26 марта -Музей українського живопису

26 марта

Джованні ді Нікколо МАНСУЕТІ (1465 - 26 березня 1527) - італійський художник епохи Відродження.

Мало що відомо про його біографії. Він творив у Венеції з 1485 по 1526 роки. Джованні Мансуеті був учнем Джентіле Белліні, чий стиль докладної розповіді він продовжує використовувати в своїх творах. У пізніх роботах стиль Мансуеті схожий з Чіма да Конельяно і Вітторе Карпаччо.

«Святий Ієронім у пустелі»


Родилась Мэри БИЛ, урождённая Крэ́док (26 марта 1633, графство Суффолк — 1699) — английская портретистка, считается одним из крупнейших мастеров портрета в Англии XVII века и первой в истории страны профессиональной художницей.

Родилась в селении Барроу в семье пуританского священника Джона Крэдока. В возрасте 18 лет она вышла замуж за Чарльза Била, торговца тканями из Лондона. И отец, и муж Мэри на досуге занимались живописью; это помогло ей войти в круг лондонских художников. Постепенно к ней пришёл успех; Мэри получала множество заказов, в чём ей помогало знакомство с придворным живописцем Питером Лели, оказавшим на неё огромное влияние. Многие из её поздних работ являются либо подражаниями его стилю, либо прямыми копиями его картин. После смерти художницы её картины быстро вышли из моды и были забыты.

«Автопортрет» 2nd Duke Of Newcastle (Портрет второго герцога Ньюкасла)


Народився Жан ЯКОБІ (26 березня 1891, Люксембург — 9 вересня 1936, Мюлуз) — люксембурзький художник. Володар Олімпійських золотих нагород у змаганнях з мистецтва 1924 і 1928 років.

У 1912–1918 роках Якобі працював художником в одній з церков Вісбадена (Німеччина). Пізніше повернувся до Страсбурга, де став директором друкарні. З 1926 до 1934 року працював у Страсбурзі газетним художником-ілюстратором для німецького видавництва «Ульштайн». Темою його малюнків нерідко був спорт.

Брав участь від Люксембургу в Олімпійських іграх 1924 року в Парижі, де здобув золоту нагороду на конкурсі мистецтв (номінація — живопис), та на Іграх 1928 року в Амстердамі - переможець на конкурсі мистецтв (номінація — малюнки та акварелі).

За його роботами в Люксембурзі вишли поштові марки для літніх Олімпійських ігор 1952 року.

«Кутовий» «Бар’єристи»


Родился Александр Дмитриевич ЛИТОВЧЕНКО (26 марта 1835, Кременчуг, Полтавская губ. — 28 июня 1890, Санкт-Петербург) — исторический и религиозный живописец, академик Императорской Академии художеств, участник «бунта четырнадцати», один из учредителей Санкт-Петербургской артели художников, член Товарищества передвижников.

Родился в Кременчуге в бедной мещанской семье. С детства увлекаясь живописью, с трудом поступил в Академию художеств, где его занятия пошли весьма успешно: в 1855, 1857 и 1858 годах он получил две малые и две большие серебряные медали за рисунок и этюд, а в 1861 году за картину «Харон перевозит души умерших» малую золотую медаль. Для снискания средств к жизни юноша должен был даже служить ретушёром в одной фотографии.

9 ноября 1863 года Литовченко присоединился к двенадцати конкурентам, отказавшимся от данной академическим советом программы на первую золотую медаль, и, вместе с остальными, покинул Академию. Литовченко примкнул к «Петербургской художественной артели», а по распадении её вошел в «Товарищество передвижных выставок», на которых он и выставлял с 1878 года свои произведения.

В 1868 году за картину «Сокольничий» он получил звание академика, но не добившись профессорства за картину «Царь Иоанн Грозный показывает свои сокровища английскому послу Горсею», до самой смерти относился к Академии очень желчно и резко.

