2 февраля -Музей українського живопису

2 февраля

Умер Мартин ШОНГАУЭР (1435/1440, Кольмар — 2 февраля 1491, Брейзах, Баден) — немецкий живописец, рисовальщик и гравёр периода Раннего Возрождения. Гравюры Шонгауэра оказали большое влияние на европейское искусство. За красоту своих произведений Шонгауэр был назван «Прекрасным Мартином». На творчество Шонгауэра сильное влияние оказал Рогир ван дер Вейден.

Сын ювелира из Аугсбурга. Работал преимущественно в Кольмаре, в 1488 году переехал в Брейзах, где прожил последние годы жизни. Картин этого художника дошло до нас очень немного. Гораздо более выгодное понятие о таланте Шонгауэра дают его гравюры, которых насчитывается более сотни. Они свидетельствуют, что это был первый в Германии значительный мастер, владевший резцом с уверенностью и удивительной свободой, умевший преодолевать все технические трудности и внятно передававший свои прочувствованные, благородные, иногда даже величественные композиции. В своих эстампах он изображал не одни только религиозные сюжеты, но также жанровые сцены, животных, орнаменты и т. п.

«Мадонна в беседке из роз». 1473


Помер Лукас ван ФАЛЬКЕНБОРХ (бл. 1535, Лувен - 2 лютого 1597, Франкфурт-на-Майні) – нідерландський художник, один з послідовників Пітера Брейгеля Старшого. Малював пейзажі, побутові сцени з пейзажами, іноді портрети.

Відомостей про життя Фалькенборха зберіглося небагато. Художнє навчання опановував в місті Мехельн, де став членом місцевої гільдії Св. Луки. Дотримувався протестантизму. Через загрозу життю в боку фанатично налаштованих католиків у 1566 р. переселився у місто Ахен в Німеччині. У 1576 р. Лукас перейшов на службу до штатгальтера Матьяша. У 1581 р. Матьяш завершив перебування на посаді намісника Іспанських Нідерландів і оселився в місті Лінц. Лукас ван Фалькенборх перебрався до Лінца як придворний художник Матьяша. По закінченню служби у Матьяша, Лукас перебрався до брата у Франкфурт, де у 1594 р. отримав права громадянина міста.

«Гори Маасу з покладами руд та ливарними печами», 1580, Відень.


Родился Себастьян БУРДОН (2 февраля 1616, Монпелье, Франция – 8 мая 1671, Париж) – французский художник, гравер, рисовальщик; один из старейшин Французской Академии живописи и скульптуры.

Сын живописца, Себастьян жил и работал в Риме, Венеции, Стокгольме, но большая часть его жизни прошла в Париже. Участвовал в росписи собора Парижской Богоматери.

В 1648 Бурдон входит в число из основателей Французской Академии художеств, а в 1655 году становится ее ректором.

Художник не раз менял свой стиль: то работал в духе классицизма, то использовал приемы, характерные для барокко, однако его всегда можно отличить по звучности и гармонии цветовых сочетаний, плавности движений, линий, его картины наполнены светом и воздухом. Впоследствии искусствоведы назовут такую манеру письма бурдон-стилем.

Портрет работы Гиацинта Риго «Мученичество Св. Петра». 1643


Родилась Тереза ФИОРОНИ-ФОЙГТ (2 февраля 1799, Рим - 19 сентября 1880, Перуджа) — итальянская художница, портретист, миниатюрист.

Когда и у кого девушка училась живописи доподлинно неизвестно. Историки предполагают, что учителем Терезы был в последние два года своей жизни художник Доменико дель Фрате, который в 1820-21 годах жил в доме Фиорони. В 1830 году Тереза вышла замуж за немецкого гравера Карла Фойгта, получившего приглашение работать на монетном дворе в Мюнхене. Здесь художница создала миниатюрные портреты короля Баварии Людвига I, его жены Терезы, дочерей Матильды и Адельгунды, портреты других членов баварской королевской семьи, представителей аристократии и политики, мужа и дочерей. Около тридцати картин художницы находятся в Галерее Академии Святого Луки в Риме, куда в 1857 году художница переехала вместе с семьей.

«Автопортрет» «Balia (Сестра милосердия)»


Родилась Франсис Анна ХОПКИНС (2 февраля 1838, Англия — 5 марта 1919, Англия) — канадский художник.

