19 сентября -Музей українського живопису

19 сентября

Ян ВЕНІКС (близько 1640, Амстердам - 19 вересня 1719, Амстердам) - голландський художник XVII століття, майстер декоративних панно та натюрмортів. Іноді писав портрети, робив офорти.

Точної дати народження Яна Венікса не встановлено. Рік народження ведуть від заяви художника під час вінчання в церкві, коли він повідомив, що йому 30 років. Народився у сім'ї художника Яна Баптиста Венікса, який і був його першим учителем.

1664 року Ян Венікс виплатив внесок і став членом художньої гільдії Святого Луки в Утрехті, де працював до 1668 року. У 1670 році одружився на Пітернеллі Беккерс. У сім'ї було двоє дітей - син і дочка. Серед замовників художника - голландці, купці з Іспанії, російський цар Петро I, який перебував у Голландії під час Великого посольства. У 1702-1712 роках зафіксовано перебування художника в місті Дюссельдорф, де він виконував замовлення курфюрста Пфальца.

Прекрасні зразки його пензля зберігаються в Мюнхенській Пінакотеці, в картинних галереях Парижа, Амстердама, Гааги, Відня, Брауншвейга, Брюсселя, Петербурга і т.д.

«Білий павич» (Академія образотворчих мистецтв, Відень)


Народився Огюстен ПАЖУ (19 вересня 1730, Париж — 8 травня 1809, там само) — французький скульптор, представник класицизму.

У 1734 році О. Пажу вчиться в Королівській академії живопису і скульптури в Парижі, був учнем скульптора Жана-Батіста Лемойна. У 1738 році він здобуває Римську премію і 1-ю премію Королівської академії. Це дозволило Пажу кілька років провчитися в Італії, зокрема — в Римі. Прихильність короля і заступництво мадам Дюбаррі забезпечили скульптора після повернення на батьківщину великими замовленнями. У 1760-х роках Пажу зайнятий виконанням робіт по прикрасі різних офіційних будівель, серед них — Королівської опери Версаля, паризьких Пале-Рояль і Палацу юстиції. Під час Французької революції скульптор був членом комісії зі збереження пам'яток мистецтва і три роки пропрацював у її складі в Монпельє. Після повернення в Париж О. Пажу тяжко захворів, у зв'язку з чим був змушений залишити роботу скульптора.

Вважався одним з найкращих європейських скульпторів 2-ї половини XVIII століття, його роботи зберігаються в найбільших художніх музеях світу.

О.Пажу на картині Аделаїди Лабій-Гійяр «Блез Паскаль», Лувр


Народився Януарій (Ян) СУХОДОЛЬСЬКИЙ (19 вересня 1797, Гродно - 20 березня 1875, Боймє поблизу Седльце) – польський художник-баталіст, повстанець.

Брат відомого поета Райнольда Суходольського. У 1810 році вступив до кадетського корпусу військ Варшавського герцогства, де отримав перші уроки малювання і зацікавився живописом. Особливо йому подобались картини відомого французького живописця Ораса Верне. Художник-аматор продовжив військову службу, отримав звання капітана, але в Польщі спалахнуло Листопадове повстання 1830 року, в якому Ян взяв участь. Всі його брати також брали участь у Листопадовому повстанні: Райнольд загинув, два інших брата - Яцек і Валентин - потрапили в російський полон.

Після придушення повстання Суходольський залишився у країні і отримав державну художню стипендію. У 1832-33 роках він навчався живопису у Французькій академії в Римі, в майстерні Ораса Верне. Він малював жанрові сцени, в тому числі на арабську тематику. У 1837 році Суходольський повернувся до Варшави. Микола I, якому сподобались його картини, подарував Суходольському перстень і прийняв його до Імператорської академії мистецтв. Він також наказав йому написати картину в честь придушення Польського повстання, але Суходольський відмовився.

У 1860 році він був одним із засновників Товариства заохочення витончених мистецтв (1860) у Варшаві та Музею образотворчих мистецтв (1864 р). Януарій Суходольський писав в основному сцени з історії і битви наполеонівських воєн і Листопадового повстання.

«В’їзд генерала Домбровського в Рим»


Народився Хиросі ЄСИДА (19 вересня 1876, м. Куруме, Фукуока — 5 квітня 1950, Токіо) японський художник і графік.

Художні здібності хлопчика підтримував вітчим, котрий був викладачем в державній школі. В 19 років парубка відправили в Токіо, в майстерню художника Тамура Сорію, прихильника західноєвропейського живопису. Потім він перейшов до Кояма Сотаро, у якого стажувався ще три роки.

