20 мая -Музей українського живопису

20 мая

Народився Микола Іванович МУРАШКО (20 травня 1844, Глухів, Чернігівська губернія — 22 вересня 1909, Буча, Київська губернія) — український художник і педагог. Дядько українського живописця, педагога і громадського діяча Олександра Мурашка.

Народився у сім'ї різьбяра іконостасів. Інтерес до малювання виявився у хлопця ще в дитинстві. Він збирав і копіював картинки з книг, робив самостійні малюнки. З 1858 року жив у Києві, вчився у художника-різбляра. У 1863 за порадою Івана Сошенка, який працював викладачем малювання у Першій Київській гімназії, їде до Петербурга, де починає відвідувати Академію мистецтв як вільний слухач, учиться дуже успішно, завдяки чому здобуває серйозну й ґрунтовну професійну підготовку. Найближчим товаришем у роки академічного навчання Мурашка стає Ілля Рєпін, який вплинув на формування естетичних поглядів Миколи Івановича.

Завершити повний курс навчання в Академії Мурашко не зміг — завадила хвороба. Він змушений був повернутися до України, звання художника отримав заочно на підставі своїх робіт. Від 1868 року М. Мурашко розпочинає викладацьку роботу в київських учбових закладах. Посилено займається пейзажним живописом, пише також портрети, серед яких кращий – портрет художника Миколи Ге. Свої твори експонує на київських і петербурзьких художніх виставках. Усі ці роботи високо оцінювалися тогочасною художньою критикою, а окремі були придбані для музею Академії мистецтв.

У 1875 Микола Мурашко організував і очолив Рисувальну школу (існувала до 1901). Серед перших її учнів були дорослі та діти, аматори живопису і мистецтва. Школа давала реальну можливість здобути художню освіту дітям бідняків. Митець застосовував прогресивні методи підготовки учнів, в основі яких — вимоги малювання з натури, суворого дотримання принципу «від легкого — до складнішого», забезпечення індивідуального підходу до кожного учня, всебічної художньої освіти, органічного поєднання спеціальної та загальноосвітньої підготовки. Серед вихованців школи багато талановитих художників: М. Пимоненко, Г. Дядченко, В. Андрєєв, С. Костенко та інші. М. Мурашко вивчав досвід викладання у найкращих російських і закордонних школах, для чого подорожує до Кракова, Відня, Парижа, Болоньї, Флоренції та Риму.

З його ініціативи, починаючи з 1877 року, в Києві почали щорічно організовуватися художні виставки, на яких були представлені твори видатних російських, українських і зарубіжних художників-реалістів. Останні роки життя художник працював над книгою мемуарів «Воспоминания Старого Учителя», які вийшли двома випусками ще за його життя.

Микола Мурашко на портреті пензля І.Рєпіна «Берег річки»


Родился Александр Александрович ДЕЙНЕКА (20 мая 1899, Курск – 12 июня 1969, Москва) – советский живописец, график и скульптор, педагог. Действительный член АХ СССР (1947). Народный художник СССР (1963). Герой Социалистического Труда (1969). Лауреат Ленинской премии (1964).

Вырос в семье железнодорожника и по семейной традиции поступил в Курское железнодорожное училище. Там же в Курске посещал художественную студию. В 1915 году поступил в Харьковское художественное училище, в класс профессора М. Пестрикова. В бурные годы гражданской войны Дейнека служил в РККА, где руководил художественной студией, занимался оформительской работой. Из армии был командирован учиться в Москву, на полиграфическое отделение ВХУТЕМАСа, где его педагогами были В. А. Фаворский и И. И. Нивинский (1920–1925).

«Оборона Петрограда», 1928
«Будущие лётчики», 1937

В 1920-е Дейнека входил в различные художественные группы: «Группа трех» (совместно с А. Д. Гончаровым и Ю. И. Пименовым), «Общество станковистов» (ОСТ), «Октябрь», РАПХ (Российская ассоциация пролетарских художников, с 1931 по 1932). Им были созданы в те годы такие яркие работы, как «Оборона Петрограда» (1928), «Мать» (1932), «Купающиеся девушки» (1933), «Будущие летчики» (1937) и др. Начиная с конца 1920-х и до 1960-х годов, Александр Александрович преподавал в различных московских художественных вузах.

