20 декабря -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

20 декабря

Народився Ораціо САММАЧІНІ (20 грудня 1532, Болонья - 12 червня 1577, там само), італійський художник, який працював в Римі, Пармі і своєму рідному місті Болоньї.

Хоча Саммачіні був учнем Пеллегріно Тібальді, його ранні роботи в основному відображають класицизм Рафаеля в інтерпретації Багнакавалло і маньєризм Інноцензо да Імоли і Просперо Фонтани. Простота форми, прозорі кольори і чистота ліній характеризують такі його ранні роботи, як «Шлюб Діви». Самаччіні відправився в Рим, де він 1563 року брав участь в оздобленні Бельведера Ватикану і Залу Регіа Пія IV разом з Таддео Цуккарі і його братом. Він повернувся до Болоньї, де перебував під впливом Пеллегріно Тібальді. Малював фрески чеснот, пророків і ангелів.

«Діва Марія з святими», близько 1570. Національна пінакотека, Болонья «Алегорія»


Хрещений Пітер де ГОХ (Гоох) (грудень 1629, Роттердам — 24 березня 1684, Амстердам) — нідерландський художник, представник Делфтської школи.

Його батько, Гендрікс де Гох, був каменярем, а мати, Аннете Пітерс, — повитухою. Протягом 1646–1649 років навчався у Ніколаса Берхема в Гарлемі. У 1650 році влаштувався на службу до заможного купця та колекціонера Юстуса де ла Гранде. Він супроводжував свого хазяїна під час подорожей в Гаазі, Лейдені, Делфті.

Близько 1652 року перебирається до Делфта. Тут у 1654 році одружується на Жаннеті ван дер Бурх. У 1655 році стає членом місцевої гільдії Святого Луки. У 1660 році переїжджає до Амстердама. Вже у 1668 році він мешкав у респектабельному районі Амстердама. Наприкінці життя у нього стався розлад психіки, помер у божевільні 1684 року.

Зазнав впливу Яна Вермера і Карела Фабріціуса. Ранні картини де Гоха зображують 2—3 персонажів, зайнятих домашніми справами в кімнатах, залитих світлом. Зображуючи сцени бюргерського побуту, Гох з ретельністю передавав поетичність інтер'єрів і двориків, наповнених повітрям й світлом, сяючих чистотою («Дворик», 1658 рік; «Мати біля колиски», бл. 1660 року). В картинах художника сюжетне оповідання зведено до мінімуму і панує загальноліричний настрій, чарівність спокійного, неквапливого плину життя. При цьому в колориті переважають повітряні золотаві тони, що відтіняються плямами чистого кольору.

У пізніх роботах художник зображував досить претензійні сцени зі світського життя. Люди на його полотнах стали багатшими, але самі картини збідніли і втратили свої світлові якості.

«Автопортрет» «Господиня і служниця», близько 1660. Ермітаж, Санкт-Петербург


Народився Казимир АЛЬХИМОВИЧ (20 грудня 1840, Дубрава, Лідського повіту (тепер Щучинський район Гродненської обл., Білорусь) — 31 грудня 1916, Варшава) — польський художник родом з Литви.

Народився в шляхетній сім'ї. Старший брат художника Гіацинта Альхимовича. Закінчив Вільнюську гімназію, де отримав також і початкову художню освіту. На художнє становлення Казимира Альхимовича великий вплив зробила творчість відомого вільнюського художника Канута Русецького. Разом з братом брав участь у повстанні 1863–1864 років, за що був засланий на Урал. Повернувся у 1869 році після амністії, навчався в художній школі В. Герсана у Варшаві, у 1873–1875 роках продовжив навчання живопису в Академії мистецтв у Мюнхені. В 1876–1877 роках мешкаэ у Франції, виставляє свої картини у паризьких салонах. З 1877 року живе переважно у Варшаві.

Творчість Казимира Альхимовича пов'язана з мистецьким житям Польщі та Білорусі. Створив картини на теми білоруської, польської та литовської історії. Казимир Альхимович вважається одним з останніх художників романтизму. Він малював картини також міфологічної тематики, пейзажі Литви та Татрів, релігійні картини, жанрові сценки. З 1880 року брав участь в європейських та всесвітніх виставках. Виставлявся у Варшаві, Мюнхені, Одесі, Кракові, Відні.

