23 апреля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

23 апреля

23 квітня 1667 року відкрився перший Паризький салон (назва виникла після 1725 г.) - одна з найпрестижніших мистецьких виставок Франції, офіційна експозиція паризької Академії витончених мистецтв.

За вказівкою Людовика XIV Королівська академія скульптури і живопису постановила проводити регулярні виставки творів, створених членами Академії. Перші виставки проходили кожні 2 роки в Пале-Рояль і в Палаці Рішельє. У 1725 році виставка вперше була відкрита в Квадратному салоні Лувра. Ця подія і дала назву всім наступним художнім виставкам французької Академії. З 1791 року Салон відкрився для всіх художників, а не тільки для академіків. Відбір творів здійснювався спеціальним журі, створеним за постановою уряду.

Едуар Дантан. «Салон 1880 року»

Згодом в Парижі з'явилися численні виставки, які мають в назві слово «салон» - Салон Невизнаних, Салон Незалежних, Осінній салон і ін. В даний час Салон проводиться щорічно в павільйоні Ейфель-Бранлі.

«Салон 1824 року». Картина Франсуа-Жозефа Ема. 1827


Народився Вільям ТЕРНЕР (23 квітня 1775, Лондон - 19 січня 1851, Лондон) - англійський живописець-романтик, аквареліст і гравер.

У 14 років Тернер був зарахований в Королівську академію, а вже через рік його робота експонувалася на щорічній виставці Академії мистецтв. В Академії Тернер особливо ретельно вивчав лекції Рейнолдса, родоначальника англійської школи живопису і першого президента Академії. З 16 років Тернер вже працював художником-сценографом в «Пантеон Опері» і підробляв, даючи уроки. Багато часу молодий художник віддавав копіюванню картин знаменитих живописців, особливо захоплював його Клод Лоррен.

«Рибалки в морі». 1796. Галерея Тейт Британ, Лондон

До Тернера швидко прийшла популярність, в 1802 році він став наймолодшим художником, який був удостоєний звання академіка. Його пейзажі, відкидаючи зайву деталізацію, передавали глядачам внутрішній стан живописця. У 1807 році Тернер зайняв посаду професора перспективи в Королівській академії. Особливої популярності художник набув завдяки картинам, присвяченим Наполеонівським війнам ( «Трафальгарська битва», «Поле Ватерлоо»). Після відвідин Італії в 1819 році і вивчення картин Тіціана, Тінторетто, Рафаеля та інших великих художників, палітра Тернера стала яскравішою та інтенсивнішою. Ці «вольності» викликали неоднозначні оцінки критиків. Деякі роботи Тернера, що межували з абстракціонізмом, створили художнику репутацію божевільного.

Художник набагато випередив свій час, і тому сучасники не розуміли його мистецтва. В наші дні Тернера вважають одним з найбільш видатних представників англійської школи живопису. Картини і акварелі Тернера, написані в стриманій колірній гамі, майстерно передають незвичайні ефекти освітлення, кольору і руху. Творчість Тернера передувала появі французького імпресіонізму.

«Автопортрет». Близько 1799 р. «Схід сонця з морськими чудовиськами»


Народився Ладіслав (Ласло) МЕДНЯНСЬКИЙ (23 квітня 1852, Бецков - 17 квітня 1919, Відень) - словацький та угорський художник.

Народився в дворянській сім'ї, барон. До 1870 року жив у Словаччині, яка входила тоді до складу Королівства Угорщина. Пейзажі Високих Татр згодом постійно зустрічалися в його творчості. У 1872 році вступив до Академії мистецтв у Мюнхені і провчився там два роки. Будучи незадоволеним стилем викладання, в 1873 році вступив до Школи красних мистецтв в Парижі і навчався там в класі професора Ізидора Піля. У 1875 році Меднянський зняв студію на Монмартрі і став заробляти на життя художньою творчістю. Істотний вплив на його творчість справила барбізонська школа, а пізніше він потрапляв під вплив символізму і ар-нуво. Деякий час Ласло Меднянський постійно міняв місце проживання, проживаючи по черзі в Словаччині, Будапешті, Відні та Парижі.

