24 января -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

24 января

Народився Гілісс (Егідіус) ван КОНІНКСЛОО (24 січня 1544, Антверпен - 4 січня, 1607, Амстердам) - голландський живописець-пейзажист.

Учень Пітера Коуке Молодшого і Леонгарда Круса, вдосконалювався в школі Гілліса Мостарта в Антверпені. Був новатором в техніці пейзажу, якому стали наслідувати його сучасники. Конінкслоо поряд з іншими художниками дозволив пейзажу виділитися в Нідерландах в самостійну галузь живопису.

«Пророк Ілля і ворони». Кінець XVI ст. Королівський музей витончених мистецтв, Брюссель


Родился Аким Егорович КАРНЕЕВ (Корнеев) (24 января 1833, с. Сашкино Калужской обл. — 8 марта 1896, Севастополь) — русский живописец, график. Академик живописи, организатор севастопольской рисовальной школы.

Происходил из крестьян. В 1853 – 1861 учился в Петербургской Академии художеств в классе исторической живописи у Т. Маркова. В 1860 удостоен большой золотой медали, звания классного художника 1-ой степени и права пенсионерской поездки за границу. В 1861 – 1866 работал во Франции, Италии, Германии, Швейцарии и Великобритании. В 1867 получил звание академика. С 1866 жил в Севастополе. В 1872 – 1873 преподавал в Одесской рисовальной школе. Исполнял иконостасы для церквей Одессы и Севастополя. В 1878 принимал участие в росписи храма Христа Спасителя в Москве. По инициативе художника в Севастополе была основана первая в Крыму рисовальная школа, просуществовавшая до 1896. Писал портреты и жанровые картины.

«Крестины»


Родился Василий Иванович СУРИКОВ (24 января 1848, Красноярск – 19 марта 1916, Москва) – русский живописец, мастер масштабных исторических полотен. Родился в Сибири, в казачьей семье, 24 января по новому стилю (12 января по старому стилю). Первым преподавателем Сурикова стал Николай Васильевич Гребнёв – учитель рисования Красноярского уездного училища.

С 1869 по 1875 год учился в Петербургской Академии художеств у П. П. Чистякова. Во время учёбы за свои работы получил четыре серебряных медали и несколько денежных премий. Большое внимание уделял композиции, за что получил прозвище «Композитор». В 1881 году Суриков становится членом Товарищества передвижных художественных выставок, с 1893 года – действительным членом Петербургской Академии художеств.

Широко известны картины художника на темы российской истории: «Утро стрелецкой казни», «Меншиков в Берёзове», «Боярыня Морозова», «Взятие снежного городка», «Покорение Сибири Ермаком Тимофеевичем», «Переход Суворова через Альпы», «Степан Разин» и другие.

«Утро стрелецкой казни», 1881. Холст, масло. 218 × 379 см.
Государственная Третьяковская галерея, Москва

«Меншиков в Берёзове», 1883. Холст, масло. 169 × 204 см.
Государственная Третьяковская галерея, Москва

«Боярыня Морозова». 1884-1887. Холст, масло. 304 × 587,5 см.
Государственная Третьяковская галерея, Москва

«Взятие снежного городка», 1891.
Государственный Русский музей, С.-Петербург

«Покорение Сибири Ермаком». 1895.
Государственный Русский музей, Петербург

В процессе работы над большими картинами Суриков, ревностно подбирая натуру, пишет массу замечательных портретов, пейзажей, натюрмортных и интерьерных композиций.

Правнуки Василия Сурикова: Никита Михалков и Андрей Кончаловский.

«Автопортрет» «Переход Суворова через Альпы», 1899. Государственный Русский музей, С.-Петербург


Народився Костянтин Федорович БОГАЄВСЬКИЙ (24 січня 1872, Феодосія - 17 лютого 1943, Феодосія) - кримський художник-пейзажист Срібного Століття. Майже все життя прожив у Феодосії.

Навчався спочатку в Феодосії у Адольфа Феслера, ще деякий час - в майстерні Івана Костянтиновича Айвазовського. Після цього вступив до Петербурзької Академії мистецтв, де навчався з 1891 по 1895 рік у майстерні Архипа Івановича Куїнджі. Починаючи з 1900 року Богаєвський виставляється, спочатку в Петербурзі, потім в Венеції, Мюнхені (Сецесіон), Парижі та Москві.

