як і його вчитель Гро, були захоплені французьким імператором, його перемогами.

Про Теодора Жеріко вперше заговорили в 1812 році, коли двадцятирічний художник наважився виставити в Салоні картину «Офіцер кінних єгерей імператорської гвардії, що йде в атаку» ("Портрет лейтенанта Р. Дьєдонне). На полотні лейтенант не позує, а б'ється: стрімка діагональ композиції веде глядача вглуб картини, туди, де йде битва. Проте успіх картини Жеріко був затьмарений поразкою Наполеона в Росії. Почуття французів, що пізнали гіркоту поразки, виразив на картині «Поранений кірасир, що залишає поле битви» (1814 р.).

«Офіцер кінних єгерей імператорської гвардії, що йде в атаку», 1812. Лувр, Париж

Жеріко відвідав Італію (1816–1817 рр.). Там знайомиться із майстрами Відродження, а також відвідає перегони неосідланих коней. Після подорожі до Італії в 1817-19 рр. він виконав велику і складну картину «Пліт" Медузи "» (знаходиться в Луврі, в Парижі). Велетенське полотно (491 х 716 см), присвячене реальній аварії корабля «Медуза». Новизна сюжету, глибокий драматизм композиції і життєва правда цього майстерно написаного твору не були відразу гідно оцінені, але незабаром воно отримало визнання навіть з боку прихильників академічного стилю і принесло художнику славу талановитого і сміливого новатора.

«Пліт „Медузи“», 1817-1819. Музей Лувр, Париж

У 1820–1821 рр. Жеріко побував у Великобританії, де ознайомився із пейзажами Джона Констабля. Під впливом англійського майстра написав «Перегони в Епсомі» (1821 р.). Картина пронизана рухом: коні несуться. ледве торкаючись землі, їх фігури злилися в єдину стрімку лінію. У 1822 році Жеріко впав із коня, отримав травму хребта. За два роки, у віці тридцяти трьох років, помер.

«Епсомське дербі», 1821. Лувр, Париж


Народилася Гелен АЛЛІНГЕМ (26 вересня 1848, Сводлінкот, недалеко від Бертон-апон-Трент в графстві Дербішир, Англія - 28 вересня 1926) - англійська художниця-акварелістка, ілюстратор.

Уроджена Гелен Мері Елізабет Патерсон. Народилася в сім'ї сільського лікаря, у 13-річному віці залишилася сиротою. З малих років мала талант до малювання, який підтримувався її бабусею Сарою Сміт Герфорд і тіткою Лорою, відомими художницями свого часу.

Спочатку протягом трьох років навчалася живопису в Бірмінгемській художній школі, потім з 1867 відвідувала курс в «Жіночої школі мистецтв», філії Королівського училища мистецтв в Лондоні. Молода Гелен перебувала під сильним впливом викладачів школи - Фредеріка Вокера, Фредеріка Лейтона і Джона Еверетта Мілле, представників вікторіанського академізму, близьких до прерафаелітів.

Хелен стала працювати ілюстратором у різних видавництвах і через деякий час вирішила відмовитися від подальшого навчання на користь кар'єри професійної художниці. Вона займалася оформленням книг для дітей і дорослих, а також малювала для періодичних видань. Після заміжжя вона відмовилася від ілюстрування і повернулася до акварельного живопису. Гелен почала малювати гарні сільські пейзажі, навколишню природу, особливо, мальовничі сільські будинки і маєтки, і незабаром стала популярною художницею.

Гелен Аллінгем у 1890 стала першою жінкою, прийнятою як повноправний член британського Королівського акварельного товариства.

Автопортрет, 1885 «Букінгемшірській будинок на Пенстріт»


Родилась Ребекка СОЛОМОН (26 сентября 1832, Бишопсгейт, Лондон, — 20 ноября 1886, Лондон) — английская художница.

