19 декабря -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

19 декабря

Народилася Амелі БОРІ-СОРЕЛЬ (19 грудня 1848, Барселона - 30 травня 1924, Париж) - французька художниця.

Живопису навчалася в Академії Жуліана у Жюля Лефевра, Робера-Флері і Жан-Поля Лорана. Майстерності портрета навчалася у Леона Бонна. Дебютна її виставка відбулася в Паризькому салоні 1874 року, також експонувалася тут і в 1880 році. Вона була нагороджена третьою медаллю Паризького салону в 1885 році і бронзовою медаллю на Всесвітній виставці 1889 року в Парижі. 9 січня 1895 року Амелі вийшла заміж за Родольфа Жуліана, стала керувати жіночою частиною його Академії.

Dans le bleu, 1894


Народилася Анна Доротея (Дора) ВАЛЬРУС (19 грудня 1870, Порі - 21 березня 1947, Кауніайнен) - фінська художниця, представниця "золотої доби" фінського живопису.

Батьки Дори були родом з Пруссії. З шістнадцяти років займалася в фінської художній школі Товариства мистецтва в Турку (найстарішої художньої школі в Фінляндії) в 1886-1889, де її вчителем був відомий художник Александр Фростерус-Селтін. Важливу роль в творчості Вальрус зіграв період 1889 - 1890 років, які вона провела на Аландських островах в колонії художників Еннінгебю. Тут вона займалася в фінсько-шведської громаді художників під керівництвом пейзажиста Віктора Вестерхолма. Особливу увагу художники приділяли атмосфері, ландшафту, світлотіні, займаючись живописом під відкритим небом. У 1890-1891 Дора вчилася в художній школі Товариства фінського мистецтва в Гельсінкі. Біографи пишуть, що після Гельсінкі Дора продовжувала навчання у Германа Гребера в Мюнхені в 1911 році і в Парижі.

Творчість Дори Вальрус включає в себе традиційні тенденції кінця 19 століття: реалізм, натуралізм і пленерний живопис. Тематикою її творчості були портрети, жанрові картини з народними мотивами, героями яких були торговки, селяни і рибалки, а також пейзажі і автопортрети. Дуже часто Вальрус писала фінські пейзажі західного узбережжя і море, райони міста Турку і його багаті особняки, а також численні сімейні портрети. Була талановитою, але не дуже відомою художницею, хоча на початку XXI століття вартість її картин набагато збільшилася.

Автопортрет, 1943 «Смуток», 1892


Народився Микола Васильович КУЗЬМІН (19 грудня 1890, Сердобськ, Пензенська губернія - 9 грудня 1987, Москва) - радянський графік, ілюстратор творів російської та зарубіжної класичної літератури, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1967). Народний художник РРФСР.

У 1909 році самоук з провінції послав свої малюнки в журнал московських символістів «Терези». Малюнки сподобалися В. Я. Брюсову і їх надрукували. 1910 року, закінчивши реальне училище, Кузьмін поїхав в Петербург. За бажанням батьків вступив до Політехнічного інституту, але це навчання йому набридло. Багато часу він проводив у бібліотеці Академії мистецтв, а потім став відвідувати класи Товариства заохочення мистецтв і лекції Інституту історії мистецтв. Далі Кузьмін навчався у І. Я. Білібіна в Рисувальній школі (1912-1914), у П. О. Шилінговського в петербурзькому Вхутеіні (1922-1924). Був одружений з відомою художницею Тетяною Мавріною (1900-1996).

Ілюстратор творів російської та зарубіжної класичної літератури: роману О. С. Пушкіна "Євгеній Онєгін" (1932, золота медаль на Міжнародній виставці 1937 в Парижі), драми М. Ю. Лермонтова "Маскарад" (1941), казки М. С. Лєскова "Лівша" (1957), поеми О. С. Пушкіна "Граф Нулін" (1959, бронзова медаль на Міжнародній виставці мистецтва книги в Лейпцигу). У 1980 році - золота медаль Академії мистецтв СРСР за ілюстрації до книг: О. С. Пушкіна "Епіграми" (1979), М. С. Лєскова "Повісті. Оповідання" (1973), М. Г. Курганова "Короткі мудрі повісті" (1976). Автор книг: "Коло царя Соломона" (1964), "Давно і недавно" (1982), "Художник і книга" (1985).

