22 апреля -Музей українського живопису

22 апреля

Народився Хосе МАДРАСО і АГУДО (22 квітня 1781, Сантандер - 8 травня 1859, Мадрид) - іспанський художник, представник неокласицизму.

Вивчав живопис у мадридській Королівській академії мистецтв Сан-Фернандо, потім стажувався в Парижі в майстерні Жака-Луї Давида. За часів правління на європейському континенті Наполеона I Мадрасо живе і працює в Римі, де вступає в академію святого Луки, однак за відмову принести присягу синові Наполеона Бонапарта - Наполеону II - як Римському королю, він був заарештований і посаджений у в'язницю. У 1818 році Мадрасо повертається з Риму до Іспанії і очолює Королівську академію мистецтв Сан-Фернандо. Спільно з маркізом де Санта-Крус художник є одним з співзасновників мадридського музею Прадо.

Хоседа Мадрасо писав переважно історичні полотна і картини на біблійні сюжети, а також портрети. Він - батько іспанського художника Федеріко де Мадрасо (1815-1894).

«Автопортрет» «Христос у домі первосвященика Ани», 1803


Народився Григорій Овксентійович ДОВЖЕНКО (22 квітня 1899, с.Полтавка (нині смт Баштанка Миколаївської області) — 21 квітня 1980, Київ) — український художник-монументаліст. Заслужений художник УРСР (з 1979 року).

1922 року вступає до Художнього інституту в Одесі, де навчається в майстерні професора Д. Крайнєва. На ІІІ курсі він переходить на факультет монументально-прикладного мистецтва у майстерню професора Г. Комара, який орієнтувався на мистецтво італійського Ренесансу. Разом із професором Г. Комарем Довженко взяв участь у розписах Східної торгової палати в Одесі (1927). Орнаментально-декоративні композиції та вісім сюжетних панно було виконано у техніці яєчної темпери по сухому тиньку. Влітку 1928 року, разом із групою студентів-випускників ОХІ, Григір Довженко був запрошений до виконання монументальних розписів Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані. Знайомство з М. Бойчуком та групою його учнів мало значний вплив на молодого художника. Як він згадував пізніше, селяни, вперше зайшовши до нового санаторію, захоплювались: «Гарно, мов у церкві!».

«Натюрморт з грецькою вазою», 1922

Після закінчення інституту (1928) Г. Довженко працює художником на Першій Державній кінофабриці в Одесі, де знайомиться з видатними майстрами українського кіно — Олександром Довженком та Іваном Кавалерідзе. 1930 року художника запросили на викладацьку роботу до Києва, однак 1936 року його звільнено з посади.

ПІсля війни художник починає працювати у новоствореному Інституті монументального живопису і скульптури при Академії архітектури УРСР, де «розробляє питання синтезу мистецтв». Він стає автором винаходу різьблення по сирому тиньку з розписами на основі поліхлорвінілових синтетичних смол, водночас виступає за відновлення техніки темперного фрескового розпису та мозаїки. Так постають мозаїчні та фрескові образи часів Київської Русі та Хмельниччини. Серед творів цих років вирізняється мозаїчна композиція «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» на фасаді кінотеатру «Ровесник» у Києві, в якій художнику вдалося показати оптично-колористичні можливості смальти — улюбленого матеріалу давньоукраїнських майстрів.

Мозаїчна композиція «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь», 1972


Родился сэр Сидней Роберт НОЛАН (22 апреля 1917, Мельбурн – 28 ноября 1992, Лондон) – австралийский живописец-абстракционист и график. Один из крупнейших австралийских художников второй половины ХХ века.

Изучал живопись в вечерней школе при Национальной художественной галерее в Мельбурне. На его творчество повлияли французские импрессионисты, особенно Пикассо, Сезанн и Матисс. Нолан выработал свой метод «эмоционального контакта», когда полотно пишется очень быстро, на волне эмоций, не заглушенных рассудочностью.

