24 октября -Музей українського живопису

24 октября

Народився Андреа делла РОББІА (24 жовтня 1435, Флоренція - 4 серпня 1525, там само) - флорентійський скульптор, найбільший майстер поліхромної глазурованої теракоти (майоліки).

У молодості працював з мармуром (вівтар Санта-Марія-делла-Граціє під Ареццо), потім під впливом Луки делла Роббіа перейшов до вдосконалення техніки майоліки. Ранні роботи Андреа практично не відрізняються від творів старшого з делла Роббіа. Після смерті свого дядька (і прийомного батька) Луки в 1482 році очолив майстерню делла Роббіа.

Надалі він урізноманітнив гаму застосовуваних у майоліці барвистих тонів, зацікавився виразними можливостями круглої пластики. При ньому мануфактура делла Роббіа організувала випуск копій найбільш популярних композицій, які відвантажувалися в усі куточки Європи. Також було налагоджено потокове виробництво архітектурних деталей.

Із сімох синів Андреа п'ятеро стали скульпторами, причому Джироламо делла Роббіа (1488-1566) протягом сорока років служив придворним скульптором королів Франції, а Джованні делла Роббіа (1469-1529) змінив старого батька на чолі сімейної мануфактури.

«Мадонна з дитиною і трійкою херувимів».
Лувр, Париж
Фрагмент оздоблення храму св.Діви Марії. Монтеварчі, музей Collegiata di San Lorenzo


Народився Ян ЛІВЕНС (24 жовтня 1607, Лейден - 8 червня 1674, Амстердам) - нідерландський художник, суперник Рембрандта.

Син вишивальника-позументника. Навчався живопису з восьмирічного віку, і вже з 12 років Ян вважався вундеркіндом. Займався у Пітера Ластмана, учнем якого декількома роками пізніше став Рембрандт. Молоді художники подружилися, у них була спільна студія, в роботах 1626-1631 років помітно їх вплив один на одного. У 1632-1644 Лівенс жив в Англії, працював при королівському дворі. Пізніше працював в Антверпені, Гаазі, Берліні. Користувався високим покровительством, вів розкішне життя. Від 1655 року жив в Амстердамі, де також мав великий успіх і ще більші витрати. Кінець життя провів у злиднях, після його смерті родина відмовилася від спадщини, щоб не брати на себе борги художника.

За життя вважався суперником Рембрандта, був широко відомий. Писав картини на біблійні сюжети, історичні та побутові теми, пейзажі. Найбільш прославився як портретист. Блискуче обдарований, амбітний, самовпевнений Ян Лівенс був одним з найбільш значних художників свого часу. За чотири століття багато його картини були втрачені або приписані іншим художникам (особливо багато - Рембрандту).

«Автопортрет», 1629-1630 «Гравці в карти», 1623-1624


Похований Габріель МЕТСЮ (1629, Лейден — похований 24 січня 1667, Амстердам) — голландський художник 17 ст., переважно майстер картин побутового жанру.

Його батько, Жак Метсю, був художником, але помер, коли дружина ще була вагітною сином. Габріель теж обрав художню кар'єру. Є підстави вважати, що навчався або отримав значний вплив таких митців, як Ян Стен та Герард Доу. 1648 року став членом гільдії св. Луки в Лейдені у віці 18 років, що було покажчиком майстерності молодого митця.

По смерті матері 1655 року перебрався місто Утрехт, відомий католицький центр в протестантській країні і значний художній центр в Голландії. Праця в католицькому оточенні (майстерні Яна Венікса і Ніколауса Кнюпфера), де не забували заповіти італійських і місцевих маньєристів та караваджистів, вплинула на появу в творчості художника алегоричних зображень та картин біблійних сюжетів, досить рідкісних в творчості голландських художників з інших мистецьких центрів 17 століття.