У 1906 році Богаєвський побудував у Феодосії майстерню, в якій потім працював до кінця життя. Стрижнева тема його творчості - давня Кримська Кіммерія, з її величними горами, складками пагорбів, античними містами і сліпучим сонцем, яке висвітлює всю цю пишність.

«Консульска вежа в Судаку», 1903

У 1911-1914 роках брав участь у виставках «Світу мистецтва». У 1912 році виконав найвідомішу свою роботу - три панно для особняка М. П. Рябушинського в Москві.

У 1920-ті роки художник пробував звертатися до теми індустріального будівництва («Дніпробуд», «Порт уявного міста») з явним наміром створити художній образ міста майбутнього. Загинув у 1943 році під час бомбардування Феодосії радянською авіацією.

«Берег моря». 1907. Державна Третьяковська галерея, Москва


Родился Василий Иванович ШУХАЕВ (24 января 1887, Москва – 14 апреля 1973, Тбилиси) – русский художник, живописец и график, один из самобытных представителей неоклассики в духе «Мира искусства». Мастер портрета в технике сангины.

Родился в семье сапожника, рано остался сиротой. Поступил в московское СХПУ, где стал заниматься у Константина Коровина и Игнатия Нивинского, продолжил обучение в Высшем художественном училище при Петербургской АХ (с 1906 по 1912), в мастерской Дмитрия Кардовского. Там он познакомился с Александром Яковлевым, который стал его лучшим другом.

Автопортрет вместе с Александром Яковлевым в образе Пьеро и Арлекина

Василий Шухаев работал в качестве книжного иллюстратора, журнального карикатуриста и художника кино, расписывал особняки, соборы, рисовал портреты.

После революции был избран профессором АХ, участвовал в праздничном оформлении Петрограда к первой годовщине октябрьских событий. В 1921–35 гг. жил в Париже, куда приехал по приглашению Александра Яковлева. Открыл собственную школу живописи и рисования, а также работал в художественной школе Т. Л. Сухотиной-Толстой («Русская академия»).

В 1935 г. Шухаев вернулся на родину по приглашению Академии художеств СССР. Здесь работал в театре и в монументальном искусстве, преподавал. В 1937 г. художник и его жена были арестованы по обвинению в шпионаже и сосланы в магаданский лагерь, где провели десять лет.

Вернувшись из ссылки, поселился в Тбилиси. Стал профессором Тбилисской АХ, занимался живописью. В 1962 г. была организована первая (на родине) персональная выставка Шухаева, в том же году ему было присвоено звание заслуженного деятеля искусств Грузии.

«Финская деревня. Крыши». Около 1920


Народився КАССАНДР, справжнє ім'я Адольф Жан-Марі Муро́н (24 січня 1901, Харків — 19 червня 1968, Париж) — французький живописець, театральний художник, плакатист, народжений в Україні.

Народився у Харкові, в родині емігрантів з Франції. З початком Першої Світової війни переїздить з батьками у Францію, у 1915 році вони оселюються у Парижі. Навчався у паризькій Школі образотворчого мистецтва, Академії Жуліана. Навчаючись живопису, працював у типографіях. В 1922 з'являється його псевдонім «Кассандр». В 1923 значна за розміром композиція «Le Bucheron» приносить йому успіх і вигідні контракти.

У цей період художник багато роздумує на тему «мистецтво й глядач». Плакат бачиться йому чи не єдиним способом тісного зв'язку митця й суспільства. 1930 року як відомого митця Кассандра приймають до Спілки сучасних художників Франції. Він стає професором графічної реклами в Школі декоративного мистецтва, а потім у Школі графічного мистецтва. На початку 1930-х років, одержавши вигідні контракти, працював у США, де створив серію плакатів для автомобільної фірми «Форд».


1939 повернувся в Париж, де упродовж трьох десятиліть створив серію робіт для балетних та театральних спектаклів (Гранд-Опера, Театр на Єлисейських полях, Франс-комеді). 1950 року відзначалось 25-річчя творчості Кассандра (у паризькому Музеї декоративного мистецтва). В 1963 році Кассандр створив логотип відомої французької марки одягу Yves Saint Laurent. Касандр — один із засновників Союзу графіків Франції.

