24 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

24 мая

Народився ПОНТОРМО (справжнє ім'я Jacopo Carucci, 24 травня 1494, Понтормо, нині передмістя Емполі - 2 січня 1557, Флоренція) - італійський живописець, представник флорентійської школи, один з основоположників маньєризму.

У десятирічному віці, втративши батька, Понтормо відправився у Флоренцію, де і провів все своє життя. Він навчався у П'єро ді Козімо і Андреа дель Сарто. У ранніх роботах позначається вплив Леонардо да Вінчі і Сарто. Пізніше великий вплив на його творчість мало знайомство з гравюрами Дюрера. Поступово Понтормо відходить від традиції Ренесансу.

Однією з кращих його робіт вважається «Зняття з хреста» (1528, Флоренція, церква Санта-Фелічіта). У картині відсутня ясність просторових відносин, фігури наближені до переднього плану. Відсутність твердої опори композиції створює враження нестійкості, підкреслює драматизм і напруженість одного з перших творів маньєризму, який зароджується.

«Зняття з хреста». 1525-1528.
Вівтарна картина в капелі Каппоні
церкви Санта-Фелічіта у Флоренції


Крещен Филипс ВАУЭРМАН (24 мая 1619, Харлем – 23 мая 1668, Харлем, Ниувекерк) – нидерландский художник.

Происходил из семьи голландских живописцев. Учился живописи у отца, Паулюса Йостена Ваувермана, и, возможно, у Франса Халса. В 1640 вступил в гильдию св. Луки (гильдия художников). К концу своей жизни добился признания, почета и славы в харлемском обществе.

Сохранилось около 450 работ художника. Его жанрово-пейзажные композиции принадлежат к лучшим образцам голландской живописи Золотого века. Любимыми темами Вауэрмана были сцены охоты, батальные композиции, изображения лошадей, путешественников на фоне голландского пейзажа. На многих картинах присутствует белая лошадь – это своеобразная подпись художника. Изящная тонкая живопись, изысканные сочетания серебристо-серых тонов, легкость композиции принесли Вауэрману славу при жизни и популярность после смерти. В манере Филипса Вауэрмана работали и его братья Питер Вауэрман (1623–1682) и Ян Вауэрман (1629–1666).

«Белая лошадь», 1650-е.
Рейксмузеум, Амстердам


Народився Георг ДОННЕР (24 травня, 1693, Еслінг — 15 лютого, 1741, Відень) — австрійський скульптор доби бароко.

Походив з ремісників, його батько був тесляр. Починав як учень ювеліра. У 1707 році перейшов до майстерні скульптора Джованні Джуліані, венеціанця, що працював в Австрії. Праця з Джуліані дала можливість знайомства з художнім зібранням князя Ліхтенштейна. Пізніше його успіхи дивували знавців, бо ті знали, що Доннер не навчався в Італії.

До ранішніх творів майстра відносять «Меркурія» і «Амура» (музей монастиря Клостернойбург). Значущою була праця по замові примаса Угорщини, князя Імре Естерхазі, в соборі міста Братислава (тоді Пожонь). Доннер зробив кінний монумент св. Мартина, що віддає жебраку половину власного плаща. У 1734 р. створив скульптуру імператора Австрії Карла VI у вигляді римського імператора з фігурою-алегорією Слави (Музей бароко в палаці Нижній Бельведер). Серед його робіт і фонтан-рельєф з зображенням Андромеди, прикутої до скелі на стіні Старої ратуші в Відні. В останні роки життя Доннер працював над створенням фігур фонтану по замові магістрату Відня. Фонтан вінчає фігура Провидіння (або Мудрого Правління), як натяк на замовників твору. Останнім твором скульптора стала «П'єта» (Оплакування Христа) для собору в Гурку. Термін творчої діяльності Доннера був невеликим. У віці 49 його не стало.

Фонтан «Мудре Правління», Відень


Родился Алексей Кондратьевич САВРАСОВ (24 мая 1830, Москва – 26 сентября 1897, Москва) – русский художник-пейзажист, заложивший основы лирического пейзажа. Один из членов-учредителей Товарищества передвижников. Автор хрестоматийного пейзажа «Грачи прилетели».