Головною темою творчості Меднянського був пейзаж, найчастішим сюжетом - зображення дерев. Іншим улюбленим сюжетом в його творчості були портрети: часто це зображення простих людей, що жили там само, де і художник.


У 1896, спільно з художниками Арпадом Фесті і Єньо Барчаї на честь 1000-річчя заснування угорської держави брав участь у створенні знаменитого монументального полотна (циклорама, або кругова панорама, площею 1800 кв. м.) під назвою «Прибуття (входження) мадярів» (інша назва «Набуття Батьківщини»). На величезному полотні було зображено дві тисячі персонажів.

Після 1900 року художник повністю перейшов до пейзажів у стилі імпресіонізму. Ласло Меднянський вважається одним з найбільших живописців як Угорщини, так і Словаччини. Найбільші зібрання його робіт знаходяться в Угорській національній галереї в Будапешті і в Словацькій національній галереї в Братиславі.

«Пейзаж в Альпах» (1900), Угорська національна галерея


Родился Иван МЫРКВИЧКА (23 апреля 1856, Видим, Австро-Венгрия — 16 мая 1938, Прага) — болгарский живописец и график.

По происхождению чех. Учился в Праге и Мюнхене. В 1881 году приехал в Болгарию, где нашёл вторую родину. Был одним из основателей Рисовального училища в Софии. Выступил как крупнейший мастер болгарской жанровой живописи. Картины художника в основном изображают народные празднества, сцены крестьянского труда.

Наиболее известные картины: «Базар в Пловдиве», 1883(1888); «Шопское хоро», 1888; Поминки, 1895—1896(1899); «Пахарь», 1890-е гг; «Рученица», 1894(1897); «В кырджалийское время», 1897. Мырквичка также является автором ряда портретов и иллюстраций к произведениям болгарских писателей («Под игом» И.Вазова и ряд других).

«Автопортрет», 1926 «Ярмарка в Пловдиве, 1888


Народився Карл МОЛЛЬ (23 квітня 1861, Відень — 13 квітня 1945, Відень) — австрійський художник епохи югендстилю.

Молль навчався у віденській Академії образотворчих мистецтв у 1880—1881 роках. Пізніше став учнем і помічником художника-пейзажиста Еміля Якоба Шиндлера. Після смерті Шиндлера у 1892 році Молль одружився на його вдові. У 1897 році Молль стає одним із співзасновників Віденського сецесіону. З ініціативи Карла Молля в 1903 році у Відні була заснована «Сучасна галерея», що носить нині назву Австрійська галерея Бельведер. Як керівник Галереї Митке Молль зайнявся просуванням творчості Клімта. Він організовував виставки за участі художників з інших країн, завдяки Моллю у Відні вперше з'явилися роботи Вінсента ван Гога.

У 30-ті роки Молль проявив себе переконаним націонал-соціалістом. У 1945 році, коли радянські війська входили до Відня, Карл Молль разом зі своєю донькою та її чоловіком покінчив життя самогубством на своїй віллі. Молль отримав визнання завдяки своїм великоформатним кольоровим літографіям і ксилографіям. Стиль його пізніх пейзажів змінився від площинної живопису, властивої Сецесіону, до більшої просторовості, а в пізні роки Молль дедалі більше зближувався з експресіонізмом.



Народилася Уему́ра Шьо́ен (23 квітня 1875, Кіото — 27 серпня 1949, префектура Нара) — японська художниця нового часу. Представниця японського традиційного живопису. Майстер картин, присвячених японським красуням.

Справжнє ім'я — Уемура Цуне. Псевдонім — Шьоен («Сосновий сад»). Випускниця Кіотської префектурної школи мистецтв (1887). Здобула всеяпонське визнання у 15 років, здобувши приз на мистецькій виставці. Учениця Судзукі Шьонена, Кобо Байрея і Такеучі Сейхо. Осучаснила стиль школи шіджьо. Працювала над історичними сюжетами, образами відомих особистостей японської історії, пейзажами, театральними сценами. Художниця проявляла інтерес до ксилографії та старовинних технік живопису.

