20 сентября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

20 сентября

20 вересня 1814 року в Ліоні відкрився музей образотворчого мистецтва - зараз один з найзначиміших музеїв Франції і Європи.

До 1792 року будинок музею було монастирем бенедиктинців. Під час Французької революції монастир був ліквідований, а в його приміщенні був облаштований Палац комерції і мистецтв, в якому були виставлені твори мистецтва, конфісковані у церкви. Згодом музей поповнився експонатами археологічного і природного характеру. У 1805 році при музеї була заснована школа малювання.

Колекція Ліонського музею образотворчих мистецтв (фр. Musée des Beaux-Arts de Lyon) представлена в 70 залах. Фонди музею включають твори художнього і декоративно-прикладного мистецтва і монети різних епох.

У колекції музею представлені різні епохи європейського живопису - від XV століття до сучасності, в тому числі дуже багата колекція живопису XX століття. Всього колекція налічує близько 2000 картин, 700 з яких виставлені для публічного огляду.

Відділення скульптури має в колекції близько 1300 скульптур з часів Середньовіччя і до XX століття.

Тінторетто, «Даная», 1570


Народився Теодор ШАССЕРІО (20 вересня 1819, Санто-Домінго - 8 жовтня 1856, Париж) - французький художник.

Навчався в паризькому училищі красних мистецтв, потім у майстерні Енгра. Теодор був наймолодшим вихованцем Енгра, при цьому художник часто ставив його в приклад іншим учням, називаючи «майбутнім Наполеоном живопису». Спочатку Шассеріо писав картини на класичні і релігійні сюжети, піклуючись головним чином про стильність малюнка і зовнішню красу зображень, але потім приєднався до групи романтиків і наслідував Е. Делакруа. У цьому другому напрямку він особливо успішно трудився після своєї поїздки в Алжир і на Схід, де набув рідкісного вміння передавати яскравість і жар південного сонця і прекрасно вивчив місцеві типи і побут.

Крім живопису Шассеріо створив також цикли офортів на сюжети шекспірівських «Отелло» (15 аркушів) і «Гамлета» (30 аркушів).

«Автопортрет», 1835 «Андромеда, прикута до скелі нереїд», 1840


Народився Матей СТЕРНЕН (20 вересня 1870, Верд, Словенія - 28 червня 1949, Любляна) - словенський художник-імпресіоніст.

Навчався в технічному училищі в Граці, потім вступив до Віденської академії образотворчих мистецтв. У 1897 році переїхав до Мюнхена, де почав вчитися в студії Антона Ажбе. Тут він познайомився з художниками-хорватами - Іваном Грохаром, Матією Ямою і Ріхардом Якопічем. Після смерті Ажбе Стернен залишив Мюнхен і почав вивчати імпресіонізм в Граці та Відні.

У ранні роки Стернен писав під впливом німецької живопису. Зображував в основному пейзажі, портрети і оголених жінок. Пізніше художник повністю присвятив себе реставрації старовинних картин. У роки Другої світової М.Стернен був прихильником нацистів у Хорватії, але після війни переслідуванням не піддавався.

«Весна на морі», 1911


Народився Михайло Іванович ЖУК (20 вересня 1883, м. Каховка Херсонської обл. — 8 червня 1964, Одеса) — український графік, живописець, поет і прозаїк. Яскравий представник модерну в українському мистецтві. Разом з Г. І. Нарбутом і Ф. Г. Кричевським стояв біля витоків вищої художньої освіти в Україні.

Народився в сім'ї робітника-маляра. Трудове життя Михайло почав рано, в 9 років, підручним у маляра. Згодом навчався в Київській художній школі Миколи Мурашка у Харитона Платонова і Миколи Пимоненка, в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури і в Краківській Академії мистецтв (1904). Уже ранні роботи Михайла Жука показали вплив на художника західноєвропейського модерну, його тяжіння до орнаментально-декоративного стилю. У 1904 році відбулася перша виставка М.Жука в Києві, але без особливого успіху. Київській публіці був чужим модерн краківської школи. Рік по тому у Львові ті ж роботи принесли художнику визнання, в тому числі такого майстра як Іван Труш.

