25 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

25 мая

Симон БОГУШЕВИЧ (Шимон Богуш) (1575, Львів – 25 травня 1648, Львів) – художник і купець вірменського походження, що народився і помер у Львові. Син цехового художника Павла Богуша Доношевича.

Народився у Вірменському кварталі Львова. Художньому ремеслу навчався у батька, знаходився під впливом західноєвропейського малярства, зберігаючи елементи східного стилю з плоским зображенням, чіткими контурами на темному тлі. Як і батько, був членом міського цеху малярів, успадкувавши 1605 року його майстерню.

Працював для роду Мнішеків у їхніх резиденціях в Самборі, замку Ляшків Мурованих. Як придворний художник вирушив з Мариною Мнішек до Москви. Збереглись його коронаційні портрети Марини Мнішек і Дмитра І, зображення прийому послів, заручин, весілля. Повернувся до Москви 1610 разом з військом гетьмана Станіслава Жолкєвського. Був учасником битви під Клушино, авторство батальної панорами якої вірогідно належить йому. Після смерті Юрія Мнішека 1613 працював для Станіслава Жолкєвського у Жовкві, оздоблюючи фарний костел Св. Лаврентія, покої замку.

Коронаційний портрет Марини Мнішек «Битва під Клушино»


Народився Карло ДОЛЬЧІ (25 травня 1616, Флоренція — 17 січня 1686, Флоренція) — італійський художник доби бароко, мешканець Флоренції. представник стилю академізм. Малював релігійні картини, фрески, натюрморти, портрети.

Дід майбутнього художника з боку матері теж був художником. Хлопця рано віддали на навчання до живописця Якопо Віньялі. Він не належав до енергійних і швидких людей, працював повільно і довго. Тим не менше його твори користувались попитом. Сучасникам був відомим як особа релігійна й побожна. Відома лише одна його подорож у Тіроль.

Дослідники визнають добру мистецьку школу, що пройшов живописець. В цілому його художня манера не виходила за межі знахідок Болонської школи з незначним впливом манери провінційних послідовників Караваджо і італійського маньєризму. Віртуоза техніка живописця не породила значних, героїчних персонажів навіть в сценах мучеництва апостолів. Усі персонажі його релігійних картин тихі, тендітні, занадто ідеальні, граціозні, що робило їх солодкавими і малореальними. Одна з відомих картин Дольчі "Марія Магдалина" зберігається у Львівській картинній галереї ім. Б. Возницького.

Автопортрет 1674 року «Христос з квітами», 1663 р, Мадрид, музей Тіссен-Борнемісса


Народився Віктор ОРСЕЛЬ (25 травня 1795, Уллен - 1 листопада 1850, Париж) - французький художник, який створював картини релігійного змісту.

Учень Ревойя в Ліоні, а потім Герена в Парижі. Найбільш відома робота художника – «Алегорія Добра і Зла» у церкві Нотр-Дам-де-Лорет у Парижі. Віктор Орсель розпочав працювати на цією картиною в Римі у 1829 році, а завершив її в Парижі в 1832 році після багатьох підготовчих робіт.

Автопортрет «Алегорія Добра і Зла», 1829-1832


Народився Франтішек ЖЕНІШЕК (25 травня 1849, Прага, Австрійська імперія - 15 листопада 1916, Прага, Австро-Угорщина) - чеський художник.

Франтішек Женішек був представником академічного живопису, що відповідав суспільним смакам другої половини XIX століття (неоренесансу). Відомий, в першу чергу, своїми монументальними полотнами на історичну тематику. Крім цього, майстер прославився своїми розписами фойє празького Народного театру, виконаними спільно з художником Міколашем Алешом у 1881 році.

Художник займався також портретним живописом, написав близько 80 портретів. Він також створив віконні вітражі собору св. Кирила і Мефодія в Карліні. Займався і викладацькою діяльністю: професор у Вищій школі прикладного мистецтва в Празі, ректор празької Академії витончених мистецтв.

«Олдржих і Божена», Національна галерея в Празі


Народилася Шарлотта БЕРЕНД-КОРІНТ (25 травня 1880, Берлін - 10 листопада 1967, Нью-Йорк) - німецька художниця, мемуаристика, дружина і модель художника Ловіса Корінта.