Ілюстрація до драми М.Ю. Лермонтова «Маскарад»


Народився Микаіл Гусейн огли АБДУЛЛАЄВ (19 грудня 1921, Баку - 21 серпня 2002, Баку) - азербайджанський художник і графік. Заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1955). Народний художник СРСР (1963). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1988 року).

Навчався в Азербайджанському художньому технікумі (1935-39) і Московському художньому інституті ім. В. І. Сурікова (1939-49) у С. В. Герасимова. Творчість художника була тісно пов'язана з літературою. Він створив портрети багатьох письменників, діячів мистецтва. Великий внесок зробив митець і в книжкову графіку, зокрема створив ілюстрації до творів Нізамі, Фізулі, Вагіфа, М. Ф. Ахундова, Ашуга Алєскера, М. Е. Сабіра, Дж. Джаббарли, Самеда Вургуна, Расула Рзи.

У 1956-1971 роках художник подорожує по Індії, Афганістану, Польщі, Італії та ін. країнам. Створює портрети І.Ганді, Гуттузо, Моравіа, Манцу. Як наслідок подорожей по Індії створюються такі картини, як «Жінки Раджастана», «Бенгальські дівчата». За живописний цикл «По Індії» 1970 року індійський уряд нагородив його золотою медаллю і дипломом лавреата Міжнародної премії імені Джавахарлала Неру. Роботи експонувалися на зарубіжних виставках - Прага (1957), Пекін (1958), Брюссель (1958), Белград (1959), Париж (1960), Берлін (1963).

Автопортрет «Бавовна» 1977


Народився Микола Дмитрович АНДРУЩЕНКО (19 грудня 1935, Рудник Жовтневий, Дніпропетровська обл.) - український художник, класик сучасного авангарду. Народний художник України (1998).

У 1956 закінчив Дніпропетровське художнє училище (майстерня М. Погрібняка і О. Куко). У 1958 - 1964 навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Р. Сельського, В. Манастирського і Д. Довбушинського. З 1958 живе і працює у Львові. Учасник міжнародних, всесоюзних, республіканських і обласних виставок з 1965 року. З 1991 викладає на кафедрі монументального живопису Львівської національної академії мистецтв, з 2000 - професор. Заслужений художник України з 1992. Основні твори: «Вінничанка» (1969), «Баба Килина» (1971), «Бесіда» (1990), «Натюрморт з прядкою» (1992).

«Бесіда», 1990


Народився Ігор Сергійович ДИЧЕНКО (19 грудня 1946, Київ — 24 травня 2015, Київ) — український мистецтвознавець, художник, колекціонер.

1969 року закінчив Київський художній інститут. Працював викладачем і науковим співробітником у Центральному Державному архіві музею літератури і мистецтва України, Київському хореографічному училищі, Музеї історії Києва. З 1970-х років брав участь у численних виставках і мистецьких акціях. З 1984 року член НСХУ.

Видав дослідницькі праці про творчість українських художників: Г. Нарбута, К. Піскорського, А. Петрицького, М. Бойчука, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, В. Пальмова, В. Єрмилова, М. Глущенка, Т. Яблонської, А. Горської, О. Хвостенка-Хвостова та ін.

Ігор Диченко почав збирати твори українських авангардистів з початку 1960-х років. Зібрання налічує понад 700 картин. У колекції Ігоря Диченка зберігаються унікальні твори Казимира Малевича, Олександра Тишлера, Олександра Бенуа, Олександра Богомазова, Василя Касіяна, Миколи Глущенка, Віктора Пальмова, Соломона Нікрітіна, 12 ескізів Сергія Ейзенштена та інші роботи. У підсумку колекція Диченка увійшла в десятку кращих у СРСР, а сам Ігор Сергійович виступав консультантом провідних аукціонних домів світу. 12 жовтня 2015 року удова Диченка Валерія Вірська (Котляр) передала унікальну колекцію свого чоловіка в дар державі і народові України.

Віктор Зарецький.
«Портрет Ігоря Диченка» (1964)
Із колекції: О. Богомазов. «Космос», 1910-ті.