«Оборона Севастополя», 1942
«Донбасс»

В период Великой Отечественной войны Дейнека жил в Москве и рисовал патриотические плакаты. В военные годы им также были написаны картины «Окраина Москвы. Ноябрь 1941 года» (1941), «Сгоревшая деревня» (1942), «Оборона Севастополя» (1942) – драматические и суровые работы. К числу выдающихся полотен послевоенного времени можно отнести работы «У моря. Рыбачки» (1956), «Москва военная», «В Севастополе» (1959), а также мозаики для фойе актового зала МГУ имени М. В. Ломоносова (1956), мозаику для фойе Дворца съездов в Московском Кремле (1961).

«Автопортрет», 1948 «Полдень (Сон)», 1932


20 мая 1950 года открылся Национальный музей искусств Румынии. Находится в Бухаресте в здании бывшего королевского дворца. Коллекции музея включают румынское и зарубежное искусство, всего около 60 тысяч единиц хранения.

Основой собрания европейского искусства стала коллекция короля Кароля I (214 картин, в том числе полотна Эль Греко, Рембрандта, Питера Брейгеля Старшего, Рубенса, Доменико Венециано). В музейном собрании европейского искусства около 3 тысяч картин, скульптур и графических работ.

В экспозиции румынского искусства представлена вся история национального изобразительного искусства, начиная от икон и ранних живописных работ, в том числе боярских портретов, и до искусства середины XX века, в том числе работы Теодора Амана, Николае Григореску, Йона Андрееску, Теодора Паллади, Марселя Янко, Виктора Браунера, Корнелиу Бабы. Особые залы посвящены скульптурам соответственно Димитрие Пачуря и Константина Брынкуши.

Музей также обладает богатым собранием декоративно-прикладного искусства, старинной мебели, фаянса, гобеленов, ковров.

Здание музея Из собрания музея: Теодор Аман. «Студия художника»


Помер Панас Миколайович ЯРМОЛЕНКО (1886, Мала Каратуль, Переяслав-Хмельницький район, Київська область – 20 травня 1953) — український народний художник, представник «наївного мистецтва».

В сім'ї було п'ятеро дітей — донька і чотири сини, але троє дітей померли молодими, залишились лише Панас і молодший на два роки Архип. Обидва брати Ярмоленки були у війську під час Першої світової війни. У 1917 році одружився з дівчиною із сусіднього села Уляною Чередниченко. Понад 10 років Панас Ярмоленко жив з родиною у Переяславі, де працював художником у місцевому клубі, а також викладав малювання в школі № 1.

Про його навчання живопису майже нічого не відомо. Збереглися неперевірені дані, що художник ще підлітком десь короткий час навчався малярства у Переяславі. Найбільш плідними для художника були 1932–1945 роки, багато його робіт позначено саме цими датами. Малював він і краєвиди Переяславщини, жанрові сцени, та найбільш виразними були портрети його односельців, родичів.

«Автопортрет» «Сім'я Дмитра Микули», 1933


В ночь на 20 мая 2010 года в Музее современного искусства в Париже произошла «кража века» – неизвестные похитили пять картин кисти Пикассо, Матисса, Модильяни, Брака и Леже общей стоимостью по разным оценкам от 100 до 500 миллионов евро.

Преступление было обнаружено около 7 утра по местному времени. Одно из окон музея оказалось разбито; кроме того, был сломан навесной замок. Как заявил в своих показаниях один из предполагаемых соучастников громкого ограбления, картины были разрезаны на мелкие куски и выброшены в уличный мусорный бак.

Были украдены полотна «Голубь с зеленым горошком» (Пабло Пикассо, 1912) , «Пастораль» (Анти Матисс, 1906), «Женщина с веером» (Амедео Модильяни, 1919), «Натюрморт с подсвечниками» (Фернан Леже, 1922), «Оливы близ Эстака» (Жорж Брак).

Парижский музей современного искусства (фр. Musée d'Art moderne de la Ville de Paris) занимает восточное крыло Токийского дворца. В музее представлены более 8 000 экспонатов, отражающие разнообразные течения искусства XX века.

Музей современного искусства, Париж А. Модильяни «Женщина с веером», 1919