24 декабря -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

24 декабря

Народився Леонард БРАМЕР (24 грудня 1595, Дельфт, Голландія - 10 лютого 1674, там само) - голландський живописець.

Провів дитинство в Дельфті і там же отримав першу художню освіту. Продовжив навчання в Італії: Брамер прожив на півдні близько десяти років; саме ті десять років, протягом яких людина остаточно формується; ось чому італійські впливи у нього особливо сильні й тривалі. Його високо цінували при дворах Риму, Венеції, Флоренції, Неаполя.

Головна особливість більшості картин Брамера - це спосіб освітлення, глибокі тіні і півтіні, зосереджене cвітло, що ковзає по контурах і рельєфу і падає яскравими плямами там, де це треба художнику. Колорит, таким чином, перестає відігравати чільну роль. Незграбний стиль, широка і вільна манера письма - теж результат вивчення творів венеціанців.

Маючи на диво непостійний талант, все своє довге життя Брамер провів у художніх шуканнях. Він одним з перших в Голландії почав писати в «коричневій манері», створюючи надзвичайно гармонійний колорит. Тридцяті роки і початок 1640-х рр. були часом найвищого розквіту Брамера. Художник дуже любив зображати біблійні події: більше двох третин його картин такого змісту. Всупереч існуючим течіям і моді, Брамер завжди уникав побутового елементу і жанрових робіт. У 1654 році Брамер був обраний старшиною гільдії художників Дельфта.

«Поклоніння волхвів»


Народився Ганс фон МАРЕ (24 грудня 1837, Ельберфельд, нині Вупперталь, Північний Рейн-Вестфалія - 5 червня 1887, Рим) - німецький живописець. Поряд з Арнольдом Бекліним і Ансельмом Фейєрбахом є представником німецького символізму.

Народився в сім'ї чиновника, виходець із старовинного дворянського роду. Мистецьку освіту здобув в Мюнхені, після чого 1864 року відправляється в Рим, де займається копіюванням знаменитих полотен. Часто матеріально бідував, однак знайомство в 1866 році з літератором і теоретиком мистецтва Конрадом Фідлером, який став меценатом художника, дозволило фон Маре виправити своє фінансове становище і здійснити подорож по Франції, Голландії та Іспанії.

Головною темою творчості Ганса фон Маре є людина, що живе в гармонії з природою. Знайти ідеальне співвідношення між тілом і простором було одним із головних завдань в його роботі над композицією. Слава до художника прийшла посмертно. Найбільш відомі з його робіт - триптихи, створені в останнє десятиліття життя (напр. «Весілля», 1884/85-1887, Мюнхен, Нова пінакотека), яки стали після 1900 року вихідним пунктом у творчості цілого покоління молодих німецьких художників.

«Автопортрет», 1860 «Відплиття рибалок»


Народився Арпад ФЕСТІ (24 грудня 1856, Гурбаново, нині Південна Словаччина - 1 червня 1914, Ловран, Хорватія) - угорський художник.

Фесті народився в сім'ї німецьких поселенців, справжнє його прізвище Реренбек. У 1874 році він відправився на навчання до Мюнхена, де закінчив Баварську академію мистецтв. 1881 року продовжив навчання у Віденській академії мистецтв, де почав писати картини, що зображують сцени, пов'язані з угорської історією і релігією. У 1882 році Фесті повернувся в Угорщину, де створив два відомих твори - «Голгофа» та «Випадок в каменоломні».

У 1896, спільно з художниками Ласло Меднянським і Єньо Барчаї на честь 1000-річчя заснування угорської держави, їм було створено знамените монументальне полотно (циклорама, або кругова панорама, площею 1800 кв. м.) під назвою «Прибуття (входження) мадярів» (інша назва «Набуття Батьківщини»). На круговому живописному полотні було зображено дві тисячі персонажів. Ця робота серйозно постраждала під час Другої світової війни. Тільки 1995 року картина була повністю відновлена.

Фрагмент панорами Арпада Фесті в Національному меморіальному музеї Opustaser в Угорщині


Родился Василий Николаевич БАКШЕЕВ (24 декабря 1862, Москва — 28 сентября 1958, Москва) — выдающийся русский советский художник-живописец. Народный художник СССР (1956). Действительный член АХ СССР (1947).

Поступил на отделение архитектуры Московского училища живописи, ваяния и зодчества, но затем перевёлся на живописное отделение. Учителями Бакшеева были В. Е. Маковский и А. К. Саврасов. В 1888 году за картину «Возвращение с богомолья» получает звание классного художника. В 1889 году Бакшеев избран членом Товарищества передвижных художественных выставок и преподавателем Училища живописи, где проработал более 20-ти лет. Был одним из организаторов «Союза русских художников» (1903). В 1913 году получил звание академика живописи.

В 1922 году Бакшеев вступил в Ассоциацию художников революционной России (АХРР), участвует в выставках. В 1920-х годах под влиянием времени им написаны картины «Восстание в тылу у белой флотилии», «Ленин в Разливе», «Накануне 9 января» (1926), «Демонстрация». С 1932 года В. Бакшеев член творческого объединения «Искусство — социалистическому строительству». В последующие годы в основном писал пейзажи, сочетая импрессионистическую манеру с лирической символикой. А. А. Пластов говорил: «Для меня живопись Бакшеева, вся его личность всегда были и есть как родничок холодной, чистой кристальной воды…»

Ефанов В.П. «Портрет художника В. Н. Бакшеева» «Голубая весна», 1930. Государственная Третьяковская галерея, Москва


Родился Эд РЕЙНХАРДТ (24 декабря 1913, Буффало, Нью-Йорк — 30августа 1967, Нью-Йорк) — один из крупнейших американских художников-авангардистов.