«Жінка очікує, коли місяць підніметься», 1944

1941 року Уемура Шьоен стала першою жінкою-художницею, прийнятою до Імператорської академії мистецтв. 1944 року Міністерством двору Японії її призначено придворним художником. Першою серед жінок нагороджена Орденом культури Японії (1948). Найвідоміший твір — «Танок-прелюдія» (1936), важлива культурна пам'ятка Японії.

«Танок-прелюдія», 1936. Шовк, акварель


Народився Михайло Іванович ЛІЩИ́НЕР (23 квітня 1912, м. Тирасполь, нині Молдова – 29 жовтня 1992, Львів) – український живописець.

Рано осиротів, всі рідні померли від голоду, у 1921-1922 – безпритульний. Потім потрапляє до дитячого будинку. У 1926 до дитячого будинку приїхала комісія народної освіти з метою відбору найбільш талановитих дітей. З 56-ти вихованців звернули увагу тільки на нього: рекомендували на навчання у Кам’янець-Подільську художньо-промислову школу. 1926-1931 – навчається у Кам’янець-Подільській художньо-промисловій школі. Його вчителями були графік Володимир Ґаґенмейстер, чудовий педагог, мистецтвознавець, збирач українського ужиткового мистецтва (репресований у 1937), кераміст Отто Адамович. У 1934 вступає в Одеський художній інститут, який того ж року переводять до Києва. Навчається в одного з найкращих українських портретистів Павла Волокидіна, який ставився до Михайла як до сина, допомагав йому матеріально, а також у Михайла Бойчука, епохальної фігури в історії українського мистецтва, Олександра Гауша, майстра натюрморту, пейзажиста Іллі Штільмана. У 1937 вступає до професійної спілки працівників мистецтв з рекомендацією від народного художника України К.Трохименка. 1939 – у майстерні Георгія Якутовича знайомиться з Вітольдом Манастирським, Романом Сельським. Зустріч з Романом Сельським змінила його погляди на мистецтво.

«Спокій», 1979 «Гуцул», 1991

На початку війни, закінчивши курси, стає командиром саперної роти, у 1945 – закінчив війну у Дрездені. У 1945 отримує диплом Київського державного художнього інституту за спеціальністю «живопис» і стає членом Спілки радянських художників України. Переїжджає до Львова. 1947-54 – викладає у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (кафедра живопису).

Образний світ творів Михайла Ліщинера ввібрав риси єврейського фольклору, поетики народного побуту, міфологічного світосприйняття. Створював портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні композиції, настінні розписи. Для творчості Ліщинера характерні декоративізм, площинність зображення, узагальненість форм, вільна гра кольорів та ритмів, орієнтація на новітнє французьке мистецтво.

«Автопортрет», 1979 «Жінка з рибою», 1979


Народилася Валентина Петрівна ЦВЄТКОВА (23 квітня 1917, Астрахань - 27 листопада 2007, Ялта) - відома українська художниця, майстер пейзажу і натюрморту. Народний художник України (2002), почесний громадянин міста Ялти.

Закінчила Астраханське художнє училище, де займалася у академіка Петербурзької Академії мистецтв, живописця Павла Олексійовича Власова. Ще до війни переїхала в Ялту. У 1944 стала членом Спілки художників, у 1950-1972 - член правління Кримського відділення СХ УРСР. Від 1945 брала участь в міських і обласних виставках.

У повоєнні роки Цвєткова активно працювала в жанрі портрета і відобразила на своїх полотнах героїв Німецько-радянської війни, науковців, лікарів, представників творчої інтелігенції, простих трудівників... Цвєткова багато подорожувала по світу: Італія, Франція, США, Єгипет, Індія, Туреччина, Алжир, Ліван. Результатом цих поїздок стали десятки дорожніх етюдів з характерними пейзажами різних куточків світу.