Дочь британского морского офицера, путешественника, полярного исследователя Фредерика Уильяма Бичи, внучка английского художника Уильяма Бичи. В 1858 году вышла замуж за Эдварда Хопкинса, служащего Компании Гудзонова залива, чья работа привела её в Северную Америку. Вместе с мужем много путешествовала в каноэ вдоль самых важных маршрутов меховой торговли. Во время путешествий сделала множество эскизов и таким образом записала этот момент канадской истории. На её картинах изображены вояжёры на каноэ, а также она и её муж на вёслах.

Вернулась в Англию в 1870 и прожила там до самой смерти. Многие из её работ являются частью коллекции Библиотеки и Архива Канады. В 1988 была издана почтовая марка с репродукцией одной из её картин и портретом художницы.

«Преодолевая быстрины», 1879


Родился Жорж МОССОН (2 февраля 1851, Экс-ан-Прованс — 3 сентября 1933, Берлин) — немецкий художник французского происхождения. Известен, прежде всего, цветочными натюрмортами, а также ландшафтами и портретами.

Его художественное образование началось с учёбы в Берлинской академии у Карла Штеффека и Германа Фрезе, затем он поступил в художественную школу Веймара. С 1884 года Моссон выставлялся в Берлине. В 1892 году Жорж Моссон был соучредителем Vereinigung der XI (Объединение одиннадцати) и в 1898 году членом-учредителем Берлинского сецессиона, который возник в знак протеста против немецкого академического искусства. После распада сецессиона в 1913 году он вместе с Максом Либерманом, Максом Слефогтом и другими присоединился к Свободному сецессиону, кроме того, он был членом Немецкого союза художников.

«Ваза с тюльпанами», 1912 «Пейзаж», 1915


Родился Шимон ХОЛЛОШИ (2 февраля 1857, Сигету-Мармацией, ныне Румыния – 08 мая 1918, Тячев, ныне Украина) – венгерский живописец.

Родился в армянской семье. Учился в Училище натурного рисунка в Будапеште (1875–1876) и в Мюнхенской Академии художеств (1878–1882). С 1886 руководил собственной художественной школой-студией в Мюнхене, которая привлекала многих художников (М. В. Добужинский, В. А. Фаворский, К. С. Петров-Водкин и др.). В летний период обычно работал вместе с учениками в окрестностях города Надьбанья, оставив ряд сельских сцен и пейзажей. С 1904 продолжил творческую и педагогическую деятельность в Тячеве, в Закарпатской Украине.

Отстаивал существование национального венгерского искусства «под венгерским небом, в общении с возрождающимся народом».

С конца XIX в. до самых последних своих дней Холлоши работал над картиной «Марш Ракоци», которую так и не завершил. Он хотел создать собирательный образ венгерского народа, объединенного под знаменем национально-освободительной борьбы.

«Автопортрет». 1916 «Лущение кукурузы». 1885


Родился Алексей Васильевич (Вильгельмович) ГАНЗЕН (2 февраля 1876, Одесса – 19 октября 1937, Дубровник, Хорватия) – художник-маринист, профессор, коллекционер, художник Морского министерства России.

Внук И. К. Айвазовского (сын дочери великого художника Марии Ивановны Айвазовской). Кроме университета в Одессе, закончил Берлинскую и Дрезденскую Академии изящных искусств, учился живописи в Париже. Приобретал картины русских и европейских художников, открыл свою галерею в Одессе (1910–1917). С 1915 года состоял на службе в Морском министерстве в качестве художника Главного морского штаба России. В 1920 году эмигрировал и до смерти жил на своей вилле в Дубровнике. В 1929 году в Париже в галерее Жоржа Пти прошла его персональная выставка.

Член Международной Ассоциации акварелистов, Ассоциации гравюры, Русского общества художников в Париже, общества «Товарищество художников».

«Залп линейного корабля «Гангут»»


Народився Давид Лазарович СІГАЛОВ (2 лютого 1894, Переяслав Полтавської губернії - 17 березня 1985, Київ) – київський лікар-педіатр, колекціонер картин, меценат. Кандидат медичних наук, професор.

Все своє життя Давид Сігалов присвятив колекціонуванню картин. Своє зібрання - близько 400 полотен художників кінця XIX - початку XX ст. - в їх числі роботи Бориса Кустодієва, Іллі Рєпіна, Костянтина Сомова, Зінаїди Серебрякової - заповідав в дар Київському національному музею російського мистецтва.

