21 июня -Музей українського живопису

21 июня

Себастьяно ЛУЧИАНИ (1485?, Венеция – 21 июня 1547, Рим), более известный как Себастьяно дель Пьомбо («Свинцовый Себастьян») – итальянский живописец, представитель венецианской школы.

Был учеником Джованни Беллини, а потом и Джорджоне. В его ранних произведениях чувствуется влияние Джорджоне и Тициана. В 1510 году художник переехал в Рим, где примкнул к партии Микеланджело, враждебной Рафаэлю. Пытался соединить в своем творчестве блеск венецианского колорита с выразительностью форм великого флорентинца, при этом невольно поддавался влиянию Рафаэля (некоторые его работы долгое время приписывались Рафаэлю).

«Несение креста»

Себастьяно дель Пьомбо (Лучиани) выдвигается в ряды ведущих исторических живописцев и портретистов своего времени, многие современники видели в нем нового мессию живописи. Со временем произошла переоценка его творчества, и, признавая за Пьомбо дар рисовальщика и прекрасную технику кисти, критики увидели в его картинах слабость композиции и недостаточную тонкость чувств.

В период контрреформации работы художника становятся более суровыми и мрачными («Несение креста»), уходя от идеалов Высокого Возрождения. В 1531 году Лучиано получил от папы Климента VII доходную должность хранителя и прикладывателя свинцовых печатей к папским буллам и грамотам (отсюда его прозвище «дель Пиомбо» – свинец) и принял обет монашества. Под конец своей жизни занимался почти исключительно портретами и упражнялся в стихотворстве. Автор портретов многих известных современников (Христофор Колумб, папа Климент VII, Джулия Гонзага, Пьетро Аретино, Андреа Дориа и др.).

«Автопортрет» «Оплакивание Христа»


Феде ГАЛІЦІЯ (1578, Мілан – 1630, Мілан) — італійська художниця доби пізнього маньєризму і раннього бароко.

Походила з родини ломбардського художника-мініатюриста Нунцио Галіція. Він і був першим вчителем доньки, у котрої рано виявились художні здібності. Як більшість італійських художників, працювала на католицьку церкву. Робила релігійні композиції з Христом і Марією Магдалиною. Відомо, що створювала мініатюри та портрети на замовлення. Особливо вдало у неї виходили прикраси та коштовне і складне вбрання замовників, що подобалось і сприяло її популярності.

Власної родини Галіція не мала, після смерті батька жила самотньою. Їй було важче за художників-чоловіків знаходити моделі для картин. В останній період життя Феде Галіція вимушено почала писати натюрморти. Вона була одною з перших художниць, що звернулись до цього жанру. Це не потребувало живих моделей і дозволяло довго виправляти деталі на полотні. Зі збережених 63 картин художниці 44 є натюрмортами.

21 червня 1630 року художниця склала заповіт. Вважається, що померла влітку того ж 1630 року під час епідемії чуми в Мілані. Їй було п'ятдесят два роки.

«Юдита з головою Олоферна», 1596 «Черешні в срібному блюді»


Народився Роквелл КЕНТ (21 червня 1882, Террітаун — 13 березня 1971, Платсберг, штат Нью-Йорк) — американський художник, представник реалістичного пейзажного живопису. Письменник, графік, художник книги, громадський діяч, завзятий мандрівник.

Навчався на архітектурному факультеті Колумбійського університету. Заробляв на життя на будівництві, проектував будинки. В дозвілля не полишав малювання й живопис. Бажання стати художником привело його в Нью-Йорк, де навчався у Роберта Генрі — відомого представника реалістичного мистецтва США, ватажок так званих «нью-йоркських реалістів» і супротивників американського академізму. Саме за порадою Генрі Роквелл Кент поїхав на острів Монхеган, до дикої природи, на північ, що стане наскрізною темою в творчості художника. Пізніше Кент стане одним з небагатьох художників, що малюватиме Гренландію, Вогняну Землю, Аляску, дикі куточки і заповідники штату Массачусетс тощо.

З 1930-х років починається участь Кента в політичних рухах. Художник був посланцем до Всесвітнього конгресу за роззброєння та мир, став членом Всесвітньої Ради Миру з 1955 року. Через це набув великої популярності в СРСР: твори майстра змогли побачити в таких містах як Рига, Ленінград, Одеса, Київ, Москва. Художник з дружиною приїздили в Україну у Закарпаття, а також в Київ і Крим. Позбавлений уваги і підтримки на батьківщині, літній художник наважився на незвичний крок і подарував СРСР значну кількість своїх творів живопису і графіки. Три міста в Україні після розподілу дару отримали картини художника, серед них Львів, Одеса, Київ.

«Працівники моря», 1907 р.


Родился Генри ЛЭМБ (21 июня 1883, Аделаида, Австралия — 8 октября 1960, Солсбери, Уилтшир, Англия) — английский художник австралийского происхождения.

