20 марта -Музей українського живопису

20 марта

Народився Антоні ВІЛАДОМАТ-і-МАНАЛЬТ (20 березня 1678, Барселона - 22 грудня 1755, Барселона) - каталонський художник епохи бароко.

Один з найбільш відомих каталонських художників XVIII століття. Народився в родині ювеліра. Навчався малювати у Паскаля Савалла, потім вступив в учні до Хуана Баптиста Перрамону.

Віладомат писав переважно картини релігійного змісту для монастирів і церков Каталонії. Він оформив у 1698 церкву єзуїтів в Таррагоні, в 1703 році створив кілька полотен для капели госпіталю св. Хреста в Барселоні. У 1714 і в 1720 роках працював над прикрасою собору Санта-Марія-дель-Пі в Барселоні. Перебував у Колегії художників Барселони і товариства св. Франциска в Барселоні.

Пам'ятник Антоні Віладомату в Барселоні «Ісус дає індульгенцію св.Франциску»


Народився Жан-Антуан ГУДОН (20 березня, 1741, Версаль — 15 липня, 1828, Париж) — французький скульптор доби просвітництва і класицизму, визнаний майстер психологічного портрету.

Походив з простої родини, його батько був швейцаром в місцевій Школі обраних учнів. Хлопця пристроїли для отримання фаху в скульптурну майстерню. В період навчання користувався порадами скульптора Пігаля. У 1761 р. вдало дебютував на академічному конкурсі, де показав барельєф на біблійну тему «Цариця Савська приносить дари царю Соломону». Отримав право на продовження трирічного навчання в Школі обраних учнів, а потім — право на удосконалення майстерності в Італії.

1764–1768 рр. — працював в Римі. У 1767 р. створив екорше — скульптурний посібник для вивчення анатомії людського тіла учнями художніх шкіл. Свого значення скульптура-посібник не втратила і понині.

В Парижі Гудон звернувся до створення скульптурних портретів, почав виставляти роботи в Паризькому Салоні. Але реалістичне мистецтво Гудона, не схильного робити компліменти, не мало попиту через спротив вельмож. Особливо негативно ставилися до скульптора королівські посадовці, Гудон так і не став модним скульптором.

Пам'ятник Джорджу Вашингтону

Серед найцікавіших завдань — замова на створення монументу Джорджу Вашингтону від мешканців штату Вірджинія. Скульптор перетнув Атлантичний океан, аби деякий час попрацювати в садибі генерала Джорджа Вашингтона, якого ліпив з натури. Був серед замовників скульптора — і відомий американець, дипломат і науковець Бенджамін Франклін.

В творчому доробку скульптора — близько ста п'ятдесяти скульптурних портретів. Серед портретованих — королівські особи, письменники, декілька портретів енциклопедистів, французькі вельможі, композитор Глюк, актриса і оперна співачка Софі Арну, чужі діти, власна дружина, деякі з діячів французької революції.

Одна з найвідоміших його робіт - сидяча фігура глузливого Вольтера, створена у мармурі для Катерини Другої (Ермітаж); її бронзові копії були виготовлені для Комеді-Франсез та для публічної бібліотеки Санкт-Петербурга.

Гудон вмів передати характер своєї моделі за допомоги вибраної пози, експресивного виразу обличчя і прямолінійного погляду. Для більшої безпосередності враження відмовлявся від ретельної обробки статуй, зберігаючи сліди свого різця. Серед характерних деталей його скульптурних портретів — гарні та ефектні складки одягу.

Портрет Гудона пензля Р. Піла Портрет Вольтера


Родился Антуан ЭТЕКС (20 марта 1808, Париж — 14 июля 1888, Шавиль) — французский художник и скульптор, архитектор и писатель об искусстве, гравёр и художественный критик.

Первые познания в рисовании и лепке получил от своего отца, а потом учился скульптуре у Дюпати и Прадье, живописи у Энгра и архитектуре у Дюбана. В 1828 г., за скульптурное произведение «Гиацинт, убитый Аполлоном», получил медаль и денежный пенсион, давший ему возможность работать в течение двух лет в Италии и посетить Алжир, Корсику, Испанию, Германию и Англию. В 1833 г. выставил в парижском салоне колоссальную группу своей работы «Проклятие Каина», произведшую сильное впечатление на публику и доставившую ему заказ двух групп для триумфальных ворот площади Звезды в Париже: «Сопротивление французов союзникам в 1814 г.» и «Мир 1815 г.», которые вскоре после того и были им исполнены. Одновременно с этими группами и вслед за ними Этекс произвел ряд монументальных статуй и идеальных фигур, включая надгробный памятник Жерико и памятник Вобана с превосходными аллегорическими фигурами Науки и Войны в Соборе инвалидов.

