25 сентября -Музей українського живопису

25 сентября

Родился Анри ШЕФФЕР (25 сентября 1798, Гаага — 15 марта 1862, Париж) — французский живописец.

Брат известного исторического и жанрового живописца Ари Шеффера. Как и брат, учился в Париже у Пьера Герена и работал в духе брата, значительно уступая ему в мастерстве. По мнению критиков, рисунок у Анри Шеффера не совсем верен, колорит нередко холоден, исполнение вообще неровно, тем не менее, его произведения — исторически-жанровые и чисто бытовые картины — не лишены достоинств.

Лучшие из них — «Битва при Мон-Касселе», «Арест Шарлотты Корде у трупа убитого ею Марата», «Жанна д’Арк на руанской рыночной площади», «Протестантская проповедь после отмены Нантского эдикта», «Герман и Доротея» (по Гёте) и «Мадам Ролан, идущая на казнь».

«Вступление Жанны Д'Арк в Орлеан 8 мая 1429 г.», 1843


Родился Константин Дмитриевич ФЛАВИЦКИЙ (25 сентября 1830, Москва — 15 сентября 1866, Санкт-Петербург) — российский исторический живописец.

Художественное образование получил в Императорской академии художеств и числился в ней учеником профессора Ф. А. Бруни. Получив от Академии серебряные медали за рисунки и этюды с натуры, был в 1854 награждён малой золотой медалью за написанную по конкурсу картину «Суд Соломона». Через год после того окончил академический курс со званием художника XIV класса и с большой золотой медалью, присужденной ему за исполнение программы «Дети Иакова продают своего брата, Иосифа», и отправился в Италию в качестве пенсионера Академии.

Вернулся в Россию в 1862 году. В следующем году был признан почётным вольным общником Академии за исполненную в Риме колоссальную картину «Христианские мученики в Колизее» (находится в Русском музее в Санкт-Петербурге). На академической выставке 1864 находилась картина Флавицкого «Смерть княжны Таракановой» (теперь в Третьяковской галерее), доставившая ему звание профессора и обратившая на него внимание знатоков искусства и публики как на первоклассного художника.

Но талантливому живописцу не суждено было ознаменовать свою деятельность другими замечательными произведениями. Уже в то время, когда он трудился над полотном «Княжна Тараканова», его здоровье было сильно подорвано чахоткой, зародившейся в Италии и развившейся в петербургском климате. Надеясь найти спасение от болезни на юге Европы, он собирался ехать туда, но прежде чем успел отправиться в путь, умер. Похоронен на некрополе мастеров искусств Александро-Невской лавры. (Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона)

Портрет К.Флавицкого
работы Федора Бронникова
«Княжна Тараканова», 1864


Народився Артур ГАКЕР (25 вересня 1858, Лондон - 12 листопада 1919, Лондон) - англійський художник вікторіанської епохи, який писав в стилі неокласицизму. Свого часу був популярний і фінансово успішний.

Артур Гакер народився в родині художника і, очевидно, навчався малювати під керівництвом батька. До 17 років він вже мав хорошу практику і зумів показати її на вступних іспитах в училище Королівської академії мистецтв, де провчився до 1880 року. Після Академії Артур Гакер поїхав в Париж, де в 1880-1881 роках навчався у Леона Бонна. Потім разом з Соломоном Дж. Соломоном здійснив поїздку в Іспанію, Гібралтар і Марокко. Пізніше разом зі своїм співвітчизником Стенхоупом Форбсом, з яким навчався у Бонна, Гакер заснував Новий англійський художній клуб - групу британських художників, які шукали натхнення у французькому мистецтві. Гакер писав сюжетні картини і портрети. У 1894 році Артур Гакер був прийнятий у Королівську академію мистецтв як асоційований член, а в 1910 став повним академіком. На Всесвітній виставці 1900 року він завоював срібну медаль.

Едвард Онслоу Форд, бюст Артура Гакера «Пелагея і Филимон», 1887


Родился Анри ЛЕБАСК (25 сентября 1865, Шампиньи Мен и Луара — 7 августа 1937, Ле-Канне, Приморские Альпы) — французский художник-импрессионист.

Начал своё обучение в Школе изящных искусств Анжера. В 1886 году поступает в парижскую Академию Коларосси, берёт также уроки у художника Леона Бонна. Анри знакомится с К.Писарро и О. Ренуаром, работы которых оказали сильное влияние на творчество Лебаска. Большое значение художник уделял цветности и яркости изображений на своих полотнах. В этом он был близок Э. Вюйяру и П. Боннару, основателям группы Наби. После знакомства с Ж. Сёра и П. Синьяком Лебаск занимается изучением теории цвета.

