20 августа -Музей українського живопису

20 августа

Родилась Мария ван ОСТЕРВЕЙК (20 или 27 августа 1630, Нотдорп близ Делфта —12 ноября 1693, Эйтдам) — нидерландская художница эпохи барокко, мастер натюрморта.

Родилась в семье протестантского священника. Мария ещё в детстве проявила талант к рисованию, и отец отправляет её в обучение к писавшему преимущественно натюрморты художнику Яну Давидсу ван Хему (1606—1684). Как и её учитель, она пишет натюрморты, как правило, состоящие из цветов. Работы Марии ван Остервейк высоко ценились современниками и быстро находили покупателей по хорошей цене. Её натюрморты приобретались и европейскими монархами — императором Леопольдом I, королём Франции Людовиком XIV, королём Польши Яном Собесским, штатгальтером Нидерландов и др. В 1689 году она оставляет живопись. Примерно в это же время художник Михиль ван Мюссер пишет её портрет под названием «Портрет-аллегория Марии ван Остервейк», на которой увенчивает «королеву натюрморта» лавровым венком.

В настоящее время известны приблизительно 25 полотен, созданных Марией ван Остервейк, которая, по словам современников, работала очень медленно и создала относительно немного картин. «Суетной натюрморт» Марии ван Остервейк был продан на аукционе Лемперц весной 2005 года за 262 тысячи евро.

Вальеран Вальян.
Портрет Марии ван Остервейк (1671)
«Суетной натюрморт»


Родился Нарсис ДИАЗ (Нарсис Виржилио Диас де ла Пенья, 20 августа 1807, Бордо — 18 ноября 1876, Ментона) — французский художник, представитель барбизонской школы.

Родился в семье испанских эмигрантов; осиротел в 10-летнем возрасте. Воспитывался в Беллевью близ Парижа протестантским священником. После того как был укушен змеёй, потерял ногу. Как художник был самоучкой, первоначально занимался росписью по фарфору.

Под влиянием живописи Эжена Делакруа Диаз примкнул к романтическому направлению в живописи. Особенно тщательно художник изучал манеру письма Антонио да Корреджо. Впервые выставил на Парижском салоне свои пейзажные полотна, сделанные в окрестностях французской столицы и в лесу Фонтенбло. Пейзажи являлись постоянной и главной темой всего творчества художника. В них он часто вносил мифологический или романтический элемент (сценки с нимфами, амурами, кентаврами, цыганами и т. д.).

В 1837 году Диаз присоединился к художникам-барбизонцам. Был другом таких живописцев, как Теодор Руссо, Ж.-Ф.Милле, Гюстав Курбе. Диаз поддерживал дружеские отношения также и со многими импрессионистами. В его поздних работах также чувствуется влияние импрессионизма. Был участником первой выставки художников-импрессионистов в 1874 году в Париже.

«Старая водяная мельница вблизи Барбизона»


Народився Алоїс БУБАК (20 серпня 1824, м.Космоноси, Чехія — 6 березня 1870, Прага) — чеський художник-пейзажист.

Народився в сім'ї різьбяра по дереву. Після закінчення гімназії в місті Млада-Болеславі, він, за бажанням батьків, поступив вчитися в столичний коледж теології. Тим не менш, його талант і любов до мистецтва скоро привели його в Академію красних мистецтв в Празі, яку в той час очолював Рубен. В академії Бубак осягав мистецтво малювання під безпосереднім керівництвом Максиміліана Жозефа Хаусгофера. По закінченні навчання Алоїс Бубак у пошуках сюжетів для своїх полотен багато подорожував по Швейцарії. Повернувшись звідти, він зайнявся виключно чеським пейзажем, приділяючи особливу увагу зразкам садово-паркового мистецтва, і в цьому художник «досяг високого ступеня досконалості».

«Гірський потік»


Народився Давид Несторович КАКАБАДЗЕ (20 серпня 1889, село Кухі поблизу Хоні — 10 травня 1952, Тбілісі) — грузинський художник-авангардист, графік, театральний сценограф, винахідник і історик мистецтва радянської епохи, представник кубізму.