«Голгофа», бл. 1665

З 1655 року перебрався в місто Амстердам. 1658 року художник побрався з Ізабеллою Вольф. 1659 року отримав громадянство в Амстердамі і працював по замовленням. Серед продукції митця - побутові картини і портрети. Помер в Амстердамі.

«Закохані за снідаком» (Автопортрет з дружиною),
1661, Дрезденська картинна галерея
«Пекар сповіщає про гарячий хліб»


Народився Петр Ян БРАНДЛЬ (24 жовтня 1668, Прага, Богемія - 24 вересень 1735, Кутна-Гора, Богемія) - чеський живописець доби пізнього бароко.

Його мати походила з чеської селянської родини, батько був ковалем. Брандль навчався живопису приблизно в 1683-1688 рр. у Крістіана Шредера. Для творчої манери Брандля характерний густий, широкий мазок (техніка імпасто), використання потужної світлотіні, емоційна схвильованість персонажів, динамічна композиція. Виконував вівтарні образи для церков Богемії. Був відомий також як портретист. Роботи Петра Брандля зберігаються в музеях і церквах Праги, Кутна-Гори, Градец-Кралове. Другом Брандля був інший відомий чеський художник - Ян Купецький.

Автопортрет, 1700 «Богач», бл. 1730


Родился Эжен ФРОМАНТЕН (24 октября1820, Ля-Рошель — 27 августа 1876, там же) — французский живописец, писатель и историк искусства. Представитель романтизма.

В 1839 году отправился в Париж, где планировал изучать право, но стал заниматься в мастерской художника-пейзажиста Николя-Луи Каба. Первоначально и Фромантен писал в основном пейзажи, но с 1845 года начал выступать также как критик, публикуя обзоры текущих салонов. Неоднократно путешествовал по Алжиру, посетил районы, где до него не бывал ни один художник-европеец. Под влиянием этих поездок его живопись приняла ярко выраженный романтико-ориенталисткий характер. Его путевые записки пользовались большой популярностью. В 1847 году участвовал в Парижском салоне. Наиболее известное произведение Фромантена по истории искусства — книга «Старые мастера» (1876).

«Арабы», 1871. Будапешт, Венгерский музей изобразительных искусств


Народився Генріх Іпполітович СЕМИРАДСЬКИЙ (Генрик Семирадзький) (24 жовтня 1843, с. Ново-Білгород (нині смт Печеніги), Харківська губернія - 23 серпня 1902, Стшалково, Пьотрковська губернія в Польщі) - польський художник, представник романтичного історизму.

Народився в родині поляка-лікаря - офіцера драгунського полку. Навчався живопису в Харкові у Дмитра Безперчого, якого завжди вважав своїм головним учителем, і в Академії мистецтв у Петербурзі (1864-1870). Більшу частину активного творчого життя провів у Римі, куди приїхав як пенсіонер АМ. Найбільш відомий монументальними полотнами на сюжети з історії античних Греції та Риму, а також раннього християнства; крім того успішно працював у жанрі камерної ідилії, пейзажу і портрета. Картини Семирадського вирізняються майстерністю композиції і малюнка, детальною розробкою ефектів сонячного освітлення. Займався також оформленням театрів і приватних інтер'єрів. Є автором збереженої досі театральної завіси «Парнас» Львіського оперного театру.

«Світочі християнства», 1877

За багатофігурну композицію «Світочі християнства», що зображала першомучеників християнства в добу імператора Нерона, дістав звання професора Петербурзької Академії мистецтв. Почесний член Римської, Берлінської, Паризької й Туринської академій., член-кореспондент французької Академії витончених мистецтв. Брав участь у Всесвітніх виставках. Мистецтво Семирадського неможливо віднести до будь-якої національної художньої школи, воно інтернаціонально. Сам же художник - один з найяскравіших представників пізнього європейського академізму. Твори Г.Семирадського в основному розсіяні по музеям Польщі, України та Росії, а також приватним зібранням європейських країн.