«Портрет невідомої», 1919.
Національний художній музей України, Київ

У 1905-1916 роках Михайло Жук жив у Чернігові, де багаторічна дружба поєднала його з родиною Коцюбинських. Їм були створені портрети Миколи Лисенка, Миколи Вороного, Павла Тичини, Лесі Українки, Івана Франка, Марка Вовчка та багатьох інших діячів української культури. Михайло Жук працював у багатьох напрямках образотворчого мистецтва: активно займався гравюрою у різних техніках, захоплювався силуетом, створював екслібриси і шрифти. Художник детально вивчав народні орнаменти, створював декоративні панно, тканини і керамічні вироби. Об'єднавши досягнення європейської графіки з традиціями українського народного живопису, М. Жук оформив унікальне видання «300 кращих українських пісень».

У 1925 - 1953 роках Михайло Жук викладав в Одеській художній школі, був проректором Художнього інституту. У своїй педагогічній діяльності Михайло Іванович був гарячим прихильником взаємопроникнення професійного і народного мистецтва. В останні роки життя художник тяжко хворів, був прикутий до ліжка і віддавав перевагу літературній творчості.

«Автопортрет» (ксилографія) «Чорне і біле»


Народилася Надія Аврамівна БІЛОКІНЬ (20 вересня 1893, село Петриківка, нині смт Царичанського району Дніпропетровської області — 5 лютого 1981, Радсело Царичанського району Дніпропетровської області) — українська майстриня народно-декоративного розпису. Майстер народного мистецтва УРСР (1936). Класик петриківського живопису.

Народилася в бідній родині, не мала можливості відвідувати школу. Допомагала матері ткати килими, розмальовувати хату. Як і більшість жінок у Петриківці почала малювати, використовуючи традиційну техніку. Створювала традиційні для петриківського розпису орнаментні рослинні композиції, використовуючи квіткові мотиви – «цибульки», «кучерявки» тощо. Одна з найкращих майстринь розпису на папері – «кальовок». Її роботи представляють узагальнені образи, зі значною часткою умовності, підкреслюючи найхарактерніше.

«Молодий і молода з почтом», кінець 1960-х


Учасниця Виставки народної творчості у Києві у 1936 р, а також всесоюзних і міжнародних виставок. Роботи Надії Білоконь зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві, в Дніпропетровському художньому музеї та ін.

Декоративний розпис «Яблука», 1963


Народився Михайло Михайлович БОЖІЙ (20 вересня 1911, Миколаїв - 1 січня 1990, Одеса) - український живописець. Народний художник СРСР (1963). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1962).

Народився в сім'ї робітника судноремонтного заводу. Від 1930 до 1933 навчався в Миколаївському художньому технікумі, де одним з викладачів був Данило Карпович Крайнєв. У 1936 році Михайло переїхав до Одеси. Працював художником-мультиплікатором на Одеській кінофабриці. У 1938 році дебютував кількома портретними етюдами на обласній художній виставці.

У першій половині 1950-х Михайло Божій завоював визнання своїми картинами «Відмінниця Світлана Шипунова», «Медсестра». На Всесвітній виставці в Брюсселі у 1957 році М.БожІй за картину «Медсестра» був нагороджений бронзовою медаллю. Художник працював у різних жанрах, але саме в портретній творчості досяг найбільшого успіху. Відомий його портрет Тараса Шевченка «Думи мої, думи» (1959-1960), а також «В. І. Ленін» (1959-1961), «Бетховен» (1968-1969). У 1974 році за картини «В. І. Ленін», «XX століття», «Новий час» Михайло Божій був відзначений Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка. Входить в неофіційний список 100 кращих художників України.