Автопортрет «Поховання Гедиміна», 1888


Народився Ян (Йоханнес) Теодор ТОРОП (20 грудня 1858, Пурвореджо, Ява - 3 березня 1928, Гаага) - голландський живописець, графік, майстер вітражу, емальєр, кераміст. Найбільший представник символізму в нідерландському живопису.

Тороп навчався в Делфті, Амстердамі (1880-1881), Брюсселі (1882), де був членом групи "XX" (1885); 1888 року він переїжджає до Гааги. Після ранніх творів, виконаних під впливом імпресіонізму, Тороп здійснює дві подорожі до Англії (1884 і 1886), де відкриває для себе мистецтво Блейка і прерафаелітів. Контакти з Ропом і Редоном в Парижі (1889) визначать його захоплене ставлення до символізму, головним представником якого він, разом з Торн-Пріккером, стає в Голландії.

Broek in Waterland (1889)

Наприкінці 1880-х років Тороп писав картини в стилі пуантилізму і став першим нідерландським художником, який використовав цю техніку. Поступово, однак, він змістився до символізму. У 1892 році в Гаазі відбулася його перша персональна виставка, на якій було представлено лише символістські твори.

Від символізму Тороп поступово переходить до арт-нуво. У 1895 році він виконав свою першу гравюру на дереві, надалі графіка та ілюстрації займали істотне місце в його творчості. У 1898 році він вже є визнаним в усьому світі художником, його персональні виставки проходять у тому числі в Мюнхені, Дрездені та Копенгагені, в 1900 році він виставляється у Відні на Сецессіон. Він зіграв значну роль у розвитку європейського та голландського мистецтва кінця XIX ст.

«Нове покоління», 1892


Народився Микола Петрович БОГДАНОВ-БЄЛЬСЬКИЙ (20 грудня 1868, Шитікі, Бєльський повіт, Смоленська губ. - 19 лютого 1945, Берлін) - російський художник-передвижник, академік живопису (1903), голова Товариства імені Куінджі.

Позашлюбний син наймички. Навчався в нині знаменитій школі С. О. Рачинського в селі Татево. 1881 року Рачинський відправив тринадцятирічного хлопця отримувати початкову художню освіту в іконописній майстерні при Троїце-Сергіївській лаврі, де хлопчик провчився два роки. Від 1884 по 1889 Микола навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, де його вчителями на пейзажному відділенні були художники В.Д. Полєнов, В.Є. Маковський, І.М. Прянишников. Після закінчення училища художник багато подорожував, побував у Молдавії, на Близькому Сході, в Європі, в Константинополі.

У 1894-1895 роках М. П. Богданов-Бєльський продовжив освіту в Академії мистецтв у І. Ю. Рєпіна. Другу частину прізвища Микола Петрович отримав у 1903 році, коли став академіком: «Моє простонародне прізвище як би ушляхетнив сам государ (Микола II), вписавши його власноруч в диплом через дефіс - Бєльський». У 1890-х роках художник створює серію картин про школу С.О. Рачинського: «Недільні читання в сільській школі» (1895), «Усний рахунок» (1896), «Біля дверей школи» (1897), «У хворого вчителя» (1897), «Проба голосів» (1899), «Твір» (1903), «Діти на уроці» (1903), «Між уроками» (1903) та ін. Згодом Богданов-Бєльський оселився в Петербурзі, став модним салонним портретистом.

Член Товариства передвижників від 1895, Товариства Архипа Куїнджі - з 1909 року (був одним із засновників і головою з 1913 до 1918). Після 1921 р Богданов-Бєльський переїхав до Риги, Латвія.

«Автопортрет», 1915 «Усний рахунок. У народній школі С. О. Рачинського.», 1895. Державна Третьяковська галерея, Москва


Народилася Тетяна Олексіївна МАВРІНА (Лебедєва-Мавріна) (20 грудня 1900, Нижній Новгород - 19 серпня 1996, Москва) - радянський художник-живописець, графік, ілюстратор. Заслужений художник РСФСР (1981). Лауреат Державної премії СРСР (1975).