«Автопортрет», 1876 (не закінчений) «Відпочинок патриція», 1881


Родился Константин Фёдорович ЮОН (24 октября 1875, Москва — 11 апреля 1958, Москва) — русский живописец, мастер пейзажа, театральный художник, теоретик искусства. Представитель символизма и модерна. Академик АХ СССР (1947). Народный художник СССР (1950). Лауреат Сталинской премии первой степени (1943).

Родился в немецкоязычной швейцарской семье. С 1892 по 1898 год Юо́н учился в Московском училище живописи, ваяния и зодчества. Его преподавателями были такие мастера, как К. А. Савицкий, А. Е. Архипов, Н. А. Касаткин. По окончании училища два года работал в мастерской В. А. Серова. Затем основал собственную студию, в которой преподавал с 1900 по 1917. Среди его учеников были А. В. Куприн, В. А. Фаворский, В. И. Мухина, братья Веснины. В 1903 году Юон стал одним из организаторов Союза русских художников. Он также входил в число участников объединения «Мир искусства». Помимо работы в живописном жанре, он активно занялся оформлением театральных спектаклей, а также художественной графикой.

«Пляска свах», 1912

«Новая планета», 1921. Государственная Третьяковская галерея, Москва


В 1948 по 1950 годы К.Ф.Юон работал директором Научно-исследовательского института теории и истории изобразительных искусств АХ СССР. С 1952 по 1955 преподавал в качестве профессора в МГАХИ имени В. И. Сурикова, а также в ряде других учебных заведений. С 1957 года был первым секретарем правления СХ СССР.

«Автопортрет», 1953 «Парад на Красной площади 7 ноября 1941 года», 1949


Народився Григорій Антонович ТИШКЕВИЧ (24 жовтня 1940, Запоріжжя) - донецький живописець. Народний художник України (2012).

Народився в Запоріжжі, а виріс у Херсоні. Займався малюванням в Палаці культури, перемагав на міжнародних дитячих конкурсах. Закінчив Одеське художнє училище, потім Харківський художній інститут (1967). Педагоги з фаху – С.Бесєдін, О.Хмельницький. Член НСХУ від 1970. Заслужений художник України від 1995. Учасник більше ніж 150 республіканських, всесоюзних, міжнародних та персональних виставок. Роботи майстра зберігаються в музеях України та за кордоном. Лауреат премій М.Островського та А.Куїнджі. Керівник Всеукраїнського пленеру «Святогір'я» (з 2005).

Григорій Тишкевич працює в жанрах тематичної картини, портрета, пейзажу і натюрморту. Його творчість часом характеризують як «ліричний урбанізм». Основні твори: “Поет” (1967), “Донбас. Жовтень” (1970) ,“Колоски” (1975); триптих “Момент істини” (1990); серія пейзажів України та Донбасу, "Кульбабки", "Рідна земля", "Донецький полудень", "Туман, туман долиною…", циклу робіт філософського спрямування: "Жах", "Подвиг", "Любов", "Боягузтво" та ін.



Народився Михайло Іванович МИТРИК (24 жовтня 1933 с.Арданово Іршавського р-ну Закарпатської обл - 1999 року, Ужгород) - закарпатський художник.

У 1953-1954 роках навчався в Київській художній школі. У 1966 році закінчив художньо-педагогічний факультет Київського державного художнього інституту, де йому зустрілися художники зі світовими іменами: Василь Касьян і Микола Глущенко. Ці видатні митці на все життя сформували його світогляд як особистості.

Член Національної Спілки художників України від 1970 року. Працював у галузі графіки та живопису. Автор численних пейзажів улюбленого Закарпаття. У творчому доробку Михайла Митрика є роботи, виконані в техніці монотипії - особливий різновид графіки. Багато творчої енергії віддано художником монументальному мистецтву - сграффіто.

«На перевалі», 1970-ті