20 января -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

20 января

Народився Джон Роддам Спенсер СТЕНХОУП (20 січня 1829, Йоркшир, Англія — 2 серпня 1908, Флоренція) — англійський художник, чию творчість прийнято відносити до другої хвилі прерафаелізму.

Народився в аристократичній родині, його батько був антикваром, який в юності досліджував Грецію. Освіту Стенхоуп отримав у Ітоні та Оксфорді, а у 1850 році, незважаючи на заперечення батьків, вирішив присвятити себе мистецтву. Навчався у Джорджа Фредеріка Уоттса, разом з яким побував в Італії та Малій Азії. Саме Уоттс ввів молодого художника в коло прерафаелітів, познайомивши його з Данте Габріелєм Россетті та Едвардом Берн-Джонсом. У 1858 році Стенхоуп взяв участь у створенні Хогарт-клуба – об’єднання, яке успадкувало традиції Братства прерафаелітів.

У 1880 році, страждаючи від нападів астми, Стенхоуп був змушений залишити Англію і переїхати до Флоренції, де він прожив залишок життя. Стенхоуп був рідним дядьком і наставником відомої художниці Евелін де Морган.

Картини Стенхоупа відрізняють прекрасні, позбавлені вад фігури персонажів, їх плавні, урочисті пози, вишукано декорований квітами та листям фон, тонко прописаний пейзаж з алегоричними фігурами у глибині картини. У своїй творчості Стенхоуп неодноразово звертався до античної тематики.

«Любов і дівчина», 1877


Народився Євген Іванович СТОЛИЦЯ (20 січня 1870, с. Будеї Балтського повіту (на цей час Кодимський район на Одещині) — 26 вересня 1929, Москва) — український і російський художник, академік.

Народився в сім'ї лісника. З дитинства був глухим, але це не завадило йому закінчити Одеське реальне училище святого Павла, а потім і Петербурзьку Академію мистецтв (1894), отримавши за період навчання три срібних медалі. В 1898 р. разом з професором А. І. Куїнджі здійснив першу подорож за кордон. В 1891 р. — вперше виставив свої картини. З 1892 р. — щорічно експонувався на виставках і до 1917 р. був членом журі на них. Його картина «Зимній обід» отримала золоту медаль на Міжнародній виставці в Мюнхені у 1905 р.

Один рік Столиця працював у Англії, звідки разом з адміралом Макаровим побував в експедиції на о. Шпіцберген. Тоді була написана серія полярних картин та етюдів. У 1909 р. Євгену Столиці було присвоєно звання академіка живопису. Революція застала художника в Ананьєві, де він перебував до 1922 р.

Майже повна глухість назавжди лишила його можливості займатися педагогічною діяльністю. За 37 років Євгеном Івановичем було написано понад п'ять тисяч етюдів та картин. Найкращі його полотна зберігаються в Державній Третьяковській галереї у Москві, в багатьох містах Росії, а також за кордоном.

«Літо в Херсонській губернії», 1920-і


Народився Микола Олександрович ТАРХОВ (20 січня 1871, Москва - 5 червня 1930, Орсе, Франція) - російський і французький живописець, один із членів-засновників другого «Світу мистецтва».

У 1894 році Тархов безуспішно намагався вступити до Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Потім починає займається самостійно і в 1897 році відвідує майстерню К. Коровіна. Дебютував на XVII виставці Московського товариства любителів мистецтв.

1898 року Тархов їде в Париж. У 1899 році недовго відвідує майстерні Ж.-П. Лоранса і Л.О. Меерсона. У 1906 році Дягілєв виставляє його роботи разом з роботами М. Ларіонова. Тархов брав участь в паризьких салонах - Незалежних, Осінніх та інших. Надсилав свої роботи на виставки в Москву - «36-ти художників», Союзу російських художників та інші. У 1909 році була проведена його персональна виставка в галереї Дрюе в Парижі.

«Сонце з райдугою», 1905

У 1911 році Тархов остаточно переїжджає в Орсе. У 1930 році Осінній салон в рамках щорічної виставки влаштував невеликий ретроспективний показ робіт Тархова.

