25 мая -Музей українського живопису

25 мая

Симон БОГУШЕВИЧ (Шимон Богуш) (1575, Львів – 25 травня 1648, Львів) – художник і купець вірменського походження, що народився і помер у Львові. Син цехового художника Павла Богуша Доношевича.

Народився у Вірменському кварталі Львова. Художньому ремеслу навчався у батька, знаходився під впливом західноєвропейського малярства, зберігаючи елементи східного стилю з плоским зображенням, чіткими контурами на темному тлі. Як і батько, був членом міського цеху малярів, успадкувавши 1605 року його майстерню.

Працював для роду Мнішеків у їхніх резиденціях в Самборі, замку Ляшків Мурованих. Як придворний художник вирушив з Мариною Мнішек до Москви. Збереглись його коронаційні портрети Марини Мнішек і Дмитра І, зображення прийому послів, заручин, весілля. Повернувся до Москви 1610 разом з військом гетьмана Станіслава Жолкєвського. Був учасником битви під Клушино, авторство батальної панорами якої вірогідно належить йому. Після смерті Юрія Мнішека 1613 працював для Станіслава Жолкєвського у Жовкві, оздоблюючи фарний костел Св. Лаврентія, покої замку.

Коронаційний портрет Марини Мнішек «Битва під Клушино»


Народився Карло ДОЛЬЧІ (25 травня 1616, Флоренція — 17 січня 1686, Флоренція) — італійський художник доби бароко, мешканець Флоренції. представник стилю академізм. Малював релігійні картини, фрески, натюрморти, портрети.

Дід майбутнього художника з боку матері теж був художником. Хлопця рано віддали на навчання до живописця Якопо Віньялі. Він не належав до енергійних і швидких людей, працював повільно і довго. Тим не менше його твори користувались попитом. Сучасникам був відомим як особа релігійна й побожна. Відома лише одна його подорож у Тіроль.

Дослідники визнають добру мистецьку школу, що пройшов живописець. В цілому його художня манера не виходила за межі знахідок Болонської школи з незначним впливом манери провінційних послідовників Караваджо і італійського маньєризму. Віртуоза техніка живописця не породила значних, героїчних персонажів навіть в сценах мучеництва апостолів. Усі персонажі його релігійних картин тихі, тендітні, занадто ідеальні, граціозні, що робило їх солодкавими і малореальними. Одна з відомих картин Дольчі "Марія Магдалина" зберігається у Львівській картинній галереї ім. Б. Возницького.

Автопортрет 1674 року «Христос з квітами», 1663 р, Мадрид, музей Тіссен-Борнемісса


Родился Фра́нтишек ЖЕНИШЕК (25 мая 1849, Прага, Австрийская империя — 15 ноября 1916, Прага, Австро-Венгрия) — чешский художник.

Фра́нтишек Же́нишек был представителем академической живописи, отвечавшей общественным вкусам второй половины XIX столетия (неоренессанса). Известен в первую очередь своими монументальными полотнами на историческую тематику. Кроме этого, мастер прославился своими росписями фойе пражского Народного театра, выполненными совместно с художником Миколашем Алешом в 1881 году.

Художник занимался также портретной живописью, написал около 80 портретов. Его кисти принадлежат оконные витражи собора св. Кирилла и Мефодия в Карлине. Занимался и преподавательской деятельностью: профессор в Высшей школе прикладного искусства в Праге, ректор пражской Академии изящных искусств.

«Олдржих и Божена», Национальная галерея в Праге


Родилась Шарлотта БЕРЕНД-КОРИНТ (25 мая 1880, Берлин — 10 января 1967, Нью-Йорк) — немецкая художница, мемуаристка, жена и модель художника Ловиса Коринта.

Училась при Берлинском музее прикладного искусства, затем в частной школе Ловиса Коринта. В 1903 вышла замуж за Коринта, родила ему сына и дочь. С 1906 выставляла свои работы вместе с Берлинским сецессионом, в 1912 стала его членом. Выступала как портретист (среди её работ — портрет актёра Вернера Крауса) и художник книги. В 1933 эмигрировала с детьми в США. В 1958 опубликовала полное собрание произведений Ловиса Коринта, по сей день служащее основой издания его работ.

Ловис Коринт. Paddel-Petermannchen (Шарлотта Беренд) Ловис Коринт. Дама в розовой шляпе. Портрет Шарлотты Беренд-Коринт


125 років тому народився Адальберт Михайлович ЕРДЕЛІ (25 травня 1891 р., с. Загаття, тепер Закарпатська область — 19 вересня 1955, м. Ужгород) – видатний українській художник, один з основоположників закарпатської школи живопису.

Народився в сім'ї сільського вчителя, справжнє прізвище - Гриць (прізвище Ерделі сім'я прийняла в 1901). Закінчив мукачівську гімназію. Навчався в 1911 - 1915 рр. в Будапештській академії мистецтв у Імре Ревеса, Каро Ференці і Б. Івані-Грюнвальда. Вперше виставлявся в Будапешті в 1913, академію закінчив з відзнакою. З 1916 жив в Мукачеві, у 1922 - 1926 - в Мюнхені (персональна виставка в 1923 в «Скляному палаці»), в 1929 - 1931 - в Празі, Римі, Парижі. У 1926 - 1929 роках і починаючи з 1931 жив і працював в Ужгороді.

