21 октября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

21 октября

Народився ДОМЕНІКІНО (21 жовтня 1581, Болонья - 15 квітня 1641, Неаполь) - італійський художник болонської школи, наставник Пуссена і Лоррена, попередник класицизму.

Його справжнє ім'я - Доменіко Цампьєрі. Син шевця. Навчався у Деніса Калверта, працював у братів Карраччі, 1601 року перебрався до Риму. Розписував палаццо Фарнезе, писав фрески в церкві Сант-Онофріо, в церкві Святого Григорія Великого та інших римських церквах, а також на віллі Альдобрандіні у Фраскаті. З 1630 року розписував скарбницю в Соборі св. Януарія (цикл «Життя Святого Януарія» і ін.).

До середини XIX століття Доменікіно розглядався як один з найбільших художників в європейській історії, справжній спадкоємець Рафаеля. Про легкість його пензля складали вірші, монархи сварилися через його картини. Однак, коли критики визнали болонців сухими еклектиками, популярність Доменікіно пішла на спад. До кінця XIX століття його ім'я вже було викреслено з «святців» найбільших художників. Єдина в XX столітті виставка його творів відбулася в 1996 році в палаццо Венеція. Але і в наш час Доменікіно ще викликає захоплені слова дуже різнорідних представників історичної критики, яких приваблює щирість його творчості.

«Адам і Єва» «Видіння святого Єроніма», Національна галерея, Лондон


Народився Ежен ЛАРМАНС (21 жовтня 1864, Моланбек-Сен-Жан, Брюссель - 22 листопада 1940, там само) - бельгійський живописець і графік.

Навчався в Академії Мистецтв у Брюсселі у відомого педагога Ж.Порталса в 1887-1889 роках. Був одним із засновників об'єднань «Заради мистецтва» і «Сучасне мистецтво». Писав переважно сцени з життя сільської і міської бідноти, пейзажі брюссельських передмість, де фабрики нагадують в'язниці, а будинки - халупи. Люди на багатьох полотнах художника виглядають бездомними мандрівниками на ворожій їм землі. Виразність силуетів в картинах Ежена Ларманса сходить до традицій П. Брейгеля. Також його творчість близька символізму і модерну, з характерною архаїзацією прийомів, спрощенням форм. Трагізм, характерний для творів Ежена Ларманса, можливо, пов'язаний з його драматичною долею: художник в дитинстві втратив слух і мову і жив під загрозою втрати зору.

Твори: «Вечір страйку» (1894 рік), «Дорога» (1898 рік), «Смерть» (1904 рік), «Відпочинок на пагорбі» (1923 рік) - в Музеї сучасного мистецтва, Брюссель; «Емігранти» (триптих, 1896 рік), «Сліпий» (1898 рік), «Гроза» (1899 рік) - в Королівському музеї образотворчих мистецтв, Антверпен; ілюстрації до «Квітів зла» Ш. Бодлера (1889 рік), офорти.

«Уздовж міського муру»


Народився Генріх Марія ДАВРІНҐГАУЗЕН (21 жовтня 1894, Ахен - 13 січня 1970, Ніцца) - німецький художник, представник напрямків «нова об’єктивність» і «магічний реалізм».

Навчався в Дюссельдорфі в Академії мистецтв, паралельно брав приватні уроки у Вільгельма Екштейна. Від 1915 жив і працював у Берліні, Мюнхені, Кельні. Брав активну участь у виставках авангардного мистецтва.

У 1933 разом зі своєю дружиною-єврейкою емігрує з Німеччини, спочатку на Мальорку, потім до Швейцарії і Франції.

«Автопортрет», 1913-14 «Мрійник», 1919


Родился Михаил Васильевич КУПРИЯНОВ ( 21 октября 1903, Тетюши, Татарстан — 11 ноября 1991, Москва) — живописец, график и карикатурист, участник творческого коллектива Кукрыниксы. Народный художник СССР (1958). Герой Социалистического Труда (1973). Действительный член Академии художеств СССР (1947). Лауреат Ленинской (1965), пяти Сталинских (1942, 1947, 1949, 1950, 1951) и Государственной премии СССР (1975).

