20 августа
Родилась Мария ван ОСТЕРВЕЙК (20 или 27 августа 1630, Нотдорп близ Делфта —12 ноября 1693, Эйтдам) — нидерландская художница эпохи барокко, мастер натюрморта.
Родилась в семье протестантского священника. Мария ещё в детстве проявила талант к рисованию, и отец отправляет её в обучение к писавшему преимущественно натюрморты художнику Яну Давидсу ван Хему (1606—1684). Как и её учитель, она пишет натюрморты, как правило, состоящие из цветов. Работы Марии ван Остервейк высоко ценились современниками и быстро находили покупателей по хорошей цене. Её натюрморты приобретались и европейскими монархами — императором Леопольдом I, королём Франции Людовиком XIV, королём Польши Яном Собесским, штатгальтером Нидерландов и др. В 1689 году она оставляет живопись. Примерно в это же время художник Михиль ван Мюссер пишет её портрет под названием «Портрет-аллегория Марии ван Остервейк», на которой увенчивает «королеву натюрморта» лавровым венком.
В настоящее время известны приблизительно 25 полотен, созданных Марией ван Остервейк, которая, по словам современников, работала очень медленно и создала относительно немного картин. «Суетной натюрморт» Марии ван Остервейк был продан на аукционе Лемперц весной 2005 года за 262 тысячи евро.
 |
 |
| Вальеран Вальян. Портрет Марии ван Остервейк (1671) |
«Суетной натюрморт» |
Родился Нарсис ДИАЗ (Нарсис Виржилио Диас де ла Пенья, 20 августа 1807, Бордо — 18 ноября 1876, Ментона) — французский художник, представитель барбизонской школы.
Родился в семье испанских эмигрантов; осиротел в 10-летнем возрасте. Воспитывался в Беллевью близ Парижа протестантским священником. После того как был укушен змеёй, потерял ногу. Как художник был самоучкой, первоначально занимался росписью по фарфору.
Под влиянием живописи Эжена Делакруа Диаз примкнул к романтическому направлению в живописи. Особенно тщательно художник изучал манеру письма Антонио да Корреджо. Впервые выставил на Парижском салоне свои пейзажные полотна, сделанные в окрестностях французской столицы и в лесу Фонтенбло. Пейзажи являлись постоянной и главной темой всего творчества художника. В них он часто вносил мифологический или романтический элемент (сценки с нимфами, амурами, кентаврами, цыганами и т. д.).
В 1837 году Диаз присоединился к художникам-барбизонцам. Был другом таких живописцев, как Теодор Руссо, Ж.-Ф.Милле, Гюстав Курбе. Диаз поддерживал дружеские отношения также и со многими импрессионистами. В его поздних работах также чувствуется влияние импрессионизма. Был участником первой выставки художников-импрессионистов в 1874 году в Париже.
 |
 |
| «Старая водяная мельница вблизи Барбизона» |
Народився Алоїс БУБАК (20 серпня 1824, м.Космоноси, Чехія — 6 березня 1870, Прага) — чеський художник-пейзажист.
Народився в сім'ї різьбяра по дереву. Після закінчення гімназії в місті Млада-Болеславі, він, за бажанням батьків, поступив вчитися в столичний коледж теології. Тим не менш, його талант і любов до мистецтва скоро привели його в Академію красних мистецтв в Празі, яку в той час очолював Рубен. В академії Бубак осягав мистецтво малювання під безпосереднім керівництвом Максиміліана Жозефа Хаусгофера. По закінченні навчання Алоїс Бубак у пошуках сюжетів для своїх полотен багато подорожував по Швейцарії. Повернувшись звідти, він зайнявся виключно чеським пейзажем, приділяючи особливу увагу зразкам садово-паркового мистецтва, і в цьому художник «досяг високого ступеня досконалості».
 |
 |
| «Гірський потік» |
Народився Давид Несторович КАКАБАДЗЕ (20 серпня 1889, село Кухі поблизу Хоні — 10 травня 1952, Тбілісі) — грузинський художник-авангардист, графік, театральний сценограф, винахідник і історик мистецтва радянської епохи, представник кубізму.