«Натюрморт зі склянкою води і дзеркалом», 1930-ті
«Конфлікт», 1930-ті

У 1927 разом з Йосипом Бокшаєм заснував Ужгородську художню школу, в 1931 - Товариство діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі. Викладав малювання в мукачівській гімназії, учительській семінарії в Ужгороді, в 1945 - 1955 - в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (директор в 1946-1952). Серед його учнів - Андрій Коцка, Золтан Шолтес, Ернест Контратович, Володимир Микита, Василь Габда, Василь Бурч, Єлизавета Кремницька і багато інших відомих закарпатських художників. Від 1931 до 1949 року А. Ерделі очолював об'єднання закарпатських художників - за часів Чехословаччини, Угорщини та СРСР.

«Мукачівський замок», 1947

Ерделі - видатний художник-колорист, вважав себе послідовником Сезанна. Працював переважно в жанрі портрета, пейзажу, натюрморту. Ще до війни був відомим живописцем, чиї роботи експонувалися по всій Європі, їх охоче купували музеї різних країн. До середини 1930-х створив понад тисячу картин. За радянських часів був зарахований до «формалістів», єдина виставка художника пройшла в Ужгороді в 1954. На думку фахівців, Адальберт Ерделі - один з найсильніших українських художників першої половини ХХ століття. Його ім'я носить Ужгородський коледж мистецтв Закарпатського художнього інституту.

Роботи Ерделі сьогодні цінуються дуже високо. У вересні 2004 року грабіжники викрали у його вдови 48 картин художника загальною вартістю 1 мільйон доларів. Під час пограбування 88-річна Магдалина Ерделі померла від серцевого нападу.

«Заручені. Молоді колгоспники», 1954


25 мая 1910 года в Одессе открылась «Фабрично-заводская, художественно-промышленная и сельскохозяйственная всероссийская выставка». Задуманная первоначально как областная, она стала одной из крупнейших выставок, проведенных в России в начале XX века. В выставке приняли активное участие иностранные экспоненты, что дало повод одесситам называть ее Всемирной.

В отдельном павильоне (архитектор А. В. Щусев) располагался Художественный отдел выставки. Экспонировались работы художников И. Я. Билибина, А. М. Васнецова, М. Добужинского, В. В. Кандинского, Б. М. Кустодиева, С. Малютина, Д. И. Митрохина, И. Е. Репина, А. А. Рылова, Н. К. Рериха, В. А. Серова, К. Ф. Юона; скульпторов И. Я. Гинцбурга, С. Т. Коненкова, П. П. Трубецкого и других. Товарищество южнорусских художников было представлено работами К. Ф. Богаевского, Н. Бодаревского (картины «Молодой мечтатель» и «Вдали от родины»), П. Володкина, Т. Дворникова, К. К. Костанди (картины «Гуси», «Синяя туча», «Сирень»), Н. Д. Кузнецова (картины «Прачки», «Портрет артистки императорских театров М. Н. Кузнецовой»), А. Маневича, П. А. Нилуса (картины «Розовое облако» и «В старые годы»), Б. Эгиза и др.

Выставка заняла 18,5 гектаров в заброшенной части Александровского парка, где в 1930-е построили стадион ФК «Черноморец». Лето 1910 года выдалось в Одессе холодным и дождливым. В мае началась эпидемии холеры, а в июне – чумы. Но интерес к выставке у публики был большим.

Афиша выставки Кириак Костанди «Гуси», 1905


Родился Дмитрий Дмитриевич ЖИЛИНСКИЙ (25 мая 1927, Волковка, Черноморский округ, РСФСР — 29 июля 2015, Москва) — советский и российский живописец и график, педагог, профессор.

Академик АХ СССР (1988; член-корреспондент 1978). Народный художник РСФСР (1987). Лауреат Государственной премии РСФСР им. И. Е. Репина (1985) и Государственной премии РФ (1999). Член Союза художников СССР с 1954 года.

В 1944—1946 годах учился в Московском институте прикладного и декоративного искусства. В 1951 году окончил МГАХИ имени В. И. Сурикова. Учился у Н. М. Чернышёва, С. А. Чуйкова, П. Д. Корина, А. М. Грицая и В. Н. Яковлева. Автор многочисленных сюжетных полотен, картин-портретов, в которых удачно, новаторски, переосмыслены традиции древнерусской иконописи и живописи раннего Возрождения. Принадлежит к поколению художников «сурового стиля», но стилистически стоит особняком.

«Автопортрет» «Гимнасты СССР». 1964—1965 гг. Государственный Русский музей, Санкт-Петербург


Народився Володимир Олексійович БІЛОУС (25 травня 1944, с. Покровське Кіровоградської обл.) - український живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1997).

У 1970 році закінчив Дніпропетровське художнє училище. У 1972-1978 рр. навчався в Київському художньому інституті у В. Пузиркова. З 1978 по 1983 рр. викладав в інституті на кафедрі рисунка. Від 1976 р бере участь у виставках, в тому числі зарубіжних. Живе і працює в Києві. Основна тематика – міфологія та побут українського народу, краєвиди Києва. Твори художника зберігаються в музеях і приватних збірках України та багатьох країн світу.

«Зимовий день», 1999