2 июня -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

2 июня

Народився Франсіско РІБАЛЬТА (2 червня 1565, Сольсона, Леріда — 14 січня 1628, Валенсія) — іспанський художник перехідної доби від іспанського маньєризму до раннього бароко.

Відомо, що батько Франсіско був кравець, який рано помер і хлопця пристроїли до майстерні художника. 1582 року він відбув у Мадрид. Від цього року відомий його перший релігійний образ «Приготування до розп'яття Христа», де художник-початківець намагався довести власну спроможність бути самостійним майстром, здатним створити власну композицію і подати її у фантазійному пейзажі. До раннього періоду творчості належить декілька творів з помітним впливом італійських майстрів.

Від 1599 року Франсіско Рібальта працював у Валенсії. Цей період став доволі плідним і Франсіско Рібальту схильні вважати один із засновників валенсіанської школи живопису доби раннього бароко. Його караваджизм мав витоками не стільки твори самого Караваджо, скільки твори іспанських послідовників римського майстра та впливи митців Венеції, тих же Себастьяно дель Пйомбо чи Бассано.

«Св. Лука малює Мадонну»
або «Автопортрет» (фрагмент).
«Приготування до розп'яття Христа», 1582 р., Ермітаж


Огата Корин (1658, Кіото — 2 червня 1716, Кіото) – відомий японський художник зламу 17-18 століть. Народився в Кіото, старій столиці Японії. Батько був заможним торговцем текстилем, а його тканини брав навіть двір імператора Японії і вельможі. В родині був ще брат — Огата Кендзан. Заможність родини дозволили Корину вести образ життя золотої молоді — аж до банкрутства батька.

Обидва брати отримали художню освіту. Але молодший більше займався керамікою. Огата Корин багато малював з натури, що значно розширило репертуар його художніх засобів і можливостей. Але починав з копіювання уславлених зразків — розписів ширм своїх попередників. В давній культурній столиці Кіото накопичилися значні мистецькі збірки, що дало змогу Огата Корину познайомитися з творами відомого художника по лаку і каліграфа Хьоньямі Кьоцу, впливи мистецтва якого він відчував завжди.

В мистецтві Японії не було жорсткого розподілу на престижні і непрестижні витвори мистецтва, як це було в Європі. Обидва брати бралися розмальовувавти віяла, посуд, сувої. Йомовірно, обдарованість Огата Корина була більшою. І той наполегливо і завзято працював над розписом ширм, що стали видатним явищем мистецтва.

Ширма «Розквітлі біла й червона сливи»


Народився Іван Якимович АКІМОВ (2 червня 1755, Санкт-Петербург — 27 травня 1814, Санкт-Петербург) — російський художник, представник класицизму.

Син складача Сенатської друкарні, Іван Акімов у десятирічному віці написав прохання про те, щоб його прийняли у вихованці Петербурзької академії мистецтв, мотивуючи це своєю бідністю. Прохання задовольнили. У 1764–1773 він навчався в Академії в Антона Лосенка. Був відмічений срібними і золотими медалями за успіхи в навчанні. У 1773–1778 роках він був стипендіат від Академії мистецтв в Італії. Відвідав Париж, Авіньйон, Ліон, Геную, потім Болонью, де навчався в Піоклементійській академії. Згодом художник жив у Римі, Венеції та Флоренції.

З 1779 року Іван Акімов працював викладачем у Петербурзькій академії мистецтв. У 1782-му був обраний академіком Петербурзької академії мистецтв за картину «Самоспалення Геркулеса». З 1785 року Акімов — ад'юнкт-професор Академії. У 1791-му він став директором Імператорської шпалерної мануфактури. Викладав також малювання дочкам імператора Павла I. З 1796 по 1800 рік він, за поданням президента Академії мистецтв Мусіна-Пушкіна, обіймав посаду її директора.

Акімов володів викладацьким даром і мав доволі великий вплив на освіту російських історичних живописців, хоча сам не був першокласним художником. Твори Акімова, зокрема, вважалися гіршими, ніж його сучасника Григорія Угрюмова. Перед смертю Акімов заповів Петербурзькій академії мистецтв 15 тисяч рублів асигнаціями на утримання двох стипендіатів його імені.

Портрет Івана Акімова.
Автор Йоганн Баптіст Лампі.
«Великий князь Святослав цілує свою матір і дітей, повернувшись із Дунаю до Києва». 1773


Народився Іван Максимович СОШЕНКО (2 червня 1807, Богуслав — 19 липня 1876, Корсунь) — український маляр і педагог. Один із найближчих друзів Тараса Шевченка, взяв активну участь у його визволенні з кріпацтва.

