25 апреля -Музей українського живопису

25 апреля

Родился Джон БАЛЛАНТАЙН (25 апреля 1815, Келсо, Роксбургшир - 12 мая 1897) — британский живописец викторианской эпохи, шотландец по происхождению. Написал серию картин, на которых изобразил своих именитых коллег за работой, в интерьере их собственных мастерских. Благодаря этим картинам имя художника и вошло в историю изобразительного искусства.

Получил художественное образование в Королевской Академии попечителей (the Trustees Academy) в Эдинбурге, его учителями были шотландский исторический живописец, президент академии сэр Уильям Аллан и шотландский портретист Томас Дункан. После окончания Академии Джон отправился продолжить образование в Париж, Рим и Лондон. Назад в Эдинбург художник вернулся в 1839 году и очень быстро зарекомендовал себя, как портретист, хотя также писал исторические и жанровые сюжеты и натюрморты. В 1841 году Баллантайн был избран ассоциированным членом Королевской Шотландской академии, став полноправным членом Академии в 1860 году. Преподавательской деятельности в Академии попечителей художник посвятил почти двадцать лет жизни, пока в поисках заработка не переехал в 1863 году в Лондон.

По совету брата Джон решил написать портреты известных в Лондоне художников за работой в их собственных студиях. В течение нескольких лет были завершены и представлены зрителю семнадцать картин этой серии. Среди «моделей» Баллантайна были Уильям Пауэлл Фрит, Фрэнсис Грант, Уильям Холман Хант, сэра Эдвин Ландсир, Джон Милле, Дэвид Робертс и др. Несмотря на успех картин на выставках и хорошую прессу, они не принесли художнику много денег. Но, как отмечают искусствоведы, довольно посредственные работы Баллантайна сегодня практически неизвестны. А многие картины этой живописной серии находятся в коллекциях Национальной портретной галерее в Лондоне и Национальной портретной галерее Шотландии в Эдинбурге.

«Автопортрет с братом Робертом во время рыбалки» «Джон Филлип, художник, в студии», 1863-64. Музей в Абердине


Родился Гюстав Кларен Родольф БУЛАНЖЕ (25 апреля 1824, Париж — октябрь 1888, там же) — французский художник, представитель салонной живописи и ориенталист.

Изучал живопись в парижской Школе изящных искусств под руководством Поля Делароша и Пьера-Жюля Жольве. Получив первую награду за картину «Одиссей, узнанный Эвриклеей», был отправлен в 1854 году за казенный счет в Италию и совершил двухлетнее учебное путешествие по стране. Благодаря своей картине «Цезарь на Рубиконе» имел в Риме большой успех, который художник развил после возвращения в Париж своими полотнами «Маэстро Палестрина», «Араб» и «Кабилы в пути».

Работы Буланже близки по стилю произведениям художника Жана-Леона Жерома и приводили в восхищение императора Наполеона III, давшего указание Гюставу Буланже украсить свой парижский дворец в «помпеянском стиле». Кисти Буланже принадлежат росписи в парижской Опере Гарнье.

«Автопортрет» «Рынок рабов»


Народився Ян АУТЕНГРУБЕР (25 квітняя 1887, Пацов — 15 липня 1920, Прага) — чеський художник.

Освіту здобув у школі прикладного мистецтва в Празі, де навчався у професора Дітеті. Потім продовжив навчання у Мюнхенській академії мистецтв. Двічі виграв щорічну премію Академії. Це привернуло до нього увагу німецької громадськості, що знайшло відображення і в кількості організованих ним виставок на батьківщині (у Чехії) і в Німеччині (Мюнхен, Берлін, Дрезден, Мангейм, Ганновер, Кельн, Гамбург і Франкфурт). У чеському націоналістичному середовищі, однак, критика і публіка поводилися за рідкісним винятком дуже стримано. У 1907-1913 роках працював у Мюнхені, де займався, в основному, портретним живописом, писав картини в жанрі ню, копіював картини старих майстрів. У 1910 році здійснив велосипедну поїздку до Парижа. У 1913 Аутенгрубер виграв стипендію і відправився до Італії. У 1913-1915 роках - жив і творив на Апеннінському півострові, писав пейзажі. Учасник першої світової війни. Після війни оселився в Празі і поступив вчитися в Празький університет, де на філософському факультеті вивчав історію мистецтв. Захворів іспанкою, яка перейшла у важку пневмонію. Помер у празькій лікарні Виногради у 1920 році.