Родилась в ортодоксальной еврейской семье. Два её брата Абрахам Соломон и Симеон Соломон также были художниками. Ребекка училась рисовать у своего старшего брата Абрахама, жанрового живописца, позднее поступила в Школу рисунка Спиталфилд. Одно время она была ученицей в мастерской Миллеса. Ребекка также была хорошо знакома с Эдвардом Берн-Джонсом, даже позировала ему для ряда картин. В 1852 году художница дебютировала на выставке Королевской Академии, где впоследствии экспонировала свои работы вплоть до 1869 года.

Художница писала, главным образом, портреты, а также жанровые и исторические полотна, нередко на христианскую тематику. Её картины «Друзья в нужде», «Напрасный труд любви», «Гувернантка», «Любовное послание» представляют собой типичные, в том числе и для прерафаэлитов, жанровые ситуации, содержащие в себе мораль.

Конец жизни Ребекки Соломон был трагичен. Глубоко переживая смерть старшего брата и крушение репутации младшего, она стала пить и кончила свои дни в доме для умалишенных.

«Гувернантка», 1851


Родился Сергей Васильевич ГЕРАСИМОВ (26 сентября 1885, Можайск, Московская губ. — 20 апреля 1964, Москва) — советский живописец. Действительный член АХ СССР (1947). Народный художник СССР (1958).

Выходец из крестьян. Занимался в московском Строгановском художественно-промышленном училище (1901—1907), а также в Училище живописи, ваяния и зодчества (1907—1912), где его наставниками были С. В. Иванов и К. А. Коровин. Был членом объединений «Маковец», «Общество московских художников» и АХРР. Жил в Москве и Можайске, где в 1915 году построил себе дом-мастерскую.

В молодости Герасимов отдавал предпочтение акварели. Его работы отличались изысканными серебристо-жемчужными переливами свободных, легких мазков. В его ранней живописи чувствуется влияние импрессионистов и Сезанна. Высшие достижения Герасимова — в небольших натурных этюдах русской природы, в которых его живописный импрессионизм выразился наиболее органично. Они замечательны своей поэтичностью, тонким ощущением жизни, гармонией и свежестью колорита («Зима», 1939; «Лед прошел», 1945; «Весеннее утро», 1953; серия «Можайские пейзажи», 1950-е, и др.). Но полноценной живописью в СССР считались жанровые, многофигурные полотна идеологически выдержанной тематики. Герасимов создал ряд эталонных соцреалистических картин: «Клятва сибирских партизан» (1933), «Колхозный праздник» (1937), «Мать партизана» (1943), «Кутузов на Бородинском поле» (1952), «За власть Советов» (1957). Среди графических работ художника наибольшую известность приобрели иллюстрации к поэме Н. А. Некрасова «Кому на Руси жить хорошо» (1933-36) и к роману М. Горького «Дело Артамоновых» (1939-54; за них Герасимов награжден золотой медалью Всемирной выставки 1958 г. в Брюсселе).

С.В. Герасимов много сил отдавал преподавательской работе, начиная еще с 1912 года. Возглавлял МГАХИ имени В. И. Сурикова, Московское высшее художественно-промышленное училище (бывшее Строгановское). Отмечен многими наградами, в том числе, Ленинской премией (1966 — посмертно) за серию картин «Земля русская». Был первым секретарем правления Союза художников СССР (1958—1964).

«Автопортрет» «Мать партизана», 1943


Родился Нассер АССАР (26 сентября 1928, Тегеран – 26 июля, 2011) — французский художник иранского происхождения.

Из образованной семьи, отец — преподаватель восточной философии в светском университете. В 1950—1953 Нассер учился на факультете изящных искусств в Тегеранском университете. В 1953 переехал в Гамбург, затем в Париж, где решил остаться навсегда. В 1955 в парижской галерее Призмы состоялась первая персональная выставка Ассара.