З 1910 по 1915 навчався живопису в Санкт-Петербурзі у Л. Є. Дмитрієва-Кавказького. В 1914 разом з П. М. Філоновим та іншими видав перший маніфест аналітичного мистецтва «Інтимна майстерня живописців і малювальників „Зроблені картини“». У 1916 році Давид повернувся в Тифліс і став членом створеного в цьому ж році Товариства грузинських художників, крім того, він викладав малювання в одній з гімназій столиці. Головною темою художника стали епічні мотиви кавказької природи, вирішені в символічно-узагальненому дусі стилю модерн.
 |
| «Імеретія - мати моя», 1918 |
У наступному 1919 році Давид взяв участь у виставці молодих художників, організованої Товариством. У цей період він познайомився і потоваришував зі своїми ровесниками і колегами - Ладо Гудіашвілі і Шалвой Кікодзе. За підсумками виставки, що пройшла з великим успіхом, керівництво Товариства грузинських художників нагородило Какабадзе, Гудіашвілі і Кікодзе грантом для продовження навчання в Парижі. Під час перебування в Парижі Какабадзе захопили "безсуб'єктні картини", він сам багато працював над проблемами живописної техніки. Свої теорії художник виклав у книгах «Про конструктивної картині» і «Мистецтво і простір», виданих в 1922-1925 роках в Парижі французькою та грузинською мовами.
 |
| «Декоративний мотив», 1927 |
У 1923 році Какабадзе став одним з «піонерів» стереокіно, він сконструював і запатентував плівковий кіноапарат, що дає ілюзію рельєфного зображення. Таким чином, художник став одним перших винахідників тривимірного кіно.
Повернувшись на батьківщину, Какабадзе продовжив писати вже знайомі і рідні йому теми Імеретинській природи, намагаючись поєднувати національно-романтичну тематику картин з насаджуваними новою владою канонами соцреалізму. Художник створював монументальні декоративні пейзажі, в тому числі і індустріальні.
У 1928 році Какабадзе став професором Тбіліської (тоді ще Тифліській) Академії мистецтв, де вів клас декоративного мистецтва. Втім, художника постійно звинувачували у формалізмі, і, врешті-решт, «за відмову адаптувати свою творчість до законів соціалістичного реалізму в мистецтві» в 1948 році його звільнили з Академії.
Як театральний художник співпрацював з видатним режисером К. О. Марджанішвілі в час, коли Марджанішвілі створював в Кутаїсі театр (який пізніше був переведений в Тбілісі і якому було присвоєно ім'я Марджанішвілі). Став першим художником театру імені К. Марджанішвілі. Серед інших художників був запрошений до розпису театру імені Шота Руставелі.
 |
 |
| «Автопортрет у дзеркалі», 1913 | «СванетІя», 1939 |
20 августа 1919 года была официально основана Латвийская Академия художеств — высшее учебное государственное заведение Латвии.
Официальное открытие состоялось 12 октября 1921 года. Академия художеств была основана благодаря замыслу ее первого ректора Вильгельма Пурвитиса открыть в Латвии высшее художественное заведение. Здание Академии построено в 1905 году по проекту архитектора В. Бокслафа. Латвийская Академия художеств даёт высшее образование в сфере художеств.
 |
Родился Степан АНДРАНИКЯН (20 августа 1927, Майкоп) — армянский живописец и график, художник игрового кино и аниматор. Заслуженный художник Армянской ССР (1967). Профессор.
Окончил ВГИК (Москва) в 1954 году. Работал как художник игрового и анимационного кино, режиссер. С 1980 — художественный руководитель производства мультфильмов к/ст «Арменфильм».
Во время длительных киноэкспедиций, а также поездок на кинофестивали в различные страны, Степан Андраникян создавал многочисленные пейзажи, зарисовки и графические работы. Автор ярких портретов выдающихся современников — Уильяма Сарояна, Аветика Исаакяна, Грачья Нерсисяна, Григора Ханджяна, Соса Саркисяна, Кима Бакши, Леонида Енгибарова, актрис Гали Новенц и Анаит Топчян, режиссера Андрея Тарковского и других. С 1968 по 2002 год неоднократно создавал портреты выдающего режиссера Сергея Параджанова, вместе с которым работал над фильмом «Цвет граната». В работе 2002 года маэстро окружен героями своих фильмов, картина называется «Параджанов со своими музами». Первая персональная выставка С. Андраникяна состоялась в Ереване в 1957 году.
 |
 |
| На выставке художника |