21 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

21 мая

Народився Альбрехт ДЮРЕР (21 травня 1471, Нюрнберг - 6 квітня 1528, там само) - німецький живописець, графік, один з найбільших майстрів західноєвропейського Ренесансу - основоположник німецького Відродження.

Народився в родині угорського ювеліра. Навчався живопису і ксилографії в майстерні художника Міхаеля Вольгемута. У 1492-1494 роках удосконалювався в техніці ксилографії і гравюри на міді в Базелі, найбільшому центрі європейського друкарства. Надалі Дюрер підняв ксилографію, гравюру на дереві, до рівня справжнього мистецтва (наприклад, знаменита серія гравюр "Апокаліпсис", 1496-1498).

Гравюра «Чотири вершники Апокаліпсису: смерть, голод, мор та війна», 1498

Повернувшись в Нюрнберг художник одружився і відкрив власну майстерню. Замовників вистачало: чимало місцевих аристократів і багатих купців хотіли мати свій портрет роботи Дюрера. Але вітер мандрів ще не раз уносив його - то до Італії, де Дюрер довго жив і працював, то до Нідерландів. Відомий в Європі як чудовий гравер, Альбрехт лише після другого відвідування Італії отримав визнання як художник. Дюрер виконує багатофігурні вівтарні композиції, доводячи своє право перебувати серед кращих європейських живописців. Його полотна відрізняє ясність образів, впорядкованість композиційних побудов, правильна передача пропорцій людського тіла. У серії пізніх портретів Дюрер чудово показав людей ренесансної епохи, гордих свідомістю самоцінності своєї особистості, повних внутрішньої енергії і цілеспрямованості. Одним з перших серед північноєвропейських митців Дюрер зробив автопортрет повноправним художнім жанром.

«Христос, як Людина Суму (Се людина)».
Близько 1490-1493. Кунстхалле, Карлсруе, Німеччина. Дерево, олія, 30 x 19 см.

Слово «перший» часто вживають з прізвищем Дюрер: перший теоретик мистецтва серед північноєвропейських художників, автор першого практичного посібника німецькою мовою для художників. Основоположник порівняльної антропометрії. Перший з європейських художників, який написав автобіографію.

Дюрер - великий рисувальник: збереглося близько тисячі його малюнків - пейзажі, портрети, замальовки людей, тварин і рослин. Графічна спадщина Дюрера за обсягом і значенням стоїть в одному ряду з графікою да Вінчі і Рембрандта. Багато його рисунків представляють закінчені твори і послужили основою для гравюр.

Багатогранність Дюрера проявилася і в створенні їм теоретичних робіт для художників «Керівництво до виміру циркулем і лінійкою» (1525), «Чотири книги про пропорції людини» (1528), «Керівництво до зміцнення міст, замків і тіснин» (1527) для архітекторів-фортифікаторів. Він автор як ескізів численних вітражів для соборів, так і робіт з математики, зоряної і географічної карт...

«Автопортрет», 1500.
Стара Пінакотека, Мюнхен
«Христос серед книжників», 1506


Народився Анрі Жюльєн Фелікс РУССО, на прізвисько «Митник» (21 травня 1844, Лаваль, Франція - 2 вересня 1910, Париж) - французький живописець-самоук, один з найвідоміших представників примітивізму в живопису.

Народився в сім'ї робітника-бляхаря. Після служби в армії влаштувався на французьку митницю. Живописом почав займатися з 1880 року вже в зрілому віці, не маючи відповідної освіти. У 1886 році Руссо вперше показує свої роботи широкому загалу, беручи участь у Виставці незалежних. Його картини високо оцінили вже за життя - за колористичне багатство робіт і оригінальні сюжети. Руссо часто малював екзотичні джунглі, яких він ніколи в житті не бачив, види Парижа і його передмість, жанрові сценки, портрети і автопортрети.

«Спляча циганка», 1897. Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк

Роботи Анрі Руссо відрізняються «дитячою» умовністю зображуваного і в той же час буквальністю в деталях, площинністю чітких форм, інтенсивним кольором. Багато аспектів життя Руссо залишаються загадковими: художник часто складав про себе легенди, що огортали його особистість таємницею. Його мистецтво також дуже складне і може бути витлумачено по-різному. Художник помер від гангрени в паризькій лікарні після того, як поранив собі ногу.

Творчість Руссо стала імпульсом до визнання художньої цінності примітивізму (так званого «наївного мистецтва») і використанню його виразних засобів новітніми течіями в мистецтві 20 століття.

«Автопортрет», 1890 «Сновидіння», 1910. Нью-Йорк, Музей сучасного мистецтва


Родился Гуннар БЕРГ (21 мая 1863, Свольвер, Норвегия – 23 декабря 1893, Берлин) – норвежский живописец, представитель Дюссельдорфской художественной школы.