В 1919 году участвовал в выставке самодеятельных художников. Получил первую премию за акварельный пейзаж. В 1920-1921 годах учился в ташкентских Центральных художественных учебных мастерских, а в 1921-1929 годы — в Москве, на графическом факультете Высших художественно-технических мастерских (ВХУТЕМАС). 1925-1991 годы — творческая деятельность в составе коллектива «Кукрыниксы», отмеченная всеми возможными наградами за политические карикатуры, плакаты, иллюстрации к книгам и живописные произведения.

Как живописец Куприянов сформировался во время общения с выдающимися русскими художниками М. В. Нестеровым и Н. П. Крымовым. Михаил Васильевич индивидуально работал, в основном, в жанре пейзажа, на пленэре. Одним из его любимых мест для творчества стал украинский Геническ, побережье Азовского моря. Немало работ Куприянов создал во время зарубежных творческих поездок – в Рим, Париж, Венецию…

«Бердянск», 1966


Родился Леонид Павлович ГРИГОРАШЕНКО (21 октября 1924, станица Бирзула (ныне г.Подольск Одесской обл.) — 13 января 1995, Кишинёв) — молдавский график и живописец, народный художник Молдавской ССР (1963).

Григорашенко учился в студии живописи и рисунка под руководством А. Фойницкого в Тирасполе (1932—37), в Кишинёвском художественном училище у А. Байяра. Являлся членом Союза художников с 1945 года. Участник выставок с 1947 года. Председатель СХ МССР (1951—58, 1961—65). Работал в жанре исторической картины, станковой и книжной графики. Продолжатель традиций реалистического искусства. Член-корреспондент Академии художеств СССР с 1958 года. Лауреат Государственной премии МССР (1967); Почётный гражданин Кишинёва (1984). Григорашенко работал и в области книжной иллюстрации.

Автопортрет


Родился Григорий Давидович БРУСКИН (21 октября 1945, Москва) — также известен как Гриша Бру́скин; российский и американский художник. Является одним из самых известных и успешных современных художников российского происхождения.

С 1963 по 1968 год учился на художественном отделении в Московском текстильном институте. В 1969 году вступил в Союз художников СССР. Но персональные выставки художника постоянно запрещались и его работы не были известны широкой публике. С середины 1970 - х Брускин работает параллельно над двумя темами: мифом об иудаизме и коммунистическим мифом. Мировую известность Брускину принесло участие в знаменитом московском аукционе «Сотби» в 1988, на котором его работа «Фундаментальный лексикон» была продана за рекордно высокую цену в 930 тысяч долларов. В 1999 году по приглашению немецкого правительства в качестве представителя России создал монументальный триптих «Жизнь превыше всего» для реконструированного Рейхстага в Берлине. Живёт и работает в Нью-Йорке и в Москве. Работы Григория Брускина находятся в ведущих музеях России и мира.

«Памятники», 1983


21 жовтня 1959 року в Нью-Йорку відкрився Музей Соломона Гуггенгайма — художній музей у США, одне з провідних зібрань сучасного мистецтва у світі.

Історія музею починається з заснування 1937 року Фонду Гуггенгайма. Засновник музею — меценат Соломон Гуггенгайм. У червні 1943 фонд замовив будівництво нового музейного будинку у знаменитого архітектора Френка Ллойда Райта. Вибір місця будівництва музею Гуггенхайма припав на ділянку, що прилягає до величезного зеленого масиву Центрального парку між 88-й 89-ою вулицями на П'ятій авеню. Проектуючи будівлю, архітектор відступив від існуючих моделей і запропонував глядачам піднятися на ліфті на верхній поверх і внутрішньою безперервною спіраллю спускатися вниз, оглядаючи на шляху експозицію, як на самому пандусі, так і в прилеглих до нього залах. Ця будівля вважається одним з найяскравіших зразків архітектури XX століття. Будівництво музею було завершено 1959 року, вже після смерті Соломона Гуггенгайма та Френка Райта.

В даний час музей Гуггенхейма відвідує приблизно три мільйони глядачів в рік. Музей має або будує філіали в Венеції, Лас-Вегасі, Більбао, Абу-Дабі, Гвадалахарі (Мексика) та проектує в інших містах світу.

Будинок Музею Соломона Гуггенгайма в Нью-Йорку Із зібрання музею: Анрі Руссо, «Футболісти»