«Медсестра», 1955


Народився Віктор Миколайович ЛОБОДА (20 вересня 1911, Катеринослав, нині м.Дніпро - 23 березня 1992, Дніпро) – дніпровський художник-примітивіст. Син митця – видатний український художник Володимир Вікторович Лобода.

Рід Лободи походить з давніх козацьких коренів. Батько В. Лободи Микола був підприємцем – будував парові млини. У 1933–1936 рр. служив на радянсько-фінському кордоні. 1939 року одружується з Ганною, яка походила із знаменитого полтавського роду Квіток. 1943 року Віктор Лобода був мобілізований на війну і разом з совєтськими військами дійшов до Відня. По війні впродовж довгих років Віктор Лобода працював електриком на пошті, не полишаючи мрії зайнятися своєю улюбленою справою – малюванням (у доробку художника на той час були вже малюнки). По-справжньому зайнятися творчістю Віктору Лободі судилося тоді, коли він вийшов на пенсію. Він вирізав фанерні площини, на яких малював дивовижні краєвиди України. Він творив світ, у якому йому було комфортно жити, творив «знак» своєї України.

«Вечірня зіронька встає»

30 червня 1985 р. в парку ім. Т. Г. Шевченка в Дніпрі відбулася перша і єдина прижиттєва (одноденна) виставка художника. 2009 р. побачив світ альбом «Віктор Миколайович Лобода», Львів, вид-во «Манускрипт-Львів» (Упорядники: В. Лобода, О. Молодий). Творчість Віктора Лободи виходить поза контекст «наївного малярства», це – радше інтелектуально осмислена творчість містянина, котрий «синтезує» свій культурний досвід, своє ставлення до фольклору, традицій, тисячолітньої історії своєї землі.

«Місячна ніч взимку»


Народився Дейл Патрік ЧІХУЛІ (20 вересня 1941, Такома, США) - американський художник-скловар, знаменитий своїми складними з технічної точки зору інсталяціями зі скла в стилі енвайронмент.

Отримав у 1965 році ступінь бакалавра мистецтв за спеціальністю дизайн інтер'єру. У 1967 році Чіхулі захистив магістерську дисертацію по скульптурі в університеті Вісконсіна, де його науковим керівником був Гарві Літелтон. У 1968 році Д. Чіхулі, будучи стипендіатом програми Фулбрайта, навчався у Венеції, після чого отримав ступінь магістра образотворчого мистецтва в Школі дизайну в Род-Айленді.

У 1971 році Чіхулі засновує Школу скловаріння в Пілчаці. У 1976 році Чіхулі потрапляє в автомобільну аварію в Англії, в результаті якої повністю втрачає зір на лівому оці. Незважаючи на важке каліцтво, Чіхулі продовжує роботу, але в 1979 році він, займаючись серфінгом, отримує сильний вивих плеча і назавжди втрачає можливість власноруч робити свої скляні шедеври. У зв'язку з цим він наймає інших художників для спільної роботи.

Скульптура «Сонце».

Найбільше зібрання робіт Чіхулі знаходиться в музеї образотворчого мистецтва в Оклахома-Сіті. У 2012 році відкрився музей «Скляний сад Чіхулі» в Сіетлі. Окремі твори Чіхулі виставлені в провідних світових музеях, виставкових центрах і громадських просторах, серед них люстра висотою 11 метрів в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні.

Люстра Чіхулі в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні.


Народилася Неллі Євгеніївна КНЯЖКОВСЬКА (20 вересня 1947, с.Залізничне, АР Комі, Росія) – одеський художник-емальєр. Заслужений художник України від 2016 р.

У 1969 році закінчила Одеське державне художнє училище ім. М. Б. Грекова. Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва, живопису. Член Національної спілки художників України від 1994 року. Брала участь у емальєрних симпозіумах у Музеї українського живопису (м.Дніпро).

Із зібрання Музею українського живопису (м.Дніпро). «Перший сніг», 2015. Мідь, емаль