Родился в семье купца третьей гильдии. Первые годы писал свою фамилию как Соврасов. Вопреки желанию отца мальчик не захотел заниматься «коммерцией», а поступил в 1844 году в Московское училище живописи, ваяния и зодчества, где учился в классе пейзажиста К. И. Рабуса. Первое признание начинающему пейзажисту принесла картина «Вид на Кремль от Крымского моста в ненастную погоду» (1851 год). После десятилетнего обучения в МУЖВЗ Саврасов подал на выставку в Академию художеств две свои картины, «Вид в окрестностях Ораниенбаума» и «Морской берег в окрестностях Ораниенбаума», выполненные в романтическом стиле. За них ему было присвоено звание академика.

В 1857 году Саврасов возглавляет пейзажный класс в МУЖВЗ. С этого времени начинается двадцатипятилетний период его плодотворной педагогической деятельности. Среди его учеников были К. А. Коровин и И. И. Левитан. Художник в 1862 году посещает Англию и Швейцарию, где изучает достижения пейзажной живописи европейских мастеров.

«Волга», 1874

1870-е годы были самым плодотворным периодом творчества Саврасова. Он достигает вершин своего мастерства, участвует в экспозициях Товарищества передвижных художественных выставок и в академических выставках. Его картины представлены на Венской 1873 года и Парижской 1878 года всемирных выставках, а также на всероссийской выставке в Москве в 1882. Работы Саврасова открывают новую страницу в русской пейзажной живописи. И. И. Левитан сказал о своем учителе: «Саврасов старался отыскать и в самом простом и обыкновенном те интимные, глубоко трогательные, часто печальные черты, которые так сильно чувствуются в нашем родном пейзаже и так неотразимо действуют на душу. С Саврасова появилась лирика в живописи пейзажа и безграничная любовь к своей родной земле». Сам же художник так рассказал о своем «секрете»: «Без воздуха пейзаж – не пейзаж! Сколько в пейзаж березок или елей ни сажай, что ни придумывай, если воздух не напишешь – значит, пейзаж дрянь».

В конце 1870-х Саврасов, уже не первый год страдавший алкоголизмом, тяжело заболевает. Его увольняют из училища, творчество постепенно угасает. В конце концов, художник умирает в Москве, в больнице для бедных.

«Грачи прилетели», 1871


Народився Малкольм ДРАММОНД (24 травня 1880, Мейденхед, Беркшир - 10 квітня 1945, там само) - англійський художник-постімпресіоніст.

З 1903 по 1907 вивчав живопис у Школі витончених мистецтв Слейд, потім в 1908-1910 роках - у Вестмінстерській художній школі під керівництвом Волтера Сікерта. Вплив Сікерта відчувається в багатьох роботах художника.

У період з 1911 по 1913 рік М. Драммонд бере участь в роботі художньої групи Кемден Таун. Він один з членів-засновників Лондонської групи художників у 1914 році; перебував у ній аж до її розпуску в 1921 році. Малкольм Драммонд викладав живопис в Вестмінстерській художній школі аж до 1931 року, коли він після смерті дружини виїхав з Лондона на батьківщину, в Беркшир.

St James's Park, 1912


Родился Марсель ЯНКО (24 мая 1895, Бухарест, Румыния — 21 апреля 1984, Эйн-Ход, Израиль) — израильский и румынский художник, архитектор и писатель. Один из основоположников дадаизма. Основатель деревни художников и скульпторов в Эйн-Ход возле Хайфы.

Еще в Бухаресте брал уроки рисования у художника Иосифа Изера. В 1915 году начал изучать архитектуру в Политехнической школе Цюриха. В годы учёбы Янко принимал активное участие в модернистском движении, центром деятельности которого было «Кабаре Вольтер». Вместе с членами этого движения Хуго Баллем, Хансом Арпом, Ричардом Хюльзенбеком и Тристаном Тцарой Янко основал в 1916 году новое направление в литературе и искусстве — дадаизм или дада.