Дома в Норвегии талантливый мальчик брал частные уроки рисования и живописи у художника Йоханнессена. В 20 лет Гуннар поступил в Дюссельдорфскую академию художеств в Германии, где жил до своей безвременной смерти от пневмонии.

Берг почти ежегодно посещал родные Лофонтенские острова, писал портреты земляков, суровую и прекрасную северную природу, море и горы, изображал тяжелый труд рыбаков, улицы родного города. Одной из самых известных работ художника является его последняя картина «Битва в Троллфьорде», запечатлевшая морскую баталию между владельцами крупных паровых рыболовецких судов и рыбаками фьорда за контроль над местом вылова рыбы (сейчас в галерее Гуннара Берга в г. Свольвере).

Картины Гуннара Берга представлены в Национальном музее в Осло и в Бергене, Музее искусств и Национальном музее в Стокгольме.

«Битва в Троллфьорде»


Народився Єпіфаній (Никифор) ДРОВНЯК (21 травня 1895, Криниця, Австро-Угорщина —10 жовтня 1968, Фолюш, Польща) — український художник-примітивіст з м. Криниця, що на Лемківщині (Польща). Мав принаймні 17 імен, під якими фігурував у мистецтвознавчих книжках цілого світу. Наприклад: «Никифор з Криниці», «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Матейко з Криниці», «Мастер з Криниці», «Лемко Никифор».

Як художника Никифора (українець-лемко Н. Дровняк) світ відкрив 1932 року, коли в Парижі в галереї Леона Марселя експонувалася його виставка з 200 малюнків. Цей захід організував Львівський народний музей імені Т. Шевченка. Митець-самоук був визнаний одним з найцікавіших з-поміж майже сорока своїх колег. Польський художник Єжи Вольф опублікував нарис "Маляр наївного реалізму у Польщі" ("Аркада", 1938), і від того часу кілька десятків років Никифор був у центрі уваги і митців, і глядачів, яких захоплювала його самобутня творчість. Потім були виставки у Польщі. Але справжню славу митцю принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Никифора набула світової популярності. За право вважати його "своїм" досі сперечаються офіційні особи кількох держав.

Пам'ятник Єпіфану Дровняку (Никифору) у Криниці, Польща

Пам'ятник Єпіфану Дровняку у Львові, Україна

У своїх творчих пошуках Никифор керувався християнською філософією. Біблійна тема – одна з провідних у його малярстві (зокрема, серія "Молитовник"). Багатою є його спадщина й світської теми: Никифор розгорнув перед глядачами сотні картин, які розповідають про життя українських лемків та їхньої батьківщини – Лемківщини.

«На кухні»


Народився Роман Юліанович СЕЛЬСЬКИЙ (21 травня 1903, Сокаль, Галичина — 3 лютого 1990, Львів) — український художник і педагог. Народний художник України (1989).

Батько хотів, щоб син став юристом, але під час навчання в гімназії Роман зустрів учителя Леона Довжицького, який першим помітив юний талант і зрозумів, що йому дорога у мистецтво. Згодом були студії у відомій на той час Мистецькій школі Олекси Новаківського. З 18 років Сельський вчиться у рисувальному класі при Львівській мистецько-промисловій школі. 1922 року (у 19 років) вступає до Краківської Академії Мистецтв, до майстерні професора Юліана Мегоффера, через два роки — до майстерні професора Юзефа Панькевича. 1925-го їде до Парижа. Там познайомився і потоваришував із Миколою Глущенком. 1926 року одружився з львівською художницею Маргіт Райх. Надалі молоде подружжя оселилося у Львові.

Сельський пише пейзажі; портрети; натюрморти. Співзасновник і перший голова (1929—1930) мистецького угрупування «Артес». Член АНУМ і учасник її виставок. На творчості митця відбилися тогочасні модерні течії європейського мистецтва, особливо сюрреалізм. Окрім того, в творчості Р. Сельського помітні впливи абстракціонізму, особливо це стосується пізньої творчості художника. За радянських часів художника вважали «формалістом», до 1973 року Роман Сельський майже не виставлявся.

«Слухають радіо», 1939

Від 1947 року упродовж кількох десятиріч Роман Юліанович був доцентом, а згодом професором Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (очолював кафедру живопису). Художник користувався величезною популярністю у своїх студентів, його будинок завжди був відкритий для учнів, основи композиції він пояснював на прикладі картин Сезанна і Пікассо, що висіли у нього вдома.

Роман Сельський у своїй творчості продовжив і розвинув живописні традиції Івана Труша та Олекси Новаківського та став одним з фундаторів «львівської художньої школи».

«Соняшник за хатою», 1980-і


Народився Еммануїл Петрович МИСЬКО (21 травня 1929, Устрики-Долішні, нині Польща — 12 березня 2000, Львів) — український скульптор. Народний художник УРСР (1978). Дійсний член Академії мистецтв України (від 1996). Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1972).