«Проклятие Каина»


Родился Теодор АМАН (20 марта 1831, Кымпулунг-Мусчел — 19 августа 1891, Бухарест) — румынский художник армянского происхождения, занимавшийся также ксилографией. Один из предтеч импрессионизма в Румынии.

Первоначально учился рисовать у Константина Лекка и Кароля Валленштейна в художественных школах Крайовы и Бухареста. В 1850—1951 годах Аман живёт в Париже, где берёт уроки у Франсуа-Эдуара Пико. В 1853 году Т.Аман впервые выставляет свои работы в Парижском салоне. Затем он уезжает в Константинополь, и оттуда в Крым, где собирает материалы и вдохновение для создания своих наиболее известных полотен, наполненных духом национального возрождения Румынии. Знаменитейшее полотно Т.Амана, «Сражение при Альме», было продемонстрировано публике в 1855 году во время парижской Всемирной выставки. Был мастером жанровой и исторической живописи, писал также и портреты.

После возвращения на родину в Валахию Т.Аман был с почётом встречен принцем Барбу Штирбилем и возведён им в дворянское сословие. Принц также назначает художнику стипендию для поездки и обучения в Париже. Посещение барбизонской школы оказало большое влияние на пейзажную и портретную живопись Т.Амана. Затем, после кратковременного пребывания в Риме, он возвращается на родину, где в 1863 году вместе с художником Георге Таттареску основывает бухарестскую Национальную школу изящных искусств. Возглавлял эту школу вплоть до своей смерти в 1891 году.

«Автопортрет» «Влад Дракула и побеждённые турки»


Родился сэр Эдвард Джон Пойнтер (20 марта 1836, Париж – 26 июля 1919) – английский художник, президент Королевской академии художеств (с 1896). В 1894–1904 гг. занимал должность директора лондонской Национальной галереи. В 1902 г. ему был присвоен титул баронета.

«… получил начальное художественное образование в Вестминстерской школе и в Ипсвиче, в 1856–59 гг. учился у Глейра в Париже и, поселившись с 1860 г. в Лондоне, пользовался руководством Лейтона. В 1869 г. он сделался сопричисленным к Лондонской академии худ., в 1871 г. – членом Бельгийского общества акварелистов, в 1876 г. – членом Лондонской академии худож., и в 1896 г., по смерти ее президента Дж. Милле, занял в ней его место. Отличаясь оригинальностью в композиции, точностью рисунка, блеском красок и деликатностью письма, он пользуется у своих соотечественников громкой известностью как превосходный исторический и жанровый живописец, преимущественно же как бесподобный акварелист. В особенности любит он брать сюжеты из античного мира и выводить на сцену нагие или классически-благородно задрапированные женские фигуры. Лучшая из его картин, писанных масляными красками: «Визит к Эскулапу» (1880), а из акварелей замечательны: «Израиль в Египте» (1867), «Верность до гроба», «Прозерпина», «Персей и Андромеда» (1872), «Гадальщица», «Родопа», «Золотой век», «Царица Зиновия в плену» (1878) и нек. др. Кисти П. принадлежат несколько стенных фресок в здании парламента, соборе св. Павла в Лондоне и в церкви св. Стефана в Дульвиче». (По материалам Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона)

«Пещера нимф»


Народився Іван Михайлович КОВАЛЕНКО (20 березня 1953, с.Підгороднє Дніпропетровської області) – дніпровський художник-живописець і графік, педагог.

Закінчив Дніпропетровське художнє училище в 1972 р. (викладач з фаху – Загубибатько В.С.) та Харківський художньо-промисловий інститут у 1981 році (викладачі: Жердзицький Є.Ф., Капшук О.І., Шапошников М.О.). З 1979 року почав брати участь у виставках. Член Національної спілки художників України з 2005. Член правління Дніпровської організації НСХУ. Старший викладач на художньому відділенні Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Персональні виставки Івана Коваленка пройшли у Дніпропетровську (2003, 2010, 2012, 2013), Києві (2009 2013), Харкові (2014). Основні твори: «Останні хризантеми» (1990), «На Бердянській косі» (2002), «На Вкраїні милій» (2004), «Рідний цвіт» (2004), «Вітряно» (2005).

«Сувора Хортиця», 2012


20 березня 2009 року відкрився Музей сучасного мистецтва Азербайджану в місті Баку.

У музеї зібрані понад 800 робіт азербайджанських художників і скульпторів, що працюють в авангардному стилі. В окремому залі експонуються роботи представників західного авангардизму -Сальвадора Далі, Пабло Пікассо і Марка Шагала.

Автором дизайну музею є відомий художник Алтай Садихзаде. У музеї передбачені зал дитячого мистецтва, бібліотека, відеозал, ресторан і арт-кафе.