Лебаск в 1903 году был одним из основателей Осеннего салона (совместно со своим другом А.Матиссом). Через 2 года группа художников, в которую входили Лебаск, Ж.Руо, А. Дерен, Матисс и Вюйар, к которым присоединились Р. Дюфи и А. Манжу, открывают для себя красоту природы Южной Франции и пишут здесь свои полотна. Время, проведённое на юге, привело к радикальным изменениям живописи Лебаска, обогатило его художественную палитру. Кисти А. Лебаска принадлежат также внутреннее оформление парижского театра на Елисейских полях.

«La cigarette»


Народився Федір Захарович ЗАХАРОВ (25 вересня 1919, с. Олександрівске Смоленської губернії — 29 вересня 1994, Ялта, Крим, Україна) — радянський та український художник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970), народний художник УРСР (1978), лауреат Державної Премії УРСР імені Тараса Шевченка (1987) за серію пейзажів та натюрмортів «Рідна моя Україна», член Національної спілки художників України.

Федір Захаров народився у селянській родині. У 1935 році він вступив до Московського художньо-промислового училища імені М. І. Калініна, яке закінчив з відзнакою в 1941 року. Через проблеми зі здоров'ям був визнаний не придатним до військової служби. Протягом 1943–1950 років він продовжує навчання у Московському художньому інституті імені В. І. Сурикова у майстернях А. Лентулова, І. Чекмасова и Г. Ряжського. Під керівництвом останнього захистив дипломну роботу «Разін». У 1950 році він переїхав до Сімферополя, де протягом 1950–1951 року викладав у Сімферопольському художньому училищі імені М. С. Самокиша. 1953 року він переїздить до м. Ялти, де проживав до смерті.

Картини Федора Захарова беруть участь у виставках з 1953 року. Персональні виставки художника проходили у Ленінграді, Москві у 1959, у Києві 1960 та знову у Москві 1965 року, а також у Києві у 1987 роках.

Основною темою творчості художника був кримський пейзаж. Захаров здобув славу одного з найвідоміших співців кримської природи. Натюрморти Захарова відрізняються високим професіоналізмом, тонким композиційним рішенням, насиченістю колірної гами. У своїй творчості Федір Захаров широко використовував досягнення імпресіонізму.

«Січень. Сонячний день», 1963


Народився Володимир Тимофійович САНЖАРОВ (25 вересня 1927, с. Нова-Сотня Острозького р-ну Воронезької обл.) – чернівецький живописець і графік. Заслужений художник України (2000).

Протягом 1943-1947 рр. навчався у Ворошиловградському художньому училищі, після закінчення якого працював художником місцевого драматичного театру. У 1948-1954 рр. продовжив навчання за фахом на факультеті монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (викладачі: І. Гуторов, Й. Бокшай, Р. Сільвестров).

З 1961 р. – член Національної Спілки художників України, впродовж 1976-1981 рр. – голова правління Чернівецької обласної організації Спілки художників України. Протягом 1977 – 1983 рр. – член Всесоюзної комісії акварелістів та Всесоюзного виставкому акварелі.

Працює в техніці олійного живопису, акварелі. Учасник всеукраїнських (з 1957 р.) та міжнародних (з 1970 р.) виставок (Куба, Чехословаччина, Болгарія, Німеччина, Угорщина, Румунія, Шрі-Ланка, Фінляндія). На рахунку автора є кілька персональних виставок: Чернівці (1976, 1980, 2002), «По Югославії» (1980) та виставки «Україна в обличчях» до 10-річчя незалежності України у м. Рід (Австралія, 2001).

«Свіжий день», 1977. Папір, акварель


25 вересня 1997 в селі Малютянка під Києвом урочисто відкрився Музей М. К. Пимоненка, філія Боярського краєзнавчого музею.

Музей був побудований силами жителів села на місці, де свого часу стояла майстерня художника. Тут, на мальовничій Київщині, Микола Корнилович плідно працював у 1888-1911 роках. На його полотнах і сьогодні можна впізнати малютянські пейзажі. Увічнив художник і багатьох жителів села. У своїй сільській майстерні зі скляним дахом Пимоненко написав картини «Святочне ворожіння» (1888), «Весілля в Київській губернії» (1891), «Ворожіння» (1893), «Додому» (1894), «Не жартуй» (1895), «Гопак» (1909), «Гуси, додому» (1911) і багато інших. На картині «Брід» (1901) ми бачимо восьмирічну дівчинку - мешканку села Олександру Олексіївну Фетисову. Велику допомогу в підборі експонатів для музею надав правнук М.К. Пимоненка - Михайло Грузов.

Музей М. К. Пимоненка, с. Малютянка Київської обл. Микола Пимоненко. «Брід», 1901