В 1922 году открывается его первая выставка в Бухаресте. Как в архитектуре, так и в живописи творчество Янко находится под влиянием конструктивизма и кубизма. В 1941 году, после первых погромов против евреев в Румынии, перебрался с семьей в Израиль. В 1942 году работы художника были представлены на персональной выставке в Тель-Авиве. В последующие годы участвовал в местных выставках, а также в выставках во всемирно известных музеях Венеции, Парижа, Нью-Йорка и других городов. 17 лет своей жизни Янко посвятил преподаванию изобразительного искусства в колледже «Семинар Ха-Кибуцим».

В 1953 году выступил с инициативой создания деревни художников Эйн-Ход у подножия горы Кармель южнее Хайфы. Со временем в деревне была открыта Центральная художественная галерея, частные мастерские и галереи художников и скульпторов. Янко Позже он участвовал в подготовке музея «Янко Дада», открытого в деревне в 1983 году.

«Порт»


Народився Георгій Степанович МЕЛІХОВ (24 квітня 1908, Харків — 22 квітня 1985, Київ) — український живописець, народний художник УРСР (1967), лауреат Державної премії СРСР — за своє перше полотно історичного спрямування — «Молодий Тарас Шевченко в майстерні К. П. Брюллова» (1947), член Союзу художників СРСР, 1979 — член-кореспондент Академії мистецтв СРСР.

Г. С. Меліхов став широко відомий завдяки своєму величезному (майже 3 х 3 метри) полотну «Молодий Тарас Шевченко в майстерні у К. П. Брюллова» (1947), за яке отримав звання лауреата Сталінської (згодом - Державної) премії третього ступеня (1948). Сьогодні ця картина знаходиться в експозиції Національного художнього музею України в Києві. Перший портрет Тараса Шевченка Георгій намалював ще в 1923 році і протягом усього життя не раз повертався до образу великого Кобзаря («Тарас Шевченко і Айра Олдрідж», 1963; «Повернення», 1964).

«Молодий Тарас Шевченко в майстерні у К. П. Брюллова», 1947

Живопису Георгій Меліхов навчався в Харківському (з 1933, педагог М. С. Федоров) і Київському художньому інститутах (1935-1941, Ф. Г. Кричевський, К. М. Єлева). Меліхов - учасник Другої світової війни, нагороджений орденом і медалями. Його фронтові замальовки стали цінним документом епохи.

« День Перемоги в Берліні », 1960

Після війни Меліхов викладав у Київському державному художньому інституті (1945-1961), професор з 1960 року. Секретар правління Спілки художників СРСР (1956-1960). Член Академії Мистецтв СРСР з 1979 року.

Творча спадщина Георгія Степановича Меліхова досить значна: це прекрасні пейзажі (художник багато їздив по Україні, Європі, двічі побував у Вірменії), ліричні натюрморти, глибоко психологічні портрети. Але вершиною його живопису стали жанрові роботи, в тому числі «О. М. Горький на Україні» (1957), «Весна 1945 року» (1960), «На рідній Україні» (1965) тощо.

«Автопортрет», 1983 «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж», 1963


Народився Олексій Олексійович ПОПОВ (24 травня 1916, Північна Маньчжурія — 1988, Одеса) — український художник-живописець. Заслужений художник УРСР (1975).

Родина художника переїхала в Україну 1934 року. Олексій вступає до Одеського інституту зв'язку, однак через рік, захопившись малярством, юнак переходить на архітектурний факультет Одеського інституту інженерів цивільного будівництва. Тут живопис, композицію та малюнок викладали відомі художники, заслужені діячі мистецтва Ю.Р. Бершадський, О.Б. Постель. Відразу по закінченню інституту Попов іде на фронт. Після завершення війни художник повертається до Одеси i починає плідно працювати.

