19 августа -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

19 августа

Народився Ґербранд ван ден ЕКГОУТ (19 серпня 1621, Амстердам - 22 жовтня 1674, там само) - нідерландський живописець і гравер.

Один з кращих учнів Рембрандта, дуже близько підходив до нього в своїх композиціях і в колориті, але поступався метру щодо тонкощів художнього почуття. Писав портрети, побутові сцени і, головним чином, історичні картини, з яких найважливіші - «Анна, що присвячує свого сина Самуїла Господу», «Отрок-Христос, який розмовляє з мудрецями в храмі», «Сімейство Дарія перед Олександром Македонським» і «Жертвопринесення Єровоама у Бет-Елі» та ін. Багато з написаних портретів він власноруч гравіював «міцною горілкою».

«Автопортрет», 1647 «Портрет службовця Ост-Індської компанії», 1669


Мари-Дениз ВИЛЬЕР (1774, Париж — 19 августа 1821, там же) — французская художница. Известна своими портретами в стиле классицизма.

Мари-Дениз Лемуар родилась в Париже в семье Шарля Лемуара и Мари-Анн Руссель. Её сестры Мари-Виктуар (1754—1820) и Мари-Элизабет Лемуар также были художницами-портретистками. В 1794 году Мари-Дениз вышла замуж за студента архитектуры Мишеля Жана Максимильена Вильера.

По всей видимости, Мари-Дениз заинтересовалась живописью благодаря сестре Мари-Виктуар, бывшей старше её на 20 лет, и кузине Жанне-Элизабет Шоде. Известно, что она была ученицей Анн-Луи Жироде-Триозона и выставляла свои работы на Парижских салонах. Помимо этого, она брала уроки живописи у Франсуа Жерара и Жака Луи Давида.

К работам Мари-Дениз Вильер, показанным на салоне 1799 года, принадлежит «Рисующая молодая женщина», который был отмечен призом в 1500 франков и рассматривался критиками того времени как автопортрет художницы. После её смерти имя Мари-Дениз Вильер было забыто, и только в XIX веке она была заново открыта. Её работы зачастую приписывались Триозону или Давиду. Её портрет «Young Woman Drawing» только в 1996 году был атрибутирован, как принадлежащий кисти художницы.

«Рисующая молодая женщина» (возможно, автопортрет художницы), 1801.
Музей Метрополитен, США.


Народився Ґюстав КАЙБОТТ (19 серпня 1848, Париж – 21 лютого 1894, Женвільє,Франція) — французький колекціонер і живописець, представник імпресіонізму.

Народився в заможній родині текстильного фабриканта. Кайботт здобув юридичну освіту. Згодом брав участь у франко-пруській війні. Після війни майбутній митець відвідував студію художника Леона Бонна, де вивчав живопис. В 1873 році Кайботт вступив до Школи шляхетних мистецтв. У цей час Кайботт зустрічає і знайомиться з деякими митцями, що працювали поза рамками академічного живопису, зокрема з Едгаром Дега та Джузеппе де Ніттісом.

Після смерті батька в 1874 році та матері в 1878 році Гюстав отримав значний спадок, що дозволило йому повністю присвятити себе живопису, не турбуючись про власне економічне становище. Більшість картин Кайботта відображають членів його родини та її повсякденне життя. Також майбутній митець отримав можливість подорожувати світом (відвідав Норвегію, Швецію, Неаполь) та проводити багато часу в колах французької тогочасної богеми.

«Дощовий день в Батіньйольському кварталі», 1877, Інститут мистецтв, Чикаго

Ґюстав Кайботт також був широко відомий як щедрий меценат, адже він брав активну участь у фінансуванні виставок імпресіоністів та підтримував своїх колег та друзів-митців (зокрема Клода Моне, Огюста Ренуара, Каміля Пісарро та ін.), купуючи їх роботи та іноді навіть плативши за оренду студій (як у випадку з Моне).

Придбавши маєток в Петі-Женвільє на берегах Сени біля Аржантея у 1881 році та переїхавши туди у 1888 році, митець припиняє займатися живописом. Натомість присвячує себе садівництву та будівництву гоночних яхт. Ґюстав Кайботт помер, коли йому було всього 46 років, під час роботи у власному саду в Петі-Женвільє. Похований на кладовищі Пер-Лашез в Парижі.

«Фрукти на лотку»

Будучи у своїй манері письма ближчим до Мане і Дега, ніж до Моне і Ренуара, Кайботт видозмінював стиль імпресіоністів, демонструючи віртуозне володіння технікою та винахідливість в оригінальних просторових побудовах. Він підіймався на балкони, щоб звідти відобразити місто («Вид на бульвар зверху», 1880), обирав маловідомі чи навпаки характерні куточки Парижа, йому вдавалося зловити моменти повсякденного життя навдивовижу природно. Як і Дега, Кайботт віддавав перевагу складним композиційним побудовам.

Одним із серйозних захоплень художника було колекціювання поштових марок, в чому він досяг значного успіху і посмертно навіть був занесений до «Списку видатних філателістів» як один із «батьків філателії». Його філателістична колекція тепер знаходиться у Британському музеї.