«Автопортрет» «Дорога у березовому гаю»


Народився Ісак Йосипович ТАРТАКОВСЬКИЙ (25 квітня 1912, м Волочиськ, Хмельницька обл. - 18 червня 2002, Київ) - живописець, народний художник України (1993).

Навчався в Києві у художній профтехшколі до 1929 у К. Трохименка та К. Елеви. Працював фотокореспондентом, навчався на кінооператора в Київському інституті кінематографії, який закінчив з відзнакою (керівник дипломної роботи - Олександр Довженко). Працював на Київській кіностудії. У 1941-1945 роках Тартаковський в діючій армії.

Після війни Ісак Йосипович вступає до Київського художнього інституту, де його вчителями були І. Штільман, О. Шовкуненко, К. Елева, М. Шаронов, В. Костецький, С. Григор'єв. У 1951 з відзнакою захистив дипломну роботу - картина «На вахті миру». Від 1949 року Тартаковський бере участь у республіканських і всесоюзних художніх виставках.

Відомий як портретист, творець величезної галереї образів знаменитих людей країни, автор витончених пейзажів і натюрмортів. Автор великої кількості тематичних картин, в яких нерідко звертався до теми війни («У звільненому Києві», «Київ вільний, Тарасе!», «Герої Дніпра», «До мирної праці» та ін.). У 1976 році був удостоєний звання «Заслужений художник України». В останні роки життя звернувся до теми геноциду єврейського народу.

Твори Ісака Тартаковського представлені в 33 музеях України. Син Ісака Йосиповича - заслужений художник України Анатолій Тартаковський.

«Листопад у Гурзуфі»


Родился Карел АППЕЛ (25 апреля 1921, Амстердам — 3 мая 2006, Цюрих) — нидерландский художник, скульптор, график, один из основателей авангардной группы «КОБРА».

Карел Аппел родился в семье парикмахера и после окончания школы работал в парикмахерской отца. В 1940—1943 гг. учился в Королевской Академии изобразительных искусств в Амстердаме. В ранних работах ощущается влияние Матисса и Пикассо.

После Второй мировой войны стиль художника существенно меняется под влиянием примитивного искусства и ар брют. В этот период Карел Аппел создаёт произведения из мусора и выброшенных предметов. 1948-49 годами датируется одна из самых известных его работ: деревянный рельеф «Вопрошающие дети», состоящий из обломков древесины, прикреплённых к старой оконной раме. В последующие годы Аппел много путешествует и посещает Мексику, США, Югославию, Бразилию, Японию, Китай. В 1964 г. приобретает замок близ Осера; долгое время живёт в Нью-Йорке, Флоренции, Цюрихе. К нему приходит международное признание; в ряде стран организуются выставки его работ.

В разные годы Аппел был близок к сюрреализму, абстракционизму, ар-брют. Его также включают в круг мастеров Парижской школы. Для стиля художника характерно сочетание фигуративности и абстракции, а также экспрессивная деформация фигур. Ему близка техника коллажа; в свои произведения он нередко включает те или иные материальные объекты. Основные жанры его картин — пейзаж и портрет.

«Хип, хип, ура!», 1949. Галерея «Тэйт», Лондон


Народився Георгій Миколайович КУРИЛЕНКО (25 квітня 1925, Євпаторія) - сімферопольський живописець, заслужений художник АР Крим (2001).

Навчався в Кримському художньому училищі ім. М. С. Самокиша (1950-1954). Викладав в художній школі при галереї І. К. Айвазовського (1954-1960). З 1971 року викладав у Кримському художньому училищі ім. М. С. Самокиша. Активний учасник обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок. Від 1984 року член Національної спілки художників України.

Г. М. Куриленко створив чимало жанрових робіт і портретів. Але головна і улюблена тема його творчості - кримські пейзажі і люди півострова. Основним живописним методом в роботі художника є колористичне вирішення зображуваного мотиву, за допомогою якого він створює певний художній образ картини.

«Автопортрет». 2000 «Грек Петрович». 2000


Народився Сай ТВОМБЛІ (справжнє ім'я Едвін Паркер Твомблі-молодший, 25 квітня 1928, Лексінгтон, Вірджинія, США - 5 липня 2011, Рим) — американський художник, абстракціоніст і імпресіоніст, один з найзначиміших митців повоєнного покоління і один із найдорожчих художників сучасності.