Дебютні твори митця, що вперше з'являються на виставках були присвячені подіям Другої світової війни. Велике місце в творчості Попова займають полотна, присвячені труднощам перших повоєнних років. Художник присвятив багато уваги Одесі - місту, що стало рідним для нього на все життя. Так серія акварелей "Одеські пейзажі" виконана в соковитій колірній гамі. Акварелі відрізняються динамікою побудови композиції і немов кличуть на залиті сонцем гамірливі одеські вулиці, широкі майдани і бульвари ("Філармонія", "Місто-сад", "Першотравневий ранок"). Улюбленою темою Попова-живописця стає життя моряків та будні рідної Одеси. Роботи "Портовики", "Новий пірс", "Квітень на Пересипі" (1960) - етапні в творчій біографії митця.

Попов створює багато акварелей. У цій складній техніці він працює сміливо, легко і в кращих роботах досягає справжньої віртуозності. Попов розширює камерні рамки акварелі, відображаючи найрізноманітніші явища життя.



Народився Філіп ПЕРЛСТАЙН (29 травня 1924, Піттсбург, США) - сучасний американський художник і графік. Поряд з Алексом Кацем є найбільшим американським художником-реалістом ХХ століття.

Перші роботи художника були опубліковані в журналі «Лайф» у 1941 році. У 1946-47 рр. вчиться в університеті Карнегі-Моргана в Піттсбурзі (разом з Енді Ворголом). У 1948 переїжджає в Нью-Йорк і починає співпрацювати з численними рекламними агентствами міста і з журналом «Лайф».

Починаючи з 1960 року Перлстайн робить тему оголеного людського тіла головною в своїй творчості. Основна ознака його манери зображення - це світле штучне світло-тло, що прибирає всі теплі тони картини. Як зауважив сам Перлстайн: «Я зумів звільнити ці фігури з болісного, неприродного стану, в який вони були поставлені неоекспресіоністськими майстрами і кубістськими людоїдами, з іншого боку, я врятував їх від порнографів та брудної сексуальної експлуатації. Я зобразив ці людські фігури по їх вільній волі, щоб віддати їм по честі серед інших рівних їм творінь природи». Як правило, на картинах Ф.Перлстайна у зображених не показане обличчя, або якісь частини тіла як би «обрізані».

«Автопортрет» «Оголена і лялька на бамбуковому кріслі», 2005


Народився Микола Іванович ПАЗІЗІН (24 травня 1949, Еліста, Росія) - тернопільський живописець і графік. Заслужений художник України (2013).

Закінчив художньо-графічний факультет Кубанського університету в м. Краснодар (1973, нині РФ). Від 1975 — художник Тернопільського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України. 1986—1989 — відповідальний секретар Тернопільської обласної організації Спілки художників УРСР. Член Національної спілки художників України від 1984 року.

Працює в галузі тематичної картини, пейзажу, портрета. Учасник понад 300 обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок, зокрема 50 - персональних і майже 100 виставок за кордоном (в Росії, Польщі, Австрії, Німеччини, Франції). Понад 50 творів художник подарував музеям і державним установам Тернополя і області. З 1990 року - учасник 50 міжнародних пленерів живопису. Відзначений медаллю меморіалу А. І Куїнджі, срібною медаллю ім. Хіполіта Цегельськего (Познань, 2009). У 2010 отримав звання «Заслужений діяч культури Польщі».



Народилася Тетяна Зіновіївна ПАВЛИК (24 травня 1965, Івано-Франківськ) — українська художниця, фотограф. Член Національної спілки художників України (1999), член Національної спілки фотохудожників України (2005). Перший лауреат всеукраїнської премії ім. М. Дерегуса в галузі графіки (1988). Заслужений художник України (2017).

Закінчила у 1990 відділ оформлення та ілюстрації книги Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова. Працює в галузі малярства, книжкової та станкової графіки. Роботи — переважно натюрморти, пейзажі, портрети, ілюстрації. Основні твори: ілюстрації до книги Лесі Українки «Хвилі моєї туги» (1990); «Купальські чари» (1997); «Прихід» (1998); «Криниця для спраглих» (1998); «Сльоза скорботи» (2000).

Тетяна Павлик працює у досить складній техніці — акварелі (та ще й «акварелі по мокрому»). Ця техніка не дозволяє виправляти, переробляти картини як при використанні олійних, гуашевих або інших фарб, що вимагає точності, віртуозності і навіть розвинутої інтуїції.