22 октября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

22 октября

Народився Генріх Йоганн фон ЦЮГЕЛЬ (22 жовтня 1850, Мургардт - 30 січня 1941, Мюнхен) - німецький художник-анімаліст, один з провідних німецьких імпресіоністів.

Вивчав малювання з 1869 року в Штутгартській академії образотворчих мистецтв, спеціалізувався в жанровому і анімалістичному живописі. Від 1873 року після недовгого віденського періоду працює в Мюнхені. Основними темами його творчості були зображення домашніх тварин, часто в якій-небудь незвичайній або гумористичній ситуації. Фон Цюгель багато працював на пленері в болотистій місцевості поблизу Дахау. Тепер тварини стають частиною створюваних ним пейзажів. На початку 1890-х років на художника почав впливати імпресіонізм, в його роботах з'явилося більше повітря і світла, живопис став більш вільним.

У 1895 році Генріх фон Цюгель стає професором мюнхенської Академії витончених мистецтв, займав також посаду ректора Академії. Мав багатьох учнів. Був одним із засновників художнього руху Мюнхенський сецесіон. Крім зображень тварин і пейзажів був автором портретів, творів міського живопису. Роботи Генріха фон Цюгеля в роки націонал-соціалізму в Німеччині виставлялися в рамках Великої німецької художньої виставки.

«Автопортрет», 1927 «Сонячним березневим ранком», 1906


Родился Филипп Андреевич МАЛЯВИН (22 октября 1869, с. Казанка ныне Оренбургской обл. — 23 декабря 1940, Ницца, Франция) — русский живописец, создавший знаменитую серию «цветущих русских баб» с элементами стиля «модерн».

Родился в многодетной крестьянской семье. С 16 лет был послушником в монастыре на Афоне, учился и работал в монастырской иконописной мастерской. Молодого иконописца заметил скульптор В. А. Беклемишев и забрал в Петербург. В 1892 году Малявин поступил вольнослушателем на живописное отделение Петербургской Академии художеств, где с 1894 занимался в мастерской И.Репина. В 1900 году Малявин едет во Францию: на всемирной выставке в Париже его картина «Смех» удостоена золотой медали (впоследствии куплена итальянским правительством для Венецианской Академии).

«В санях», 1933

В 1900-х Малявин участвует в выставках Товарищества передвижников, в 1906 г. показывает на выставке объединения «Мир искусства» свою картину «Вихрь». Впоследствии он также был членом «Союза русских художников». В 1922 году живописец уезжает во Францию, чтобы устроить там свою выставку, и в СССР больше не возвращается. Многие его произведения, написанные за границей, по-прежнему создаются на русские темы. В 1930-х Малявин неоднократно организовывал собственные выставки в разных европейских странах.

«Автопортрет», 1927 «Фарандоль», 1926

Родился Отакар КУБИН (22 октября 1883, Босковице, Моравия — 7 октября 1969, Марсель) — чешский живописец, скульптор и график.

Художественное образование получил в пражской Академии изобразительного искусства (в 1900—1904 годах, у профессора Швайгера), где был дружен с будущими живописцами Вацлавом Брожиком, Войтехом Гинайсом. О. Кубин был членом чешской группы художников «Восемь» (участвовал в выставке группы в 1907 году), а также обществ Umělecká beseda и Союза художников Манеса, выполнял чертёжные работы для выдающегося чешского спелеолога и палеонтолога Карла Абсолона, некоторое время преподавал графику в Высшей школе прикладного искусства.

В 1912 году он уехал во Францию, где взял себе имя Coubine - чеш. Otakar Kubín, фр. Othon Coubine; (чтобы его прекратили путать с другим знаменитым чешским художником, Альфредом Кубином). В 1925 году художник получил французское гражданство. О. Кубин был другом Пабло Пикассо.

Полотна О. Кубина выполнены преимущественно в импрессионистском и кубистском стилях. Существенное влияние на его творчество оказали работы Поля Гогена в Винсента ван Гога. Начиная с 1919 года художник выставлял свои работы в Салоне Независимых. В 1952 году он ненадолго возвратился в Чехословакию, жил в родном Босковице (где перед этим был в начале 1930-х годов).

«Дуэль»


Родился Златю Георгиев БОЯДЖИЕВ (22 октября 1903, Брезово — 2 февраля 1976, Пловдив) — болгарский художник, знаменитый своими портретами и пейзажами. Считается одним из наиболее самобытных болгарских художников XX века.

Учился живописи в Национальной художественной академии в Софии у Цено Тодорова, закончил академию в 1932 году. Творчество Бояджиева делится на два резко отличающихся периода: до и после 1951 года, когда художник перенёс тяжёлый инсульт и половина его тела была парализована, так что в течение нескольких лет он мог писать только левой рукой и практически потерял речь. Первый период творчества Бояджиева характеризуется классическими композициями, в основном сельскими пейзажами, в желтоватых тонах, несколько напоминающих нидерландскую живопись XVI века. После инсульта он переходит к гротескным образам, композициям, включающим десятки фигур, выдержанным в экспрессионистской цветовой гамме. В Пловдиве открыт музей Бояджиева. Сын Георгий Бояджиев (род. 1939) — также художник.

«Автопортрет»
«Зима в Пловдиве», 1939

Народився Віктор Іванович ТОЛОЧКО (22 жовтня 1922, м. Мелітополь Запорізької обл. – 13 квітня 2006, Ялта) – український кримський художник. Народний художник України (1985).