Навчався в Школі Музею витончених мистецтв Бостона, продовжив навчання в Нью-Йорку та інших містах. Перша персональна виставка відбулася в 1951 в Нью-Йорку. Тоді в його роботах відчувався вплив чорно-білих експресіоністських робіт Клайна, а також дитячої образності Пауля Клее. В кінці 1950-х оселився в Римі, де одружився на італійській художниці Таті Франкетті. Прожив більшу частину життя в невеликому прибережному місті Гаета в провінції Латина. Він нечасто з'являвся на публіці і рідко пояснював значення своїх робіт, проте творчість Твомблі отримала визнання численних критиків і любителів мистецтва. Полотна Сая Твомблі неодноразово були серед топ-лотів на торгах аукціонних будинків Christie's і Sotheby's. Сай Твомблі став третім в історії сучасним художником, чий твір виставлено в Луврі на постійній основі.

«Коронація Сесостріса». Частина V. 2000

Своєрідність манери Твомблі полягає в хаотичному нанесенні на полотно написів, ліній і подряпин. Живопис Сая Твомблі початку 1960-х складається з білих полотен, на яких він писав пастеллю, олівцем і фарбою. Як Джаспер Джонс і Роберт Раушенберг, Твомблі використовував вільну манеру абстрактного експресіонізму. Твомблі (як і його колеги) використовував іконографію повсякденного життя (як наприклад, числа і літери), включав знайдені об'єкти в роботи, використовував такі банальні прийоми як трафарет. Деякі з головних елементів зрілих робіт включають написи в дусі графіті.

Один із найдорожчих художників: дві картини Сая Твомблі були продані по 70 млн. доларів.

Без назви, 2004


Народився Маркус ЛЮПЕРЦ (25 квітня 1941, Рейхенберг, нині — Ліберець, Чехія) — німецький художник, графік і скульптор. Один із яскравих преставників неоекспресіонізму.

У 1956 році Люперц розпочав навчання у Лоренса Гузенса в Школі художніх ремесел у місті Крефельд. На життя заробляв, працюючи на кам'яновугільній копальні, а також робочим-шляховиком. У 1961 році Люперц закінчив Школу художніх ремесел і став працювати вільним художником. Наступного року він переїхав до Берліна, де з-під його пензля вийшли перші «картини-дифірамби». З середини 1980-х митець присвячує себе скульптурі.

«Чорний, червоний, золотий I, II, III. 1974

Належав до групи «Нові дикі». У 1970-ті відчував вплив Макса Бекмана, виконав серію робіт, навіяних його творами. У 1980-і створив серії робіт, присвячених Орфею і Святому Франциску, скульптури, навіяні роботами Пуссена і Коро. Працював як театральний художник. Пише вірші, виступає як джазовий піаніст.

У 1986 році Люперц стає професором Академії мистецтв у Дюссельдорфі. З 1988 по 2009 роки обіймав посаду ректора цієї академії.

«Загиблий воїн», 1994


Народився Микола Васильович СІРОБАБА (25 квітня 1944, с. Межиріч, Сумська обл.) - український живописець і графік. Заслужений художник України (1998).

Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут у 1974. Живе і працює в Сумах. Персональні виставки відбулися в містах Сумщини, Києві, Харкові, Полтаві, Курську, Москві ... Роботи художника представлені в 22 художніх галереях і музеях України та інших країн. Дружина Миколи Васильовича - Віра Сіробаба-Климко - художник-кераміст.



Народився Юрій Костянтинович КАМИШНИЙ (25 квітня 1962, м. Житомир) — відомий український художник. Народний художник України від 2016.

Закінчив Житомирську художню школу, Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова (1982). Педагоги з фаху — В. Власов, К. Філатов. Працює в галузі живопису, графіки. Член Національної спілки художників України. Лауреат міжнародної премії імені М. К. Реріха (2006), лауреат премії ім. Л. Українки Житомирського обласного відділення Українського фонду культури (2003), лауреат всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка. Створює переважно пейзажі та натюрморти, поєднуючи реалізм з етнокультурним пластом.

Основні твори: «Земля і небо» (1994), «Жовтий світ» (2001), «У лісника» (1994), «Голос трави» (2001), «Коли сонце під крилами» (2004). Живе і працює у Житомирі.

«Автопортрет чи омана?» «Жовтий світ», 2001