22 мая -Музей українського живопису

22 мая

Народився Юбер РОБЕР (22 травня 1733, Париж - 15 квітня 1808, там само) - французький пейзажист, який отримав європейську популярність габаритними полотнами з романтизованими зображеннями античних руїн в оточенні ідеалізованої природи. Його прізвиськом було «Робер з руїн» (Robert des Ruines).

У 1766 Робер був прийнятий у Королівську Академію живопису і скульптури. Став планувальником королівських садів, хранителем королівського музею, канцлером Академії та ін. Займався оздобленням резиденцій короля, королеви та вищих придворних.

Під час Французької революції був у жовтні 1793 року заарештований за підозрою в нелояльності, поміщений у в'язницю Сент-Пелажі, потім у в'язницю Сен-Лазар. Звільнений в 1794 після падіння Робесп'єра.

Юбе́р Робе́р відомий мальовничими фантазіями, чий основний мотив - парки і реальні, а найчастіше уявні «величні руїни», безліч начерків до яких він зробив під час перебування в Італії. Капріччо Робера високо цінувалися сучасниками.


Портрет Юбера Робера роботи Марі Віже-Лебрен, 1788, Лувр	«Античні руїни», 1754—1765

Народилася Мері КАССАТ (22 травня 1844, Аллегейні, штат Пенсильванія, зараз у складі Пітсбурга — 14 червня 1926, Париж) — американська художниця, представниця імпресіонізму.

Прожила більшу частину свого життя у Франції, товаришувала з Едгаром Дега. Мотивом для її полотен послужили образи соціального та особистого життя жінок, з особливим наголосом на тісний зв'язок матерів та дітей.

Мері виросла у заможній родині, вже в дитинстві багато подорожувала світом. Почала вивчати живопис в Пенсильванській Академії витончених мистецтв у Філадельфії (1861 — 1865), а в 1866 році вона переїхала в Париж. Після самостійного навчання у великих європейських музеях, її стиль став більш зрілим ближче до 1872 року. В Парижі вона вивчає живопис разом з Камілем Пісарро. У 1872 році журі Паризького салону допустило до показу її перше полотно.

Великий вплив на життя Мері мало її знайомство з Дега в 1874 році: він запросив її взяти участь у виставці імпресіоністів і її роботи були виставлені на експозиції в 1879 році. Будучи активним членом руху імпресіоністів до 1886 року, вона продовжувала товаришувати з Едгаром Дега і Бертою Морізо. Як і Дега, Кассатт стала надзвичайно майстерною у використанні пастелі, в кінцевому рахунку вона намалювала багато своїх робіт використовуючи цю техніку. З часом її стиль змінився, і вона відійшла від імпресіонізму. На знак визнання її внеску в мистецтво, Мері Кассат в 1904 році отримала Орден Почесного легіону.


«Автопортрет», 1878, музей Метрополітен, Нью-Йорк	«Чай». 1880. Бостонський музей образотворчих мистецтв

Народився Фріц фон УДЕ (22 травня 1848, Волькенбург, Саксонія - 25 лютого 1911, Мюнхен) - німецький художник, що писав в стилі, який поєднує риси реалізму та імпресіонізму.

У 1866 р у віці 18 років Уде був прийнятий у Вищу школу образотворчих мистецтв у Дрездені. Однак Уде не зміг примиритися з пануючими там порядками і вже наступного року пішов в армію. Військову кар'єру Уде завершив у 1877 році в званні ротмістра гвардійського полку. Того ж року Уде переїхав до Мюнхена, де навчався в Академії мистецтв. Уде високо цінував старих голландців, творчість яких він ретельно вивчав в Мюнхені.

«Молитва перед обідом», 1885

Крім жанрових картин Фріц фон Уде писав релігійні полотна. На основі переосмислення принципів колористики і натуралістичності форм Уде мріяв міцно зв'язати історію Нового Завіту з сучасністю, створивши його глибоке і просте художнє відображення на основі образів з нижчих верств населення. Його художній мотив «Ісус бідних» був пізніше сприйнятий представниками церковного живопису, які працювали в експресіоністській манері. Фріц фон Уде вважається передвісником сучасного церковного мистецтва XX століття.

У Мюнхені Фріцу фон Уде було присвоєно титул «королівського професора», і він часто читав лекції в Академії мистецтв.


