22 июня -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

22 июня

Народився Алоїзій РЕЙХАН (22 червня 1807, Львів — 6 листопада 1860, там само) — польський художник-портретист і літограф зі Львова.

Народився в сім'ї львівського художника Юзефа Рейхана. Перші уроки живопису отримав у батька. Пізніше вчився у Йосипа Клімеса у Львові. У 1823—1828 рр. навчався в Академії об'єднаних образотворчих мистецтв під керівництвом Ф. Петтера і Ф. Кауцінга. Після короткого перебування у Львові, близько 1833 р. художник здійснив дворічну поїздку для стажування в Італію, де вивчав і копіював твори старих майстрів. З метою вдосконалення майстерності живописця, в 1837—1838 жив у Парижі, де працював під керівництвом Ораса Верне, тоді ж побував у Німеччині і Нідерландах. Після закінчення навчання Алоїзій Рейхан оселився у Львові, де жив до своєї смерті в 1860 р. Син Станіслав Рейхан (1858—1919) теж був відомим польським художником.

Мав значний успіх як портретист. Спершу створював картини в стилі бідермаєр, що носять риси Віденської школи. Пізніше в його творах відчувається вплив робіт француза Ораса Верне. Алоїзій Рейхан також малював мініатюри, жанрові сцени, займався літографією. Популярного художника часто запрошували для створення картин на релігійну тематику або відновлення храмів. Велика колекція робіт Алоїзія Рейхана зберігається нині в Львівській галереї мистецтв, Національному музеї Вроцлава і в приватних колекціях.

«Портрет Гелени Мацель» «Портрет Юзефа Райса», 1835


22 червня 1865 року в Варшаві відкрився «Музей красних мистецтв» - нині Національний музей.

До 1916 року музей знаходився в одній будівлі зі Школою образотворчих мистецтв. Колекція музею складалася з картин з фонду школи і гравюр з Державної бібліотеки. У 1916 році музей перейшов у власність міста Варшави і отримав назву «Національний музей».

Власна будівля музею була побудована в 1927-1938 роках за проектом архітекторів Тадеуша Толвінського і Антона Дигата. Під час Другої світової війни гітлерівські окупанти вивезли значну частину колекції, а під час Варшавського повстання 1944 року значна частина решти експонатів була знищена.

В наші дні колекція Національного музею включає в себе близько 780 тис. об'єктів, що виставляються в постійних експозиціях. Колекція музею представляє собою зібрання творів мистецтва від античності до XX століття. Серед визначних пам'яток Національного музею виділяється картина Яна Матейка «Грюнвальдська битва», на якій зображена перемога союзних польсько-литовських сил над Тевтонським військами у вирішальній битві «Великої війни» в 1410 році.

Музей володіє найбільшою в Польщі бібліотекою каталогів по мистецтву, книг з історії мистецтва, книг про культуру країн світу і прекрасною колекцією старовинних карт і друкованих видань.

Будівля Національного музею у Варшаві Із зібрання музею: Яцек Мальчевський. «Польський Гамлет.
Портрет Олександра Велопольського», 1903


Народився Вільям ПЕКСТОН (22 червня 1869, Балтімор, штат Меріленд – 13 травня 1941, Ньютон, штат Массачусетс) - американський художник-імпресіоніст і педагог. Провідний художник Бостонської школи живопису, відомий своїми портретами, в тому числі двох президентів США - Стівена Клівленда і Калвін Куліджа.

Спочатку Пекстон навчався в бостонській художній школі Cowles Art School. Потім відправився в Париж, де продовжив своє навчання у Жана-Леона Жерома в школі образотворчих мистецтв École des Beaux-Arts. Можливо, Вільям навчався і в паризькій Академії Жуліана. Після повернення до Сполучених Штатів Пекстон навчався у Джозефа Де Кампа, який також навчав Елізабет Воан, що стала пізніше дружиною Вільяма.

З 1906 по 1913 рік Пекстон викладав у бостонської школі Музею витончених мистецтв. Він був одним із засновників Бостонської школи живопису і Гільдії художників Бостона, в 1928 році став дійсним членом Національної академії дизайну. Роботи художника знаходяться в багатьох музеях США.

«Автопортрет» «Дівчина, що розчісує волосся», 1909


22 червня 1897 року в Варшаві з великим успіхом була представлена публіці найбільша в світі картина на релігійну тему - панорама Яна Стики «Голгофа».

