26 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

26 мая

Народився Філіп де ШАМПАНЬ (де Шампень) (26 травня 1602, Брюссель - 12 серпня 1674, Париж) - французький художник-портретист епохи бароко. Один із старійшин французької Академії живопису і скульптури.

Був учнем пейзажиста Жака Фукьєра. З 19 років жив у Парижі. Разом з Ніколя Пуссеном працював над прикрасою Люксембурзького палацу. Згодом виконував замовлення королеви-матері Марії Медичі і кардинала Рішельє. Від 1648 року - член Королівської академії живопису і один з її засновників. Входив до числа найбільш шанованих художників епохи. Активно займався педагогічною діяльністю.

Філіп де Шампань створив велику кількість робіт на релігійні сюжети, але більш за все він знаменитий своїми портретами. Він зобразив кардиналів Рішельє і Мазаріні, Людовика XIII і Карла II Англійського, Кольбера, віконта Тюренна, а також Блеза Паскаля, Вуатюра, архітекторів Жака Лемерсьє і Франсуа Мансара, і інших значущих осіб тієї епохи. В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона про Шампані-портретиста сказано: «...першокласним майстром він є переважно в своїх портретних роботах, що відрізняються тонкою передачею характеру зображених осіб, смаком їх постановки, рельєфністю ліплення, блиском фарб і ретельністю виконання...».

«Автопортрет»
 «Портрет кардинала Рішельє». Лондонська Національна галерея


Народився Едуард Теодор Ріттер фон ГРЮТЦНЕР (26 травня 1846, Великі Карловиці в Сілезії — 2 квітня 1925, Мюнхен) — німецький художник. Відомий завдяки жанровим сценкам з життя ченців.

Народився у багатодітній селянській родині. У 1864 році почав здобувати художню освіту у приватній художній школі Германа Діка у Мюнхені. Провчившись там нетривалий час, він перейшов до класу античного мистецтва Мюнхенської академії мистецтв. У 1865 році Грютцнер вступив до малярського класу Германа Аншютца за рекомендацією Карла Теодора фон Пілоті, оскільки клас останнього був переповнений і він зміг забрати до себе Едуарда Грютцнера лише у 1867 році. Три роки по тому Грютцнер закінчив академію.

У 1870 році він відкрив власне ательє у дачному будиночку в Мюнхені. Швидко одне за іншим пішли замовлення. У 1880 році Едуард Грютцнер був нагороджений лицарським хрестом першого класу ордену Заслуг святого Михайла. У 1886 році принц-регент Баварії Луітпольд Баварський удостоїв художника звання професора.

«Після важкого бенкетування», 1892.

Останні роки життя митця не були дуже щасливими. Після того, як 1899 році дружина пішла від нього до оперного співака, Грютцнер усамітнився. Він шукав розради в китайській філософії, почав збирати твори східноазійського мистецтва і вивчити японську мову. На деяких його пізніх творах відображались східні мотиви (образ Будди або китайська ваза в композиції).

«Чернець дегустує вино»


У травні 1852 року в Лондоні відкрито Музей Вікторії і Альберта - найбільший в світі музей декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.

За даними The Art Newspaper, музей знаходиться на 14-му місці в світі за відвідуваністю серед усіх музеїв мистецтв (2 789 400 відвідувачів на рік). Музей був заснований після успішного проведення Всесвітньої виставки 1851 року. Його початковою назвою було «Музей виробів» (англ. Museum of Manufactures). Музей тоді активно скуповував сучасні та більш ранні зразки декоративно-прикладного мистецтва. У 1899 році за участі королеви Вікторії було закладено нову центральнау будівлю музею, і незабаром музей було перейменовано на честь королеви та її чоловіка.

У музеї виставлені більше сотні картин, десятки скульптур, середньовічні речі, тканини, театральна колекція, глиняне мистецтво тощо.

Будівля Музею Вікторії і Альберта, Лондон З колекції музею: Джон Констебл. «Вид на собор в Солсбері з єпископського саду», 1823


Народився Спенсер ГОР (26 травня 1878, Епсом, графство Суррей - 25 березня 1914, Річмонд, графство Суррей) - англійський художник.

Гор у своїй художній манері був близький до постімпресіоністів. Багато творчо експериментував з подачею на полотні різних кольорів і їх відтінків. Був першим президентом впливової британської мистецької групи початку ХХ століття Кемден Таун. Помер перед самим початком Першої світової війни, захворівши на пневмонію.

Син Спенсера Гора, Фредерік Гор (1913-2009), був також відомим англійським художником.

«Автопортрет» «Парк Пеншенжер»


Народилася Маргарита (Марія) Іванівна СЕЛЬСЬКА-РАЙХ (26 травня 1903, Коломия, нині Івано-Франківської обл.) - 3 лютого 1980, Львів) - українська художниця. Дружина відомого львівського художника Романа Сельського.

