24 сентября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

24 сентября

Народився Ци́пріан Ка́міль НОРВІД (24 вересня 1821, с. Ляскова-Глухи, Царство Польське - 23 травня 1883, Париж, Франція) – знаменитий польський поет, драматург, прозаїк, художник.

Походив із збіднілої шляхетської родини. У 1837 році Ципріан Каміль йде з п'ятого класу гімназії в приватну школу живопису. У 1842 році Норвід поїхав в Дрезден для вдосконалення в скульптурному мистецтві і залишився в еміграції. Жив у різних містах Європи, в тому числі і Парижі, а також в США, де влаштувався в майстерні графіка в Нью-Йорку. Терпів злидні, поступово втрачав зір і слух. Помер в притулку для бідних і був похований у загальній могилі.

Визнання Норвід отримав посмертно, став зараховуватися до найбільших польських поетів поряд з Міцкевичем і Словацьким.



Народився Єгіше Мартиросович ТАДЕВОСЯН (24 вересня 1870, Вагаршапат — 22 січня 1936, Тбілісі) — вірменський художник. Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1935).

Закінчив гімназію при Лазаревському інституті східних мов у Москві. Художню освіту отримав у московському Училищі живопису, скульптури та архітектури, яке закінчив у 1894 році. Від 1896 року брав участь у художніх виставках. У 1898 році разом з другом і вчителем Василем Полєновим здійснив подорож до Палестини. Надалі щороку вирушав у мандрівки країнами Європи, Близького Сходу, Росією і Вірменією, де створив велику кількість етюдних пейзажів.

У 1901 році переїхав з Москви до Тифліса. Тут викладав живопис у Комерційному училищі. У 1916 році разом з іншими вірменськими художниками і діячами мистецтв у Тифлісі організував Вірменську спілку художників, згодом був обраний її головою.

Похований у Пантеоні імені Комітаса в Єревані. У Національній галереї Вірменії зберігається близько 650 робіт художника.

Автопортрет, 1933 «Геній і натовп», 1909


НародивсяМикола Андрійович СТОРОЖЕНКО (24 вересня 1928, В'язове, Конотопський район, Сумська область — 15 квітня 2015, Київ) — народний художник України, живописець, графік, дійсний член Національної академії мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка.

У 1956 році закінчив Київський художній інститут, де навчався на живописному факультеті у С. Григорєва, М. Шаронова, Т. Яблонської. Працював в галузі станкового та монументально-декоративного живопису, книжкової графіки. Йому була властива широта мистецького кругозору, багатоплановість осмислення та образного втілення теми. Майстерне володіння технічними засобами, досконале знання їхніх технологічних особливостей визначають основу формальних рішень творів згідно зі специфікою призначення та духовною наповненістю образного ладу.

Він був одним з перших серед тих, хто втілював у художніх творах образи довгий час замовчуваних діячів науки і культури — Максима Березовського, Петра Могили, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди та інших.

«Передчуття Голгофи»

Твори: станковий живопис — «Перші сходи. Агроном» (дипломна робота, 1956), «Берізки» (1964), «Мати» (1992), «Орфей і Евридіка» (1992 — 1993), «Син Божий» (1994); монументально-декоративне мистецтво (мозаїки) — «Києво-Могилянська академія XVII—XVIII ст.» та «Львівське ставропигійне братство XVI—XVIII ст.», Київ (1969), «Осяяні світлом», Київ (1979 — 1981), «Україна скіфська. Елада степова», Лазурне Кримської Автономної Республіки (1990 — 1992), розписи церкви Миколи Притиска в Києві (1997 — 2000); книжкова графіка — «Гуси-лебеді» М. Стельмаха (1966), «У катакомбах» Л. Українки (1971), «Фата моргана» М. Коцюбинського (1977), «Болгарські народні казки» (1979), «Українські народні казки» (1981 — 1985).

На педагогічній роботі у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури працював з 1973 року, з 1989 — професор на кафедрі живопису і композиції; у 1993 році очолив новоутворену навчально-творчу майстерню живопису та храмової культури.

Ілюстрація до «Кобзаря»


Народився Іван Іванович ПЕНСЬКИЙ (24 вересня 1935, с.Скрипчин, Козелецький район Чернігівської області) — художник, графік, пейзажист. Заслужений художник України (2016).

Під час служби у військовому флоті заочно закінчив Московський університет народної творчості імені Надії Крупської, відділення малюнку й живопису. Згодом поїхав до Німеччини працювати художником у військовій частині, неофіційно навчався в студії при Дрезденській Академії образотворчого мистецтва під керівництвом Рудольфа Кука. З 1970 року художник живе та працює в Чернігові. З 1978 року постійний учасник всеукраїнських, обласних та міжнародних виставок. З 1982 року — член Спілки художників України.