Польський художник Ян Стика (1858-1925) створив 4 панорами, дві з них на релігійні теми - «Голгофа» (1896) і «Муки християн в цирку Нерона» (1897). Для своєї «Голгофи» художник вибрав нетрадиційне трактування: він зобразив Христа перед стратою в момент зачитування вироку. На тлі панорами Єрусалиму в промені світла стоїть Христос у білому одязі. Навколо центральної фігури Спасителя, в деякому віддаленні від Нього, застигли люди, в тому числі два напівоголених злодія, апостоли і Мадонна. Погляд самотнього Ісуса звернений до неба, Він немов уже відмовився від земного життя ...

Ян Стика два роки готувався до написання цього грандіозного полотна. Художник кілька місяців прожив в Єрусалимі, вбираючи атмосферу святих місць, вивчаючи природу, ландшафти, обличчя місцевих жителів і деталі побуту, роблячи етюди та начерки. Палітру художника при особистій зустрічі благословив Папа Римський Лев XIII. Працюючи по 10-12 годин на добу Ян Стика за чотири місяці створив картину довжиною 60 метрів і висотою 14 метрів. Наслідуючи традиції старих майстрів, художник зобразив на полотні і себе в образі апостола Павла.

Панораму з величезним успіхом показали у багатьох великих містах Європи. Вона була визнана шедевром, як з художньої точки зору, так і з релігійної.

Ян Стика. «Ісус Христос» Ян Стика. «Голгофа» (фрагмент панорами)


Народився Олександр Іванович СИРОТЕНКО (22 червня 1897, с. Ворожба Сумської обл. - 16 жовтня 1975, Київ) - відомий український живописець.

Малювати почав у художній студії відомого художника і педагога Олександра Гофмана, в Конотопі, де пройшло дитинство художника. Від 1913 до 1918 року Сиротенко О.І. навчається в Київському художньому училищі. Його вчителем за фахом був Ф. Кричевський. Отримавши диплом, Сиротенко повертається в Конотоп і стає керівником студії образотворчого мистецтва при Конотопських залізничних майстернях. Пізніше, на запрошення Кричевського вступає в його майстерню станкового живопису в Київському художньому інституті, де він і вчиться від 1923 по 1927 рік. Завершив навчання в аспірантурі Харківського художнього інституту.

Від 1934 року Сиротенко працює викладачем у Київському художньому інституті, де 1947 року отримує звання професора. Серед його учнів були відомі живописці О. Лопухов, В. Одайник, Т. Голембієвська, В. Рижих, В. Гурин та інші. За педагогічну діяльність нагороджений орденами «Знак Пошани» та «За трудову відзнаку».

Дочка художника - Надія Олександрівна Сиротенко (1920 - 2005 р.р.) - відома українська художниця, живописець, автор чудових натюрмортів, її називали "феєю квітів".

«Відпочинок», 1920-і


Народився Петро Іванович МАГРО (22 червня 1918, с. Волоське Катеринославської губернії, нині Дніпропетровська область - 6 грудня 2010, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро). Заслужений художник України (1996). Народний художник України (2004). Жив, навчався і працював у Дніпропетровську.

Народився в сім'ї столяра. Його батько не вірив у колгоспи і переїхав разом з сім'єю в Дніпропетровськ. Після школи Петро вступив до Дніпропетровського художнього училища, яке закінчив за рік до війни. Радянсько-німецьку війну Петро Магро провів в авіації, в батальйоні аеродромного забезпечення. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня, медалями.

Після війни П. І. Магро працював у Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті. У 1964 році він був прийнятий до Спілки художників СРСР. Петро Іванович очолював правління фонду Спілки художників, був головою художньої ради обласного відділення СХУ, делегатом двох всесоюзних з'їздів художників.

Починаючи від 1948 року П. І. Магро брав участь в обласних та всеукраїнських виставках. Петро Іванович Магро став першим українським художником, чиї картини з успіхом експонувалися за кордоном, в Лондоні, в Європейській академії мистецтв. Навесні 1999 року персональна виставка живописця пройшла в Единбурзі. До ювілеїв художника (в 2003 і 2008 рр.) в Англії і Шотландії було проведено 5 виставок українського живописця. У Лондоні було видано альбом творів Петра Магра.

Роботи П. І. Магро стали окрасою музейних колекцій Дніпра, Донецька, Луганська, Кривого Рогу, інших міст України. Крім того, його картини знаходяться в приватних колекціях в Росії, Білорусі, Великобританії, Франції, США, Німеччині, Канаді та багатьох інших країнах.