Народилася в сім'ї вчителя і літератора Олексія Івановича Лебедєва. Мати, Анастасія Петрівна, походила з дворянського роду Мавріних. Молодший брат Сергій - академік, засновник радянської комп'ютерної промисловості. У 1920 році сім'я переїжджає до Москви.

У 1921-1929 роках навчалася у Вхутемасі-Вхутеіні (вчителі - М. В. Синєзубов, Г. В. Федоров, Р. Р. Фальк). Була членом групи «Тринадцять», де цінувалася її майже дитяча безпосередність в поводженні з кольором, лінією і формою. Від 1930 року використовувала як псевдонім дівоче прізвище матері - Мавріна.

У післявоєнні роки стала писати в яскравій і відкритої манері, близькій примітивізму, давньоруському і народному мистецтву. Багато працювала не тільки в живописі, а й у книжковій ілюстрації (оформила понад 200 книг). Відомі її роботи для театру і кіно. Чоловік - художник М. В. Кузьмін (1890-1987).

Державна премія СРСР (1975) - за цикл ілюстрацій до російських казок і станкову графічну серію «Казка, Батьківщина, Краса». Єдина з радянських художників, Мавріна відзначена премією імені Г. Х. Андерсена (1976) - за внесок в ілюстрування дитячих книжок.

«Автопортрет», 1937 «Суздаль. Ринок», 1957


Народився Анатолій Іванович СУХОРУКИХ (20 грудня 1935, Новочеркаськ - 21 серпня 2015, Севастополь) - живописець, пейзажист, майстер натюрморту і тематичної картини. Народний художник України (2009).

У 1960 році закінчив Кримське художнє училище ім. М. С. Самокиша. У 1966 р - Харківський художньо-промисловий інститут (педагоги - О.Хмельницький, А.Константинопольский). Від 1966 року жив і працював у Севастополі. З 1966 - учасник міських, обласних, республіканських виставок. З 1973 року - член Спілки художників України. З 1997 року - організатор і керівник щорічних Всеукраїнських «Севастопольських пленерів». У 1994-2007 рр. - голова Севастопольського відділення НСХУ. Від 1998 року заслужений діяч мистецтв України, а з 2009 - народний художник України. У 2006 році нагороджений золотою медаллю Президії Академії мистецтв України.

«Дівчинка з парасолькою»


20 грудня 2007 року з художнього музею Сан-Паулу (Бразилія) були вкрадені «Портрет Сюзанни Блох» Пабло Пікассо, що коштує приблизно $ 50 мільйонів, і «Селянин на кавовій плантації» знаменитого бразильського художника Кандіду Портінарі з оціночною вартістю близько $ 6 мільйонів.

Крадіжку було вчинено в той час, коли охорона обходила внутрішні приміщення музею. Камери спостереження зафіксували всі етапи злочину: трьох чоловіків, які ламали зі сходового майданчика вхідні двері за допомогою лома і автомобільного домкрата; зняття живопису зі стіни і від'їзд. Вся операція зайняла менше трьох хвилин. Викрадачі могли і не поспішати - в музеї не було ніякої тривожної сигналізації. Через це картини навіть не були застраховані.

Як виявилося, вкрадені картини зберігалися вдома у одного з підозрюваних, де вони і були виявлені поліцією. Картини були добре упаковані і абсолютно не постраждали. Назад до Музею мистецтв Сан-Паулу полотна супроводжував ескорт з десятка поліцейських машин і одного вертольота. Повернення картин співробітники музею і місцеві шанувальники образотворчого мистецтва зустріли оплесками. По поверненні вони знову були виставлені для широкої публіки. Система охорони в музеї тепер значно посилена, встановлена додаткова сигналізація.

Музей мистецтв Сан-Паулу (MASP)

Музей мистецтв Сан-Паулу відомий як MASP (порт. Museu de Arte de São Paulo) - це один з найвідоміших музеїв у Латинській Америці, він є одним з найбільш відвідуваних у світі. Заснований 1947 року підприємцем Ассісом Шатобріаном, він був відкритий у 1968 р на Авеніда Пауліста. Музей має площу 10 тис. кв. метрів та містить 8.000 творів мистецтва.

«Портрет Сюзанни Блох», Пабло Пікассо. «Селянин на кавовій плантації», Кандіду Портінарі