Сын известного физика сэра Горация Лэмба. Окончил медицинское отделение Манчестерского университета, далее стажировался в лондонском госпитале Гая. Несмотря на успех в выбранной профессии, он оставил медицину для рисования. Учился живописи в Лондоне и Париже в 1906-1907 гг. Один из создателей художественного объединения Кэмден Таун в 1911 году. В своём творчестве был последователем художника Огастеса Джона. В годы Первой мировой войны служит в Королевском медицинском корпусе действующей армии. Был награждён Военным крестом. Во время Второй мировой войны был «военным художником». В 1940 году Г. Лэмб становится членом-корреспондентом Королевской Академии художеств, с 1949 — член Академии.

Г. Лэмб — автор многих портретов (в том числе известного портрета художественного критика — гомосексуала Литтона Стрейчи, 1914 года). Директор-распорядитель Национальной портретной галереи в Лондоне (с 1949 года) и галереи Тейт в 1944—1951 годы.

«Автопортрет», 1914 «Портрет Литтона Стрейчи», 1914 года. Галерея Тэйт, Лондон


Народилася Ольга Володимирівна РОЗАНОВА (21 червня 1886, Меленки біля Владимира — 7 листопада 1918, Москва) — одна з видатних художниць російського авангарду з унікальним колористичним талантом.

Ольга Ро́занова 1904 року переїжджає в Москву, де вступає до школи малювання Костянтина Юона і одночасно вчиться на курсах в училищі живопису і скульптури Большакова. 1910 року художниця переїжджає в Санкт-Петербург і стає одним з найбільш активних членів Спілки Молоді. У 1912 році Розанова познайомилася з поетами футуристами Велимиром Хлєбниковим і Олексієм Кручоних. З останнім її зв'язували близькі, інтимні стосунки: вони жили разом, але не подовгу, і кілька разів розлучалися. У творчій співдружності Кручоних і Розанової був створений унікальний стиль російської футуристичної книги.

«Кузня». 1911—1912. Державний Російський музей, С.-Петербург

1916 року Розанова приєднується до товариства «Супремус», очолюваного Казимиром Малевичем. Її стиль розвивався від кубізму і італійського футуризму до чистої абстракції, в якій композиція створюється взаємозв'язком і візуальною вагою кольорів. 1917 року створила один з шедеврів безпредметного живопису ХХ століття — картину «Зелена смуга», на декілька десятиліть випередивши розвиток абстрактного мистецтва.

Після революції 1917 року Розанова займається реорганізацією мистецтва і керує художньо-промисловим підвідділом ІЗО Наркомпроса. 7 листопада 1918 року Ольга Розанова померла від дифтерії у віці 32 роки.

«Зелена смуга», 1917


21 червня 1994 року у Кропивницькому було відкрито для відвідувачів Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна - видатного художника і педагога, учасника художньої групи «Бубновий валет».

Музей розташований в будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки художника. Автор цього будинку, побудованого в неоросійському стилі у 1899 році і визнаного пам'яткою архітектури, архітектор Я.Паученко - дядько О.Осмьоркіна. Тут в Єлисаветграді юний Олександр опановував основи живопису, займаючись у художника-передвижника Ф. Козачинського, перш ніж поїхав продовжувати свою освіту в Києві і Москві.

Музейне зібрання налічує близько 3 тисяч одиниць основного фонду: твори образотворчого мистецтва, фотодокументальні матеріали, меморіальні та антикварні речі. Експозиція музею розміщена в трьох залах, де експонуються, в тому числі, унікальні твори відомих російських художників - учнів О.Осмьоркіна. Велику цінність в зборах музею представляють живописні та графічні твори самого Олександра Олександровича. Адреса музею: м. Кропивницький, вул. Дворцова, 89

Із зібрання музею: Олександр Осьмьоркін. «Спляча жінка та собака», 1925


У червні 2006 року літній чоловік облив їдкою субстанцією картину художника XVII століття Бартоломеуса ван дер Гельста із зібрання амстердамського Рейксмюзеума. Полотно «Банкет з приводу укладення Мюнстерського миру 1648 року» постраждало не дуже сильно: був пошкоджений лише шар лаку, яким вкрито полотно.

69-річний уродженець Німеччини, який пошкодив картину, був заарештований поліцією Нідерландів. Як з'ясувалося, його знають в музейних колах як серійного вандала, його фотографія відома музейним доглядачам, але вони не впізнали цього чоловіка. Заарештований зізнався, що раніше здійснював напади на картини за межами Голландії.

На картині «Банкет з приводу укладення Мюнстерського миру» ван дер Гельст (1613-1670) зобразив 25 учасників загону міської міліції. Полотно це було надзвичайно популярним в Нідерландах, ним захоплювалися не менше, аніж «Нічним дозором» Рембрандта.

Ще одне полотно ван дер Гельста із зібрання Рейксмюзеума піддавалося нападу вандалів у 1989 році, а роком пізніше зловмисник облив «Нічний дозор» Рембрандта соляною кислотою.

Бартоломеус ван дер Гельст. «Банкет з приводу укладення Мюнстерського миру 1648 року»