Справжнє ім'я - Марґіт. Народилася в єврейській родині інженера Ісаака Райха. У 1918 році, будучи ще гімназисткою, Маргіт стала відвідувати Вільну академію мистецтв. У 1920-1921 роках навчалася у Львівській художньо-промисловій школі, пізніше - в Краківській академії красних мистецтв, Віденській академії, в 1925-1927 роках продовжила вдосконалювати майстерність в «Академії модерн» в Парижі (майстерня професора Фернана Леже) і у Амеде Озанфана.

У 1930-х роках працювала як незалежний художник, була одним із засновників і членом молодіжного об'єднання художників «Artes» і львівського професійного союзу художників-пластиків, входила в Асоціацію незалежних українських митців (АНУМ). З 1940 - член Спілки радянських художників України. Активна учасниця багатьох мистецьких виставок. Представник мистецького напрямку, відомого, як «український колоризм». Автор численних портретів («Дівчина» — 1939, «Леся Українка» — 1950, «Скрипаль О. Криса»), натюрмортів («Гуцульський натюрморт» — 1960), пейзажів («Гуцульський пейзаж» — 1956, «Білгород» — 1964, «Збір винограду» — 1968, «Мальви» — 1969). На творчість М. Сельської-Райх помітний вплив зробили західноєвропейські художні напрями, особливо конструктивізм і кубізм. Картини художниці відрізняються оригінальністю як колірного, так і композиційного рішення.

«Карусель», 1932


Народився Микола Федорович АНИЩЕНКО (26 травня 1915, Мелітополь - 13 листопада 2009, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро) - сценограф, заслужений художник України (1994). Головний художник Дніпропетровського театру російської драми ім. М. Горького від 1989 до 2009 рр.

Закінчив художній технікум і художній інститут у Харкові. Уже в студентські роки оформив десять вистав. Почав брати участь у виставках ще в 1938 році. У роки радянсько-німецької війни - розвідник, служив на чотирьох фронтах. Після війни працював у Тернополі і в Закарпатті, десять років був головним художником театру російської драми в Миколаєві, оформляв постановки в Київському театрі ім. І. Франка, а також співпрацював з Харківським театром ім. Т.Шевченка, Дніпропетровським українським музично-драматичним театром ім. Т. Шевченка. Нарешті Микола Анищенко був запрошений на посаду головного художника Дніпропетровського театру російської драми ім. М. Горького. Всього оформив понад 250 вистав різних жанрів. Член Національної спілки художників України від 1967 р.

Микола Федорович також був чудовим пейзажистом, писав натюрморти, жанрові композиції, у яких відтворено побут, обряди рідного народу, героїчні сторінки історії запорізького козацтва («Богдан Хмельницький» (1979), «Друзі-козаки після походу» (1980), «Козак Мамай» (1980), «Кобзар», «Біля куреня» (1981), «Українська мати (Мадонна)» (1982) та ін.).



Народився Владислав Олександрович МАМСІКОВ (26 травня 1940, м.Омськ, Росія) – український художник.

У 1947 році родина майбутнього художника переїхала до Києва. У 1963 - закінчив Київський художній інститут (педагоги: Карпо Трохименко, Володимир Костецький). З 1971 – член Спілки художників України. Живе і працює в Києві.

У 1960-і один з найбільш послідовних адептів «суворого стилю». Однією з тем, які Мамсіков дуже вдало розвивав у своїй творчості, була ідеалізація виробничої та індустріальної тематики. У 1970-ті - романтик і метафізик. Майстер тонального живопису. Багато уваги художник приділяє й жанру портрета, відноситься до нього як до психологічного дослідження. Великий вплив на майстерність художника мало досить тривале проживання у Америці.

Роботи Владислава Мамсікова знаходяться в музейних зібраннях (серед них Музей історії Києва, Музей сучасного образотворчого мистецтва України, Харківський художній музей, Дніпропетровський державних художній музей, Запорізький державний художній музей) і в приватних колекціях Японії, Великобританії, США та інших країн.

«Грім», 2008


Народився Степан Зо́лтанович ШОЛТЕС (26 травня 1944, Ужгород) — український архітектор й художник, 1969 — член Національної спілки архітекторів України, 2009 — заслужений художник України, від 2017 – народний художник України. Його батько, Шолтес Золтан Іванович, відомий художник-самоук та священик (1909—1990).

1960 року закінчує художню студію Золтана Баконія. З 1964 року працює в царині монументального мистецтва. У 1967 році закінчує з відзнакою навчання в Київському державному художньому інститі, на факультеті архітектури. 1972 року починає брати участь у виставках, експонувався в Німеччині, Словаччині, США, Франції, Чехії. З 1991 року очолює Об′єднання професійних художників Ужгорода, є одним із його засновників.

Улюбленими методами роботи є акварель, графіка, олія, пастель. У живописі є послідовником композиційного, колористичного та образно-стильового мовлення свого видатного наставника і батька Золтана Шолтеса. Не випадково домінуючим жанром у творчості митця є пейзаж, а улюбленими техніками – олія, акварель і пастель. Його живописні композиції підкуповують майстерністю виконання, правдивістю, невимушеністю. Життєве гасло: «Моє серце в горах…».