Учасник радянсько-німецької війни, нагороджений бойовими орденами. З 1946 по 1950 рік навчався в Харківському художньому училищі. У 1957 році закінчив Харківський художній інститут (педагоги С. Бесєдін, О. Кокель, О. Любимський). Після закінчення інституту був призначений директором музею українського мистецтва в Ялті, який перебував тоді в Воронцовському палаці. У 1963 році Віктор Іванович повернувся до творчої роботи. Побудував будинок-майстерню в Ялті, де бувало багато відомих художників.

У 1970 році Толочко переїжджає в Донецьк, 1973 року стає головою Донецького відділення Спілки художників, але незабаром повертається до Криму. В. І. Толочко - віртуозний пейзажист, майстер тематичної картини і натюрморту. Учасник численних виставок, в тому числі тридцяти персональних: в Москві, Києві, Сімферополі (багаторазово), Дніпрі, Донецьку, Стамбулі та ін. Заслужений діяч мистецтв України, почесний академік Кримської Академії наук. Лауреат премії АР Крим.

«Натюрморт з апельсинами», 1961


Народився Роберт РАУШЕНБЕРГ (22 жовтня 1925, Порт-Артур, Техас - 12 травня 2008, острів Каптіва Флорида) — американський художник, представник абстрактного експресіонізму, а потім концептуального мистецтва і поп-арту.

Онук німецького іммігранта та індіанки з племені черокі. Навчався в Художньому інституті в Канзас-Сіті, потім в Академії Жюліана в Парижі. У 1949 році Раушенберг оселився в Нью-Йорку, почав працювати оформлювачем вітрин, відвідував арт-школу Art Students League. У 1951 році відбулася перша персональна виставка Раушенберга, що не мала успіху у критиків. Популярність прийшла до художника лише в 1958 після його персональної виставки в галереї Кастеллі. У 1970 році Раушенберг купив будинок на острові Каптива неподалік від узбережжя Флориди, який перетворив на свою майстерню.

Riding Bikes, Берлін, 1998

У своїх роботах тяжів до техніки колажа і редімейда. Запропонував використовувати сміття як матеріал для інсталяцій. З середини 50-х років Раушенберг починає створювати просторові об'єкти, які називає «комбінованими картинами», як, наприклад, «Ліжко» (1955) - справжнє ліжко Раушенберга, заляпане фарбою і поставлене вертикально. У 1962 році він опанував техніку шовкографії і створив в ній ряд великих творів. Одна з картин цього ряду «Шлях в небо»: на ній поп-культурні символи (наприклад, американські астронавти) є сусідами з образами Рубенса.

«Ребус», 1955. Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк


Народилася Едіта Федорівна МЕДВЕЦЬКА-ЛУТАК (22 жовтня 1932, Мукачево) — українська і угорська художниця декоративно-прикладного мистецтва, живописець, графік. Представник закарпатської школи образотворчого мистецтва. Заслужений художник України (1985).

Едіта Лутак народилася в родині русинських педагогів. Батько - Ференц Лутак, учитель, педагогічний інспектор Ужгородського округу, замучений співробітниками НКВС в ужгородській в'язниці в липні 1945 року. У 1947-1952 р.р. навчалася в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі у Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая — основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва. У 1958 році Едіта закінчила факультет художнього текстилю Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (викладач - Данило Довбошинський, професор - Вітольд Антонович Монастирський).

Працювала в станковому живописі, книжковій графіці та декоративно-прикладному мистецтві (гобелен, етнографічний одяг, вітраж, сграфіто). Майстер натюрморту. Художній метод заснований на виразних контурах, оксамитових тонах глибокого контрасту, що утворюють гармонійну взаємодію.

«Весільний банкет», 1970-і

Учасниця художніх виставок: обласних, всеукраїнських, всесоюзних (Ужгород, Львів, Чернівці, Київ, Москва) - з 1962 року, закордонних (Ніредьгаза, Нікосія, Кошице, Кестхей, Будапешт) - з 1968 року. Учасник міжнародних пленерів. Персональні виставки Е.Ф.Медвецкої-Лутак пройшли в 1980, 1982, 1983 р.р. в Ужгороді, в 1987 році в Києві, 1994 року — в Угорщині. Член Спілки художників УРСР з 1968 року. З 1991 року живе і працює в Угорщині.

Чоловік — Микола Вікторович Медвецький (1930 -2007) — живописець, монументаліст. Дочка - Агнеса Медвецька (р. 1964 г.) — українська і угорська художниця (живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво).

«Верховинське село», 1970


Родился Николай Борисович КУЗЕМИНСКИЙ (22 октября 1959, г. Орджоникидзе Днепропетровской обл.) — живописец.

Закончил Харьковский художественно-промышленный институт(1986-1991), где учился у А.Хмельницкого, В.Гонтарова. Член НСХУ с 1993. Участник республиканских, всеукраинских, международных и зарубежных выставок с 1990. Персональные выставки: Харьков - 1991,1992,1997. Живет в городе Орджоникидзе на Днепропетровщине. Работает в творческой мастерской. Основные произведения: «Вы - свет мира» (1999). «День третий» (1993), «Невеста» (1996), «Поцелуй под дождем» (1996), «Начало исчезновения тайны» (1997).