«Прощавай, Париж!», 1984

Але головною любов'ю Валентини Петрівни був Крим, з його прекрасною і нескінченно різноманітною природою. «Я прагнула в своїх полотнах передати неповторну своєрідність квітучого сонячного кримського краю», - розповідала художниця. Цвєткова захоплено пише пейзажі, створює безліч натюрмортів. Її вміння захоплюватися красою навколишнього світу, бачити прекрасне в простому і звичному, робить її роботи незабутніми. Художниця використовує різні техніки живопису і графіки - олію, пастель, акварель, акрілак, олівець, фломастер...

У 1985 році Валентині Петрівні присвоюють звання заслуженого художника України, а в 2002 вона стає народним художником. Її ім'ям названа мала планета нашої сонячної системи. Її картини представлені в Національному художньому музеї України, Харківському, Сумському, Сімферопольському, Астраханському художніх музеях, в музеях і приватних багатьох країн світу.

«Весняний Крим. Мигдаль цвіте», 1981


Народився Петро Олексійович БАСАНЕ́ЦЬ (23 квітня 1926, с. Бурімка Ічнянського р-ну Чернігівської обл. – 16 жовтня 2007, Київ) – живописець, графік, педагог. Народний художник України (1990). Професор.

Учасник радянсько-німецької війни, був двічі поранений. Навчався в Одеському художньому училищі (1947-1952), потім закінчив Київський художній інститут (1958; майстерня К. Трохименка), де й викладав від 1961 (від 1981 – професор). Член НСХУ від 1961.

Працював у галузі станкового живопису, станкової та книжкової графіки. Представник реалістичного напряму. Часто звертався до широкомасштабних історичних тем, жанрових сюжетів, створив низку живописних та графічних портретів. Роботам притаманне поєднання громадянського пафосу з посиленою увагою до особистості героя, зокрема у творах, присвячених гайдамацькому рухові, 2-й світовій війні. Відома картина П. О. Басанця «Україна духовна» прикрашає один з головних залів Маріїнського палацу в Києві. Це монументальне полотно (2 × 3 м) відтворює в художніх образах цвіт української нації, її високу духовність. На ньому зображено близько 150 історичних особистостей, які жили і творили в Україні і для України. Персональні виставки художника пройшли в Ічні (1987), Чернігові (1988), Києві (1999, 2000, 2002), Прилуках (2002).

«На Удаї», 1969


23 апреля 1932 годы вышло постановление Политбюро ЦК ВКП(б) «О перестройке литературно-художественных организаций». Эти постановлением распускались «пролетарские литературно-художественные организации» и ставилась задача «наибольшей мобилизации советских писателей и художников вокруг задач социалистического строительства» и образование новых творческих союзов.

Время стравливания между собой различных творческих групп закончилось, нужно было создать легко контролируемые закрытые организации, которые могли бы руководить соответствующими направлениями советского искусства.

Вместо Ассоциации Революционного Искусства Украины, Ассоциации художников Красной Украины, Всеукраинской ассоциации пролетарских художников и других объединений начался процесс организации единого Союза советских художников Украины, твёрдо стоящего на позициях соцреализма.

С. Прохоров. «Выступление Серго Орджоникидзе в рабочем клубе». 1937


Родился Василий Иванович КОЛОТЕВ (23 апреля 1953, с. Второе Никольское в Воронежской области) — российский художник-нонконформист. В неофициальном искусстве СССР 1970-80 гг. творчество Василия Колотева занимает особое место.

После окончания Бутурлиновского художественного училища (Воронежской области) в 1975 году художник поселился в Москве, где влился в подпольную художественную жизнь города, участвуя в квартирных выставках. С самого начала творческого пути работы Колотева носили иронический и критический характер в изображении быта обывателей и повседневной жизни московских коммуналок, пивных, подворотен, что закрывало ему путь к официальной выставочной деятельности. Зарабатывая на жизнь работой слесаря на заводе, художник сознательно и принципиально оградил себя от идеологических обязательств по профессиональной художественной линии, работая над холстами во внерабочее время, будучи свободным в выборе тем, сюжетов, персонажей и их трактовки. Позже, в конце 80-х, художник периодически выставлялся в зале на М. Грузинской — цитадели неофициальной художественной жизни Москвы. Художник продолжил жанровую линию в «Пасторальной» серии, посвященной жизни российского села.

«Плывет, плывет кораблик», 1984