Под сильным впечатлением от выставки китайского искусства Нассер Ассар приходит к нефигуративной манере, напоминающей восточную каллиграфию. Глубоко интересуется китайской мыслью, античной философией. В 1982 Нассер Ассар получает французское гражданство. Персональные выставки Ассара не раз проходили в Тегеране, Париже, Монпелье, Авиньоне, Брюсселе, Лондоне, Вашингтоне. Он иллюстрировал книги Бонфуа, Жакоте, Журдана и др. О его живописи, «одержимой невидимым», писали искусствоведы, поэты.

«Композиция», 1960


26 вересня 1944 року було відновлено звання «Народний художник УРСР» (вперше було встановлено в 1934 році). У 1944 році цього почесного звання, зокрема, були удостоєні художники Карпо Дем'янович Трохименко (1885-1979) і Микола Петрович Глущенко (1901-1977).

В даний час звання «Народний художник України» присвоюється Президентом України діячам образотворчого, монументального і декоративного мистецтва за створення високохудожніх творів у галузі живопису, графіки, скульптури, декоративного і прикладного мистецтва, що набули широкого вітчизняного і міжнародного визнання. Почесне звання «Народний художник України» є вищим ступенем почесного звання «Заслужений художник України»; почесне звання «Народний художник України» може присвоюватися, як правило, не раніше ніж через десять років після присвоєння почесного звання «Заслужений художник України». Присвоєння почесного звання посмертно не проводиться. Нагрудний знак до почесного звання «Народний художник України» аналогічний нагрудним знакам інших почесних звань України категорії «народний».

Народний художник УРСР К. Трохименко. «Кадри Дніпробуду», 1937


Заснований Пархомівський історико-художній музей ім. П.Ф.Луньова – один з найкращих музеїв Харківщини, що володіє унікальною колекцією мистецтва і предметів старовини.

Заснований 1955 року музей у селі Пархомівка як шкільний музей, цей заклад завдяки музеєтворчій діяльності його засновника П.Ф.Луньова активно поповнювався дарунками, що надходили від найвідоміших музеїв Москви і Ленінграду, а також від музейних та творчих організацій Харкова. Значну частину колекції ПХМ ім. П.Ф.Луньова складають твори, подаровані відомими художниками колишнього СРСР та незалежної України. 1987 року Пархомівський музей став автономнім відділом Харківського художнього музею. Музей міститься у колишньому палацовому приміщенні Підгоричани.

Сьогодні колекція ПХМ є однією з найцінніших на Харківщині, в її склад входять твори західноєвропейських та вітчизняних художників: Д.Піранезі, Е.Мане, К.Піссарро, П.Пікассо, К.Брюллова, Т.Шевченка, М.Реріха, І.Айвазовського, І.Рєпіна, С.Васильківського, М.Врубеля, І.Левітана, І.Шишкіна, К.Малевича, В.Кандинського, Т.Яблонської та багатьох інших, а також твори митців Індії, Китаю, Японії та народних майстрів Харківщини, зокрема – Краснокутчини.

Співробітники музею здійснюють значну науково-дослідну, виставкову, популяризаційну роботу. Пархомівський музей є одним з найпопулярніших туристичних об’єктів Харківщини, його відвідують гості не тільки з різних регіонів України, а й далекого зарубіжжя.

Будинок музею Із музейного зібрання: Казимир Малевич. «Супрематизм. 65», 1915


Народився Джеймс КРІСТЕНСЕН (26 вересня 1942, Калвер-сіті в Каліфорнії - 8 січня 2017, Юта) - популярний американський художник-ілюстратор.

Почав навчання в університеті Каліфорнії, але потім художник переїздить до Юти, щоб вчитися в університеті Бригама Янга, в якому, після його закінчення, 20 років успішно викладає мистецтво. Джеймс ще в дитинстві любив вигадувати різні казкові сюжети, що і зробило основний вплив на стиль його живопису. Його картини дуже різноманітні і включають в себе релігійні та біблійні сюжети, міфи, легенди, казки та просто фантазію. Ілюстрації Джеймса Крістенсена неймовірно популярні в Америці, багато видавництв замовляли роботи художника. Малюнки Крістенсена виграли безліч престижних премій в США.