2 марта -Музей українського живопису

2 марта

Народився Луї-Мішель ван ЛОО (2 березня 1707, Тулон - 20 березня 1771, Париж) - придворний художник-портретист епохи рококо.

Був старшим сином відомого художника Жана-Батіста ван Лоо. Навчався малювати у батька, в Турині і в Римі. Крім цього відвідував заняття в Королівській академії мистецтв у Парижі, в якій у 1726 році йому була присуджена 1-я премія по живопису. Ван Лоо приймають в Королівську академію мистецтв, у якій він викладає з 1735 року.

У 1737 році Ван Лоо запрошують в Мадрид, де він стає придворним художником іспанського короля Філіпа V. В Іспанії ван Лоо займається також і викладацькою діяльністю. Разом зі своїм учнем Мелендесом стояв біля витоків Королівської академії мистецтв Сан-Фернандо (відкрилася в 1752).

У 1753 році Ван Лоо повертається до Франції, і в Парижі також працює при королівському дворі. Створив кілька парадних портретів короля Людовика XV. У 1765 році обіймає посаду свого дядька Шарля-Андре ван Лоо, який був директором художньої школи École Royale des Élèves Protégés при Королівській академії мистецтв..

Луї-Мішель ван Лоо пише портрет батька Жана-Батіста Портрет Філіпа V Іспанського і його дружини Елізабет Фарнезе


Родился Николя-Франсуа ЖИЛЛЕ (2 марта 1709, Мец — 7 февраля 1791, Пойзи) — французский скульптор, занявший видное место в истории русского искусства.

Пользуясь некоторой известностью во Франции и будучи членом Парижской академии изящных искусств, прибыл, по приглашению И. И. Шувалова, в 1758 году в Санкт-Петербург и поступил на службу по контракту, во вновь учреждённую Императорскую Академию художеств профессором скульптуры, сроком на три года, но исполнял эту должность в течение двадцати лет. Под его руководством обучались талантливые Шубин, Гордеев, Федор Щедрин, Иванов и практически все остальные русские ваятели, обучавшиеся в академии с 1758 по 1778. В 1767 он был произведён в адъюнкт-ректоры академии. В 1778 году, по собственному желанию, был уволен со службы в этом учреждении, с пенсией по 400 руб. в год, и уехал на родину (в Мец).

Де Лапьер Никола Бенжамен.
Портрет Николя-Франсуа Жилле
«Парис», мрамор. Музей Лувр, Париж


Родился Александр Иванович ЗАУРВЕЙД (2 марта 1782, Курляндия — 11 ноября 1844, Санкт-Петербург) – немецкий и русский художник, профессор батальной живописи ИАХ.

Родом из Пруссии, получил образование в Дрезденской академии (1806–1812). По заказу Наполеона Бонапарта в 1812 году выполнил маслом изображения лошадей. Начал работать в жанре батальной живописи в Париже и Лондоне, создал картины «Взятие Парижа», «Сражение при Ватерлоо», «Александр I и граф Платов на параде в Гайд-парке». В 1814 году Заурвейд был приглашён Александром I в Санкт-Петербург для исполнения картин военного содержания и рисунков обмундирования русских войск. При Николае I был преподавателем рисования при великих князьях. За заслуги в развитии живописи в 1827 году Академия художеств избрала его в свои почетные вольные общники. Руководил классом батальной живописи, возведен в звание профессора. Большинство его картин находилось в Санкт-Петербургских императорских дворцах.

Портрет работы Б. П. Виллевальде, 1840-е «Битва у Лейпцига»


Умер Димитриос ДОМБРИАДИС, он же Димитар Добрович (1816, Сливен, Османская империя – 2 марта 1905, Сливен, Болгария) – греческий художник болгарского происхождения. Считается первым болгарином, получившим академическое художественное образование.

Данные о художнике весьма скудные. Предположительно родился в семье торговца льдом и дочери богатого скотовода. В 1834–1837 он учился в греческой «Великой школе нации» в Константинополе. Затем поступил в Афинскую школу изящных искусств, где учился в период 1844–1848. Свои работы, в основном портреты, художник подписывал как Димитриос Домбриадис, что согласно болгарским источникам есть эллинизированная форма Димитрия Добровича. В 1851 году, получив двухгодичную стипендию греческого короля Оттона, вместе с другими молодыми греческими художниками был отправлен продолжить учёбу в Римскую академию художеств. В 1875 году выставлял свои работы на всегреческой выставке «Олимпия» в афинском дворце Заппион. Согласно болгарским источникам художник вернулся в Сливен в 77-летнем возрасте, когда город уже был в составе Болгарского княжества.

«Итальянская танцовщица». Национальная художественная галерея (Афины), 1850-1853


Народилася Марина Вадимівна СКУГАРЬОВА (2 березня 1962, Київ) - українська художниця, одна з представників «нової української хвилі».

З 1974 року Марина вчиться в Республіканській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка. У 1981 році закінчує Дагестанське художнє училище ім. Джемала. У 1982-1988 роках навчається в Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва на кафедрі художнього текстилю. У 1988 році виходить заміж за художника Олега Тістола, і разом з чоловіком і художниками Костянтином «Вінні» Реуновим та Яною Бистрової їде в Москву. Там вони живуть і працюють разом в сквоте «Фурманний провулок», а пізніше - в сквоте «Трьохпрудний провулок». Після майже річного перебування у Базелі з 1993 року Марина Скугарєва живе і працює в Києві.

Марина Скугарєва стала постійною учасницею виставок сучасного мистецтва в Києві, Москві, Варшаві, Базелі, Берліні, Оденсе. Є представником «нової хвилі», яка програмно пов'язувала своє мистецтво з постмодернізмом, оновлюючи його естетикою традиційну українську зображальність. Одна з головних тем її мистецтва - оголена людська фігура в просторі. Вже в перших мальовничих картинах М. Скугарєвої з'являється характерний прийом - вишитий фрагмент - птах, квітка, людське обличчя. Автор проектів «Столи», «Фрагменти», «Пейзажі», «Дороги», «Хороші Домогосподарки» та інших.

«Єгипет. Готель» (2012)