25 сентября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

25 сентября

Народився Анрі ШЕФФЕР (25 вересня 1798, Гаага - 15 березня 1862, Париж) - французький живописець. Брат відомого історичного і жанрового живописця Арі Шеффера.

Як і брат, навчався в Парижі у П'єра Герена і працював у стилі брата, значно поступаючись йому в майстерності. На думку критиків, малюнок у Анрі Шеффера не зовсім вірний, колорит нерідко холодний, виконання взагалі нерівне, проте, його твори - історично-жанрові та чисто побутові картини - не позбавлені достоїнств.

Кращі з них - «Битва при Мон-Касселі», «Арешт Шарлотти Корде у трупа вбитого нею Марата», «Жанна д'Арк на Руанській ринковій площі», «Протестантська проповідь після скасування Нантського едикту», «Герман і Доротея» (по Гете) і «Мадам Ролан, що йде на страту».

«Вступ Жанни Д'Арк в Орлеан 8 травня 1429 р.», 1843


Родился Константин Дмитриевич ФЛАВИЦКИЙ (25 сентября 1830, Москва — 15 сентября 1866, Санкт-Петербург) — российский исторический живописец.

Художественное образование получил в Императорской академии художеств и числился в ней учеником профессора Ф. А. Бруни. Получив от Академии серебряные медали за рисунки и этюды с натуры, был в 1854 награждён малой золотой медалью за написанную по конкурсу картину «Суд Соломона». Через год после того окончил академический курс со званием художника XIV класса и с большой золотой медалью, присужденной ему за исполнение программы «Дети Иакова продают своего брата, Иосифа», и отправился в Италию в качестве пенсионера Академии.

Вернулся в Россию в 1862 году. В следующем году был признан почётным вольным общником Академии за исполненную в Риме колоссальную картину «Христианские мученики в Колизее» (находится в Русском музее в Санкт-Петербурге). На академической выставке 1864 находилась картина Флавицкого «Смерть княжны Таракановой» (теперь в Третьяковской галерее), доставившая ему звание профессора и обратившая на него внимание знатоков искусства и публики как на первоклассного художника.

Но талантливому живописцу не суждено было ознаменовать свою деятельность другими замечательными произведениями. Уже в то время, когда он трудился над полотном «Княжна Тараканова», его здоровье было сильно подорвано чахоткой, зародившейся в Италии и развившейся в петербургском климате. Надеясь найти спасение от болезни на юге Европы, он собирался ехать туда, но прежде чем успел отправиться в путь, умер. Похоронен на некрополе мастеров искусств Александро-Невской лавры. (Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона)

Портрет К.Флавицкого
работы Федора Бронникова
«Княжна Тараканова», 1864


Народився Артур ГАКЕР (25 вересня 1858, Лондон - 12 листопада 1919, Лондон) - англійський художник вікторіанської епохи, який писав в стилі неокласицизму. Свого часу був популярний і фінансово успішний.

Артур Гакер народився в родині художника і, очевидно, навчався малювати під керівництвом батька. До 17 років він вже мав хорошу практику і зумів показати її на вступних іспитах в училище Королівської академії мистецтв, де провчився до 1880 року. Після Академії Артур Гакер поїхав в Париж, де в 1880-1881 роках навчався у Леона Бонна. Потім разом з Соломоном Дж. Соломоном здійснив поїздку в Іспанію, Гібралтар і Марокко. Пізніше разом зі своїм співвітчизником Стенхоупом Форбсом, з яким навчався у Бонна, Гакер заснував Новий англійський художній клуб - групу британських художників, які шукали натхнення у французькому мистецтві. Гакер писав сюжетні картини і портрети. У 1894 році Артур Гакер був прийнятий у Королівську академію мистецтв як асоційований член, а в 1910 став повним академіком. На Всесвітній виставці 1900 року він завоював срібну медаль.

Едвард Онслоу Форд, бюст Артура Гакера «Пелагея і Филимон», 1887


Народився Анрі ЛЕБАСК (25 вересня 1865, Шампіньї Мен і Луара - 7 серпня 1937, Ле-Канне, Приморські Альпи) - французький художник-імпресіоніст.

Почав своє навчання в Школі витончених мистецтв Анжера. У 1886 році вступає в паризьку Академію Колароссі, бере також уроки у художника Леона Бонна. Анрі знайомиться з К.Пісарро і О. Ренуаром, роботи яких зробили сильний вплив на творчість Лебаска. Велике значення художник приділяв кольоровості і яскравості зображень на своїх полотнах. У цьому він був близький Е. Вюйяра і П. Боннара, засновникам групи Набі. Після знайомства з Ж. Сера і П. Сіньяком Лебаск займається вивченням теорії кольору.

Лебаск у 1903 році був одним із засновників Осіннього салону (спільно зі своїм другом А.Матіссом). Через 2 роки група художників, в яку входили Лебаск, Ж.Руо, А. Дерен, Матісс і Вюйар, до яких приєдналися Р. Дюфі і А. Манжу, відкривають для себе красу природи Південної Франції і пишуть тут свої полотна. Час, проведений на півдні, призвів до радикальних змін живопису Лебаска, збагатив його художню палітру. Пензлю А. Лебаска належить також внутрішнє оформлення паризького театру на Єлисейських полях.