Вважається, що Кассандр зробив надзвичайний вплив на розвиток плакатного мистецтва першої половини XX століття. Роботи майстра привертають до себе увагу, асоціюються з ідеями прогресу та технічних змін. В останні роки життя митець переживав творчий спад, що й привело його до самогубства.



Народився Роберт МАЗЕРВЕЛЛ (МОТЕРУЕЛЛ) (24 січня 1915, Абердін, Вашингтон - 17 липня 1991, Провінстаун, Массачусетс) - американський художник, представник абстрактного експресіонізму і живопису дії.

За освітою - філософ. Р. Мазервелл почав малювати в 1938 році, після поїздки до Франції. У 1940 році познайомився в Мексиці з Роберто Матта, у якого навчався техніці автоматизму і сюрреалізму. У 1942 році брав участь у виставці сюрреалістів в Нью-Йорку. Перша персональна виставка відбулася в Галереї мистецтв Пеггі Гугенхейм в 1944 році.

У 1948 році Р. Мазервелл орендував разом з Вільямом Базіотесом, Барнеттом Ньюманом і Марком Ротко ательє, яке перетворилося незабаром в авангардистський мистецький клуб. У 1949 році почав серію картин, присвячених громадянській війні в Іспанії, повних глибокого громадянського пафосу, до якої увійшло понад 250 полотен і створенню якої майстер присвятив більше трьох десятиліть.

На початку 70-х років XX століття художник повертається до символізму. Особливо захоплює його тематика Середземномор'я, яку він виконує легкими, яскравими фарбами. Був одружений на художниці Хелен Франкенталер.

«Відкриття серії No. 50. Помаранчевий з чорним»


Народився Махмуд ФАРШЧІЯН (24 січня 1930, Ісфахан, Іран) - сучасний іранський художник.

Вже у віці п'яти років стало зрозуміло, що у хлопчика унікальний талант до малювання. Батько Махмуда - відомий килимар, який сам створював малюнки для килимів, всіляко заохочував сина. І ще в школі Махмуд почав брати уроки у провідних перських художників того часу. Пізніше Фаршчіян виїхав до Європи - вчитися західному живопису. Після повернення додому він зайняв пост викладача живопису в Тегеранському університеті і паралельно працював в іранському Міністерстві культури. Саме в той період було створено багато шедеврів, що принесли художнику світову славу.


Роботи Фаршчіяна широко відомі в мусульманському світі і на Заході. Характерний стиль Фаршчіяна - фантасмагоричні сюжети з яскравими фарбами, птахами, квітами і людьми. Сюжети - зазвичай любовні і для ісламського світу дуже сміливі. Майстер віртуозно поєднує класичні канони перської мініатюри із західною художньою школою. Сам Фаршчіян розповідає, що створюючи полотна, часто слухає традиційну музику - живопис і музика для нього нерозривні. Пізніше майстер переїхав до США і тепер продовжує працювати в своєму унікальному стилі в Нью-Йорку.

Сьогодні картини Махмуда Фаршчіяна прикрашають не тільки іранські і зарубіжні музеї, а й, наприклад, палаци англійської королеви і королеви Нідерландів, і купувалися главами різних держав.



Народився Юрій Андрійович МАКУШИН (24 січня 1935, село Вороново, Томська область) — український скульптор, народний художник України (2015).

Дитинство пройшло в Топчихинському районі Алтайського краю. З 1947 року проживає в Миколаєві. У 1961 році вступив до Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна (педагог з фаху — М. К. Анікушин). В 1971 році, закінчивши інститут, повернувся до Миколаєва, працював скульптором в Миколаївських мистецько-виробничих майстернях (нині — Миколаївський художньо-виробничий комбінат). З 1975 року — член Спілки художників України. З 1981 року — заслужений художник України. Доцент Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв, кафедра дизайну.

Також Ю. Макушин активно займається живописом. У натхненних і талановитих натюрмортах, пейзажах або портретах автор передає філософське осмислення світу природи і людини. Його працям притаманна любов до динамічної монументальної форми та виразність мазків. Витвори мистецтва Макушина експонувались на численних обласних, всеукраїнських і міжнародних виставках. Юрій Макушин — автор більшості пам'ятників і меморіальних дощок в Миколаєві та Миколаївській області.