Навчалася при Берлінському музеї прикладного мистецтва, потім у приватній художній школі Ловіса Корінта. У 1903 вийшла заміж за Корінта, народила йому сина і дочку. Від 1906 виставляла свої роботи разом з Берлінським Сецесіоном, в 1912 стала його членом. Виступала як портретист (серед її робіт - портрет актора Вернера Крауса) і художник книги. У 1933 емігрувала з дітьми в США. У 1958 опублікувала повне зібрання творів Ловіса Корінта, яке донині служить основою видання його робіт.

Ловіс Корінт. Paddel-Petermannchen (Шарлотта Беренд) Ловіс Корінт. Дама в рожевому капелюсі. Портрет Шарлотти Беренд-Корінт


Народився Адальберт Михайлович ЕРДЕЛІ (25 травня 1891 р., с. Загаття, тепер Закарпатська область — 19 вересня 1955, м. Ужгород) – видатний українській художник, один з основоположників закарпатської школи живопису.

Народився в сім'ї сільського вчителя, справжнє прізвище - Гриць (прізвище Ерделі сім'я прийняла в 1901). Закінчив мукачівську гімназію. Навчався в 1911 - 1915 рр. в Будапештській академії мистецтв у Імре Ревеса, Каро Ференці і Б. Івані-Грюнвальда. Вперше виставлявся в Будапешті в 1913, академію закінчив з відзнакою. З 1916 жив в Мукачеві, у 1922 - 1926 - в Мюнхені (персональна виставка в 1923 в «Скляному палаці»), в 1929 - 1931 - в Празі, Римі, Парижі. У 1926 - 1929 роках і починаючи з 1931 жив і працював в Ужгороді.

«Натюрморт зі склянкою води і дзеркалом», 1930-ті
«Конфлікт», 1930-ті

У 1927 разом з Йосипом Бокшаєм заснував Ужгородську художню школу, в 1931 - Товариство діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі. Викладав малювання в мукачівській гімназії, учительській семінарії в Ужгороді, в 1945 - 1955 - в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (директор в 1946-1952). Серед його учнів - Андрій Коцка, Золтан Шолтес, Ернест Контратович, Володимир Микита, Василь Габда, Василь Бурч, Єлизавета Кремницька і багато інших відомих закарпатських художників. Від 1931 до 1949 року А. Ерделі очолював об'єднання закарпатських художників - за часів Чехословаччини, Угорщини та СРСР.

«Мукачівський замок», 1947

Ерделі - видатний художник-колорист, вважав себе послідовником Сезанна. Працював переважно в жанрі портрета, пейзажу, натюрморту. Ще до війни був відомим живописцем, чиї роботи експонувалися по всій Європі, їх охоче купували музеї різних країн. До середини 1930-х створив понад тисячу картин. За радянських часів був зарахований до «формалістів», єдина виставка художника пройшла в Ужгороді в 1954. На думку фахівців, Адальберт Ерделі - один з найсильніших українських художників першої половини ХХ століття. Його ім'я носить Ужгородський коледж мистецтв Закарпатського художнього інституту.

Роботи Ерделі сьогодні цінуються дуже високо. У вересні 2004 року грабіжники викрали у його вдови 48 картин художника загальною вартістю 1 мільйон доларів. Під час пограбування 88-річна Магдалина Ерделі померла від серцевого нападу.

«Заручені. Молоді колгоспники», 1954


25 травня 1910 року в Одесі відкрилася Фабрично-заводська, художньо-промислова і сільськогосподарська всеросійська виставка. Задумана спочатку як обласна, вона стала однією з найбільших виставок, проведених в Росії на початку XX століття. У виставці взяли активну участь іноземні експоненти, що дало привід одеситам називати її Всесвітньої.

В окремому павільйоні (архітектор О. В. Щусєв) розташовувався Художній відділ виставки. Експонувалися роботи художників І. Я. Білібіна, О. М. Васнецова, М. Добужинського, В. В. Кандинського, Б. М. Кустодієва, С. Малютіна, Д. І. Мітрохіна, І. Ю. Рєпіна, А. О. Рилова, М. К. Реріха, В. О. Сєрова, К. Ф. Юона; скульпторів І. Я. Гінцбурга, С. Т. Коненкова, П. П. Трубецького та інших. Товариство південноросійських художників було представлено роботами К. Ф. Богаєвського, М.К. Бодаревського (картини «Молодий мрійник» і «Далеко від батьківщини»), П. Г. Волокидіна, Т.Я. Дворнікова, К. К. Костанді (картини «Гуси», «Синя хмара»,«Бузок»), М. Д. Кузнєцова (картини «Прачки», «Портрет артистки імператорських театрів М. М. Кузнєцової»), А. Маневича, П. О. Нілуса (картини «Рожева хмара» і «В старі роки»), Б. Егіза і ін.