В годы Второй мировой войны Нолан служил в действующей армии. После войны поселился близ Мельбурна, в этом доме теперь находится Музей современного искусства. Наиболее известными работами австралийского периода являются картины о знаменитом австралийском разбойнике Нэде Келли. В 2010 году картина Нолана из этой серии была продана на аукционе за рекордную для Австралии сумму в 5,4 миллиона австралийских долларов.

В 1950 году художник переехал в Лондон, где жил и работал всю оставшуюся жизнь. За свои достижения был удостоен рыцарского звания. Сидни Нолан стал автором более 50 персональных выставок. Картины Нолана объединены в серии – «Африка», «Австралия», «Антарктида» и др. Художник много ездил по миру, работая во всех этих местах.

«Первоклассный стрелок» (из серии про Нэда Келли).


Родился Ричард ДИБЕНКОРН (22 апреля 1922 года, Портленд, Орегон — 30 марта 1993 года Беркли, Калифорния) — американский художник-абстракционист, представитель второго поколения абстрактного экспрессионизма.

Ричард Дибенкорн вырос в Сан-Франциско. Участвовал во Второй мировой войне, служил во флоте. В 1946 году возвращается в Сан-Франциско, учится там в Калифорнийской школе изящных искусств, и с 1947 года начинает в этой школе собственную преподавательскую деятельность. В этот период творчество Р.Дибенкорна показывает значительное влияние на него работ Клиффорда Стилла и Марка Ротко, в конце 40-х годов XX века также преподававших в Калифорнийской школе.

В 1950—1951 годах Р.Дибенкорн продолжает учёбу в университете города Альбукерке, штат Нью-Мексико. Здесь его художественный стиль несколько меняется, краски становятся более сочными и текучими, а нюансы картин — светлее. Именно в Альбукерке художник начинает заниматься пейзажной живописью, увлёкшей его на долгие годы. В первой половине 50-х годов он создаёт несколько серий пейзажей — Альбукерке, Урбана, Беркли.

В период с 1955 и по 1967 года художник занимается фигуративной живописью, и возвращается к абстракционизму только в конце 60-х, создав в жанре «абстрактного пейзажа» свою самую известную и наиболее многочисленную серию картин Океан-Парк. Простые геометрически, насыщенные цветами работы представляли элементы пейзажей.

«Городской пейзаж I», 1963


Народився Анатолій Леонідович НАСЄДКІН (22 квітня 1924, Великий Новгород - 26 липня 1994, Харків) - український радянський живописець, народний художник України.

У 12 років Анатолій Насєдкін вступив у студію образотворчого мистецтва при харківському Палаці піонерів. Його малюнок «Папанінці» брав участь у виставці в Москві на ВДНГ, автор був нагороджений грамотою.

У 1943 році молодий художник пішов на фронт, воював в піхоті, був важко поранений, довго лікувався. Нагороджений медаллю «За відвагу». У 1946-1951 роках Насєдкін навчався в Харківському художньому інституті у М. Дерегуса і Є. Світличного.

У 1950-ті художник багато працював над горьківською темою, вивчив всі твори письменника, побував в горьківських місцях. В результаті народилися полотна: «Проводи М. Горького з Нижнього Новгорода в 1901 році» (1955); «Пісня робочої артілі» (1957); «М. Горький на могилі Т. Шевченка» (1961); «М. Горький і Ф. Шаляпін» та ін.

У 60-і роки в творчості А. Насєдкіна провідне місце займають картини на історико-революційну тематику. Популярність отримали його роботи на тему села - «В колгосп!» (1960), «Хліб революції» (1965 р), «Продзагін» (1967 р.), художник був відзначений Державною премією України імені Т. Г. Шевченка (1985).

Крім жанрових полотен А. Л. Насєдкін створив велику кількість портретів сучасників. У 1970-ті захопився пейзажами і натюрмортами. На початку 90-х років він знову повертається до Шевченківської теми. Починає кілька великомасштабних полотен, присвячених Великому Кобзареві, робить замальовки, етюди, начерки.

У 1976 році в Харкові, а потім і в Києві, з великим успіхом пройшла персональна виставка Анатолія Леонідовича Насєдкіна, що підсумувала 25-річчя його творчості. Успішно пройшли виставки художника також в Англії, Франції і Японії.

