19 июня -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

19 июня

Народився Юлій Іванович ФЕДДЕРС (19 червня 1838, Кокенгаузен (нині Кокнесе), Ліфляндська губернія -19 січня 1909, Ніжин, Чернігівська губернія) - живописець-пейзажист родом з Латвії, академік. Працював також в Україні.

У 1856 році Феддерс вступив в учні Імператорської Академії Мистецтв у Петербурзі. Пробувши в ній шість років і отримавши за свої класні роботи дві малі срібні медалі, він вийшов з Академії і через нестачу коштів до життя влаштувався викладачем малювання в Мітавське реальне училище, яке покинув, коли його твори набули успіху.

У 1880 удостоєний звання академіка. Крім пейзажів, що зображають види Ліфляндії, Санкт-Петербурзької губернії і України, писав також портрети. Його картина «Смерч» виставлялася на Лондонській всесвітній виставці у 1874, а «Зимова картина» - на Берлінській ювілейній академічній виставці 1886 року.

«Пейзаж з хатами»


Родился Кирилл Викентьевич ЛЕМОХ (19 июня 1841, Москва — 9 марта 1910, Санкт-Петербург) — русский жанровый живописец, действительный член Императорской Академии художеств, участник «бунта четырнадцати», один из учредителей Санкт-Петербургской артели художников и Товарищества передвижных художественных выставок.

Родился в семье преподавателя музыки немецкого происхождения. C 1851 по 1856 год учился в Московском училище живописи и ваяния. В 1858 году поступает в Императорскую Академию художеств в класс исторической живописи П. В. Басина и А. Т. Маркова. За этюды и рисунки награждён Советом Академии двумя малыми и двумя большими серебряными медалями «За успех в рисовании». В 1863 году удостоен Малой золотой медали Академии за картину «Моисей источает воду из скалы».

В числе других четырнадцати академистов, демонстративно отказавшихся от участия в конкурсе на Большую золотую медаль, в 1863 году подал прошение о выходе из Академии. Жил преимущественно в Санкт-Петербурге, зарабатывая частными уроками рисования в аристократических семьях. Лемох принимает приглашение давать частные уроки рисования детям будущего императора Александра III, в том числе и старшему сыну Александра III, последнему императору России Николаю II. Однако наиболее талантливой ученицей Лемоха стала младшая сестра Николая Великая княгиня Ольга Александровна, серьёзно увлекавшаяся живописью всю оставшуюся жизнь. За обучение царской семьи Лемоху была назначена пожизненная пенсия. C 1897 и почти до самой смерти, Лемох занимает должность хранителя художественного отдела Русского музея Императора Александра III.

«Новое знакомство», 1885. Государственній Русский музей, С.-Петербург


Народився Ян БОНКОВСЬКИЙ (19 червня 1872, Краків - 10 листопада 1934) - польський художник.

У 1890-х роках навчався живопису у професорів Краківської Школи (згодом - Академії) витончених мистецтв - Леона Вичулковського і Яна Станіславського. У 1903 р продовжив навчання в Баварської академії витончених мистецтв в Мюнхені.

Автор багатьох портретів, пейзажів і натюрмортів. Створив копії портретів для галереї єпископського палацу в Кракові. Був членом «Товариства любителів історії та пам'яток Кракова», яке займалося консервацією пам'яток мистецтва і архітектури давньої столиці Польщі. Окремі роботи художника знаходяться нині в Краєзнавчому музеї міста Житомира.

«Дівчина з соняшниками». Поч. XX ст. Портрет Яна Войцеха Тжецеського. 1909


Народився Рудольф КРЕМЛІЧКА (19 червня 1886, Колін - 3 червня 1932, Прага) - чеський художник і графік.

Отримав художню освіту в 1907-1912 роках в празькій Академії витончених мистецтв під керівництвом професорів Влахо Буковаца і Богумира Роубаліка. Ранні полотна Р. Кремлічкі («Дівчинка в білому трико» (1915), серія «Танцівниці» (1916-1918)) написані в імпресіоністському стилі. В кінці 1910-х років намітився перелом у творчості художника, все більше позначається його власний, індивідуальний творчий стиль, що тяжіє до неокласицизму. Полотна циклу «Прачки» (1919-1923) несуть в собі соціально-політичний підтекст, типовий для європейського лівого мистецтва в період між двома світовими війнами.