«La cigarette»


Народився Федір Захарович ЗАХАРОВ (25 вересня 1919, с. Олександрівске Смоленської губернії — 29 вересня 1994, Ялта, Крим, Україна) — радянський та український художник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970), народний художник УРСР (1978), лауреат Державної Премії УРСР імені Тараса Шевченка (1987) за серію пейзажів та натюрмортів «Рідна моя Україна», член Національної спілки художників України.

Федір Захаров народився у селянській родині. У 1935 році він вступив до Московського художньо-промислового училища імені М. І. Калініна, яке закінчив з відзнакою в 1941 року. Через проблеми зі здоров'ям був визнаний не придатним до військової служби. Протягом 1943–1950 років він продовжує навчання у Московському художньому інституті імені В. І. Сурикова у майстернях А. Лентулова, І. Чекмасова и Г. Ряжського. Під керівництвом останнього захистив дипломну роботу «Разін». У 1950 році він переїхав до Сімферополя, де протягом 1950–1951 року викладав у Сімферопольському художньому училищі імені М. С. Самокиша. 1953 року він переїздить до м. Ялти, де проживав до смерті.

Картини Федора Захарова беруть участь у виставках з 1953 року. Персональні виставки художника проходили у Ленінграді, Москві у 1959, у Києві 1960 та знову у Москві 1965 року, а також у Києві у 1987 роках.

Основною темою творчості художника був кримський пейзаж. Захаров здобув славу одного з найвідоміших співців кримської природи. Натюрморти Захарова відрізняються високим професіоналізмом, тонким композиційним рішенням, насиченістю колірної гами. У своїй творчості Федір Захаров широко використовував досягнення імпресіонізму.

«Січень. Сонячний день», 1963


Народився Володимир Тимофійович САНЖАРОВ (25 вересня 1927, с. Нова-Сотня Острозького р-ну Воронезької обл. – 29 червня 2017, Чернівці) – чернівецький живописець і графік. Заслужений художник України (2000).

Протягом 1943-1947 рр. навчався у Ворошиловградському художньому училищі, після закінчення якого працював художником місцевого драматичного театру. У 1948-1954 рр. продовжив навчання за фахом на факультеті монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (викладачі: І. Гуторов, Й. Бокшай, Р. Сільвестров).

З 1961 р. – член Національної Спілки художників України, впродовж 1976-1981 рр. – голова правління Чернівецької обласної організації Спілки художників України. Протягом 1977 – 1983 рр. – член Всесоюзної комісії акварелістів та Всесоюзного виставкому акварелі.

Працює в техніці олійного живопису, акварелі. Учасник всеукраїнських (з 1957 р.) та міжнародних (з 1970 р.) виставок (Куба, Чехословаччина, Болгарія, Німеччина, Угорщина, Румунія, Шрі-Ланка, Фінляндія). На рахунку автора є кілька персональних виставок: Чернівці (1976, 1980, 2002), «По Югославії» (1980) та виставки «Україна в обличчях» до 10-річчя незалежності України у м. Рід (Австралія, 2001).

«Свіжий день», 1977. Папір, акварель


Народився Джек СТОРМС (25 вересня 1970, Ексетер, Нью-Гемпшир, США) - американський художник-скловар.

У 30 років закінчив Плімутський університет за фахом «Мистецтво». Під час навчання Джек зацікавився майстернею, в якій протягом року пізнавав основи роботи з «холодним» склом. Основа цієї техніки криється в діхроїчному склі, яке являє собою безліч мікрошарів металів і їх оксидів, сплавлених разом з кристалами кварцу в умовах вакууму. Таке скло має виняткові властивості заломлювати промені світла і змінювати колір залежно від кута зору, а також характеризується багатою палітрою відтінків. Кількість майстрів, які працюють в цій техніці, дуже мала. Адже деякі роботи можуть займати 20 і більше тижнів, не кажучи про фізичні навантаження.

Стормс склеює вирізані і відполіровані до дзеркального блиску шматочки діхроїчного скла епоксидною смолою для отримання потрібної форми, а потім «упаковує» в оболонку з кришталю. Далі слідує копітке полірування робіт.



25 вересня 1997 в селі Малютянка під Києвом урочисто відкрився Музей М. К. Пимоненка, філія Боярського краєзнавчого музею.

Музей був побудований силами жителів села на місці, де свого часу стояла майстерня художника. Тут, на мальовничій Київщині, Микола Корнилович плідно працював у 1888-1911 роках. На його полотнах і сьогодні можна впізнати малютянські пейзажі. Увічнив художник і багатьох жителів села. У своїй сільській майстерні зі скляним дахом Пимоненко написав картини «Святочне ворожіння» (1888), «Весілля в Київській губернії» (1891), «Ворожіння» (1893), «Додому» (1894), «Не жартуй» (1895), «Гопак» (1909), «Гуси, додому» (1911) і багато інших. На картині «Брід» (1901) ми бачимо восьмирічну дівчинку - мешканку села Олександру Олексіївну Фетисову. Велику допомогу в підборі експонатів для музею надав правнук М.К. Пимоненка - Михайло Грузов.

Музей М. К. Пимоненка, с. Малютянка Київської обл. Микола Пимоненко. «Брід», 1901