С. Маковський у 1910 році в журналі «Аполлон» написав: «Тархова ще мало знають і погано цінують в Росії. Пора і нам, росіянам, зрозуміти, що Тархов - великий самородний талант. Пора вклонитися його глибоко-правдивій, щирій, прекрасній творчості». Казимир Малевич ставив Тархова в ряд майстрів, для яких живопис перетворювався «в стихію руху колірних елементів», знаменуючи «відхід від предмета в самостійну республіку живопису».

Автопортрет, 1921 год «Химера собору Нотр-Дам, що нависла над містом», 1902


Народився Віктор Михайлович ОРЄШНИКОВ (20 січня 1904, Перм - 15 березня 1987, Ленінград, нині - С.-Петербург) – російський радянський живописець і педагог. Народний художник СРСР (1969). Дійсний член Академії мистецтв СРСР, професор. Лауреат двох Сталінських (Державних) премій третього ступеня.

У 1927 році закінчив ленінградський ВХУТЕІН, майстерня К. С. Петрова-Водкіна. У 1930-1987 роках викладав в ЛІЖСА імені І. Ю. Рєпіна. Доктор мистецтвознавства (1948). Від 1953 по 1977 рік був ректором ЛІЖСА імені І. Ю. Рєпіна (нині - Академія мистецтв).

Сталінська (Державна) премія третього ступеня (1948) - за картину «В. І. Ленін на іспиті в Петербурзькому університеті» (1947). Сталінська (Державна) премія третього ступеня (1950) - за картину «У штабі оборони Петрограда» (1949).

Персональні виставки художника відбулися в Ленінграді (1954, 1974, 1985) і Москві (1975). У 1989-1992 роках вже після смерті художника його роботи з успіхом були представлені на виставках та аукціонах російського живопису L 'Ecole de Leningrad у Франції. Твори Віктора Орєшникова зберігаються в Державному Російському музеї Санкт-Петербурга, в Третьяковській галереї Москви і в багатьох зібраннях країн Європи, Азії та Америки.

«Портрет балерини Алли Яківни Шелест», 1949


Народився Олександр Іванович ГУМЕНЧУК (20 січня 1952, Кузнецово, Тернейський район, Приморський край РФ) — сучасний український живописець, дизайнер, педагог, заслужений художник України (2008 р.).

Народився в сім'ї військовослужбовця. В 1982 році закінчив факультет дизайну Латвійської Державної художньої Академії імені Т. Залькална (м. Рига, Латвія). З 1982-го мешкає у м. Хмельницькому (Україна).

Працює в галузі станкового та монументального живопису. 1986 розпочав виставкову діяльність. Неодноразовий учасник та призер республіканських, регіональних та обласних виставок. Провів ряд персональних виставок за кордоном та в різних містах України. З 2002 року — член Національної спілки художників України. В 2003–2013 рр. — викладач кафедри дизайну Хмельницького національного університету.

Техніка живопису, в якій працює Олександр — це синтез рельєфів, колажів і кольорів, так звана авторська техніка. Як художник-монументаліст виконував різні декоративні твори в техніці сграфіто, стінопису, об'ємні вітражі, керамічні панно в м. Хмельницькому та області).

Олександр Гуменчук у своїй майстерні


Народився Віктор Макарович МОСКАЛЮК (20 січня 1958, с. Заруддя Дубнівського р-ну Рівненської обл.) – український живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв України. Народний художник України (2017). Проживає у Львові, працює в галузі станкового монументального живопису. Лауреат премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури ім. Івана Труша (2012).

У 1977 році закінчив Львівське державне училище прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша, а у 1982 — Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (сьогодні Львівська національна академія мистецтв). З 1987 року — член НСХУ та член спілки художників «Клуб Українських Митців». З того ж часу Віктор Москалюк викладає у Львівській національній академії мистецтв, професор, завідувач кафедри.

На думку критиків, талант майстра виявився у своєрідній стилістичній концепції малярства, що втілюється за законами декоративності, умовності, гармонії, ритмічного взаємозв'язку форм і колірних співвідношень. Творча манера В. Москалюка сформувалася в контексті розвитку сучасного європейського мистецтва й водночас є глибоко національною, поєднує традицію та новацію. У першу чергу, це виявляється в трактуванні образів, у специфіці стилю художника. Так, трактування фігури звернено до національних традицій, виразно розставлені акценти — усе це витворює самобутність кожної картини.

«Король Данило і син його Лев»