Із зібрання Музею українського мистецтва (м.Дніпро). «Зима в Седневі», 2003


Народився Олександр Григорович ДАНЧЕНКО (22 червня 1926, хутір Ново-Олексіївка Одеської (тепер Миколаївської) обл. - 13 лютого 1993, Київ) - видатний український графік. Народний художник України (1985).

Дитинство художника пройшло в Дніпропетровську. З 1944 по 1948 рік навчався в Дніпропетровському художньому училищі. У 1947 році взяв участь в обласній художній виставці художників Дніпропетровщини. З 1948 по 1954 рік займався на графічному факультеті Київського державного художнього інституту (КДХІ) у В.І.Касіяна, О.С.Пащенка, І.Н.Плещінського. З 1954 по 1958 рік - творча аспірантура при КДХІ. З 1954 по 1962 рік викладав на графічному факультеті КДХІ.

Роботи О. Г. Данченко виставлялися на республіканських художніх виставках з 1953 року, на всесоюзних - з 1954, на міжнародних - з 1958. Член Спілки художників СРСР з 1956 року. Очолював секцію графіки Київської організації Спілки художників УРСР. У 1969 році Данченко О.Г. був удостоєний звання "Заслужений діяч мистецтв Української РСР". У 1972 році нагороджений Срібною медаллю Академії мистецтв СРСР. У 1979 році став Лауреатом премії ім. В.І.Касіяна. З 1985 року - "Народний художник УРСР".

«Подвиг трьохсот під Берестечком». 1954

Працював в області станкової та книжкової графіки. Найбільш відомі роботи: серії офортів "Народно-визвольна війна українського народу 1648 - 1654" (1954-1955), "Народи світу, будьте пильні" (1956), триптих за мотивами поеми Т. Г. Шевченка "Сон" (1961), "Народні герої України" (1962), ілюстрації до "Кобзаря" Т.Г. Шевченка, виданного у 1962 році, до книги І. Ільченка "Козацькому роду нема переводу" (1967), до книги Дж. Боккаччо "Декамерон" (1969), до поеми І. П. Котляревського "Енеїда" (1968), до книги "Історія одного міста" М. Е Салтикова-Щедріна (1976) та ін.

Останньою, незавершеною роботою Олександра Данченка були ілюстрації до «Божественної комедії» Данте. Вже важкохворий, художник створив до великої поемі 33 підготовчих малюнка і 7 гравюр.

«Кобзар»


Народився Володимир Степанович ШЕНДЕЛЬ (22 червня 1936, Донецьк) - графік, народний художник України.

Закінчив Семенівське художньо-промислове училище в 1963 р і Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. Рєпіна в 1971 р (майстерня народного художника СРСР, дійсного члена академії мистецтв СРСР, професора О.Ф. Пахомова). Дипломна робота Володимира Шенделя - серія з 11 аркушів у техніці ліногравюри, присвячених дореволюційному життю шахтарів Донбасу.

Працює в галузі станкової та книжкової графіки в різноманітних техніках - офорт, ліногравюра, літографія, акварелі, та у живопису. Автор серій гравюр «Так, - скіфи ми», «Історія Донбасу», «Лицарі Січі Запорізької» та інших, ілюстрацій до роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». У 1982 році отримав звання «Заслужений художник УРСР». В. С. Шендель - учасник міжнародних, всесоюзних, республіканських, обласних виставок і творчих груп. Пройшло понад 35 персональних виставок художника, брав участь у виставках в Німеччині, Польщі, Італії, Іспанії, Росії.

«Скіф»


Народився Петро Андрійович ФЕЛДЕШІ (22 червня 1944, Мукачеве, Закарпаття) — український художник, графік, аквареліст. Заслужений художник України (2006).

У 1958 році вступив до Ужгородського училища прикладного мистецтва, яке закінчив 1963 року. Педагоги за фахом — Ернест Контратович, Антон Шепа, Павло Балла. Член НСХУ з 1978 року. Живе і працює в Мукачевому.

2009 року відбулася персональна виставка з 50 великих полотен у міській картинній галереї Мукачевого. Крім Закарпаття художник знаний також у Словаччині та Угорщині, де проходили його персональні виставки. Основні твори: «Королі ночі» (1996), «Трійця» (1999), «Діалог» (1999), «Колядники» (2000), «Комедіанти» (2000).

За словами Одарки Долгош-Сопко, голови секції графіки Закарпатської організації НСХУ: «У фігуративних композиціях Петра Фелдеші можна побачити динамізм та експресію, неприховані емоції пережитого, поєднання комічного з трагічним».

«Молитва», 1993