«Автопортрет», 1904	«Юна принцеса лугів», 1889

22 мая 1856 года считается днем основания Государственной Третьяковской галереи. Этой датой (по новому стилю) помечена расписка, которую художник Василий Григорьевич Худяков выдал купцу Павлу Михайловичу Третьякову в получении 450 рублей за картину «Стычка с финляндскими контрабандистами».

Сам Третьяков называл первой картиной в своем собрании полотно Николая Шильдера «Искушение», но данная работа была окончена только в 1857 году. Вероятно, Третьяков годом раньше дал задаток за еще не законченную картину. Еще ранее он приобрел за 900 рублей 9 картин старых голландцев, но это была случайная покупка, подлинность тех полотен не установлена. В дальнейшем собиратель твердо решил приобретать полотна отечественных художников прямо с выставок или из мастерских.

Так или иначе, но в 1856 году 23-летний предприниматель Павел Михайлович Третьяков сделал первый шаг к осуществлению своего благородного замысла. Его целью было создание коллекции произведений русской школы, чтобы, как говорил сам собиратель, «нажитое от общества вернулось бы также обществу (народу) в... полезных учреждениях». В 1867 году для широкой публики в Замоскворечье была открыта «Московская городская галерея Павла и Сергея Третьяковых». Ее коллекция насчитывала 1276 картин, 471 рисунок и 10 скульптур русских художников, а также 84 картины иностранных мастеров. В августе 1892 года Павел Михайлович передал свою художественную галерею в дар городу Москве.


И. Е. Репин «Портрет Павла Михайловича Третьякова», 1883	В. Г. Худяков «Стычка с финляндскими контрабандистами», 1853. Государственная Третьяковская галерея, Москва

Народився Федір Григорович КРИЧЕВСЬКИЙ (22 травня 1879, Лебедин, Сумська обл. - 30 липня 1947, Ірпінь, Київська обл.) - видатний живописець, один з основоположників українського модернізму. Перший ректор Української академії мистецтв, професор Київського художнього інституту, заслужений діяч мистецтв УРСР (1940).

Дитинство майбутнього художника пройшло в маленькому селі на Харківщині. Хлопчик рано почав малювати вугіллям, ліпити фігурки з хліба і глини. Роки, проведені серед простих людей, не пройшли даром: Кричевський чудово знав народні ремесла, досконало розбирався в українській вишивці. Кілька десятиліть художник черпав натхнення в селі Шишаки на Полтавщині, куди повертався знову і знову.

Початкову художню освіту Кричевський отримав у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1896-1901), де найбільший вплив на нього зробили А. Архипов і В. Сєров. Подорож до Англії і кілька років самостійної роботи підготували Кричевського до вступу в Академію мистецтв (1907-1910, клас баталіста Ф. Рубо). Випускна картина - «Наречена» - продемонструвала цілком сформований талант художника з України, характерні риси його стилю - чіткий ритм, стриману кольорову гаму, монументальність і своєрідну фресковість композиції.

«Наречена», 1910

Побувавши в Європі як пенсіонер Академії, де він деякий час навчався у Відні у Густава Клімта, Кричевський переїжджає до Києва. У 1913 році починає викладати в Київському художньому училищі, а в 1914 р стає його директором. Він активно працює в жанрі портрета, одна з кращих робіт цього періоду знаходиться в зібранні Національного художнього музею України - «Портрет Л. Я. Старицької на золотому тлі» (1914).

«Портрет Л.Я.Старицької на золотому тлі» (фрагмент). 1914

У 1918-1922 роках Федір Кричевський викладає в Українській академії мистецтв, першим ректором якої він був. Можливо, головна робота художника - грандіозний триптих «Життя» (1925-1927), в якому показав красу людей з народу, їхнє душевне благородство, моральну силу та велич, стриманість і стійкість. Ця робота неодноразово експонувалася в ті роки на зарубіжних виставках.

30-і роки були вельми напруженим і плідним періодом в творчості художника. Кричевський пише тематичні картини, веде майстерню в Київському художньому інституті. У числі його учнів були такі великі українські художники як П. Сльота, А. Петрицький, Т. Яблонська, В. Костецький, Г. Меліхов, С. Григор'єв та ін. У 1934 Кричевський пише одну з найвідоміших своїх картин - «Переможці Врангеля», а двома роками раніше велике історичне полотно «Довбуш», яке загинуло в Харкові в роки війни.