З колекції Давида Сігалова: автопортрет Зінаїди Серебрякової


Народився Захар (Іссахар-Бер) РИБАК (2 лютого 1897, Єлисаветград, нині Кропивницький - 21 грудня 1935, Париж) - український єврейський художник. У його найбільш характерних роботах з'єдналися риси німецького експресіонізму, кубізму, народного примітиву з елементами традиційного єврейського мистецтва.

«Швець», 1930

Народився в сім'ї хасидів, його батько був убитий під час погрому. З 1907 І.-Б. Рибак навчався на Робітничих художніх курсах в Єлисаветграді у Ф.С. Казачинского. У 1911-1916 рр. - в Київському художньому училищі, одночасно відвідував студію О. Мурашка. Потім навчався в студії Олександри Екстер (Київ), яка разом з іншим кубофутуристом О. Богомазовим мали великий вплив на його творчість. У 1917-1919 працював декоратором в Єврейському театрі в Києві, був інструктором місцевої єврейської Культур-Ліги.

Рибак – автор серій графічних робіт «Єврейські типи України», «Погром», «Маленьке містечко». Ілюстрував дитячі книги на ідиш.

«Погром у Києві», 1919

У 1921 році І.-Б. Рибак емігрував до Німеччини. Увійшов в авангардистське об'єднання «Листопадова група». У 1924 р приїхав в СРСР, де співпрацював в єврейських театрах і журналах, зробив тривалу поїздку по єврейським сільськогосподарським колоніям в Україні і Криму. За підсумками цієї поїздки створив серію «На єврейських полях України».

«У полі»

У 1926 р. остаточно виїхав з СРСР. Жив у Франції. У паризький період перейшов до реалізму, його живопис став менш соціальним і більш ліричним. У 1920-ті виставлявся в берлінському Сецесіоні, брав участь у паризьких салонах. На початку 1930-х виставки його робіт пройшли в Голландії і Бельгії, пізніше - в Америці. Помер від туберкульозу і був похований на кладовищі Тіе в Парижі. У 1962 вдова художника Соня Рибак відкрила в м. Бат-Ям (Ізраїль) музей художника («Будинок Рибака», «Бейт-Рибак»), куди передала збірку його картин./p>

«Автопортрет». 1921 «Дискусія знавців Талмуда»


Родился Мануил (Эммануил) Иосифович ШЕХТМАН (2 февраля1900, с.Липники, ныне Житомирская область — 1941, под Москвой) — украинский живописец.

В 1913—1920 годах Шехтман учился в Киевском художественном училище. С 1922 по 1926 год учился в Киевском художественном институте (мастерская М. Бойчука). В 1919—1921 годах сотрудничал с отделением еврейской организации Тарбут в Киеве, принимал участие в оформлении нескольких спектаклей её театральной студии «Омманут». В 1925–1927 годах был преподавателем рисования в Киевском еврейском сиротском доме.

С 1926 года член Ассоциации революционного искусства Украины, участвовал в нескольких её выставках. В 1928 году вместе с другими художниками-«бойчукистами» (учениками М. Бойчука) участвовал в росписи Крестьянского санатория в Одессе. С 1928 года был заведующим постановочной частью Киевского еврейского театра рабочей молодежи («Югарт»), принимал участие в оформлении ряда спектаклей. С 1929 года — заведующий художественным отделом Одесского музея еврейской культуры.

В начале 1930-х годов началась разгромная кампания против «бойчукистов», после чего Шехтман был отстранён от всех должностей. В 1934 году переехал в Москву, где устроился на работу в бригаду по оформлению праздничных шествий и парков. В 1941 ушёл добровольцем в ополчение и погиб при обороне Москвы.

Автопортрет «Погромленные», 1927, Национальный художественный музей Украины


Родился Яков Александрович БАСОВ (2 февраля 1914, Симферополь – 16 марта 2004, Алупка) – крымский живописец и график, народный художник Украины. Любимый жанр мастера – пейзаж.

Профессиональное образование начал в студии академика живописи Н. С. Самокиша. Продолжил обучение в Ленинградском институте живописи, скульптуры и архитектуры (1933–1937), мастерские Н. Наумова, Д. Кардовского, В. Шухаева. Участник Великой Отечественной войны.

С 1946 года жил и работал в Крыму, в Алупке и Ялте. В 1997 году на основе коллекции картин, подаренных городу Алупке, был открыт городской музей живописи художника.