Увесь життєвий і творчий шлях Миська пов'язаний зі Львовом. Тут він здобув художню освіту — 1956 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагог І. Севера). Як скульптор Мисько — майстер портретного жанру української пластики другої половини XX століття, автор галереї портретів відомих учених, художників, письменників, громадських діячів.

Довголітній голова Львівської Спілки художників, він наприкінці 1980—х очолював Фонд культури. Мисько — академік-засновник Академії мистецтв України. Понад десятиліття очолював Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).

Автор пам'ятників Тарасові Шевченку (Львів, Лозівка), Івану Франку (Львів, Дрогобич), загиблим у роки Другої світової війни, численних меморіальних дошок та надгробків.

Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Іване-Пусте


21 травня 1972 року у Римі психічно неврівноважений геолог родом з Угорщини Ласло Тот напав з геологічним молотком на всесвітньо знамениту скульптуру Мікеланджело «П'єт́а» або «Оплакування Христа» — мармурову скульптура, що зображає Богоматір, яка тримає тіло свого сина-Бога.

Він сильно пошкодив статую, відбивши ліву руку і практично знищивши скорботне обличчя Мадонни. Розкидані навколо скульптури відбиті фрагменти швидко підібрали туристи як безцінні сувеніри. Багато з них згодом були повернуті - посилки приходили навіть з Америки. Частина ж пропала, серед яких і ніс Марії - при реставрації його відновили з блоків мармуру, вирізаних зі спини статуї.


Відновлювальні роботи тривали дев'ять місяців і були практично завершені до кінця 1972 року. 21 грудня папа Павло VI помолився перед статуєю і подякував всім людям, які зробили це диво. Вміщена за куленепробивним склом, П'єта Мікеланджело була повернута віруючим 25 березня 1973 року.

Мікеланджело. «П'єт́а» або «Оплакування Христа»


21 травня 1988 року Національна галерея Канади розпочала роботу в нових приміщеннях (раніше - Канадського музею сучасної фотографії). Ефектну будівлю зі скла і граніту побудовано за проектом ізраїльського архітектора Моше Сафді. Національна галерея Канади в Оттаві - провідний мистецький музей країни. Музей заснований 1880 року і має велику колекцію живопису, графіки, скульптури та фотографії. Основу колекції складають твори канадського мистецтва - Тома Томсона, Емілі Карр, Алекса Колвілла і учасників «Групи семи». В експозиції представлені також твори багатьох відомих європейських художників. Заслуговує на увагу зібрання сучасних творів мистецтва, серед яких виділяються знамениті роботи Енді Воргола.

Будівля галереї. Скульптура «Матуся» Луїзи Буржуа біля центрального входу. Висота 9 метрів. Із зібрання музею: Ганс Мемлінг. Мадонна зі св. Антонієм і замовником. 1472


21 травня 1988 року грабіжники розбили вікно першого поверху Музею Стеделек в Амстердамі, Голландія, і вкрали 3 картини загальною вартістю 52 мільйони доларів (на той час). Серед вкрадених робіт була одна з найзнаменитіших картин Ван Гога із серії "Соняшники" (другий варіант 1889 року).

Це пограбування було найбільшим в голландській історії, але на щастя, картини змогли розшукати через 2 тижні, коли злочинці спробували продати здобич.

Міський музей Амстердама, Музей Стеделек, Стеделек-музей - художній музей в Амстердамі. Був заснований у 1895 році як музей історії міста. У будинку, зведеному в стилі неоренесансу, спочатку демонструвалися меблі, монети, вироби з срібла, прикраси та житлова обстановка зі старих амстердамських будинків, крім цього відвідувачі могли ознайомитися з колекцією зброї і експозицією старовинної аптеки. У 1920-1940 роках частина фондів музею була передана в інші музейні установи. В цей же час була створена колекція сучасного нідерландського і французького мистецтва. Від 1930 року музей зберігав велику колекцію творів ван Гога, яка в 1972 році переїхала у власний будинок. Лише до початку 1970-х років експозицію музею залишили останні предмети історичної житлової обстановки, і музей став виступати в новій якості - першого в Амстердамі музею сучасного мистецтва.

Будинок музею Стеделек Ван Гог. «Соняшники», 1889. Другий варіант, 95 × 73 см.


21 травня 2016 року при Музеї українського живопису (м.Дніпро) було урочисто відкрито Музейний сад.

Автором проекту, архітектурного та концептуального рішення став директор Музею українського живопису, художник Сергій Бурбело. Аби реалізувати задумане, 10 днів поспіль дев’ятеро молодих художників-скульпторів у складі: Віталій Просеня (Київ), Максим Тарасов (Львів), Віктор Вовк (Одеса), Надія Отряжа (Дніпро), Орест Денисенко (Львів), Богдан Ткачук, Олексій Абрамов (Львів) створювали скульптури з каменю на тему «Кохання». Результат - новий затишний куточок, де можна відпочити від метушні. Тут регулярно проходять концерти молодих музикантів, театральні вистави, святкові шоу.

Вогняне шоу в Музейному саду