Виставка зайняла 18,5 гектарів у занедбаній частині Олександрівського парку, де в 1930-і побудували стадіон ФК «Чорноморець». Літо 1910 року видалося в Одесі холодним і дощовим. У травні почалася епідемії холери, а в червні - чуми. Але інтерес до виставки у публіки був великим.

Афіша виставки Киріак Костанді «Гуси», 1905


Народився Володимир Васильович САВЧАК (25 травня 1911, Бережани, Тернопыльська обл. — 6 березня 2007) — український маляр, пейзажист, громадський діяч, який проживав у Австралії.

Володимир народився у сім'ї майстра-стельмаха. Ходив до Бережанської гімназії, учився рисувати у проф. о. Михайла Залеського. У 1930 році дев'ятнадцятирічний Володимир вирушає до Львова і студіює філософію і математично-природничі науки, а пізніше малярство (1934—1935) у Львівському університеті. 1935 року він виїхав до Вільна, на студії в Мистецькій Академії, у якій вчився і працював до 1939 р. Потім був декоратором в Бережанському театрі «Сокіл», а в час війни викладає малювання в Бережанській гімназії. Емігрував спочатку до Німеччини, згодом до Австралії (1948).

Працював спочатку як вчитель мистецтва у вищій школі в у Лонсестоні (штат Тасманія). Шукаючи нової тематики для своєї творчости, Савчак в 1957 році виїхав до Центральної Австралії, де викладав мистецтво у школі й католицькій Місії св. Тереси в Аліс-Спрінгс (створена для опіки над аборигенами). Жив та працював у Мельбурні, Брисбені, Катумбі (з 1970). У 1960-их роках був учителем в українській школі ім. Івана Франка в м. Окслей, Квінсленд та в школі ім. Л. Українки в Брисбені.

Член Спілки Українських Образотворчих Мистців Австралії (з 1972). Мистецький доробок Володимира Савчака можна розділити на три групи – пейзажі, портрети і релігійне мистецтво. Твори його експонувались на 10 персональних виставках в Австралії (з 1956), Лондоні (1981), Парижі (1981), Нью-Йорку (1980 і 1982), Філадельфії (1980 і 1981), Вашингтоні (1980), Торонто (1980, 1982), Оттаві (1982), Чікаґо (1982). В Україні твори В. Савчака експонуються з 1993 р. На виставці «Митці Синіх Гір» (Австралія) одержав нагороду «Найкращого місцевого митця».

«Коралове дерево»


Родился Дмитрий Дмитриевич ЖИЛИНСКИЙ (25 мая 1927, Волковка, Черноморский округ, РСФСР — 29 июля 2015, Москва) — советский и российский живописец и график, педагог, профессор.

Академик АХ СССР (1988; член-корреспондент 1978). Народный художник РСФСР (1987). Лауреат Государственной премии РСФСР им. И. Е. Репина (1985) и Государственной премии РФ (1999). Член Союза художников СССР с 1954 года.

В 1944—1946 годах учился в Московском институте прикладного и декоративного искусства. В 1951 году окончил МГАХИ имени В. И. Сурикова. Учился у Н. М. Чернышёва, С. А. Чуйкова, П. Д. Корина, А. М. Грицая и В. Н. Яковлева. Автор многочисленных сюжетных полотен, картин-портретов, в которых удачно, новаторски, переосмыслены традиции древнерусской иконописи и живописи раннего Возрождения. Принадлежит к поколению художников «сурового стиля», но стилистически стоит особняком.

«Автопортрет» «Гимнасты СССР». 1964—1965 гг. Государственный Русский музей, Санкт-Петербург


Народився Володимир Олексійович БІЛОУС (25 травня 1944, с. Покровське Кіровоградської обл.) - український живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1997).

У 1970 році закінчив Дніпропетровське художнє училище. У 1972-1978 рр. навчався в Київському художньому інституті у В. Пузиркова. З 1978 по 1983 рр. викладав в інституті на кафедрі рисунка. Від 1976 р бере участь у виставках, в тому числі зарубіжних. Живе і працює в Києві. Основна тематика – міфологія та побут українського народу, краєвиди Києва. Твори художника зберігаються в музеях і приватних збірках України та багатьох країн світу.

«Зимовий день», 1999