«Лето. У причала», 1976

Произведения Я. Басова экспонировались на 63 персональных и многочисленных коллективных выставках в Украине, в России, на 37 выставках в 22 странах мира, в том числе Канаде, Голландии, Норвегии, Австрии, Германии, Японии, Бельгии, Польше, США, Италии, Испании, Англии, Франции.

Более 600 работ были переданы художником в дар музеям Крыма, более 100 работ находятся в собраниях 42 музеев Украины и за рубежом. Коллекции работ Якова Басова являются частью постоянной экспозиции Ливадийского дворца-музея и Алупкинского государственного дворцово-паркового заповедника.

Портрет работы Г. Брусенцова «Утреннее море». Акварель


Народився Анатолій Федорович ПОНОМАРЕНКО (12 листопада 1922, Катеринопіль Черкаської обл. – 2006) — український художник театру і кіно, ілюстратор. Заслужений художник України (1973).

Закінчив Київське художнє училище (1946). Учасник німецько-радянської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Брав участь в оформленні фільмів: «Подвиг розвідника» (1947) і «Третій удар» (1948). Член Національної спілки художників України. Працював у галузі театрально-декораційного мистецтва, книжкової графіки. Брав участь у художніх виставках: республіканських - з 1954 року, всесоюзних - з 1956 року, закордонних - з 1959 року.

«Вечір», 1982. Папір, акварель.


Народився Іван Федосійович ДЗЮБАН (2 лютого 1923, с. Костянтинівка, Донецька обл. - 19 березня 2009, Київ) - плакатист і живописець. Заслужений художник України (1974).

У 1937 році вступив до Луганського художнього училища. З початком війни пішов працювати на завод. З 1943 року і до закінчення Другої світової війни був на фронті. Після демобілізації повертається до Луганська і закінчує навчання в училищі. З 1949 року по 1955 рік навчається в Київському художньому інституті (спеціалізація - «плакатист»). Його педагогами були В. Касіян, І. Плещинський, М. Хмелько.

Творча спадщина Івана Дзюбана включає як плакатні роботи радянського періоду, так і живописні роботи, на написання яких його надихали численні подорожі по всьому Радянському Союзу. Художник залишив велику кількість етюдів, які так і не стали закінченими полотнами. Картини І. Дзюбана демонструвалися на численних всесоюзних, республіканських і міжнародних виставках, в тому числі на ХХХ Бієнале у Венеції в 1960 р.



Народився Олексій Миколайович (Олекса) ЗАХАРЧУК (2 лютого 1929, Іллінці на Вінниччині — 25 березня 2013, Київ) — видатний український живописець, майстер пейзажного живопису, графік, заслужений художник України (2005).

В часи Другої світової війни брав участь у партизанському русі на Вінниччині. 1944-1948 роки — перебував в дитячому будинку у Харкові. В 1945-1950 роках навчався у Харківському художньому училищі. У 1949 році вперше брав участь в обласній художній виставці у Харкові. У 1957 закінчив Київський художній інститут (навчався з 1950), навчителями були Т. Яблонська, С.Григор'єв. Його дипломна робота називалася "Вечірня пісня на плотах". Щоб написати її Олексій Миколайович двічі наймався на роботу в бригаду плотогонів, спускався з ними вниз до Кременчука, Черкас.

З 1966 року — член Спілки художників України, бере участь в республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. Його трактування образів А.Гайдара (розпис бібліотеки-музею А.Гайдара в Каневі, 1965–1966) та Володимира Леніна зазнає нищівної критики з боку партійного і художнього керівництва.

«Стоїть гора високая», 1985

«Річка Сула. Спека». 2002

1968 року Захарчук підписав листа на ім'я Брежнєва, Косигіна, Підгорного з приводу арештів та судів в Україні та Москві, і що ці арешти і суди суперечать рішенням XX, XXII з'їздів партії, конституції СРСР. Згодом цей лист дістане назву "Лист-протест 139", набуде великого розголосу як в СРСР, так і за кордоном, стане помітною сторінкою в боротьбі прогресивних сил суспільства проти відродження неосталінізму.

Знаний художник, Олекса Захарчук так і не мав власної майстерні. Він змушений був багато років працювати у селі Шеки, що між Лохвицею і Лубнами, де створив чимало чудових пейзажів. В 2002 році став лауреатом мистецької премії «Київ» в галузі пейзажного живопису ім. С. Шишка.

Сайт художника: http://www.zakharchuk.net/

«Синій вечір»