«Автопортрет» (фрагмент) «Пісня робочої артілі» (фрагмент). 1957


Народився Василь Давидович ФІЛОНЕНКО (22 квітня 1929, с. Миколаївка Новомосковського р-ну Дніпропетровської області - 4 травня 1983, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро) - український живописець, працював в галузі станкової живопису.

Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище в 1950 (за іншими даними - в 1952). Вчителі з фаху - М. Панін, М. Погребняк. Брав участь у виставках: обласних - з 1950 р, республіканських - з 1960 р, всесоюзних - з 1961 р. У 1979 році в Дніпропетровському художньому музеї пройшла персональна виставка художника до його 50-річчя і до 25-річчя творчої діяльності.

Твори зберігаються в Дніпропетровському художньому музеї, Музеї українського живопису (м.Дніпро) і приватних колекціях.

«Індустріальний пейзаж». Музей українського живопису (м.Дніпро)


Народився Віталій Костянтинович ШОСТЯ (22 квітня 1942, м. Ак-Булак Оренбурзької обл., Росія) - український художник-графік, педагог. Народний художник України (2008), чл.-кор. Національної Академії мистецтв України, професор. Лауреат республіканської премії ім. В. Касіяна (1990).

У 1970 закінчив Київський художній інститут за фахом «Графіка». У тому ж році почав викладання в КДХІ (нині - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), з 2004 - зав.кафедрою дизайну.

Працює в галузі плаката та графічного дизайну. Лауреат вітчизняних і міжнародних конкурсів плаката. Персональні виставки Віталія Шості пройшли в багатьох містах України, Німеччини та Польщі.



Народилася Валентина Іванівна МІЛЕНКО (22 квітня 1957, с. Попово-Балівка (нині Балівка), Дніпропетровської обл.) - заслужений майстер народної творчості України (2014), народний майстер петриківського розпису (з 1989). Член Національної спілки художників України (з 1994), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2001).

Навчалася у Петриківському навчально-виробничому комбінаті (викладач А. Пікуш). Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв (2012).

Працювала художником виконавцем на петриківській фабриці художніх виробів «Дружба» упродовж 1986–1990 років. З 1992 р. – народний майстер Центру народного мистецтва «Петриківка» Дніпропетровської організації НСХУ.

Малює на папері, розписує крашанки, скрині та авторські паперові рушники. З 1998 року мисткиня проводить активну виставкову діяльність. 2012 року відбулась її персональна виставка у Дніпропетровському художньому музеї.

Твори Валентини Міленко зберігаються в музеях Дніпра, Запоріжжя, Донецька, Севастополя, а також у приватних колекціях як по Україні, так і в США та Канаді.

Панно «Бузок», 2006 р.


22 квітня 1976 року створено Вінницьку організацію Національної спілки художників України.

З Вінниччиною пов'язані імена художників, відомих в Україні та далеко за її межами. У повоєнні роки у Вінниці діяло кооперативне товариство художників України, уповноваженим Спілки радянських художників України був призначений Михайло Антонович Кирилов, який працював у галузі газетної ілюстрації і став першим членом Союзу на Вінничині. У 1955 році сюди був розподілений випускник Київського художнього інституту живописець Олексій Євдокимович Сидоров. Завдяки його організаційному таланту й авторитету в місті був побудований Будинок художника. Перспективи професійного росту приваблювали сюди художників з різних міст Союзу і випускників художніх інститутів. Вінничани стали постійними учасниками республіканських і всесоюзних виставок. Важливою подією стало відкриття в 1960 році дитячої художньої школи.

Як наслідок у квітні 1976 року було створено обласний осередок Спілки художників, яку протягом 11 років очолював заслужений художник України О.Є.Сидоров. Вінницьку організацію в різні роки також очолювали художники І.І. Синєпольський, А.К. Непорожній, Л.Н. Гринюк. В її лавах сьогодні перебуває близько 80 майстрів різних видів образотворчого мистецтва.

Віктор Абрамов. «Левітація», 2003 Ігорь Ященко. «Пейзаж I», 1997