В пошуках нових тем і самоосвіти молодий художник подорожував по Сполучених Штатах, а також мав подорож до Західної Європи. 1920 року художник представив свою першу гравюру відомому японському видавцю Ватанабе Шоцабуро, котрий підтримував діячів «Нової гравюри». Співпрацював із видавцем приблизно три роки.

1925 року Хиросі Єсида відкрив власну студію і друкарню. Поступово митець відходив від настанов і «Нової гравюри» і школи Сосаку Ханга, створивши практично власний напрямок в японській гравюрі. Теми гравюр Хиросі Єсида не замкнені на японських краєвидах, а мають інтернаціональне спрямування. Так, він має цикл творів, присвячених національним паркам Сполучених Штатів, Швейцарським Альпам, зображенням Тадж Махала...

Сини і невістки митця теж стали художниками і створили родинне художнє виробництво, незважаючи на різну власну обдарованість і різні жанри, в яких працювали.

«Розквітлі сакури»


У вересні 1909 року в Херсоні проходила виставка картин імпресіоністів групи «Вінок» , організована Давидом Бурлюком. Херсонська виставка «Вінок» - одна з перших в біографії українського авангарду.

Херсонщину можна назвати батьківщиною російського і українського авангарду. Тут, в селі Чорнянці (100 км від Херсона), на початку ХХ століття працював керуючим маєтком Давид Федорович Бурлюк, батько художників Давида, Володимира та Людмили Бурлюков, поета Миколи Бурлюка. У різний час у Чорнянці побували: Володимир Маяковський, Велимир Хлєбніков, Михайло Ларіонов, Наталя Гончарова, Володимир Татлін, Олексій Ремізов, Олексій Кручених, Бенедикт Ліфшиць і багато інших нині знаних діячів мистецтва. У Чорнянці Давидом Бурлюком було створене одне з перших футуристичних мистецьких угруповань, що отримало символічну назву «Гілея» (за геродотівською назвою лісистої області в Скіфській землі, в гирлі Дніпра). Пізніше Бенедикт Ліфшиць писав, що Чорнянка стала «точкою перетину координат, що породили ту течію в російській поезії та в живопису, яка увійшла в історію під ім'ям футуризм».

У грудні 1907 Давид Бурлюк разом з Михайлом Ларіоновим і Георгієм Якуловим створюють групу «Стефанос» (в перекладі з грецького «Вінок»). У тому ж році «Вінок» виставлявся в Москві, а наступного року художники групи брали участь у виставці «Сучасні течії в російському мистецтві» в Петербурзі. У листопаді 1908 року українські та російські художники-футуристи провели в Києві виставку «Ланка».

Для провінційного Херсона, який перебував на околиці культурного життя країни, «де не буває виставок картин, якщо не брати до уваги виставок місцевих любителів», виставка групи «Вінок-Стефанос», що проходила з 3 по 20 вересня 1909 року, стала вельми значною подією. Були представлені роботи Давида і Володимира Бурлюків, О. Кручених, А. Лентулова, Л. Баранова. Виставка імпресіоністичного живопису викликала в місті активну полеміку. Багатьом обивателям нове мистецтво здалося лише руйнівним, покликаним «приголомшити публіку, подіяти на зорові відчуття неможливим малюнком, навіть відсутністю такого, і диким поєднанням фарб». У той же час в херсонській газеті «Рідний край» А.Горелін (псевдонім художника і майбутнього поета Олексія Кручоних) писав, що імпресіоністи внесли у живопис живий подих природи і безпосередність відчуттів. Автор серед робіт виставки відзначав: «тут є повні блакитного повітря картини Л. Баранова, жовтувата дівчина Лентулова, чиста, яскраво смарагдова зелень етюдів О. Кручоних», роботи Володимира Бурлюка - «спокійні, повні орнаменту, карбованості, картини». Привертали увагу і картини Давида Бурлюка - «Кінь», «Бики», «Троянди ввечері».

Херсон на початку ХХ століття 
Давид Бурлюк. «Бики», 1908


Народився Олександр Анатолійович ЖАРКО́ (19 вересня 1968, Біла Церква Київської обл.) - живописець и графік. Заслужений художник України (1998).

Закінчив Національну академію образотворчих мистецтв і архітектури в 1994 (майстерня А.Чебикіна). У тому ж році став членом Національної спілки художників України. Учасник виставок з 1992 року. Персональні виставки пройшли в рідному місті художника - Білій Церкві (1996, 2007). У 1996 став лауреатом міської молодіжної літературно-мистецької премії ім. М.Вінграновського.

Працює в галузі живопису, станкової та книжкової графіки, архітектурного дизайну, сценографії. Від 2003 - головний дизайнер архітектурної майстерні «Бабич» (Київ). Основні твори: «Ольвія» (1999), «Хлопчик з квіткою» (2000), «Мріючий ангел» (2000), «Син» (2001).