Тринадцятирічним Іван потрапив у Вільшану до відомого ікономаляра Степана Превлоцького, що погодився взяти Сошенка на безплатне утримання. У 1823 році Сошенко починає працювати самостійно й мав перше вдале замовлення від мліївської церкви, яке допомогло набути репутацію вмілого іконописця в цілій окрузі. Також він малював картини для матусівського й лебединського монастирів. В 1832–1838 роках навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Під час навчання Сошенко створює ряд жанрових та історичних полотен, портретів, пейзажів, займається стінописом, копіюванням класичного малярства. Після закінчення академії отримав атестат, що засвідчив звання вільного некласного художника. Від 1839 — викладач малювання у Ніжинській, Немирівській (з 1846) і з 1856 київських гімназіях.

Із збережених творів Сошенка відомі: «Портрет бабусі Чалого», «Жіночий портрет», «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі» (1857); пейзажі; ікони.

«Продаж сіна на Дніпрі». Національний художній музей України


Народився Шарль-Зашарі ЛАНДЕЛЛ (2 червня 1821, Лаваль - 13 січня 1908, Шеневьєр-Сюр-Марн) - французький художник портретист і орієнталіст.

У 1837 році Ланделл вступив до паризької Школи красних мистецтв. Його портрети і невеликі за розміром релігійні картини мали миттєвий успіх і визнання критики. У 1852 році Наполеон III, захоплений його майстерністю, купує дві картини «Блаженств» Ланделла. У 1855 році імператор особисто вручає йому орден Почесного легіону. Картини Ланделла прикрашають замки, музеї, церкви, громадські будівлі.

Східна тема в творчості художника з'явилася після його подорожей по Північній Африці і Близькому Сходу в 1860-х роках. У 1875 році Ланделл подорожує по Єгипту і Нілу. З цього часу він робить подібні подорожі по Північній Африці щорічно.

«Алжирська жінка грає на дарбуці»


Народився Юстин Григорович ПІГУЛЯК (2 червня 1845, с. Нові Мамаївці Чернівецької області - 2 червня 1919 року, Чернівці) - видатний буковинський художник-портретист.

Народився в сім'ї сільського дяка. Після навчання в Чернівецькій гімназії Юстин вступив до Віденської академії образотворчих мистецтв. Закінчивши Академію в 1874 році, Пігуляк більше трьох десятиліть викладав малюнок і живопис у Вищій реальній школі в Чернівцях.

Юстин Пігуляк створював жанрові роботи («Гуцули», «Любов і вірність», «На перелазі»), пейзажі, але найбільш прославився як портретист. Для заробітку художнику доводилося писати портрети багатих іноземців, але їм була створена і галерея образів видатних українців (портрети Т. Шевченка, Б. Хмельницького, Ю. Федьковича, О. Кобилянської та ін.).

Велика кількість робіт Юстина Пігуляка безслідно зникла в різні роки: у 1913, коли Пігуляк послав багато своїх творів на Всеукраїнську художню виставку до Києва; у 1940-му - під час експозиції в приміщенні «Народного Дому», а також під час румунсько-фашистської окупації Буковини в роки Другої світової війни.

«Автопортрет», 1885 «Дума про Україну», 1910


Народився Фрідріх Август фон КАУЛЬБАХ (2 червня 1850, Мюнхен — 26 липня 1920, Ольштадт) — німецький художник, портретист та історичний живописець.

Був сином майстра історичного живопису Фрідріха Каульбаха. Художню освіту отримав в Академії мистецтв Нюрнберга (викладачі Август фон Крелінг і Карл Рауп), також навчався у свого батька. У 1871 році він переїхав до Мюнхена, час від часу бував в Парижі. У 1886 році обійняв посаду директора Мюнхенської академії мистецтв. Його дочка, Матильда Каульбах, у 1925 році вийшла заміж за художника Макса Бекмана. Останні роки життя художник провів у своєму літньому будинку в Ольштадті у Верхній Баварії. З червня 1997 року в ньому діє музей, де представлено близько 30 картин і 25 малюнків Каульбаха. В оригінальному виді збереглись майстерня і кабінет художника.

Відомий своїми багато прикрашеними мрійливими портретами, здебільшого жіночими, написаними у французькому стилі XIX століття. Сучасне йому художнє життя Каульбах дотепно змалював у численних карикатурах.

«Німеччина» (1914), Німецький історичний музей


Народився Костянтин Костянтинович ПЕРВУХІН (2 червня 1863, Харків - 8 лютого 1915, Москва) - живописець-пейзажист, імпресіоніст, член Товариства пересувних художніх виставок, один із засновників Союзу російських художників.

