20 января -Музей українського живопису

20 января

Народився Джон Роддам Спенсер СТЕНХОУП (20 січня 1829, Йоркшир, Англія — 2 серпня 1908, Флоренція) — англійський художник, чию творчість прийнято відносити до другої хвилі прерафаелізму.

Народився в аристократичній родині, його батько був антикваром, який в юності досліджував Грецію. Освіту Стенхоуп отримав у Ітоні та Оксфорді, а у 1850 році, незважаючи на заперечення батьків, вирішив присвятити себе мистецтву. Навчався у Джорджа Фредеріка Уоттса, разом з яким побував в Італії та Малій Азії. Саме Уоттс ввів молодого художника в коло прерафаелітів, познайомивши його з Данте Габріелєм Россетті та Едвардом Берн-Джонсом. У 1858 році Стенхоуп взяв участь у створенні Хогарт-клуба – об’єднання, яке успадкувало традиції Братства прерафаелітів.

У 1880 році, страждаючи від нападів астми, Стенхоуп був змушений залишити Англію і переїхати до Флоренції, де він прожив залишок життя. Стенхоуп був рідним дядьком і наставником відомої художниці Евелін де Морган.

Картини Стенхоупа відрізняють прекрасні, позбавлені вад фігури персонажів, їх плавні, урочисті пози, вишукано декорований квітами та листям фон, тонко прописаний пейзаж з алегоричними фігурами у глибині картини. У своїй творчості Стенхоуп неодноразово звертався до античної тематики.

«Любов і дівчина», 1877


Народився Євген Іванович СТОЛИЦЯ (20 січня 1870, с. Будеї Балтського повіту (на цей час Кодимський район на Одещині) — 26 вересня 1929, Москва) — український і російський художник, академік.

Народився в сім'ї лісника. З дитинства був глухим, але це не завадило йому закінчити Одеське реальне училище святого Павла, а потім і Петербурзьку Академію мистецтв (1894), отримавши за період навчання три срібних медалі. В 1898 р. разом з професором А. І. Куїнджі здійснив першу подорож за кордон. В 1891 р. — вперше виставив свої картини. З 1892 р. — щорічно експонувався на виставках і до 1917 р. був членом журі на них. Його картина «Зимній обід» отримала золоту медаль на Міжнародній виставці в Мюнхені у 1905 р.

Один рік Столиця працював у Англії, звідки разом з адміралом Макаровим побував в експедиції на о. Шпіцберген. Тоді була написана серія полярних картин та етюдів. У 1909 р. Євгену Столиці було присвоєно звання академіка живопису. Революція застала художника в Ананьєві, де він перебував до 1922 р.

Майже повна глухість назавжди лишила його можливості займатися педагогічною діяльністю. За 37 років Євгеном Івановичем було написано понад п'ять тисяч етюдів та картин. Найкращі його полотна зберігаються в Державній Третьяковській галереї у Москві, в багатьох містах Росії, а також за кордоном.

«Літо в Херсонській губернії», 1920-і


Родился Николай Александрович ТАРХОВ (20 января 1871, Москва — 5 июня 1930, Орсэ, Франция) — русский и французский живописец, один из членов-учредителей второго «Мира искусства». Живописец, пейзажист, портретист, жанрист.

В 1894 году Тархов неудачно пробует поступить в Московское училище живописи, ваяния и зодчества. Затем начинает занимается самостоятельно и в 1897 году посещает мастерскую К. Коровина. Дебютировал на XVII выставке Московского общества любителей художеств.

В 1898 году он едет в Париж. В 1899 году недолго посещает мастерские Ж.-П. Лоранса и Л.О. Меерсона. В 1906 году Дягилев выставляет его работы вместе с работам М. Ларионова. Участвовал в парижских салонах - Независимых, Осенних и других. Присылал свои работы на выставку в Москву – «36-ти художников», Союза русских художников и другие. В 1909 году была проведена его персональная выставка в галерее Дрюэ в Париже.

«Солнце с радугой», 1905

В 1911 году Тархов окончательно переезжает в Орсэ. В 1930 году Осенний салон в рамках ежегодной выставки устроил небольшой ретроспективный показ работ Тархова. С. Маковский в 1910 году в журнале «Аполлон» написал: «Тархова еще мало знают и плохо ценят в России. Пора и нам русским, понять, что Тархов – большой самородный талант. Пора поклониться его глубоко-правдивому, искреннему, прекрасному творчеству». Казимир Малевич ставил Тархова в ряд мастеров, для которых живопись превращалась «в стихию движения цветовых элементов», знаменуя «отход от предмета в самостоятельную республику живописи».

Автопортрет, 1921 год «Химера собора Нотр-Дам, нависшая над городом», 1902


Родился Виктор Михайлович ОРЕШНИКОВ (20 января 1904, Пермь – 15 марта 1987, Ленинград) — советский живописец и педагог. Народный художник СССР (1969). Действительный член АХ СССР, профессор. Лауреат двух Сталинских (Государственных) премий третьей степени.

В 1927 году окончил ленинградский ВХУТЕИН, мастерская К. С. Петрова-Водкина. В 1930—1987 годах преподавал в ЛИЖСА имени И. Е. Репина. Доктор искусствоведения (1948). С 1953 по 1977 годы был ректором ЛИЖСА имени И. Е. Репина (ныне – Академия художеств). Сталинская (Государственная) премия третьей степени (1948) — за картину «В. И. Ленин на экзамене в Петербургском университете» (1947). Сталинская (Государственная) премия третьей степени (1950) — за картину «В штабе обороны Петрограда» (1949)

Персональные выставки художника состоялись в Ленинграде (1954, 1974, 1985) и Москве (1975). В 1989 — 1992 годах, уже после смерти художника, его работы с успехом были представлены на выставках и аукционах русской живописи L' Ecole de Leningrad во Франции. Его произведения хранятся в Государственном Русском музее Санкт-Петербурга, в Третьяковской галерее Москвы и во многих собраниях стран Европы, Азии и Америки.

«Портрет балерины Аллы Яковлевны Шелест», 1949


Народився Олександр Іванович ГУМЕНЧУК (20 січня 1952, Кузнецово, Тернейський район, Приморський край РФ) — сучасний український живописець, дизайнер, педагог, заслужений художник України (2008 р.).

Народився в сім'ї військовослужбовця. В 1982 році закінчив факультет дизайну Латвійської Державної художньої Академії імені Т. Залькална (м. Рига, Латвія). З 1982-го мешкає у м. Хмельницькому (Україна).

Працює в галузі станкового та монументального живопису. Неодноразовий учасник та призер республіканських, регіональних та обласних виставок. 1986 розпочав виставкову діяльність. Провів ряд персональних виставок за кордоном та в різних містах України. З 2002 року — член Національної спілки художників України. В 2003–2013 рр. — викладач кафедри дизайну Хмельницького національного університету.

Техніка живопису, в якій працює Олександр — це синтез рельєфів, колажів і кольорів, так звана авторська техніка. Як художник-монументаліст виконував різні декоративні твори в техніці сграфіто, стінопису, об'ємні вітражі, керамічні панно в м. Хмельницькому та області).

Олександр Гуменчук у своїй майстерні