«Переможці Врангеля», 1934-1935

Кричевський був активним членом АХЧУ, засновником об'єднання українських майстрів «УМО», потім заступником голови Спілки художників України. У 1940 році одним з перших його удостоюють звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Художник також став першим доктором мистецтвознавства в Україні.

У воєнні роки Федір Кричевський залишився в Києві, будучи головою Спілки українських художників. Напередодні визволення міста, за однією версією митець поїхав до Німеччини на лікування, за іншою – намагався виїхати на Захід, де вже перебував його брат Василь. Тяжко хворий Федір Кричевський був заарештований органами НКВС і прожив останні роки на засланні в селі Ірпінь під Києвом. Є версія, що художник помер з голоду, незважаючи на поміч, яку отримував від Тетяни Яблонської.

Серед кращих картин Федора Кричевського також можна відзначити «Три покоління» (1913), «Автопортрет в білому кожусі» (1926-1932), «Веселі доярки» (1937).


«Автопортрет», 1911	« Сім'я » – центральна частина триптиха «Життя» (1925-1927). Національний художній музей України, Київ

Родился Николай Николаевич ШЕЛЕСТ (22 мая 1936, с. Губиниха Днепропетровской обл.) – украинский живописец и график. Заслуженный деятель искусств Украины (1985). Заслуженный деятель культуры Польши (1976).

В 1970 году окончил Украинский полиграфический институт им. И. Федорова. Известный художник, мастер реалистического направления. Работает в жанрах пейзажа, натюрморта, портрета, сюжетных полотен на национальную тему, создает многофигурные жанровые композиции. Его персональные выставки проходили во многих странах Европы. Живет и работает в Киеве. Картины художника сохраняются почти в 50 музеях Украины и в 13 музеях за ее пределами, а также в частных коллекциях более 40 стран мира. Н. Н. Шелест выполняет большую общественную работу как заместитель председателя Украинского фонда культуры.


	«Чайные розы», 1999

Народився Федір Максимович КЛИМЕНКО (22 травня 1937, с. Миколаївка, Дніпропетровська обл. — 3 грудня 2017, Дніпро) — український живописець, художник-графік. Народний художник України (2007).

У 1961 закінчив Дніпропетровське державне художнє училище (вчителі з фаху — Микола Погрібняк, Олександр Куко, Микола Боровський, Микола Родзін). Працював 1964–1993 на Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті. Член Національної спілки художників України від 1967. Учасник обласних (від 1959), республіканських (від 1963) та всесоюзних (від 1966) мистецьких виставок. Персональні – у Дніпропетровську (1981, 1987), Києві (1987). Заслужений художник України від 1989. Основні жанри – пейзаж, натюрморт. Спочатку створював чорно-білі ліногравюри (для них характерні виразність штриха, узагальненість образів, символізм) і літографії; наприкінці 1980-х рр. у техніці пастелі досягнув виразного колористичного розроблення.


	Із зібрання Музею українського живопису: «Польові квіти», 1999

Народився Костянтин Вікторович МОГИЛЕВСЬКИЙ (22 травня 1953, Луганськ) - український художник-монументаліст. Заслужений художник України (2013). Педагог.

У 1972 році закінчив живописне відділення Луганського державного художнього училища. У 1981 році з відзнакою закінчив Харківський художньо-промисловий інститут за спеціальністю «монументально-декоративне мистецтво». Викладачі: Б. Косарев, А. Хмельницький, Є. Єгоров, А. Пронін.

К. В. Могилевський працює як в станковому живопису, так і в монументальному мистецтві (вітражі, мозаїки, розписи). У1988-1998 був директором Луганського державного художнього училища. Потім - викладач кафедри станкового живопису Луганського державного інституту культури і мистецтв.

На даний час живе в Ірпені біля Києва, викладає у місцевій художній школі та є доцентом кафедри Інституту декоративно-прикладного мистецтва ім. М. Бойчука (Київ). Учасник вітчизняних і зарубіжних художніх виставок. Живописні твори Костянтина Могилевського знаходяться в приватних колекціях України, Росії, Угорщини, Польщі, Австрії, Хорватії, Німеччини, Швейцарії, США.


«Автопортрет»	«Дорога до храму»