Портрет А. Д. Литовченко работы И. Н. Крамского, (1878), ГТГ «Итальянский посланник Кальвуччи зарисовывает любимых соколов царя Алексея Михайловича»


Народився Віктор Михайлович СЕМЕРНЬОВ (26 березня 1942 року, Одеса) - миколаївський художник, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1978). Заслужений художник України.

У 1956 - 1961 навчався в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова. Після служби в армії вступив до Ленінградського вищого художньо-промислового училища ім. В. І. Мухіної. Навчався у Г. Савінова, К. Іогансена, П.Бучкіна.

Від 1969 року живе і працює в Миколаєві - місті корабелів. Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка художник отримав у 1981 році саме за участь у створенні Музею суднобудування і флоту. Написав на базі архівних матеріалів низку картин з історії флоту - «Гангутський бій», «Штурм Очакова», «Бій брига «Меркурій» з турецькими кораблями», «Чесменська битва» та ін. Автор діорам «Будівництво суден на Миколаївському адміралтействі в I чверті XIX століття», «Взяття Вознесенська », а також портретів адміралів і кораблебудівників.

В.М. Семерньов працює також в жанрі пейзажу, натюрморту, разом з дочкою Галиною, теж членом Спілки художників України, у 2005 році створив ікони і розписи для каплиці Св.Миколая.



26 березня 2013 року стало відомо, що колишній претендент на картину Пікассо «Сон» все ж приватно придбав її після реставрації, сплативши рекордну ціну – 155 млн доларів. Таким чином колишній рекорд вартості робіт Пікассо був перевершений, й картина «Сон» на той час очолила список найдорожчих робіт Пабло Пікассо. Цей рекорд був побитий у травні 2011 року, коли полотно «Алжирські жінки, версія О (15)» було продане за $179,365,000 на аукціоні в Нью-Йорку.

«Le Rêve» (фр. — «Мрія»), або «Сон» вважаться одним з найзнаменитіших шедеврів Пікассо періоду «великої еротики». «Lе rêve» була написана Пікассо протягом одного дня - 24 січня 1932 року - в Буажелу. На картині зображена коханка-муза художника Марія-Тереза Вальтер — світловолоса красуня з грецьким профілем, яка ніжиться із заплющеними очима в яскраво-червоному кріслі. Пікассо було на той час 51 рік, а його чарівній натурщиці лише 22 роки, останні 5 з яких вона провела в любовному зв'язку з художником. Пікассо написав безліч картин-портретів Вальтер. Раніше найдорожчою його роботою вважалась інші картина з Марією-Терезой «Оголена, зелене листя і бюст», котра пішла за $106, 5 млн.

«Lе rêve» всю свою історію була в приватних зібраннях. У 2001 році її купив американський магнат Стів Уїнн. Продажна вартість «Le Rêve» не розголошувалась, але за оцінками експертів вона йому обійшлась приблизно в $60 мільйонів. На той час Уїнн накопичив вражаюче зібрання творів мистецтва (в тому числі картини Гогена, Матісса, Мане, Вермера, Ван Гога, Воргола, Тернера) й «Le Rêve» стала прикрасою колекції. у 2006 році власник приймає рішення продати шедевр. За «Le Rêve» король індустрії хедж-фондів Стівен Коен запропонував Уїнну аж $139 мільйонів. Продаж обіцяла стати «угодою століття»: це полотно могло побити всі рекорди й стати найдорожчою картиною в історії. Та цього не сталося – Уїнн випадково зіпсував картину. Інцидент відбувся 30 вересня 2006 року, у той момент, коли власник показував полотно своїм друзям. Бажаючи привернути увагу глядачів до одного з фрагментів картини, він зробив різкий рух рукою і ліктем прорвав полотно. Як стало відомо, Стів Уїнн страждає розладом зору, при якому не може точно розрахувати відстань. Після реставрації вартістю в $90 000 «Le Rêve» була повторно оцінена в $85 мільйонів. Але в березні 2013 року Стівен Коен все ж здійснив давню мрію і купив «Le Rêve», заплативши за неї приголомшливі $155 млн.

Марія-Тереза Вальтер, 1928 рік Пабло Пікассо. «Le Rêve» («Сон»), 1932