Дружина Юрія Андрійовича Інна Вікторівна Макушина є обдарованим скульптором, заслужений художник України. Син Віктор – також скульптор.



24 января 1939 года постановлением Совета Народных Комиссаров БССР в Минске была создана Государственная художественная галерея БССР, ныне Национальный художественный музей Республики Беларусь — крупнейший музей художественного профиля в Республике Беларусь.

Новая галерея получила самые ценные произведения культового искусства, изъятые из храмов; собраны большие фонды живописи, графики и декоративно-прикладного искусства; переведены произведения из отделов изобразительного искусства исторических музеев Минска, Витебска, Могилёва и Гомеля; несколько произведений подарили крупнейшие музеи СССР. После присоединения Западной Белоруссии галерея получает экспонаты из национализированных усадеб и замков. В начале 1941 года в галерее уже имелось 2711 произведений, из которых 400 выставлялось. С началом Великой Отечественной войны коллекцию галереи эвакуировать не успели, и она была разграблена. После войны была возвращена только небольшая её часть.

Восстановлен музей был в ноябре 1947 года. В 1957 году было завершено строительство нового здания с десятью залами, расположенными на двух этажах, и вместительной галерей. Коллекция в те годы насчитывала около 3 тысяч произведений. С тех пор помещения музея неоднократно расширялись, создавались филиалы. Сегодня это один из богатейших музеев Восточной Европы. В экспозиции, филиалах и фондохранилищах имеется более 27 тысяч произведений, формирующих 20 коллекций и составляющих собрание национального искусства и собрание памятников искусства стран и народов мира.

Здание музея Из собрания музея: Кондрат Карсалин. «Портрет неизвестного»,
1840-е гг.


Народився Валентин Дмитрович ХРУЩ (24 січня 1943, Одеса — 24 жовтня 2005, Кімри, Тверська обл.) — український художник, один з творців одеської школи неофіційного мистецтва.

Початкову художню освіту отримав у Одеській художній школі. У 1950-х роках вчився в Одеському художньому училищі (вчителі Зайцев, Єгоров, Павлюк, Фраєрман). Брав участь в організації перших «квартирних виставок» в Одесі. У 1967 році молоді художники Валентин Хрущ і Станіслав Сичов організували несанкціоновану «Парканну виставку» «Сичік+Хрущик». Виставка відбулась біля Одеського оперного театру у дворику Пале-Ройяль, де роботи художників були розміщені на будівельному паркані, і тривала лише три години. Багато критиків вважають, що ця виставка стала точкою відліку «одеського нонконформізму».

У 1979 році Хрущ брав участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України» (Мюнхен-Лондон-Париж-Нью-Йорк).

У 1982 році Валентин Хрущ переїхав із Одеси до Москви. Свої останні роки провів у містечку Кімри Тверської області, де помер від раку.

«Автопортрет», 1970-ті «Європа», 1992


Народилася Марта Іванівна БАЗАК (24 січня 1953, Коломия Івано-Франківської обл.) — науковець, художник декоративно-прикладного мистецтва (гобелен), працює у живопису та графіці. Заслужений художник України (2008), член Національної спілки художників України (1989).

У 1972 році закінчила Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва (відділення художнього оформлення), далі продовжила мистецьку освіту на відділенні художнього текстилю у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва (педагоги з фаху М. В. Токар, І. І. Боднар, Ю. В. Скандаков, В. А. Овсійчук, Д. Д. Довбушинський). Ще студенткою 1977 року взяла участь у Міжнародній виставці проектів гобеленів у Гданську (Польща).

Працювала завідувачем відділу Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття (Івано-Франківська область), в Івано-Франківському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України, в Дирекції художніх виставок Міністерства культури України в м. Києві. Старший викладач кафедри художнього текстилю Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука (з 2002 р.).

На сьогодні в активі художниці участь із творами художнього текстилю, живопису та графіки у понад 70 виставках, із них чверть – міжнародні (Австрія, Бельгія, Канада, Китай, Польща, Португалія, Росія, Угорщина, Франція, Чехія), а також 16 персональних експозицій. Твори М. Базак зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Всеросійському музеї декоративно-прикладного мистецтва у Москві та приватних колекціях в Україні, Канаді, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, прикрашають інтер’єри дипломатичних представництв.

«Хмари». Вовна, ручне ткацтво