У період з середини 1920-х і до початку 1930-х років Р.Кремлічка створює свої великі твори - переважно це полотна ню: «Жінки на березі» (1925), «Купальниці» (1931). Крім цього, він малює пейзажі: «Гавань Дуїно поблизу Трієста» (1927), «Вітрильники в порту» (1928), «Скелі і море» (1930), види міст (цикл картин «Флоренція»). Одним з найбільш значних замовлень художника в цей період була мозаїка для палацу Фелікс на Вацлавській площі в Празі.

«Прачки»


Народився Сюй Бейхун (за іншою транскрипцією - Жю Пеон) (19 червня 1895, повіт Ісін, провінція Цзянсу - 26 вересня 1953, Пекін) - китайський художник і графік. Один з перших китайських художників XX століття, який об'єднав національні художні традиції з досягненнями європейського реалістичного живопису.

Народився в сім'ї художника і поета Сюй Да-чжана. Навчався у свого батька в Шанхаї, 1919 року витримав іспит, який давав право поїхати за казенний рахунок вчитися до Франції в Національну вищу школу витончених мистецтв. У Парижі займався у художника-реаліста Паскаля Даньян-Бувре, опанував європейську техніку малювання з натури. Знайомлячись з роботами великих європейських художників, відвідав Німеччину, Бельгію, Швейцарію і Італію. При цьому авангардні течії живопису, надзвичайно популярні в ті роки, не зацікавили молодого китайського художника.

У 1928 році Сюй Бейхун зайняв посаду професора кафедри живопису в Центральному університеті в Нанкіні. В наступні роки був також деканом Художнього факультету Пекінського університету, ректором Центральної академії мистецтв у Пекіні (1949-53) і головою Всекитайської асоціації діячів літератури і мистецтва. Сюй Бейхун став реформатором викладання живопису в Китаї, виступав за введення в навчальний курс класичної європейської техніки живопису.

Сюй Бейхун працював у традиційних жанрах: «квіти-птиці», «люди» (туш на папері), в техніці акварелі і одним з перших в Китаї почав писати олійними фарбами (відомі картини «Тянь Хен і 500 розбійників», «Цзюфангао», «Весняний дощ на річці Ліцзян»). Твори художника, присвячені природі і людям Китаю, пройняті поезією, нерідко - і героїчним пафосом. Деякі картини останніх років створені в дусі соцреалізму. Високо цінуються його зображення галопуючих коней, в яких гармонійно поєднуються прийоми китайського і європейського живопису.

Навесні 2008 року картина Сюй Бейхуна «Опусти свій канчук» (1939) була продана за 7 мільйонів євро і встановила новий ціновий рекорд для китайського живопису.

«Опусти свій канчук», 1939


Народилася Аркадія ОЛЕНСЬКА-ПЕТРИШИН (19 червня 1934, Розношинці Збаразького р-ну на Тернопільщині — 6 травня 1996, Норт-Брансвік, Нью-Джерсі) — українська художниця, мешкала у США. Була замордована своїм божевільним чоловіком — Володимиром (Волтером) Петришиним, професором математики в Університеті Ратгерс, що впав у параною.

1944 року родина Аркадії переїхала до Німеччини (Аугсбург), звідки через кілька років перебралася до США. Більшу частину життя Аркадія провела в Нью-Йорку. Брала активну участь в житті української громади США, була редактором літературно-культурного часопису «Сучасність». Член Об’єднання Мистців Українців Америки (від студентських рр.), брала участь у річних виставках. Крім групових виставок, О.-П. мала 54 індивідуальних виставок у музеях і галереях в різних містах США. В її художній творчості зустрічаємо впливи багатьох мистецьких напрямків – це і абстракціонізм, і експресіонізм, і умовність, і стилізація.

Останній період творчості Оленської-Петришин (1980-96) – це декоративно-натуралістичний стиль у відображенні екзотичної південної рослинності, зокрема гігантських кактусів. В цьому дуже плідному романтичному періоді появилися великого розміру картини дощового лісу, тропічних рослин, зокрема різноманітних кактусів – поданих в яскравих кольорах, зі складною композицією та сильною енергією, яку еманувала рослинність.



Народився Степан Петрович ДЖУС (19 червня 1941, с. Кобильня, Вінницька область) — український художник, має почесне звання «Народний художник України» (1995).