З 1910 по 1915 навчався живопису в Санкт-Петербурзі у Л. Є. Дмитрієва-Кавказького. В 1914 разом з П. М. Філоновим та іншими видав перший маніфест аналітичного мистецтва «Інтимна майстерня живописців і малювальників „Зроблені картини“». У 1916 році Давид повернувся в Тифліс і став членом створеного в цьому ж році Товариства грузинських художників, крім того, він викладав малювання в одній з гімназій столиці. Головною темою художника стали епічні мотиви кавказької природи, вирішені в символічно-узагальненому дусі стилю модерн.

«Імеретія - мати моя», 1918

У наступному 1919 році Давид взяв участь у виставці молодих художників, організованої Товариством. У цей період він познайомився і потоваришував зі своїми ровесниками і колегами - Ладо Гудіашвілі і Шалвой Кікодзе. За підсумками виставки, що пройшла з великим успіхом, керівництво Товариства грузинських художників нагородило Какабадзе, Гудіашвілі і Кікодзе грантом для продовження навчання в Парижі. Під час перебування в Парижі Какабадзе захопили "безсуб'єктні картини", він сам багато працював над проблемами живописної техніки. Свої теорії художник виклав у книгах «Про конструктивної картині» і «Мистецтво і простір», виданих в 1922-1925 роках в Парижі французькою та грузинською мовами.

«Декоративний мотив», 1927

У 1923 році Какабадзе став одним з «піонерів» стереокіно, він сконструював і запатентував плівковий кіноапарат, що дає ілюзію рельєфного зображення. Таким чином, художник став одним перших винахідників тривимірного кіно.

Повернувшись на батьківщину, Какабадзе продовжив писати вже знайомі і рідні йому теми Імеретинській природи, намагаючись поєднувати національно-романтичну тематику картин з насаджуваними новою владою канонами соцреалізму. Художник створював монументальні декоративні пейзажі, в тому числі і індустріальні.

У 1928 році Какабадзе став професором Тбіліської (тоді ще Тифліській) Академії мистецтв, де вів клас декоративного мистецтва. Втім, художника постійно звинувачували у формалізмі, і, врешті-решт, «за відмову адаптувати свою творчість до законів соціалістичного реалізму в мистецтві» в 1948 році його звільнили з Академії.

Як театральний художник співпрацював з видатним режисером К. О. Марджанішвілі в час, коли Марджанішвілі створював в Кутаїсі театр (який пізніше був переведений в Тбілісі і якому було присвоєно ім'я Марджанішвілі). Став першим художником театру імені К. Марджанішвілі. Серед інших художників був запрошений до розпису театру імені Шота Руставелі.

«Автопортрет у дзеркалі», 1913 «СванетІя», 1939


20 августа 1919 года была официально основана Латвийская Академия художеств — высшее учебное государственное заведение Латвии.

Официальное открытие состоялось 12 октября 1921 года. Академия художеств была основана благодаря замыслу ее первого ректора Вильгельма Пурвитиса открыть в Латвии высшее художественное заведение. Здание Академии построено в 1905 году по проекту архитектора В. Бокслафа. Латвийская Академия художеств даёт высшее образование в сфере художеств.



Родился Степан АНДРАНИКЯН (20 августа 1927, Майкоп) — армянский живописец и график, художник игрового кино и аниматор. Заслуженный художник Армянской ССР (1967). Профессор.

Окончил ВГИК (Москва) в 1954 году. Работал как художник игрового и анимационного кино, режиссер. С 1980 — художественный руководитель производства мультфильмов к/ст «Арменфильм».

Во время длительных киноэкспедиций, а также поездок на кинофестивали в различные страны, Степан Андраникян создавал многочисленные пейзажи, зарисовки и графические работы. Автор ярких портретов выдающихся современников — Уильяма Сарояна, Аветика Исаакяна, Грачья Нерсисяна, Григора Ханджяна, Соса Саркисяна, Кима Бакши, Леонида Енгибарова, актрис Гали Новенц и Анаит Топчян, режиссера Андрея Тарковского и других. С 1968 по 2002 год неоднократно создавал портреты выдающего режиссера Сергея Параджанова, вместе с которым работал над фильмом «Цвет граната». В работе 2002 года маэстро окружен героями своих фильмов, картина называется «Параджанов со своими музами». Первая персональная выставка С. Андраникяна состоялась в Ереване в 1957 году.

На выставке художника