Улюблений жанр майстра – пейзаж. Він втілює роздуми художника про щастя життя, любов до рідної землі, її красу. Іван Пенський – чудовий колорист. Його техніка віртуозна та досконала. Художник використовує темперу, акварель і пастель надаючи їм органічної єдності. В 1995 році за серію творів «Зелене намисто Полісся» творчість художника відзначено Чернігівською обласною премією ім. М.М. Коцюбинського.

«Іллінська церква»


Народився Гія БУГАДЗЕ (24 вересня 1956, Тбілісі) - грузинський художник-монументаліст, ректор Тбіліської Академії мистецтв у 2003-2011.

У 1981 році закінчив Тбіліську академію мистецтв, факультет живопису, а 1985 року - творчу майстерню Академії мистецтв СРСР. Від 1991 року обіймав посаду проректора з наукової частини грузинської Академії мистецтв, в 2004 році професор Гія Бугадзе був обраний ректором Академії.

Гія Бугадзе спеціалізується на розписах і фресках. Він розписав купол бібліотеки і конференц-зал Тбіліського державного університету ім. Джавахішвілі, «Королівський зал» грузинського парламенту, зал Міністерства юстиції Грузії, конференц-зали педагогічного та політехнічного університетів, фасад універмагу «Тбілісі». Крім того, відомі його монументальні роботи за кордоном. Бугадзе розписав церкву Мартіна Лютера в Берліні, "Зал Свободи слова" в університеті Луїзіани, США, і грузинську православну церкву в Парижі.

Гія Бугадзе став відомим своєю серією картин "Життя Картлі". Персональні виставки художника пройшли в Ватикані, Римі, Базелі, Цюріху, Празі, Кельні, Таллінні, Мюнхені, Берліні, Москві, Палермо, Барселоні, Парижі, Каннах, Одесі, Єревані та в інших містах. Крім того, Бугадзе виступає як художник-постановник для театру і кіно. Створив серії портретів великих живописців 14-19 століть, у художника є подібна серія портретів композиторів.

«Ель Греко»


Народився Арсен САВАДОВ (24 вересня 1962, Київ) – знаний український художник-авангардист, фотограф.

Народився в сім'ї художника-графіка Володимира Савадова, вірменина родом з Баку. Закінчив Республіканську середню художню школу ім. Т.Г. Шевченка і Київський державний художній інститут. Учасник київської художньої групи «Паризька комуна». Працює в галузі концептуалізму. Представляв Україну на 49-й Венеційській бієнале.

Критики вважають Арсена Савадова однією з ключових фігур українського сучасного мистецтва, покоління, що заявило про себе в кінці 80-х, українського трансавангарду, необароко, так званої «Південноросійської хвилі». Відому роботу «Смуток Клеопатри», створену Арсеном Савадовим спільно з Георгієм Сенченко в 1987 році, прийнято вважати точкою відліку для нового періоду в українському мистецтві.

Арсен Савадов, Георгій Сенченко. «Смуток Клеопатри». 1987

У 1990-ті роки Арсен Савадов працював з фотографією і відео в співавторстві з Георгієм Сенченком, потім з Олександром Харченком, але в підсумку вибрав індивідуальну творчу кар'єру. Найбільшу популярність Арсену Савадову принесли найпровокативніші проекти: «Донбас-Шоколад» та «Книга мертвих». В останні роки Арсен Савадов повернувся до живопису. Живе і працює в Києві.

«Сон Гуллівера», 2016


24 вересня 2009 року сталася крадіжка картини Рене Магрітта "Олімпія" з будинку-музею Рене Магрітта в Брюсселі.

Двоє озброєних чоловіків з'явилися в музеї абсолютно відкрито, не приховуючи своїх облич. Погрожуючи зброєю, вони змусили співробітників галереї та інших відвідувачів лягти на підлогу, потім зняли "Олімпію" зі стіни і швидко зникли. У 2012 викрадачі повернули картину бельгійському експерту предметів мистецтва Жанп’єту Калленсу. Злодії пояснили, що не змогли збути полотно основоположника сюрреалізму на чорному ринку, тому що воно занадто добре відомо.

Будинок-музей Рене Магрітта розташовується в північному районі Брюсселя - в квартирі, де від 1930 по 1954 рік проживав художник разом зі своєю дружиною Жоржеттою. Магрітт написав картину "Олімпія" в 1948 році. На полотні розміром 60 на 80 сантиметрів зображена оголена Жоржетта, на животі якої лежить морська мушля.

Будинок-музей Рене Магрітта Рене Магрітт. «Олімпія», 1948