У своєму заповіті Кайботт подарував велику колекцію живопису французькій державі. Ця колекція містила 67 картин різних митців: Каміля Піссарро (19), Клода Моне (14), П'єра Огюста Ренуара (10), Альфреда Сіслея (9), Едгара Дега (7), Поля Сезанна (5), Едуарда Мане (4).

«Автопортрет», 1892 «Циклувальники паркету», 1875


Народився Едвін Гедлей ГОЛҐЕЙТ (19 серпня 1892, Алландейл, Онтаріо, Канада - 21 травня 1977, Монреаль, Квебек, Канада) - канадський художник і гравер по дереву.

Голґейт навчався в художній школі при Художній асоціації Монреаля в класі Вільяма Брімнера. У 1912 році Едвард вирушив до Парижа продовжувати освіту, але заняття перервала Перша світова війна. У 1920-1922 роках Голґейт продовжив навчання в Парижі у Адольфа Мільмана. Перша виставка Едвіна Голґейта пройшла в Художньому клубі Монреаля 1922 року. На початку 1920-х років Голґейт став відомий як провідний канадський гравер свого часу. Від 1928 до 1934 рр. він викладав у Монреальській школі образотворчих мистецтв, а потім - з 1938 по 1940 рр. - в художній школі, що діяла при Художній асоціації Монреаля.

Під час Другої світової війни Едвард працював військовим художником в Англії. У 1946 році він переїхав з Монреаля в невелике містечко Морін-Гайтс, розташоване на Лаврентійській височині. Здобув популярність як художник-пейзажист і автор ню, на яких зображено оголене жіноче тіло на тлі природи. Був також відмінним портретистом.

«Оголена на тлі пейзажу», 1930


Народився Леонід Костянтинович КУДРЯВЦЕВ (19 серпня 1922, Катеринослав, нині – м. Дніпро) - дніпровський художник. Заслужений діяч мистецтв України від 2013.

Навчався в Дніпропетровському державному художньому училищі, потім у Київському художньому інституті (1948-1950 рр.), у Харківському художньому інституті (1950-1954 рр.), на факультеті підвищення кваліфікації в художньому інституті ім. І.Ю.Рєпіна (Ленінград) – у 1975-1976 рр. Експонент художніх виставок від 1949 року. Викладав у Дніпропетровському художньому училищі ім Є.В.Вучетича в 1964 - 1978 роках. З 2002 - член Національної Спілки художників України.

Основні жанри художника: пейзаж, портрет, натюрморт, жанрова картина. Леонід Костянтинович створив низку робіт, що оспівують трудові будні. У 1970-ті почав активно займатися аквареллю, створив у цій техніці численні ліричні пейзажі. Персональні виставки Кудрявцева пройшли в Дніпропетровському художньому музеї в 2007 і 2012 роках. На початку 2000-х твори Кудрявцева експонувалися в Лондоні (Англія) та Единбурзі (Шотландія). Його полотна зберігаються в музеях і приватних колекціях України та зарубіжжя.

«Автопортрет», 1994 «Вагранка заводу ім. Г. І. Петровського», 1974


Народився Костянтин Матвійович ЛОМИКІН (19 серпня 1924, Глухів Сумської обл. - 1994) - відомий одеський художник і графік. Народний художник України (1984).

У 1951 році закінчив Одеське художнє училище (викладачі: Л. Мучник, М. Шелюто, М. Поплавський). Від 1951 року брав участь у багатьох всесоюзних і зарубіжних виставках. Член Спілки художників з 1953 року.

«Козаки», 1961

Від 1971 року - заслужений діяч мистецтв УРСР. Працював у жанрі тематичної картини, портрета, пейзажу, натюрморту. Одна з улюблених тем художника - зображення балерин.

Костянтин Матвійович довгий час був головою Одеського відділення СХУ. Його роботи продаються на українських і міжнародних аукціонах, знаходяться в художніх музеях України, а також у приватних колекціях в Росії, Японії, Франції, Греції, Німеччині, Італії, Португалії. Персональні виставки: Одеса (1953, 1974), Харків (1954), Київ (1956, 1957). К. М. Ломикін входить до неофіційного списку 100 кращих художників України.

«Балерина», 1989


19 серпня 1938 року було відкрито Національний музей витончених мистецтв в історичному центрі Ріо-де-Жанейро (Бразилія), в будинку, побудованому в 1908 році архітектором Адольфо Моралесом-де-лос-Ріос в стилі еклектики.

Історія існування музею набагато довша і починається з вимушеної еміграції королівської родини до Бразилії в 1808 році. Зібрання вивезених Жуаном VI зразків мистецтва стало кістяком нинішньої експозиції. Після прибуття до Бразилії король заснував Королівську школу наук, мистецтв і ремесел, пізніше перейменовану в Імператорську Академію мистецтв. За роки роботи установа сформувала значну художню галерею.

З моменту проголошення республіки академія називалася Національною школою витончених мистецтв. У 1975 році музей і школа були розділені. Велика частина художнього зібрання залишилася в Національному музеї. Експозиція налічує близько 15 000 полотен, статуй, малюнків і гравюр бразильських і іноземних художників, колекції декоративно-ужиткового мистецтва, меблів і добірку зразків африканського мистецтва. Музей має зібрання бразильського живопису з початку дев'ятнадцятого століття до наших днів.