2 сентября -Музей українського живопису

2 сентября

Погребен Якоб (Якобус) ЛЕВЕК (октябрь 1635, Дордрехт — погребен 2 сентября 1675, Дордрехт ) — голландский художник-портретист третьей четверти XVII века, ученик Рембрандта.

Родился в семье коммерсанта Жака Левека, связанного с художественной общиной Дордрехта. В молодости тот унаследовал от родителей изрядное состояние. В начале 1650-х Якоб Левек приезжает в Амстердам и поступает учеником в мастерскую Рембрандта, но уже в 1655 возвращается и обосновывает мастерскую в Дордрехте, где его принимают в состав местной гильдии художников.

В основном он работал как портретист. И если в первых портретах художник явно стремится следовать примеру Рембрандта, используя свободные пастозные мазки и опыт проницательного наблюдения за моделью, достигая при этом глубины психологической проникновенности, то позже он отходит от такого подхода, и берёт на вооружение усложнённую аристократическую манеру другого ученика Рембрандта, Говерта Флинка.

Всю свою недолгую жизнь Левек провёл почти исключительно в родном Дордрехте; помимо кратких лет обучения в Амстердаме, известно лишь одно его путешествие, в 1660 в Седан, где он исполнил портрет, заказанный местным епископом, которого не удовлетворил предыдущий заказ, выполненный Ван Дейком.

«Автопортрет» «Портрет Маттеуса Элиаза ван ден Брукке», 1665


Народилася Катерина Василівна КРИЧЕВСЬКА-РОСАНДИЧ (2 вересня 1926, Київ) — американська художниця українського походження. Заслужений діяч мистецтв України. Почесний професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України.

Народилася в сім'ї художників Василя Васильовича та Олени Євгенівни Кричевських. Навчалася в Київській художній школі. З весни 1942 року, щоб уникнути примусової відправки до Німеччини, працювала в Київських виробничо-художніх майстернях. Восени 1943-го разом з батьками виїхала до Львова, потім до Праги, де продовжила навчання в Художньо-промисловій школі. Потім родина виїхала в Німеччину, там художниця навчалася в Гейдельберзькому університеті. З 1949 живе і працює в США.

У роботі віддає перевагу акварелі, хоча малює також гуашшю, працює в змішаній техніці та ін. Її пензлю належать пейзажі США, Франції, Італії, Швейцарії. Велику увагу в творчості приділяє своїй рідній землі - як, наприклад, в жанрових полотнах «Мати» (1973), «Гуцульський Великдень» (1974), «Різдво в Карпатах» (1990); в пейзажах «Вид Києва» (1943), «Пам'ятник архітектури», «Путивль», «Монастир» (всі - 1980).

У 1993 році відвідала Київ і Полтаву, передала свої численні твори в фонди художніх музеїв України. У 2006 видала в Києві книгу спогадів «Мій родовід».

«Полтавське земство», 1994


Народився Богдан Михайлович СОРОКА (2 вересня 1940, Львів — 9 квітня 2015, Ряшів, Польща) — український художник-графік, перший завідувач кафедри промислової графіки Львівської академії мистецтв. Син діячів ОУН Михайла Сороки та Катерини Зарицької.

Народився у в'язниці Бригідки у Львові, де була ув'язнена його мати Катерина Зарицька. Батько Михайло Сорока — учасник українського руху опору, член ОУН, протягом понад 30 років був в'язнем радянських таборів. Богдана виховували й виводили в люди дід і баба — Мирон Зарицький (1889—1961), видатний український математик, професор Львівського державного університету, з дружиною Володимирою.

1964 року Богдан Сорока закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. У 1964–1993 роках працював у Львівському художньому комбінаті живописцем-монументалістом. З 1993 — доцент ЛДІПДМ, 1996 — перший завідувач кафедри промислової графіки, де працював до 2005.

Перші свої лінорити створив 1969 року як ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України». Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника — десятиліття забороняли виставляти його твори та згадувати його ім'я у пресі. Але Сорока не полишав праці над графічними циклами: «Українська міфологія» (1970—1972), «Купальські забави» (1974), «Символи Григорія Сковороди» (1975), «Похід гномів» (1979—1984), «Подорож Узбекистаном» (1981—1982), «Архітектура Львова» (1990), «Символи та емблеми», «Дерев'яні церкви Галичини» (2000). Створив графічні ілюстрації до творів Лесі Українки, Романа Іваничука, Василя Стефаника, Тараса Шевченка, Івана Кошелівця.

Від 2001 працює в техніці кольорової ліногравюри. У 2014 вийшли друком спогади художника. До кола друзів входили Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, Ігор Калинець, брати Горині Михайло, Богдан і Микола. Був однокласником видатного актора Богдана Ступка.

«Музиканти»


Родился Виталий Мурсалович АЛИКБЕРОВ (2 сентября 1944, с. Цаповка Винницкой области — 24 мая 2014, Одесса) — художник-живописец. Заслуженный художник Украины (2007).

Лезгин по национальности. В 1976 году окончил Одесское художественное училище им. М. Б. Грекова. В 1984 году завершил обучение на факультете живописи Киевского художественного института. С 1984 года работал преподавателем в Одесском государственном художественном училище им. М. Б. Грекова.

Выставочную деятельность начал в 1984 году. Работы Виталия Аликберова экспонировались в Москве, Санкт-Петербурге, Киеве, Одессе и Харькове. В 1994 году начала работу российско-украинская культурно-просветительская программа «Живопись Виталия Аликберова».

Произведения Аликберова находятся в государственных и частных коллекциях 17 стран мира, среди них коллекция экс-президента России Бориса Ельцина, экс-президента США Билла Клинтона, экс-президента Молдавии Петра Лучинского, экс-президента Украины Виктора Ющенко, митрополита Киевского и всея Украины Владимира и патриарха Московского и всея Руси Кирилла.