Від 1958 р. вчився у Кримському художньому училищі ім. Н. С. Самокиша. У 1966–1971 рр. — навчання у Харківському художньо-промисловому інституті. Член Національної спілки художників України. Працює в галузі станкового живопису та декоративно-прикладного мистецтва (автор гобелена «Лицарі революції», 1975; флорентійської мозаїки «В горах Криму», 1986). У 1979 році удостоєний звання «Заслужений художник України». Лауреат премії Автономної республіки Крим (1999), міжнародної премії ім. В. Винниченко (2008). Очолював Ялтинське відділення НСХУ. Твори зберігаються в музеях і приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Австрії, Угорщини, Японії, Канади, США.

Дружина - Людмила Тимофіївна Джус - народний художник України, автор гобеленів, живописець. Син Тарас – живописець.

Гобелен «Кримська осінь», 1979 р.


Народився Андрій Михайлович НАДЄЖДІН (19 червня 1963, с. Верхня Хортиця - нині в межах м. Запоріжжя) – живописець, графік, мистецтвознавець. Заслужений художник України (2013).

Навчався у Кіровоградській дитячій художній школі, обласній студії підготовки художників-оформлювачів. У 1986 р. закінчив факультет художнього оформлення Дніпропетровського державного художнього училища ім. Вучетича, у 2000 р. — факультет історії і теорії образотворчого мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Значний вплив на формування особистості мала творчість батька, народного художника України Михайла Надєждіна.

Член Національної Спілки художників України (1991). Живе і працює у м.Кропивницькому. Від 1986 по 1990 рр. — художник-оформлювач Кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР. Упродовж 1991–2009 рр. викладав у дитячій художній школі ім. О. О. Осмьоркіна. З 1995 р. працює провідним науковим співробітником художньо-меморіального музею О. О. Осмьоркіна. З 1986 р. провів десять персональних виставок у Кропивницькому, учасник багатьох міжнародних виставок. Лауреат обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінаціях «новітні спрямування» (2008) та «мистецтвознавство та історія мистецтв».

«Спостерігаючи світ», 2006


Народився Андрій КОПИСОВ (19 червня 1986, Дніпропетровськ, нині м. Дніпро) – дніпровський художник-імпресіоніст. Автор пейзажів, портретів, ню та натюрмортів.

Навчався у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі на художньому відділенні (2001-2006). Спеціалізація «Живопис». Керівник дипломної роботи — заслужений діяч мистецтв України Л. О. Антонюк. Продовжив освіту у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (2007-2013). Керівник майстерні — народний художник України В. І. Забашта. Експонент виставок з 2013 року. Твори художника знаходяться: в Музеї українського живопису (м. Дніпро), приватних колекціях.

Твори Андрія Кописова присвячені, значною мірою, зображенню краєвидів рідного міста. Художника цікавлять міські архітектурні пам’ятники, найбільші парки та проспекти, і величезний водний простір Дніпра з його величними мостами. Значної уваги приділяє Андрій Кописов зображенню природи у різний час доби. Найбільш вдалими є його вечірні та нічні пейзажі, де особливо яскраво розкривається мальовничий дар молодого художника.

«Міст в сонячному промінні», 2014. Музей українського живопису, м.Дніпро.


19 червня 2012 року з галереї «Венера над Манхеттеном» (США) було викрадено полотно Сальвадора Далі «Афіша Дон Гуана Теноріо».

Чоловік в картатій сорочці просто зайшов у галерею, просто поклав роботу відомого сюрреаліста в чорну сумку і просто вийшов. Він пробув в галереї 14 хвилин. Незважаючи на те, що все це було знято на камери спостереження і ці кадри згодом передавалися по телебаченню по всьому світу, ніхто не зміг впізнати цього чоловіка. Втім, через місяць галерея отримала анонімний лист: «Ваша картина вже їде до вас», до якого додавався номер відстеження поштового відправлення з Європи. Картина була успішно повернута на своє місце, а особистість злочинця встановлена лише через роки: ним виявився 29-річний грек Фівос Іставріоглу, який нерозумно себе видав. У Греції він вкрав з супермаркету пляшку соку, його зловили, зняли відбитки пальців - і вони виявилися тими ж, що на посилці з картиною.