В юности изучал историю искусств — в Колумбийском Университете, Нью-Йорк (1931—1935), затем с 1936 года посещает Национальную академию дизайна и Американскую художественную школу в Нью-Йорке. В конце 30-х годов XX века создаёт свои первые конструктивистско-геометрические полотна. Многое в этот период художник заимствует у П. Мондриана, находит в конструктивизме и позднем кубизме. Работы Э. Рейнхарда, как и у Мондриана, отличаются в построении разделением строгими вертикальными и горизонтальными осями.

В 1947 году на смену конструктивизму приходит художественная техника, близкая абстрактному экспрессионизму. В 1950 году Э. Рейнхардт возвращается к геометрическому отображению, в котором плоско наложенные цвета чётко разделены художником. Пуристическую ясность цвета находит он в монохромных полотнах красного, синего и чёрного цветов, созданных в 1951—1952 годах. Эти работы считаются одной из вершин достижений художника, в них полностью исключён рисунок и всё субъективное, внимание зрителя обращено исключительно на восприятие красок. В 1953 году создаётся знаменитая серия «чёрных полотен», в которых всё внеэстетическое удалено. Тот же взгляд «искусства как искусство» высказывает Э. Рейнхардт в своих теоретических работах. Его «12 правил для новой Академии» звучат следующим образом: «Никакого подтекста. Никакой работы кистью или каллиграфии. Никаких эскизов или рисунка. Никаких форм. Никаких образов. Никаких цветов. Никакого света. Никакого пространства. Никакого времени. Никакого формата и никаких пропорций. Никакого движения, никаких предметов и никакой темы».

Blue-Green Painting, 1948


Народився П'єр СУЛАЖ (24 грудня 1919, Родез, Франція) - французький художник-абстракціоніст.

У 1946 році приїхав до Парижа, до цього був сільськогосподарським робітникам. Популярність прийшла до нього після першої виставки в Салоні незалежних (1947). Великий вплив на творчість П.Сулажа справили роботи Ганса Гартунга. Від 1987 до 1994 він працював над вітражами церкви в Конке (Аверон). Наскрізна тема його робіт - чорний колір. У 1979 був обраний почесним членом Американської академії мистецтва і літератури.

У картинах Сулажа основним формоутворюючим елементом є мазок. Його фактура, напрямок і швидкість руху, перепади щільності і насиченості кольору утворюють "сюжет" картини, що демонструє темп і послідовність роботи художника. Панівний чорний колір трактується як якась первісна матерія. Багато композицій Сулажа будуються на ґратчастих перехрещених широких смугах, в яких чорний колір на яскравому тлі блищить і переливається, як в добре виробленій шкірі, борозни фарби утворюють рельєфну поверхню.



Народився Данило Пантелеймонович БІДНОШЕЙ (24 грудня 1924, с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської обл. - 13 вересня 1989) - український живописець, майстер ліричного пейзажу. Заслужений художник України.

Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами і медалями. У 1947-1953 роках навчався в Київському державному художньому інституті (викладачі за фахом - К. Єлева, В. Костецький, Г. Меліхов, І. Штільман). З 1951 року - експонент республіканських і всесоюзних художніх виставок. Член Спілки художників з 1960 року Створив мальовничу Шевченкіану - місця перебування поета в Україні, Казахстані та Санкт-Петербурзі. Жив і працював у Києві. Роботи зберігаються в музейних та приватних колекціях України, Росії, Європи, США та Японії.

«Пейзаж с церквою», 1987


Народився Микола Єгорович ГАЛІЧИН (24 грудня 1931, с. Панкрушиха Алтайського краю, Росія) – живописець і художник театру, письменник. Живе і працює у м.Нікополь Дніпропетровської обл.

Закінчив Алма-Атинське художнє училище (1957, викл. А. Черкаський). Працював головним художником театрів у Казахстані. Брав участь у виставках з 1957. Персональні виставки художника відбулись у Чимкенті (Казахстан, 1967), Нікополі (Дніпроп. обл., 1981, 1991, 2001). Член Спілки художників з 1966.

Основні твори: «Світла любов» (1965), «Зачарований вітряк» (1965), «Марія Тюдор» (1966), «Підступність і кохання» (1966), «Приборкання непокірної» (1971), «Атаман Сірко в бою» (2010). Автор кількох поетичних та прозових книг.

«Купальська ніч», 2003


Народилась Тетяна Миколаївна ОХРІМЕНКО (24 грудня 1985, м. Дніпропетровськ) – український художник. Живе і працює у Дніпрі.

Дитинство майбутньої художниці пройшло на Чернігівщині. Закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж у 2006 році за спеціальністю художник-живописець; Харківську академію дизайну і мистецтв у 2011. Педагог з фаху – народний художник України В. І. Ковтун. Працює в галузі станкового живопису: портрет, пейзаж, натюрморт, станкова картина. Член Національної спілки художників України з 2011 року. За версією журналу «Банкір» Тетяна Охріменко стала переможцем у номінації «Кращий молодий художник» 2011 року.

Основні твори: «На Покрову в Мурав’ях» (2012), «Вечірній натюрморт» (2011), «Дзвіночки» (2012), «Жовтень. Батьківське подвір’я» (2012), «Райські яблучка» (2012), «Травневий вечір» (2012), «Криниця мого дитинства» (2012), «Хлібне поле» (2012), «Древній Новгород-Сіверський» (2012).