Навчався живопису в рідному Харкові у відомого художника Д. Безперчого, потім у приватній художній школі М. Раєвської-Іванової. У 1885 переїхав до Петербурга, відвідував малювальні вечора у І. Ю. Рєпіна, поступив вільним слухачем в Академію мистецтв, але через брак коштів провчився в ній недовго. Належав до молодшого покоління передвижників - у 1887-1903 експонував роботи на виставках ТПХВ. Уже з перших виставок звернув на себе увагу: дві його картини були придбані П. Третьяковим («Кінець осені», 1887 і «Зимовий вечір», 1888).

«Блакитний ранок. Венеція», 1914

У 1902 році Первухин переїжджає в Москву, починає викладати в Строгановському Центральному художньо-промисловому училищі. У 1903 Первухін разом з групою відомих художників підписав заяву про вихід з Товариства пересувних художніх виставок і став одним із засновників Союзу російських художників.

В останні роки життя художник кілька разів бував в Італії і особливо полюбив Венецію, створив в цьому місті чимало чудових пейзажів.

Як ілюстратор Первухін співпрацював з журналами «Щорічник імператорських театрів», «Живописний огляд країн світу», «Всесвітня ілюстрація», «Новь». Захоплювався фотографією, 27 жовтня 1910 Первухін був прийнятий в члени Російського Фотографічного товариства в Москві. Помер художник від туберкульозу.

«Його чарівні твори, на жаль, мали значно менший успіх, ніж той, на який вони заслуговували», - писав Аполлінарій Васнецов про пейзажі Первухіна.

«Кінець осені», 1887


Народився Франтішек Ксавьє НАСКЕ (2 червня 1884, Прага - 22 серпня 1959, Прага) - чеський художник, дизайнер та ілюстратор.

Початкову освіту Ф.Наске отримав в Адамові у Брна. Пізніше навчався у празькій Академії образотворчого мистецтва у професорів Рубаліка і Швайгера. Після закінчення навчання здійснив поїздки в Нідерланди, Бельгію і Великобританію (Лондон). Відомий, в першу чергу, як портретист, зображував у своїх роботах відомих особистостей початку ХХ століття. Крім цього, створював і розробляв художні костюми і маски. Ф. Наска був одружений на відомій чеській актрисі Ружені Насковій.

«Амазонка»


Народилася Анна Петрівна ОЛІЙНИК (2 червня 1924, с. Великий острожек Вінницькій обл.) - кримський художник. Майстер натюрморту і пейзажу. Заслужений художник України (2004).

Закінчила Запорізьку студію образотворчого мистецтва. Від 1945 року живе і працює в Ялті. З 1960 - учасниця міських, обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних виставок. З 1968 року відвідувала творчі дачі в Паланзі і Седневі. Понад 50 років пропрацювала в Ялтинській СХ. Від 2004 р - заслужений художник АР Крим. У 2010 р отримала срібну медаль «За майстерність» Міжнародного фонду «Культурне надбання» (Санкт-Петербург).


Автор численних пейзажів, присвячених наймальовничішим куточкам Криму. Особливе місце в творчості Анни Петрівни Олійник займають натюрморти - складні за колоритом, різноманітні за композицією. Своїми наставниками вона вважає корифеїв кримського живопису - Федора Захарова, Степана Столяренка, Якова Басова, Степана Ярового, Аркадія Стрелкова, Сергія Бакаєва, Віктора Толочка...

Роботи А.П.Олейнік знаходяться в музеях та приватних збірках в Україні, Росії, Казахстані, Литві, Польщі, Німеччині, Англії, Франції, Швеції, Норвегії, Ізраїлі, Японії, США, країнах колишньої Чехословаччини та Югославії. Династію живописців продовжують син Володимир і внучки Вікторія і Ольга.

«Гліцинія на вікні»


Народився В'ячеслав Павлович ДАНИЛОВ (2 червня 1938, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.) - художник монументально-декоративного мистецтва, графік, живописець. Заслужений художник України (2002).

Освіту здобув у Дніпропетровському художньому училищі та Ленінградському вищому промислово-художньому училищі ім. В. І. Мухіної (нині Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія). Там само у 1971 році закінчив аспірантуру. Від 1972 року Данилов живе і працює в Дніпрі. Член Національної спілки художників України від 1974 року, також член Професійного Союзу художників Росії. У 1992-2001 роках очолював Дніпропетровську організацію Національної спілки художників України. У 2001-2005 рр. викладав живопис, рисунок, композицію у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна». Нагороджений медаллю «За вірну службу рідному місту» в 1998 р, медаллю "За заслуги перед містом" у 2013 р, численними грамотами за участь у творчому житті міста і країни.

Своїми вчителями В'ячеслав Павлович вважає Олександра Семеновича Куко і Комунара Савелійовича Беркуту (ДХУ); професорів Анатолія Олексійовича Казанцева, Георгія Йосиповича Рубльова, Кирила Леонардовича Иогансена (ЛВПХУ ім. В.І.Мухіной). В.П.Данилов - учасник багатьох обласних, республіканських, міжнародних виставок з 1973 року. Персональні виставки відбулися в 1974, 1993, 1998, 2002, 2008, 2008, 2012, 2013, 2014 роках (м. Дніпро). Учасник емальєрних симпозіумів в Угорщині (м.Кечкемет).

«Нічний шторм. Хоста»


Народився Іван Васильович БРОВДІ (2 червня 1939, с.Онок Виноградівського р-ну Закарпатської обл.) – закарпатський скульптор, живописець. Народний художник України (2008).

У 1961 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, де серед його педагогів були Ф.Манайло, П.Балла, А.Шепа та інші майстри закарпатського мистецтва. Член Національної спілки художників України від 1968. Заслужений художник України від 1997. Лауреат обласної премії в галузі образотворчого мистецтва ім. Й. Бокшая та А.Ерделі.

Іван Бровді створив значну кількість монументальних робіт, бронзових і дерев'яних рельєфів для міст Закарпаття. Його монументальна бронзова композиція - статуї слов'янських вчителів Кирила і Мефодія (1999) прикрашає головну площу Мукачева. В останні роки Іван Васильович багато уваги приділяє живопису, позначеному яскравими переходами декоративних кольорів. Основною тематикою його творчості стали колоритні сцени побуту земляків - селян і лісорубів, ковалів і вівчарів.

Біля пам'ятника Щасливому Сажотрусу, Мукачево


2 июня 1973 года в центре Амстердама открылся Музей Винсента Ван Гога, сразу ставший одной из достопримечательностей города. Автор проекта четырехэтажного здания из стекла и бетона – известный архитектор-модернист Геррит Ритвелд. Экспозиционное крыло, открытое в 1999, спроектировал Кисё Курокава. Музей Ван Гога является самым посещаемым музеем в Нидерландах (1,6 млн. человек в 2011 г.) и находится на 23-м месте по посещаемости в мире.

В экспозиции размещено более 200 полотен Ван Гога, включая ранние рисунки, – это свыше половины всего творческого наследия художника. Картины расположены в хронологическом порядке, что позволяет проследить эволюцию творческого стиля живописца. В музее также хранятся письма художника и коллекция японских гравюр, собранная Ван Гогом. Кроме того, здесь же можно увидеть и произведения ряда его современников: Поля Гогена, Жоржа Сера, Анри де Тулуз-Лотрека, Клода Моне, Пабло Пикассо и других.
Здание музея Из собрания музея: Винсент Ван Гог,
«Едоки картофеля», 1885


2 червня 2009 року в Брюсселі відкрився новий музей, присвячений творчості відомого художника-сюрреаліста Рене Магрітта.

Королівський музей витончених мистецтв відвів для музею Магрітта приміщення площею 2,5 тисячі квадратних метрів. До експозиції увійшли понад 200 творів автора - це найбільша колекція в світі. У числі експонатів - живописні полотна, гуаші, малюнки, рекламні плакати, старовинні фотографії, музичні партитури і навіть фільми.

Зібрання музею охоплює всі періоди творчості майстра. Більш ранні роботи, створені до 1930 року, представлені на третьому поверсі музею. Тут можна побачити плакати і візерунки шпалер для фабрики Петера Лакруа, де художник працював від 1922 по 1926 рік, картини, написані під впливом Джорджо де Кіріко, фотографії, а також відомі картини Магрітта зі словами, в тому числі серія "Віроломство образів".

Експозиція другого поверху охоплює період від 1930 по 1950 рік. До неї увійшли рекламні плакати, над якими художник працював, щоб якось зводити кінці з кінцями після повернення з Парижа до Брюсселя, кілька варіантів картини "Чорна магія" з підготовчими ескізами, а також ряд плакатів, які свідчать про симпатії Магрітта до комуністичної партії.

Нарешті, перший поверх повністю відданий пізній творчості Рене Магрітта. Тут представлені твори, написані в останні 15 років життя майстра, коли він отримав всесвітнє визнання і зміг нарешті забути про фінансові труднощі. У цей період він часто писав копії або версії своїх більш ранніх картин і гуашей, що, однак, не позначилося негативно на їхній якості. Навіть навпаки, деякі з них можна назвати більш цільними і завершеними.
Музей Магрітта Рене Магрітт. «Ностальгія»